Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №916/4099/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

Справа № 916/4099/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" - Станімак Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (вх. № 5399/2026)

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026

у складі колегії суддів: Богатиря К.В. - головуючого, Поліщук Л.В., Таран С.В.

та постанову Господарського суду Одеської області від 10.03.2026

у складі судді Демешин О.А.

у справі № 916/4099/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Товарна біржа "Центральний товарний контрагент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Девелопментс ЮА"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо правомірності припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Обставини справи

1. 13.11.2025 відкрито провадження у справі № 916/4099/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Девелопментс ЮА" (далі - ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА"), визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Товарна біржа "Центральний товарний контрагент" (далі - ТОВ "ТБ "Центральний товарний контрагент") - у розмірі 66 334 937 грн, а також 24 224 грн судового збору та 72 000 грн авансованої винагороди арбітражному керуючому. Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражну керуючу Данчук І.О.

2. 16.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") до боржника у розмірі 50 170 683,81 грн та 4 844,80 грн судового збору.

3. Ухвалою цього ж суду від 08.01.2026, постановленою у попередньому засіданні, визначено визнаними вимоги кредиторів до боржника: ТОВ "ТБ "Центральний товарний контрагент" - 66 334 937 грн, 24 224 грн судового збору та 72 000 грн авансованої винагороди арбітражного керуючого; ПАТ АБ "Укргазбанк" - 50 170 683,81 грн та 4 844,80 грн судового збору.

4. За результатами інвентаризації майна, проведеної станом на 12.01.2026, складено протокол інвентаризаційної комісії, відповідно до якого у боржника обліковувалася дебіторська заборгованість у розмірі 187 409 241,95 грн та грошові кошти на банківських рахунках у загальній сумі 2 299,11 грн. Необоротних активів, які станом на кінець 2024 року за даними фінансової звітності становили 102 639,5 тис. грн, за результатами інвентаризації станом на 12.01.2026 не виявлено.

5. Згідно з фінансовою звітністю, оборотні активи боржника станом на кінець 2024 року становили 75 839,9 тис. грн та складалися переважно з іншої поточної дебіторської заборгованості і витрат майбутніх періодів, тоді як частка грошових коштів була незначною. Дебіторська заборгованість за даними фінансової звітності на кінець 2024 року становила 32 382,4 тис. грн, а за результатами інвентаризації 12.01.2026 - 187 409 241,95 грн. Поточна кредиторська заборгованість станом на 31.12.2024 становила 132 892,4 тис. грн, довгострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення - 89 000,9 тис. грн.

6. Проведеним розпорядником майна аналізом фінансового стану встановлено, що підприємство перебуває у кризовому фінансовому стані, його діяльність у 2023- 2024 роках була збитковою, наявні ознаки кризової неплатоспроможності та надмірної залежності від позикових коштів, відсутні власні оборотні засоби та функціонуючий капітал. Відсутність стабільного збуту зумовлювала фінансову нестабільність та формування чистого збитку, а показники ліквідності свідчили про критичний рівень ліквідності та неплатоспроможність підприємства.

7. За результатами проведеного аналізу також не встановлено ознак приховування банкрутства, доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства. Розпорядник майна арбітражна керуюча Данчук І.О. дійшла висновку, що активів боржника недостатньо для відновлення його платоспроможності, господарська діяльність фактично не здійснюється, боржник перебуває у стані надкритичної неплатоспроможності, а задоволення визнаних вимог кредиторів можливе лише шляхом застосування ліквідаційної процедури. Пропозицій щодо участі у санації боржника та відповідних заяв не надходило.

8. 19.01.2026 відбулися збори кредиторів, на яких більшістю голосів прийнято рішення звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням про визнання ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Розпорядник майна подав до суду звіт про проведену роботу, протокол зборів кредиторів від 19.01.2026 та клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатором арбітражну керуючу Данчук І.О.

