Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №910/16412/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/16412/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Колосова О. П.,

за участю представників:

прокуратури - Пальонної О. О.,

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - Гамрецького Є. О. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 (колегія суддів: Сулім В. В. - головуючий, Майданевич А. Г., Коротун О. М) і рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 (суддя Котков О. В.) у справі

за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аскон", 2) Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ"

про визнання недійсним договору в частині та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2025 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Аскон" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "Аскон"), Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", у якому просив:

- визнати недійсним пункт 3.1 підрядного договору на виконання будівельних робіт за проєктом "Відновлювальні роботи (капітальний ремонт) на багатоквартирному житловому будинку на вул. Мокрій, 7 у місті Києві, пошкодженого внаслідок воєнних дій Російської Федерації" від 20.08.2024 № 4/1684 (далі - договір підряду від 20.08.2024 № 4/1684) в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 9 975 537,58 грн;

- стягнути з ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у розмірі 9 389 203,54 грн, що сплачені за договором підряду від 20.08.2024 № 4/1684.

1.2. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обґрунтовані порушенням відповідачами вимог податкового законодавства з огляду на включення до ціни договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 податку на додану вартість.

При цьому, як стверджував Прокурор, предметом договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 було виконання робіт із капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за державні кошти, а відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України такі роботи підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин Прокурор вважав, що пункт 3.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 повинен бути визнаний недійсним, а сплачені на користь ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" кошти податку на додану вартість у розмірі 9 389 203,54 грн за договором підряду від 20.08.2024 № 4/1684 мають бути стягнуті з ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 у справі № 910/16412/25, задоволено позов Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Вирішено визнати недійсним пункт 3.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 9 975 537,58 грн.

Вирішено стягнути з ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у розмірі 9 389 203,54 грн, що сплачені за договором підряду від 20.08.2024 № 4/1684.

2.2. Господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, розглядаючи справу № 910/16412/25 по суті позовних вимог, установив у цьому випадку наявність підстав для представництва Прокурором інтересів Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Тому суди виснували, що Прокурор звернувся до суду з позовом у межах своєї компетенції, передбаченої статтею 131-1 Конституції України, та відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2.3. Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), встановили, що предметом договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 було виконання ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" робіт із будівництва (капітального ремонту) багатоквартирного житлового будинку за публічні кошти, якими відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів" є кошти державного бюджету, місцевих бюджетів. Господарські суди, встановивши такі обставини справи, виснували, що роботи, виконання яких передбачено договором підряду від 20.08.2024 № 4/1684, згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій виснували про наявність підстав для визнання недійсним пункту 3.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 9 975 537,58 грн. Крім того, як установили суди, ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" отримало за рахунок коштів державного бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 9 389 203,54 грн. Оскільки, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, пункт 3.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 суперечить положенням Податкового кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, то суди виснували про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно отриманих коштів у розмірі 9 389 203,54 грн.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 та рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі № 910/16412/25, до Верховного Суду звернулося Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. При цьому, за доводами скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24). Так, Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" із покликанням на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду та відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми права стверджує про передчасність звернення Прокурора із цим позовом. За доводами скаржника, Прокурор, звертаючись із позовом, на власний розсуд установив занадто короткий строк для вжиття заходів реагування позивачем для усунення порушень. Скаржник також наголошує на тому, що з урахуванням Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) у Прокурора немає повноважень на представництво інтересів держави в суді.

При цьому Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" зазначає, що відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт із будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Однак, за доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій помилково не врахували того, що предметом договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 є відновлювальні роботи (капітальний ремонт) багатоквартирного житлового будинку, а не будівництво доступного житла. Крім того, скаржник покликається на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, від 17.03.2021 у справі № 500/2023/19, від 26.07.2022 у справі № 420/6392/19.

Скаржник із покликанням на неправильне застосування судами пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України стверджує про те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України у правовідносинах із капітального ремонту (відновлення) пошкодженого внаслідок бойових дій багатоквартирного житлового будинку, профінансованого за рахунок коштів місцевого бюджету. На думку скаржника, на цей час також відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо питання можливості визнання правочину (його частини) недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України з підстав порушення вимог Податкового кодексу України, який не є актом цивільного законодавства.