9. ПАТ АБ "Укргазбанк" заперечило проти переходу до ліквідаційної процедури, посилаючись, зокрема, на необхідність проведення додаткових заходів щодо встановлення майнового стану боржника.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

10. 04.06.2026 постановою Господарського суду Одеської області у справі № 916/4099/25, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА" та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Данчук І .О. Визнано банкрутом ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА". Відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором арбітражну керуючу Данчук І .О.

11. Суд першої інстанції встановив, що підприємство перебуває у кризовому фінансовому стані, протягом 2023- 2024 років його діяльність була збитковою, наявні ознаки кризової та критичної неплатоспроможності, відсутні власні оборотні кошти і функціонуючий капітал, а господарська діяльність фактично не здійснюється. За результатами інвентаризації встановлено наявність дебіторської заборгованості у розмірі 187 409 241,95 грн та грошових коштів у сумі 2 299,11 грн, при цьому необоротних активів не виявлено.

12. Суд також врахував, що розмір визнаних у справі грошових вимог конкурсних кредиторів становить 116 606 689,61 грн. Заяв або пропозицій щодо участі інвесторів у санації та відповідного плану санації не надходило. Крім того, зборами кредиторів більшістю голосів прийнято рішення звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

13. Оцінивши заперечення ПАТ АБ "Укргазбанк" щодо неналежного проведення розпорядником майна фінансового аналізу та інвентаризації, місцевий суд не встановив протиправної бездіяльності арбітражного керуючого. Суд дійшов висновку, що проведені заходи були достатніми для стадії розпорядження майном, а зауваження кредитора щодо фінансового аналізу належного обґрунтування не мають, оскільки аналіз проведено відповідно до Методичних рекомендацій із використанням релевантних річних показників, достатніх для формування обґрунтованого висновку про фінансовий стан боржника. Відтак підстав для витребування додаткових доказів, проведення "глибинного" аналізу правочинів чи здійснення інших додаткових заходів на цій стадії суд не встановив.

14. Суд також зазначив, що докази відсутності зареєстрованих за боржником активів підтверджені результатами інвентаризації та відповідями державних установ, тоді як подальший пошук майна, виявлення і оскарження підозрілих правочинів, повернення майна та формування ліквідаційної маси є заходами, доцільними вже в межах ліквідаційної процедури. З огляду на достатність проведених заходів, рішення зборів кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури та необхідність недопущення безпідставного затягування процедури розпорядження майном суд не знайшов підстав для задоволення заперечень банку.

15. Врахувавши наявність непогашених визнаних судом вимог кредиторів, недостатність майнових активів боржника для їх задоволення та відсутність погодженого плану санації, дійшов висновку про неспроможність боржника самостійно відновити платоспроможність і задовольнити вимоги кредиторів інакше, ніж через ліквідаційну процедуру.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

16. 04.06.2026 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду постанову Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/4099/25 залишено без змін.

17. Суд апеляційної інстанції погодився зі встановленими місцевим судом обставинами щодо фінансового та майнового стану боржника. Зокрема, суд урахував проведення розпорядником майна інвентаризації та фінансового аналізу, за результатами яких установлено наявність дебіторської заборгованості у сумі 187 409 241,95 грн, грошових коштів у сумі 2 299,11 грн, відсутність необоротних активів, збитковість діяльності боржника, кризовий фінансовий стан, ознаки критичної неплатоспроможності та недостатність активів для відновлення платоспроможності.

18. Щодо доводів банку про неповноту виконання розпорядником майна своїх обов`язків апеляційний суд установив, що арбітражною керуючою розглянуто заявлені грошові вимоги, складено реєстр кредиторів, проведено фінансово-господарський аналіз, інвентаризацію майна та організовано збори кредиторів, які прийняли рішення про перехід до ліквідаційної процедури. Суд зазначив, що при підготовці фінансового аналізу використовувалися релевантні річні показники, безпосередньо пов`язані з оцінкою платоспроможності боржника та достатні для формування обґрунтованого висновку.