Крім того, на думку Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не дослідили зібраних у справі доказів, не взяли до уваги докази, необґрунтовано відхилили клопотання про долучення доказів, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Зокрема, скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стверджує, що він 24.07.2026 через систему "Електронний суд" подав до апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: листа Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" від 24.07.2026 № 106/63-2592 та висновку науково-правової експертизи щодо правового регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість у сфері будівництва житла, виконаного науковим співробітником відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, доктором юридичних наук, професором Дмитром Беззубовим, від 29.05.2026 № 126/60-е. Разом із тим, за доводами скаржника, апеляційний господарський суд із порушенням приписів процесуального законодавства, помилково ототожнивши науково-правовий висновок із доказом у справі, безпідставно залишив без розгляду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів і не дослідив їх.

3.4. Київська міська прокуратура у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Київська міська прокуратура стверджує, що в постановах Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 909/753/24, від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 10.02.2022 у справі № 916/707/21 викладені висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Тому, на думку Київської міської прокуратури, касаційне провадження в цій справі належить закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, за доводами Київської міської прокуратури, Прокурор у цьому випадку належним чином підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. При цьому Київська міська прокуратура вважає, що ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" і Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" незаконно включили до ціни договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 податок на додану вартість.

3.5. 22.09.2026 від Київської міської прокуратури до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи № 910/16412/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Київська міська прокуратура з покликанням на частину 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України стверджує, що ця справа має виключну правову проблему, а передача справи № 910/16412/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Крім того, за доводами Київської міської прокуратури, на цей час у практиці Верховного Суду наявні різні підходи щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.

3.6. Колегія суддів, розглянувши клопотання Київської міської прокуратури про передачу справи № 910/16412/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначає, що відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

За змістом зазначеної норми права, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути, з урахуванням: правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявних обставин, з яких убачається, що немає усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо, а також того, як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником обставини не свідчать про існування виключної правової проблеми у спірних правовідносинах. Позиція скаржника не містить викладення правової проблеми, яка має місце саме у правозастосуванні, зокрема, обґрунтування, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.

Водночас колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постановах від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25, від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25 вирішував питання щодо правильного застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.

Ураховуючи наявність правозастосовчої практики з наведеного скаржником питання та відсутність у клопотанні Київської міської прокуратури належного обґрунтування необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не може бути задоволене Верховним Судом.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 30.05.2022 № 538 "Про здійснення відновлювальних робіт (реконструкції, капітального ремонту) на житлових будинках у місті Києві, пошкоджених внаслідок воєнних дій російської федерації)" із змінами, внесеними розпорядженням від 08.02.2024 № 87, передбачено за рахунок коштів бюджету міста Києва відновлювальні роботи (реконструкцію, капітальний ремонт) житлових будинків у місті Києві, пошкоджених унаслідок воєнних дій російської федерації, зокрема, багатоквартирного житлового будинку на вул. Мокрій, 7 у місті Києві.

4.2. 20.08.2024 між ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" (підрядник) і Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" (замовник) було укладено договір підряду № 4/1684, згідно з умовами якого підрядник зобов`язується відповідно до проєктно-кошторисної документації виконати будівельні роботи за робочим проєктом "Відновлювальні роботи (капітальний ремонт) на багатоквартирному житловому будинку на вул. Мокрій, 7 у місті Києві, пошкодженого внаслідок воєнних дій російської федерації" та здати виконані роботи замовнику. Об`єктом будівництва (виконання робіт) є "Відновлювальні роботи (капітальний ремонт) на багатоквартирному житловому будинку на вул. Мокрій, 7 у місті Києві, пошкодженого внаслідок воєнних дій російської федерації". Замовник зобов`язується передати підряднику затверджену в установленому порядку проєктно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх вартість підряднику (пункт 1.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684).

4.3. Відповідно до пункту 3.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 ціна цього договору визначається в приблизному кошторисі, що є невід`ємною частиною цього договору, та складає 59 853 225,50 грн, а також податок на додану вартість у розмірі 9 975 537,58 грн.

4.4. Згідно з пунктом 3.6 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 зміст і строки виконання робіт визначаються календарним графіком, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток 2).