19. При цьому суд відхилив аргументи про необхідність проведення додаткового, більш поглибленого дослідження. На його думку, розпорядником майна надано належні докази відсутності активів, зареєстрованих за боржником, а інші заходи щодо пошуку майна, виявлення та оскарження підозрілих правочинів, повернення майна та формування ліквідаційної маси можуть бути здійснені вже ліквідатором у межах ліквідаційної процедури. Проведення таких "глибинних" заходів на стадії розпорядження майном, за висновком суду, призвело б до безпідставного затягування провадження та збільшення витрат. Водночас, за оцінкою суду, банк не довів, що проведення додаткових заходів могло б встановити наявність у боржника активів, достатніх для погашення визнаних вимог кредиторів.

20. Суд розглянув посилання банку на оскарження договору поставки № 2024/04 від 05.04.2024. Зазначив, що сам факт оскарження цього правочину не скасовує встановлених у цій справі кредиторських вимог, які були визнані судом, а навіть у разі задоволення відповідного позову питання про такі вимоги може бути переглянуто за нововиявленими обставинами. Крім того, вимоги самого АБ "Укргазбанк" у сумі 50 170 683,81 грн також включені до реєстру, тому навіть без урахування вимог ініціюючого кредитора заборгованість боржника перевищує 50 млн грн, тоді як достатніх майнових активів для її погашення не встановлено.

21. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що рішення зборів кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури саме по собі не є безумовною підставою для її введення, оскільки остаточне рішення приймає господарський суд із застосуванням судового розсуду. Водночас у цій справі наявні всі необхідні обставини для такого рішення: встановлено неплатоспроможність боржника, достатність доказів щодо його фінансового та майнового стану, відсутність плану санації та відповідних пропозицій.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22. У касаційній скарзі ПАТ АБ "Укргазбанк" просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 та постанову Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/4099/25; справу направити до Господарського суду Одеської області для розгляду на стадію розпорядження майном.

23. Касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

24. Обґрунтовуючи зазначену підставу, скаржник стверджує, що суди, дійшовши висновку про наявність підстав для переходу до ліквідаційної процедури, неправильно застосували статті 44, 48, 49, 58 КУзПБ та не врахували висновків Верховного Суду, викладених: у постановах від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19; 22.04.2021 у справі № 918/420/16, від 26.02.2026 у справі № 910/2217/23, від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19, від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16 та від 29.07.2021 у справі № 925/409/20.

25. За доводами банку, фінансово-господарський аналіз боржника проведено з порушенням Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14.

26. Крім того, скаржник вказує на порушення статті 236 ГПК України судом першої інстанції, який, на його думку, самоусунувся від здійснення належного судового контролю та фактично поклався на рішення зборів кредиторів і фінансовий аналіз розпорядника майна, а також на порушення апеляційним судом статті 269 ГПК України через неналежну перевірку законності й обґрунтованості постанови місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги.

27. Скаржник стверджує, що інвентаризацію майна проведено неналежно, без дослідження бухгалтерської та іншої фінансової документації, фактично на підставі відомостей державних реєстрів. Зокрема, за твердженням банку, поза увагою залишилося нерухоме майно - комплекс будівель та земельна ділянка загальною вартістю 127 885 166,67 грн, внесені до статутного капіталу боржника у жовтні 2023 року та відчужені ним у "підозрілий період". На думку скаржника, ця обставина свідчить про неповноту інвентаризації та необхідність дослідження відповідних правочинів.

28. Банк також наголошує на неналежності фінансового аналізу, не дослідження установчих та інших документів боржника, руху грошових коштів, дебіторської заборгованості та укладені боржником правочини. Внаслідок цього, на думку скаржника, неможливо зробити достовірний висновок про реальний фінансовий стан боржника.