4.5. Розрахунки проводяться в національній валюті України шляхом оплати замовником виконаних робіт на підставі документів з обліку в будівництві (форма № КБ-2в, № КБ-3). Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт (пункт 4.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684).

4.6. Відповідно до пункту 4.4 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 замовник перераховує кошти підряднику на виконання робіт за об`єктом у сумі 49 877 687,92 грн, крім того податок на додану вартість 20 % - 9 975 537,58 грн, що разом складає 59 853 225,50 грн.

4.7. Згідно з пунктом 4.6 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

4.8. Початок виконання робіт - серпень 2024 року, завершення робіт - грудень 2024 року (пункт 5.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684).

4.9. У додатках до договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 сторони погодили договірну ціну, календарний графік виконання робіт і план фінансування.

4.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що додатковими угодами від 22.08.2024 № 1, від 26.12.2024 № 2, від 28.01.2025 № 3, від 03.03.2025 № 4, від 22.07.2025 № 5 сторони договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 погодили графік сплати коштів; змінили строк виконання робіт; продовжили строк дії договору.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що на виконання умов договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" перерахувало на рахунок ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" 59 853 225,50 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 9 975 537,58 грн, що підтверджується інформацією з єдиного веб-порталу використання публічних коштів "Spending".

4.12. Прокурор, стверджуючи про незаконність включення відповідачами до ціни договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 податку на додану вартість, звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом, у якому просив визнати недійсним пункт 3.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 9 975 537,58 грн і стягнути з ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у розмірі 9 389 203,54 грн, що сплачені за договором підряду від 20.08.2024 № 4/1684.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення прокурора та відповідача-2, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ "Будівельна компанія "Аскон", Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" про визнання недійсним пункту 3.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 9 975 537,58 грн та про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) безпідставно збережених коштів податку на додану вартість у розмірі 9 389 203,54 грн, що сплачені за договором підряду від 20.08.2024 № 4/1684.

5.4. Позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обґрунтовані порушенням відповідачами вимог податкового законодавства з огляду на включення до ціни договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 податку на додану вартість. При цьому, як стверджував Прокурор, предметом договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 було виконання робіт із капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за державні кошти, а відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України такі роботи підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість. За таких обставин Прокурор вважав, що пункт 3.1 договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 повинен бути визнаний недійсним, а сплачені на користь ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" кошти податку на додану вартість у розмірі 9 389 203,54 грн за договором підряду від 20.08.2024 № 4/1684 мають бути стягнуті з ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" на користь Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

5.5. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 910/16412/25 по суті позовних вимог, дійшли висновку про задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

5.6. Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", звертаючись із касаційною скаргою, покликається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.7. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.8. Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. При цьому, за доводами скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24). Зокрема, Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" із покликанням на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду та відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування наведеної норми права стверджує про передчасність звернення Прокурора із цим позовом. За доводами скаржника, Прокурор, звертаючись із позовом, на власний розсуд установив занадто короткий строк для вжиття заходів реагування позивачем для усунення порушень. Скаржник також наголошує на тому, що з урахуванням Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) у Прокурора немає повноважень на представництво інтересів держави в суді.

При цьому Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" зазначає, що відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт із будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Однак, за доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій помилково не врахували того, що предметом договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 є відновлювальні роботи (капітальний ремонт) багатоквартирного житлового будинку, а не будівництво доступного житла. Крім того, скаржник покликається на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, від 17.03.2021 у справі № 500/2023/19, від 26.07.2022 у справі № 420/6392/19.

5.9. Верховний Суд, проаналізувавши висновки, на які покликається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", зазначає таке.

5.10. Тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

5.11. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 910/5391/24, від 17.03.2026 у справі № 910/14245/23, від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв у активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 910/5391/24, від 17.03.2026 у справі № 910/14245/23, від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20.

5.12. Верховний Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20, від 03.02.2026 у справі № 910/21935/17, від 20.05.2025 у справі № 914/3748/23.

5.13. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 03.09.2024 у справі № 922/2268/16, від 18.04.2024 у справі № 925/700/23.

5.14. Суд зобов`язаний дослідити, чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 15.08.2024 у справі № 918/1075/23, від 06.08.2024 у справі № 910/2876/17.