29. За доводами скаржника, перехід до ліквідаційної процедури у цій справі є передчасним, оскільки суди, на думку скаржника, не встановили належним чином реальний склад активів і пасивів боржника, не перевірили повноту та достовірність фінансового аналізу й інвентаризації та не здійснили належного судового контролю за діями розпорядника майна.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

30. Ліквідатор ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані постанови - без змін. Зазначає, що суди встановили фактичну неспроможність боржника відновити платоспроможність: кредиторська заборгованість становить 197 367 985,25 грн, визнані судом вимоги кредиторів - 116 606 689,61 грн, тоді як інвентаризацією встановлено лише 2 299,11 грн грошових коштів, 187 409 241,95 грн дебіторської заборгованості та відсутність необоротних активів, фінансових інвестицій та іншого майна. На думку ліквідатора, ці дані є достатніми для вирішення питання про подальшу процедуру.

31. Ліквідатор заперечує проти тверджень скаржника про неналежність фінансового аналізу та інвентаризації, вказуючи, що закон не вимагає механічного дослідження кожного документа за трирічний період, а метою аналізу є встановлення фінансового стану, динаміки основних показників, причин неплатоспроможності та наявності ознак банкрутства. Щодо нерухомого майна вартістю 127 885 166,67 грн ліквідатор зазначає, що воно було відчужене боржником, а тому його попередня наявність не спростовує результатів інвентаризації, яка встановлює фактичну наявність активів на відповідну дату. Подальші заходи щодо пошуку та повернення майна, стягнення дебіторської заборгованості й оспорювання правочинів, на думку ліквідатора, мають здійснюватися в ліквідаційній процедурі.

32. Ліквідатор також посилається на те, що рішення зборів кредиторів не є самостійною підставою для визнання боржника банкрутом, однак у цій справі воно узгоджується з установленими судами обставинами неплатоспроможності. На його думку, вимога про повернення справи на стадію розпорядження майном фактично призвела б до необґрунтованого відновлення процедури, строк якої на момент подання відзиву вже сплив, та не відповідала б установленій КУзПБ послідовності процедур банкрутства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Предметом касаційного судового перегляду у цій справі є постанова місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, залишена без змін постановою апеляційного господарського суду.

35. На вирішення суду касаційної інстанції поставлено питання щодо правомірності припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

36. Згідно з частиною першою статті 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.

37. За частиною першою статті 44 КУзПБ під розпорядженням майном боржника розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна боржника господарський суд постановляє ухвалу.

38. Задля досягнення наведеної мети частиною третьою статті 44 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов`язки, серед іншого: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість.

39. Згідно з приписами частини першої статті 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі.

40. Абзацом першим частини другої статті 49 КУзПБ унормовано, що до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

41. Завдання підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №910/23633/16, від 23.01.2020 у справі № 924/1155/18, від 08.12.2022 у справі № 908/2415/21, від 01.08.2023 у справі № 904/1938/22, від 15.05.2024 у справі № 914/2468/20, від 18.09.2025 у справі № 905/291/23, від 04.06.2026 у справі № 910/26/22 та ін.).

42. При цьому тлумачення положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника з-поміж тих, що визначені положеннями частини першої статті 6 КУзПБ, з застосуванням судового розсуду (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 915/1261/16, від 19.11.2020 у справі № 908/2755/19, від 29.07.2021 у справі № 925/409/20 та від 12.10.2021 у справі № 916/3619/19, на які посилається скаржник в касаційній скарзі).

43. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

44. Визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у частині третій статті 44 КУзПБ (висновок, який викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №911/1609/21, від 08.12.2022 у справі № 908/2415/21).

45. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійсненні аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедур розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 15.06.2021 у справі № 916/1950/16, від 29.07.2021 у справі №925/409/20, від 31.05.2022 у справі №905/2852/16).