5.15. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

5.16. Колегія суддів зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"37. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

38. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

39. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

40. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

…43. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

5.17. Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зобов`язаний попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Такий орган повинен розглянути це звернення і вжити заходів до захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку цього органу або невмотивованої відмови вжити такі заходи, це вважається достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу та дає підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 918/1063/24, від 24.02.2026 у справі № 915/1185/20

5.18. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши питання щодо наявності підстав для реалізації Прокурором представницьких повноважень, виснували, що звернення Прокурора до суду в цьому випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави. При цьому, як установили суди, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не забезпечив належний захист інтересів держави.

5.19. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що Прокурор листом від 09.10.2025 № 15/2-826вих-25 повідомив Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про виявлені порушення при укладенні договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684. Крім того, в цьому листі, як установили суди, зазначалося про необхідність вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень інтересів держави за фактом виявлення порушень при укладенні договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684. При цьому Прокурор проінформував Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про те, що в разі невжиття відповідних заходів такі заходи будуть вжиті самостійно Прокурором на підставі частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

5.20. Господарські суди, встановивши такі обставини справи, виснували, що незвернення Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до суду із позовом свідчить про неналежне виконання Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладених на нього повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

5.21. При цьому господарські суди попередніх інстанцій установили, що Прокурор попередньо до пред`явлення позову повідомив листом від 19.12.2025 Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду позову.

5.22. Наведеними обставинами справи спростовуються доводи Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" про те, що Прокурор, звертаючись із позовом, на власний розсуд установив занадто короткий строк для вжиття заходів реагування позивачем для усунення порушень. При цьому наведені обставини свідчать про дотримання Прокурором на момент звернення із позовом вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та про наявність у цьому випадку підстав для звернення Прокурора до суду з позовом в особі Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та звернення до суду з відповідним позовом.

5.23. З урахуванням наведеного господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, констатував наявність підстав для представництва Прокурором інтересів Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). За таких обставин суди виснували, що Прокурор звернувся до суду з позовом у межах своєї компетенції, передбаченої статтею 131-1 Конституції України, та відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

5.24. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій.

5.25. Колегія суддів також не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з огляду на ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24), оскільки такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 28.07.2026 у справі № 908/1614/25, від 14.07.2026 у справі № 914/3261/24. Як виснував Верховний Суд у цих постановах, у пунктах 3, 4 резолютивної частини Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) зазначено, що окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027.

5.26. При цьому відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.07.2026 у справі № 908/1614/25, від 14.07.2026 у справі № 914/3261/24, Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнаних неконституційними.

Отже, колегія суддів зазначає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладені в оскаржуваних судових рішеннях, узгоджуються з висновками, наведеними в постановах Верховного Суду від 28.07.2026 у справі № 908/1614/25, від 14.07.2026 у справі № 914/3261/24.

5.27. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги покликання Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, щодо необхідності врахування судами роз`яснення Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 № 20121/5/99-99-19-04-02-16 з огляду на таке.

5.28. Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 28.10.2025 справу № 909/753/24 разом із касаційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного Касаційним адміністративним судом у постанові від 13.11.2018 у справі № 814/18/14, щодо питання застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України. Проте ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2025 (оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.12.2025) справу № 909/753/24 разом із касаційною скаргою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 було повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 814/18/14 колегія суддів не робила самостійних висновків щодо застосування норм права, зокрема, пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, а лише надала правову оцінку фактичним обставинам, які стосувалися предмета позову в контексті роз`яснення (листа) Міністерства доходів і зборів України щодо оподаткування операцій із постачання робіт по будівництву доступного житла. Разом із тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, роз`яснення державних органів виконавчої влади (зокрема, листи) мають рекомендаційний характер і не є нормами матеріального права в розумінні Господарського процесуального кодексу України, правильність застосування судами яких перевіряє Верховний Суд. Тому, за висновками Великої Палати Верховного Суду, лист Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 № 20121/5/99-99-19-04-02-16 не може вважатися джерелом права в розумінні чинного законодавства , а тому й покликання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на це роз`яснення (лист) не може вважатися висновком щодо застосування норми права.