46. Отже, завдання підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає в з`ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

47. За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що місцевий суд, з яким у подальшому погодився апеляційний суд, дійшли висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та переходу у наступну процедуру, оскільки суди встановили, що:

- в ході процедури розпорядження майном було проведено заходи щодо виявлення активів боржника шляхом направлення запитів до відповідних установ та отримання відповідей, зокрема, направлення повідомлення до керівництва боржника, проведено інвентаризацію майна боржника, про що до матеріалів справи долучено звіт розпорядника майна.

- за проведеною розпорядником майна інвентаризацію майна боржника складено відповідний протокол інвентаризаційної комісії від 12.01.2026, де зазначено про наявність дебіторської заборгованості у розмірі 187 409 241,95 грн, грошових коштів на банківських рахунках в загальній сумі 2 299,11 грн.

- за результатами аналізу фінансового стану боржника було встановлено, що підприємство знаходиться у кризовому фінансовому стані; протягом 2023- 2024 р.р. діяльність була збитковою; відстежується кризова неплатоспроможність та надмірна залежність від позикових коштів; відстежується відсутність власних оборотних засобів та функціонуючого капіталу; відсутність стабільного збуту товарів, робіт та послуг зумовлює відсутність фінансової стабільності суб`єкта господарювання на ринку товарів і послуг, призводить до поглиблення фінансової кризи підприємства та формування чистого збитку; результати аналізу коефіцієнтів ліквідності підприємства обумовлюють критичний рівень ліквідності, за якого підприємство є неплатоспроможним; коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами вказує на наявність ознак критичної неплатоспроможності, що відповідає фінансовому стану потенційного банкрутства.

- станом на кінець 2024 року необоротні активи боржника становили 102 639,5 тис. грн, згідно з інвентаризаційним описом необоротних активів станом на 12.01.2026 не виявлено;

- оборотні активи майном ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА" на кінець 2024 становили 75 839,9 тис. грн та складались здебільшого з іншої поточної дебіторської заборгованості та витрат майбутніх періодів, при незначній частці грошових коштів у загальній структурі оборотних активів.

- згідно з фінансовою звітністю дебіторська заборгованість ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА" станом на кінець 2024 складала 32 382,4 тис. грн., втім за результатами проведеної інвентаризації станом на 12.01.2026 виявлено дебіторську заборгованість в загальному розмірі 187 409 241,95 грн.

- загальна сума поточної кредиторської заборгованості ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА" станом на 31.12.2024 становила 132 892,4 тис. грн; довгострокові зобов`язання, цільове фінансування та забезпечення складали 89 000,9 тис. грн.

- станом на день проведення підсумкового засідання визнано вимоги конкурсних кредиторів боржника в загальному розмірі 116 606 689,61 грн;

- протягом періоду, що аналізувався розпорядником майна, не виявлено ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства ТОВ "Смарт Девелопментс ЮА";

- заяв на участь осіб у санації боржника та відповідних пропозицій не надходило;

- більшістю голосів на зборах кредиторів було вирішено звернутись до Господарського суду Одеської області з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

48. Ураховуючи наведені обставини щодонедостатності активів у боржника для задоволення вимог кредиторів, які визнані судом, завершення визначених КУзПБ строків процедури розпорядження майном, зважаючи на виконання всіх необхідних умов процедури розпорядження майном, зокрема, аналіз проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном, беручи до уваги рішення зборів кредиторів та відсутність пропозицій щодо санації боржника, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

49. Верховний Суд вважає за необхідне також зауважити на тому, що за приписами КУзПБ судові процедури банкрутства, в тому числі і судова процедура розпорядження майном боржника, мають строковий характер.

50. Тобто, КУзПБ закріплено принцип строковості судових процедур у справі про банкрутство, який полягає в тому, що кожна судова процедура у справі може здійснюватися, а дії учасників справи - мають реалізовуватися в межах строку, визначеного цим Кодексом для такої процедури.

51. Законодавцем у нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника, після закінчення якого суд згідно з приписами частини третьої статті 49 КУзПБ ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури або ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації, внаслідок чого процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються (частина третя статті 49 КУзПБ) або постановляє ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

52. У цій справі, обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень, скаржник посилається, зокрема, на неповноту проведеного розпорядником майна фінансового аналізу та невчинення ним окремих заходів щодо дослідження фінансово-господарської діяльності боржника. Зокрема, скаржник зазначає про необхідність додаткового дослідження дебіторської заборгованості, руху коштів за банківськими рахунками, фінансової звітності за 2025 рік, а також окремих господарських операцій та правочинів боржника.

53. Оцінюючи наведені доводи, суди попередніх інстанцій виходили з достатності проведеного розпорядником майна аналізу для встановлення фінансового стану боржника та дійшли висновку про відсутність підстав вважати, що проведення зазначених скаржником додаткових заходів могло б вплинути на висновок щодо можливості відновлення платоспроможності боржника та наявності підстав для переходу до ліквідаційної процедури.

54. Водночас у касаційній скарзі, крім посилань на неповноту відповідних заходів, не наведено конкретних даних, які б свідчили про те, що їх проведення могло б призвести до встановлення іншого майнового стану боржника.

55. Посилання скаржника на невідповідність проведеного розпорядником майна фінансового аналізу окремим положенням Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 не свідчить про необґрунтованість висновків судів щодо неплатоспроможності боржника.

56. Скаржник, посилаючись на необхідність додаткового дослідження дебіторської заборгованості, руху коштів за банківськими рахунками, фінансової звітності, господарських операцій та правочинів боржника, не зазначає, які саме належні боржнику не були враховані судами при визначенні його майнового стану, не наводить конкретних даних про наявність у власності боржника майна, вартість якого могла б бути включена до складу його активів, та не обґрунтовує, що проведення зазначених ним додаткових заходів могло б призвести до встановлення іншого співвідношення активів і пасивів боржника.

57. Саме лише припущення про те, що за результатами більш детального дослідження фінансово-господарської діяльності боржника могли бути встановлені обставини, відмінні від тих, які покладені судами в основу оскаржуваних судових рішень, не свідчить про неправильність висновків судів щодо фактичного майнового стану боржника.

58. Отже, доводи касаційної скарги в цій частині фактично спрямовані на необхідність проведення додаткового дослідження обставин фінансово-господарської діяльності боржника, проте не містять належного обґрунтування того, що результати такого дослідження могли б мати істотне значення для вирішення питання про наявність підстав для визнання боржника банкрутом. За таких обставин наведені скаржником зауваження щодо повноти фінансового аналізу самі по собі не спростовують висновку судів про наявність підстав для переходу до ліквідаційної процедури.

59. Верховний Суд звертає увагу, що виокремлення скаржниками висновків з постанов суду касаційної інстанції, без урахування змісту спірних правовідносин, конкретних обставин справи та наявних доказів у справі, з огляду на які ухвалювалися рішення у справах, перелік яких наведено в касаційній скарзі, жодним чином не може вважатися свідченням порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права і фактично висновки судів попередніх інстанцій не суперечить правовим позиціям, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

60. Водночас, фактично суть викладених у касаційній скарзі зводиться власного тлумачення наведених в оскаржуваних судових рішеннях висновків із посиланням на їх невідповідність висновкам Верховного Суду та свідчить про спонукання до здійснення переоцінки фактичних обставин щодо їх вжиття на свою користь, що мало б наслідком ухвалення іншого судового рішення з цього питання.

61. Разом з тим, саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування ухвалених судами попередніх інстанцій рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази, вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

62. До того ж, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

63. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

64. Отже, доводи касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" не підтвердилися.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

66. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги не підтвердилися, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

В. Розподіл судових витрат

68. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2026 та постанову Господарського суду Одеської області від 10.03.2026 у справі № 916/4099/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Картере