5.29. Верховний Суд також не може взяти до уваги покликання Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 500/2023/19, від 26.07.2022 у справі № 420/6392/19, стосовно помилкового неврахування господарськими судами попередніх інстанцій того, що предметом договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 є відновлювальні роботи (капітальний ремонт) багатоквартирного житлового будинку, а не будівництво доступного житла, оскільки такі доводи спрямовані на переоцінку доказів у справі, а також на встановлення нових обставин справи, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Тому колегія суддів визнає необґрунтованим покликання скаржника на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.03.2021 у справі № 500/2023/19, від 26.07.2022 у справі № 420/6392/19.

5.30. Крім того, на думку Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не дослідили зібраних у справі доказів, не взяли до уваги докази, необґрунтовано відхилили клопотання про долучення доказів, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Зокрема, скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, стверджує, що він 24.07.2026 через систему "Електронний суд" подав до апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: листа Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" від 24.07.2026 № 106/63-2592 та висновку науково-правової експертизи щодо правового регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість у сфері будівництва житла, виконаного науковим співробітником відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, доктором юридичних наук, професором Дмитром Беззубовим, від 29.05.2026 № 126/60-е. Разом із тим, за доводами скаржника, апеляційний господарський суд із порушенням приписів процесуального законодавства, помилково ототожнивши науково-правовий висновок із доказом у справі, безпідставно залишив без розгляду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів і не дослідив їх.

5.31. Верховний Суд, розглянувши доводи скаржника, зазначає, що за змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

5.32. Крім того, згідно із частинами 1- 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

5.33. Водночас відповідно до висновків Верховного Суду, видалених у постановах від 08.09.2026 у справі № 910/15219/25, від 10.09.2026 у справі № 924/36/26, від 18.08.2026 у справі № 904/1871/24, така обставина, як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції зумовить порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

5.34. Установлені апеляційним господарським судом обставини справи свідчать про те, що лист Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" № 106/63-2592 датований 24.07.2026, натомість суд першої інстанції ухвалив рішення 26.03.2026. За таких обставин апеляційний господарський суд обґрунтовано не прийняв та не досліджував лист Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" від 24.07.2026 № 106/63-2592.

5.35. Стосовно висновку науково-правової експертизи щодо правового регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість у сфері будівництва житла, виконаного науковим співробітником відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, доктором юридичних наук, професором Дмитром Беззубовим, від 29.05.2026 № 126/60-е, Верховний Суд зазначає, що за змістом частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

5.36. Відповідно до статті 108 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

5.37. Статтею 109 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

5.38. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що хоча Господарський процесуальний кодекс України не надає висновку експерта в галузі права значення доказу, однак норми процесуального права, якими врегульовано право сторін надати такі висновки (параграф 7 "Висновок експерта у галузі права") містяться у главі 5 Господарського процесуального кодексу України " Докази та доказування". Отже, наведене свідчить про те, що висновок експерта у галузі права повинен подаватися учасниками справи одночасно з доказами та за правилами подання доказів. Подібні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2023 у справі № 918/686/21.

5.39. За таких обставин Верховний Суд зазначає, що апеляційний господарський суд, не взявши до уваги висновок науково-правової експертизи щодо правового регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість у сфері будівництва житла, виконаний науковим співробітником відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, доктором юридичних наук, професором Дмитром Беззубовим, від 29.05.2026 № 126/60-е, не допустив порушень норм процесуального права.

5.40. Крім того, скаржник із покликанням на неправильне застосування судами пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України стверджує про те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України у правовідносинах із капітального ремонту (відновлення) пошкодженого внаслідок бойових дій багатоквартирного житлового будинку, профінансованого за рахунок коштів місцевого бюджету. На думку скаржника, на цей час також відсутній висновок Верховного Суду в подібних правовідносинах щодо питання можливості визнання правочину (його частини) недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України з підстав порушення вимог Податкового кодексу України, який не є актом цивільного законодавства.

5.41. Колегія суддів, перевіривши доводи Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", установила, що в постановах Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 911/1553/25, від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25 вже викладалися висновки щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

5.42. При цьому предметом позову у справах № 911/1553/25, № 911/3375/25 були вимоги про визнання недійсними пунктів 3.1 договорів будівельного підряду та стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Позови у справах № 911/1553/25, № 911/3375/25 були обґрунтовані невідповідністю оспорюваних пунктів 3.1 договорів будівельного підряду вимогам пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, яким передбачено звільнення від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт із будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

5.43. Отже, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі, яка розглядається, є подібними із правовідносинами у справах № 911/1553/25, № 911/3375/25.

5.44. Верховний Суд у постанові від 09.09.2026 у справі № 911/3375/25, перевіряючи доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначив таке:

"Питання застосування положень ПК у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, від 10.09.2024 у справі №922/4055/23, від 12.09.2024 у справі №916/2677/23, від 17.09.2024 у справі №915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі №916/3864/23.

Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.

Норми ПК не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку;

як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями пункту 197.15 статті 197 ПК щодо формування вартості робіт з урахуванням ПДВ, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню; загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.

…Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

ПК не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 6 ПК податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 ПК).

Згідно з пунктом 185.1 ПК об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0%, 7% та 20% від бази оподаткування.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

…Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

При цьому, судами не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями; за наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатком №2 до договору сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту, а додатком №3 визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету;

…З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, Суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі №910/6530/24.

79. Зміст постанови Верховного Суду від 13.08.2026 у справі №911/1553/25 свідчить, що у такій категорії справ, зокрема, щодо стягнення грошових коштів у формі ПДВ, сплачених за договорами, в яких в ціну товару (робіт або послуг) включено 20%, а не нульова ставка ПДВ, вагомим та ключовим є встановлення факту сплати відповідачем до Державного бюджету України такого податку, оскільки факт такої оплати у цьому випадку свідчить про відсутність порушення інтересів держави, яка за умови такої оплати є набувачем та фактичним володільцем грошових коштів у вигляді ПДВ, а отже про відсутність порушеного права позивача та, відповідно, про відсутність підстав для подання прокурором позову на захист таких інтересів держави, у тому числі в особі уповноваженого державною органу (позивача)".

Наведені висновки узгоджуються зі змістом постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі № 910/6530/24, яка також розглядала питання щодо наявності підстав для визнання недійсними пунктів договорів та стягнення коштів з огляду, зокрема, на положення підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України.

5.45. Отже, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах ключовим є встановлення факту сплати ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" до Державного бюджету України податку на додану вартість, оскільки факт такої оплати в цьому випадку свідчить про відсутність порушення інтересів держави, яка за умови такої оплати є набувачем і фактичним володільцем грошових коштів у вигляді податку на додану вартість.

5.46. Таким чином, доводи Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України спростовуються наведеними висновками Верховного Суду.

5.47. Проте зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

5.48. Господарські суди попередніх інстанцій, установивши, що на виконання умов договору підряду від 20.08.2024 № 4/1684 Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" перерахувало на рахунок ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" 59 853 225,50 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 9 975 537,58 грн, не встановлювали суттєвих фактичних обставин справи щодо сплати ТОВ "Будівельна компанія "Аскон" до Державного бюджету України податку на додану вартість.

5.49. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій не виконали покладений на них обов`язок стосовно повного та всебічного дослідження матеріалів справи.

5.50. Наведеним спростовуються доводи Київської міської прокуратури, викладені у відзиві на касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ", про наявність у цьому випадку підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ".

5.51. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.

5.52. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.53. Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.54. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, із яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.55. Колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібраних у справі доказів та не встановили пов`язаних із ними всіх суттєвих фактичних обставин цієї справи, що входили до предмета доказування. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам процесуального законодавства, а тому їх не можна визнати законними та обґрунтованими.

5.56. Водночас порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно відповідно до визначених законодавством меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.57. Під час нового розгляду цієї справи для правильного вирішення спору господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно, повно з`ясувати і встановити всі фактичні обставини справи та докази, що мають юридичне значення для вирішення спору, а також перевірити, чи є Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним позивачем у спірних правовідносинах, і чи порушено в цьому випадку право позивача, та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

5.58. З урахуванням наведеного касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" належить задовольнити частково, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу - передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

6.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в цій справі слід скасувати, а справу № 910/16412/25 передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для ухвалення обґрунтованого та законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

7. Судові витрати

Оскільки в цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 у справі № 910/16412/25 скасувати, справу № 910/16412/25 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак