Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №926/4603/22 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 926/4603/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Григор`єва В.В.,

відповідача - Фуркала С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 (головуючий - Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Желік М.Б.) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 (Гурин М.О.) в частині стягнення 2 145 883 грн

у справі №926/4603/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор"

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради

про стягнення боргу за договором підряду в сумі 3 556 342 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євродор" (далі також - ТОВ "Компанія "Євродор") звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (далі також - Департамент) про стягнення боргу за договором підряду в сумі 3 556 342 грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору підряду №391 від 28.08.2020 відповідач вчасно не оплатив виконані роботи, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 2 145 883,00 грн. Також позивач вказує, що відповідач не повернув 1 410 459,00 грн, які були сплачені ТОВ "Компанія "Євродор" в забезпечення виконання зобов`язання за договором підряду.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

3. Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради було здійснено процедуру публічної закупівлі за предметом: "Капітальний ремонт вулиці У.Кармелюка від вулиці Буковинської до вулиці С.Руданського та від залізничного переїзду до вулиці В.Винниченка в місті Чернівці (відновлення елементів благоустрою)", ідентифікатор закупівлі UA-2020-04-17-001822-b, із очікуваною вартістю 47 464 649,00 грн.

4. За результатами розгляду тендерних пропозицій учасників було оприлюднено повідомлення про намір укласти договір із переможцем процедури закупівлі - ТОВ "Компанія "Євродор", з яким надалі укладено договір підряду №391 від 28.08.2020 (далі також - Договір).

5. За змістом Договору, підрядник зобов`язується за завданням замовника, на власний ризик, власними та/або залученими силами і засобами, у межах договірної ціни, складеної згідно з Правилами визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, виконати роботи, передбачені договором, передати у встановлені строки об`єкт капітального ремонту відповідно до проєктно-кошторисної документації, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов договору (пункт 1.1). Договірна ціна робіт, визначена на підставі кошторису, як тверда у межах кошторисної вартості, становить 47 015 317,80 грн, у тому числі податок на додану вартість - 7 835 886,30 грн, за рахунок коштів державного та міського бюджетів (пункт 2.1). Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін (пункт 3.2). Акти виконаних робіт оформлюються підрядником та подаються на підписання уповноваженому представнику замовника щомісячно не пізніше 25 числа. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє виконані роботи та підписує акти в частині фактично виконаних обсягів або надає письмову вмотивовану відмову від їх прийняття. Замовник зобов`язаний протягом десяти календарних днів з моменту підписання актів прийняти рішення про оплату виконаних робіт та подати доручення на здійснення платежу до органу Державної казначейської служби України (пункт 3.3). Строк виконання робіт визначено: початок - серпень 2020 року, завершення - до 01.08.2021 (пункт 5.1). Підрядник зобов`язаний виконувати роботи якісно та відповідно до проєктно-кошторисної документації, у встановлені строки, а також передати замовнику завершені роботи та готовий об`єкт після капітального ремонту у порядку та строки, визначені законодавством і договором (пункт 6.3). Виконання зобов`язань забезпечується гарантією у формі депозиту. Підрядник зобов`язаний не пізніше дати укладення договору надати забезпечення виконання договору в сумі 1 410 459,00 грн строком на весь період виконання робіт (пункт 7.1). У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань забезпечення підлягає перерахуванню до бюджету міста Чернівців (пункт 7.3). Сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили, що виникли поза їх волею (пункт 11.1). Сторона, яка не може виконувати зобов`язання через такі обставини, зобов`язана повідомити іншу сторону протягом трьох робочих днів (пункт 11.2). Наявність форс-мажорних обставин підтверджується компетентними органами, зокрема, Торгово-промисловою палатою України (пункт 11.3). У разі дії таких обставин понад 30 днів кожна зі сторін має право розірвати договір (пункт 11.4). Несвоєчасне повідомлення про форс-мажор позбавляє права посилатися на нього як на підставу звільнення від відповідальності (пункт 11.5). Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2021, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (пункт 13.1).

6. У зв`язку з ліквідацією з 01.07.2021 Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради відповідно до пункту 2.2 рішення Чернівецької міської ради VIII скликання від 15.04.2021 за №177 "Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради VIII скликання від 25.03.2021 за №132 "Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради", на підставі пункту 1.4 Положення про Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 31.05.2021 №253, та з врахуванням правонаступництва, було укладено додатковий договір від 05.07.2021 №6 до договору підряду від 28.08.2020.

7. Пунктом 3 зазначеного додаткового договору розділ 14 Договору було доповнено пунктом 14.9, яким визначено, що правонаступником усіх прав та обов`язків Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради за цим договором з 01.07.2021 є Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (відповідач).

8. 04.08.2021 ТОВ "Компанія "Євродор" та Департаментом інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради укладено додатковий договір №7, яким внесено зміни до пункту 5.1 Договору та продовжено строк виконання робіт до 24.12.2021. Також було погоджено види та строки виконання окремих робіт відповідно до календарного графіка.

9. 27.08.2020, на виконання умов Договору, підрядником було перераховано кошти в сумі 1 410 459,00 грн, як забезпечення виконання Договору, що підтверджується платіжним дорученням №2739.

10. Рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/1646/22 від 24.10.2022, залишеним без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2023 та Верховного Суду від 21.03.2023, у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Євродор" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про внесення змін до договору №391 від 28.08.2020, укладеного між зазначеними сторонами щодо капітального ремонту вулиці У.Кармелюка від вулиці Буковинської до вулиці С.Руданського та від залізничного переїзду до вулиці В.Винниченка в місті Чернівці, в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань до 31.12.2022, - відмовлено. Зокрема вказаним рішенням встановлено, що позивач був зобов`язаний завершити виконання робіт до 24.12.2021, однак станом на 25.12.2021 роботи не були завершені, а доказів неможливості їх своєчасного виконання у зв`язку з попередньо погодженими змінами умов Договору надано не було. Відтак зміна строків виконання робіт за взаємною згодою сторін не відбулася, а строк дії Договору фактично закінчився.

11. 24.08.2022 ТОВ "Компанія "Євродор" було направлено на адресу Департаменту акт приймання виконаних будівельних робіт №2 форми КБ-2в на загальну суму 2 145 883,00 грн (далі також - Акт), що підтверджується листом товариства №186/22 від 24.08.2022. Зазначений лист містить відмітку Департаменту про його отримання, а саме відбиток штампа вхідної кореспонденції із зазначенням дати надходження документа (том 1, а.с. 34).

12. Господарським судом Чернівецької області у даній справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза. На вирішення експерта було поставлено такі питання:

1) Чи виконані фактично роботи на об`єкті будівництва: "Капітальний ремонт вул. У.Кармелюка від вул. Буковинської до вул. С.Руданського та від залізничного переїзду до вул. В.Винниченка в м. Чернівці (відновлення елементів благоустрою)", які відображені в акті приймання виконаних будівельних робіт №2 форми КБ-2в (а.с. 126-133) на загальну суму 2 145 883,00 грн?;

2) Чи відповідає вартість, обсяги та перелік фактично виконаних робіт, які вказані в акті приймання виконаних будівельних робіт №2 форми КБ-2в (а.с. 126-133) на загальну суму 2 145 883,00 грн, фактично виконаним роботам?;

3) Якщо фактично виконані роботи не відповідають зазначеному акту робіт, то яка вартість робіт, що не виконані?

13. Відповідно до висновку експерта від 09.12.2025 № СЕ-19/116-25/16355-БТ: будівельні роботи, відображені в акті №2 форми КБ-2в, фактично виконані; їх обсяг, вартість та перелік відповідають фактично виконаним роботам; невідповідностей не встановлено.

14. Ураховуючи невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати вартості виконаних робіт у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми 2 145 883,00 грн заборгованості, а також про стягнення 1 410 459,00 грн забезпечення виконання Договору, посилаючись на обставини, які, на його думку, об`єктивно унеможливили виконання договірних зобов`язань у повному обсязі та є підставою для звільнення від відповідальності і для повернення забезпечення виконання договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

15. Господарський суд Чернівецької області рішенням від 06.03.2026 у справі №926/4603/22, яке Західний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 11.06.2026, позов ТОВ "Компанія "Євродор" задовольнив частково; стягнув з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради 2 145 883 грн за виконані роботи, 32 188,45 грн судового збору та витрати, пов`язані із проведенням експертизи, в розмірі 42 787,20 грн.

16. Рішення судів мотивовані таким:

- зважаючи на положення пункту 3.3 Договору замовник зобов`язаний був у 3-денний строк з моменту здачі робіт - подання акта виконаних робіт підписати такий акт чи надіслати вмотивовану відмову. Поряд із цим, у 3-денний строк замовник не здійснив жодних дій ні з підписання, ні з відмови у прийнятті робіт. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано, жодних доказів наявності письмової мотивованої відмови у прийнятті та оплаті виконаних робіт, яка передбачена пунктом 3.3 Договору;

- з огляду на те, що замовник у встановлені Договором строки не заявив про недоліки робіт, то він не звільняється від обов`язку оплатити роботи;

- посилання відповідача на подання Акта після закінчення строку дії договору не спростовує факту існування результату робіт, не доводить їх невиконання та не свідчить про відсутність обов`язку замовника здійснити розрахунок за фактично отриманий результат. Відтак суд виходить з того, що припинення строку дії Договору не припиняє грошових зобов`язань сторін в частині розрахунків за вже виконані роботи, якщо такі роботи фактично виконані в межах договірних відносин та не спростовані належними доказами;

- ухвалою суду від 08.09.2025, враховуючи неодноразове неподання сторонами витребуваних експертами документів, необхідних для проведення експертизи, що, в свою чергу, вело до неможливості проведення експертизи та надання відповідного висновку по поставлених питаннях, були змінені питання, які ставляться на вирішення експерта. При цьому неподання сторонами витребуваних експертами документів зумовлювалось їх відсутністю, що підтверджується відповідними письмовими поясненнями, які містяться в матеріалах справи. З огляду на вищевикладене та враховуючи неодноразове неподання сторонами витребуваних експертами документів, необхідних для проведення експертизи, що, в свою чергу, вело до неможливості проведення експертизи та надання відповідного висновку по поставлених питаннях, те що відповідач у строки, встановлені Договором, не послався на недоліки чи невідповідність виконаних робіт, суд відхиляє твердження відповідача про невідповідність робіт, які значаться в Акті, проектно-кошторисній документації;

- заперечуючи проти позову з мотивів невідповідності спірних робіт проектно-кошторисній документації, відповідач не подав суду конкретного переліку робіт, які, на його думку, не були передбачені Договором, не навів посилань на відповідні розділи проектної документації чи локальних кошторисів та не надав доказів того, що заявлені до оплати роботи є додатковими або виконаними поза межами предмета Договору. Саме по собі посилання на можливу невідповідність робіт проектно-кошторисній документації без наведення конкретних позицій кошторису, які були порушені, без подання відповідної технічної документації та без альтернативного розрахунку не може вважатися належним запереченням проти заявлених вимог. Такі доводи мають загальний характер та не дозволяють встановити, які саме роботи, відображені в Акті, на думку відповідача, виконані поза межами погодженого сторонами предмета Договору;

- суд критично оцінює посилання Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на тверду договірну ціну як підставу для невизнання вартості спірних робіт, оскільки предметом спору є не зміна ціни Договору, а оплата фактично виконаних робіт, обсяг яких встановлено судом і не спростовано відповідачем

- суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 2 145 883,00 грн за виконані роботи є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі №926/1646/22 від 24.10.2022, залишеним без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2023 та Верховного Суду від 21.03.2023, встановлені обставини неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, та не потребують доказування. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що департаментом правомірно було перераховано до бюджету Чернівецької міської територіальної громади 1 410 459,00 грн, які були сплачені позивачем в забезпечення виконання Договору, у зв`язку з чим, відсутні будь-які підстави для задоволення даної позовної вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи іншої сторони.

17. Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради звернувся 09.07.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі №926/4603/22 в частині стягнення з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на користь ТОВ "Компанія "Євродор" 2 145 883 грн за виконані роботи; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

18. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 16.04.2025 у справі №922/1834/24, від 17.09.2025 у справі №910/5346/20, щодо застосування частини першої статті 844 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини першої статті 877 ЦК, частини першої статті 76, статей 77 та 79, частини другої статті 86, частини першої статті 99 ГПК.

19. Департамент у касаційній скарзі зазначає таке:

- неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи;

- предметом доказування у справі є не лише обставини (1) реального (фактичного) виконання робіт за Договором, на чому наполягає скаржник, а й те, чи роботи визначені у Акті були виконані відповідно до (2) проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до (3) кошторису, який, відповідно, визначає ціну виконаних робіт;

- суди в оскаржуваних рішеннях, дослідивши питання реальності виконання будівельних робіт позивачем, не дослідили питання відповідності обсягу виконаних будівельних робіт проектній документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, та кошторису, який, відповідно, визначає ціну виконаних робіт, чим неправильно застосували норми матеріального права - статті 844 та 877 ЦК;

- суди відмовили у задоволенні клопотання відповідача про проведення судової будівельно-технічної експертизи щодо встановлення відповідності фактично виконаних робіт проєктно-кошторисній документації до Договору, чим порушили норми процесуального права - частини першої статті 99 ГПК;

- судами не вказано, які саме докази відповідачем чи позивачем не було надано, і це призвело до неможливості проведення будівельно-технічної експертизи по зазначених питаннях;

- в матеріалах справи відсутнє повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи із запропонованого відповідачем питання на підставі того, що наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків;

- оскільки відповідач заперечує відповідність обсягу робіт проектно-кошторисній документації до Договору, на переконання відповідача, у даній справі є необхідність не тільки дослідити питання фактичного виконання робіт ТОВ "Компанія "Євродор", але і встановити відповідність таких робіт проектно-кошторисній документації до Договору, однак вказане не було враховано судами при прийнятті оскаржуваних рішень.

20. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

21. У судовому засіданні, яке відбулося 16.09.2026, колегія суддів дійшла висновку про необхідність оголошення перерви.

Позиція Верховного Суду.

22. Касаційне провадження у цій справі відкрито лише в частині вимог про стягнення 2 145 883,00 грн вартості виконаних робіт; в іншій частині (щодо стягнення 1 410 459,00 грн забезпечувального платежу) рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржуються і предметом перегляду не є. Цими межами суд касаційної інстанції керується під час оцінки кожного з наведених скаржником доводів.

23. Причиною виникнення спору в цій справі (у оскаржуваній частині) є питання про наявність підстав для стягнення з Департаменту на користь ТОВ "Компанія "Євродор" вартості робіт, відображених в Акті на суму 2 145 883,00 грн, виконаних за Договором.

24. Суди попередніх інстанцій установили, що Договір своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а правовідносини сторін регулюються, зокрема, параграфами 1 та 3 глави 61 ЦК. Позивач 24.08.2022 направив Департаменту Акт на суму 2 145 883,00 грн, який відповідачем отримано, що ним не заперечується. У передбачений пунктом 3.3 Договору строк Департамент Акт не підписав, письмової вмотивованої відмови від його підписання не надав, зауважень щодо обсягів, вартості чи якості робіт не заявив. Факт виконання робіт, їх обсяг, перелік та вартість підтверджені висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09.12.2025 №СЕ-19/116-25/16355-БТ, яким невідповідностей між Актом і фактично виконаними роботами не встановлено.

25. Підставою касаційного оскарження судових рішень у справі скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, навівши на її обґрунтування два самостійні доводи: (1) неправильне застосування судами частини першої статті 844, частини першої статті 877 ЦК - без урахування висновків, викладених, за твердженням скаржника, у постановах Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №922/1834/24 та від 17.09.2025 у справі №910/5346/20; (2) порушення частини першої статті 99 ГПК - у зв`язку з відмовою судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи - з посиланням на ту саму постанову Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №922/1834/24.

Щодо доводів про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №922/1834/24.

26. Обґрунтовуючи цей довід, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №922/1834/24:

- "За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 також зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У такому разі генпідрядник повинен довести, що він надсилав замовнику акт та, у випадку необґрунтованої відмови останнього від його підписання, реальне виконання робіт за договором (такі висновки також наведені і у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.

Наведене вище дає підстави дійти висновку, що для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором, позивач (підрядник) повинен був направити замовнику визначені умовами Договору документи, зокрема, акти виконаних робіт форми КБ-2в, КБ-3, а замовник повинен був їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання." (абзаци 8 - 13 пункту 6.11.1 постанови);

- "Колегія суддів відзначає, що визначальним у даному випадку є реальність господарської операції, підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами, що не було враховано судом." (абзац 2 пункту 6.11.3 постанови);

- "Отже, за положеннями статей 844, 877 ЦК України, предметом доказування у справі є не лише обставини (1) реального (фактичного) виконання робіт за Договором, на чому наполягає скаржник, а й те, чи роботи визначені у Акті були виконані відповідно до (2) проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до (3) кошторису, який відповідно, визначає ціну виконаних робіт.

Вказані поняття не є тотожними та не підміняють одне одного, а тому для правильного вирішення спору господарські суди мають встановити не лише обставини щодо фактичного виконання підрядником спірних робіт, а й відповідність таких проектній та кошторисній документації." (абзаци 7 - 8 пункту 6.12.1. постанови).

27. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи скаржника, з огляду на таке.

28. По-перше, вирішуючи спір у справі суди виходили з того, що відповідач, заперечуючи проти позову з мотивів невідповідності робіт проектно-кошторисній документації, не надав суду конкретного переліку робіт, які, на його думку, не були передбачені Договором, не навів посилань на відповідні розділи проектної документації чи локальних кошторисів та не надав доказів, що заявлені до оплати роботи є додатковими чи виконаними поза межами предмета Договору. Тобто суди попередніх інстанцій не заперечували, що предметом доказування у справі №926/4603/22 є, серед іншого, відповідність виконаних робіт проектно-кошторисній документації, а дійшли висновку про недоведеність саме тих конкретних обставин невідповідності, на які посилався відповідач.

29. По-друге, постанова Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №922/1834/24 ухвалена за результатами розгляду справи, в якій предметом спору були обставини оформлення та передання результату робіт: суд апеляційної інстанції у вказаній справі визнав акт виконаних робіт неналежним доказом з мотивів, що замовником не було одержано повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, а тому складення акта є передчасним, а також помилково ототожнив локальний кошторис з проектно-кошторисною документацією, визнавши на цій підставі роботи виконаними лише частково. Натомість у справі №926/4603/22, як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, обставини одержання Департаментом акта приймання виконаних будівельних робіт №2 форми КБ-2в сторонами не заперечувалися, а обставини їх реального виконання не є спірними (заперечення відповідача у справі №926/4603/22 ґрунтувалися на виконанні робіт за межами дії договору, іншою особою-виконавцем, ніж позивач, виконанні робіт, які не охоплюються умовами договору), однак не на тому, що роботи не виконувалися взагалі. Відповідно, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2025 у справі №922/1834/24, були сформовані щодо інших фактичних обставин справи.

30. По-третє, цитована скаржником частина постанови Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №922/1834/24 містить висновок щодо доктрини заборони суперечливої поведінки замовника (venire contra factum proprium):

"Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.",

узагальнений зміст якої полягає у тому, що замовник, який після одержання акта приймання виконаних будівельних робіт в установлений строк не заявив підряднику вмотивованих заперечень щодо відступів від умов договору, втрачає право в подальшому посилатися на них, а тягар доведення таких відступів переходить на нього.

31. У цьому контексті колегія суддів зазначає, що застосування цього висновку до обставин справи №926/4603/22 не підтверджує, а спростовує довід скаржника про неправильне застосування судами частини першої статті 844, частини першої статті 877 ЦК, оскільки під час вирішення справи суди встановили, що Департамент, одержавши Акт, у визначений пунктом 3.3 договору строк не заявив підряднику вмотивованих заперечень щодо відступів від умов Договору, натомість свої заперечення щодо обсягів робіт висунув лише під час судового розгляду. Відповідно, за наведеним підходом Верховного Суду відповідач втратив право посилатися на такі обставини надалі.

32. Ураховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №922/1834/24, щодо застосування частини першої статті 844, частини першої статті 877 ЦК.

Щодо доводів про неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 17.09.2025 у справі №910/5346/20

33. У цій частині доводів скаржник посилається на таку частину постанови Верховного Суду:

"60. Натомість місцевий господарський суд установив, що роботи за актами №25 та №26 позивач виконав поза межами укладеного між сторонами договору (ці обсяги та вартість робіт не обумовлені в кошторисі), а тому у відповідача відсутній обов`язок щодо оплати таких робіт, оскільки сторони не погодили в установленому законом і договором порядку обсяг та ціну додаткових робіт - шляхом внесення відповідних змін до договору."

34. Колегія суддів вважає ці доводи безпідставними, оскільки наведена скаржником частина постанови Верховного Суду стосується встановлених місцевим господарським судом фактичних обставин виконання позивачем робіт поза межами укладеного договору без узгодження додаткових робіт - тобто є виключно констатацією фактичних обставин цієї конкретної справи, встановлених судами попередніх інстанцій на підставі оцінки наданих доказів, а не правовим висновком щодо застосування норм права.

35. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК підставою касаційного оскарження є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду, а не встановлених фактичних обставин іншої справи.

36. Крім того, у справі №910/5346/20 спір стосувався оплати робіт, які підрядник виконав самовільно, за власної ініціативи понад тверду ціну та в порушення порядку погодження, визначеного частиною третьою статті 877 ЦК. Натомість у справі №926/4603/22 суди встановили, що спірні роботи виконані в межах укладеного договору. Загальна вартісна межа договору та сума за кошторисом не перевищені, а пред`явлені до оплати роботи за видом і характером повністю відповідають предмету договору та специфіці об`єкта.

37. Ураховуючи наведене, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 17.09.2025 у справі №910/5346/20 також не підтверджує визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК підставу касаційного оскарження.

Щодо доводу про порушення частини першої статті 99 ГПК (відмова у призначенні судової будівельно-технічної експертизи).

38. Відповідно до положень статті 99 ГПК суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

39. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

40. Частиною другою статті 98 ГПК визначено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

41. При цьому Верховний Суд неодноразово наголошував, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду. Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

42. Суди попередніх інстанцій установили, що судова будівельно-технічна експертиза у справі призначалася ухвалою від 14.02.2023, на вирішення якої, серед іншого, було поставлено питання про відповідність обсягів і вартості виконаних робіт проектній документації та кошторисам до договору. Проведення експертизи неодноразово ускладнювалося: експертну установу двічі замінювали, а експертні установи послідовно, у клопотаннях, задоволених ухвалами суду від 03.10.2024, 13.02.2025 та 14.08.2025, витребовували у сторін документи, необхідні для відповіді саме на це питання. Станом на час проведення судового засідання 08.09.2025 жодна зі сторін, включаючи відповідача, витребуваних документів не надала, а обидві сторони прямо підтвердили суду відсутність у них інших документів, ніж ті, що вже долучені до матеріалів справи. З огляду на це ухвалою від 08.09.2025 суд виключив питання про відповідність робіт проектно-кошторисній документації з переліку питань експерта як таке, відповідь на яке об`єктивно неможлива, і саме на підставі звуженого переліку питань складено висновок експерта від 09.12.2025 №СЕ-19/116-25/16355-БТ.

43. Ще до ухвалення оскаржуваних судових рішень, 03.02.2026, Департамент повторно звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення експертизи саме з питання, виключеного ухвалою від 08.09.2025, не запропонувавши при цьому жодних нових документів. Ухвалою від 04.02.2026 у задоволенні клопотання відмовлено як спрямованого на переоцінку вже вирішеного судом процесуального питання, з посиланням на достатність наявного доказового матеріалу та розумність строків розгляду справи, яка триває з 2022 року. Відповідне клопотання про призначення додаткової експертизи Департамент подав також під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками суду першої інстанції.

44. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що, відмовивши в задоволенні клопотання про призначення експертизи, суди порушили частину першу статті 99 ГПК та не встановили обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки: 1) не дослідили, чи відповідають виконані позивачем роботи за видом, обсягом і вартістю проектно-кошторисній документації до Договору; 2) за відсутності в матеріалах справи повідомлення експерта про неможливість надати висновок за первісно поставленими питаннями, у суду першої інстанції не було підстав змінювати ці питання; 3) не врахували конкретні приклади розбіжностей між значеннями проектно-кошторисної документації до Договору та значеннями, відображеними в Акті.

45. Колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими з огляду на таке.

46. Так, Суд вважає, що визначальним для оцінки цих доводів є те, що сторони, включаючи відповідача, незважаючи на неодноразові вимоги суду й експертних установ протягом тривалого часу, зазначили, що не мають об`єктивної можливості надати усі документи, необхідні для відповіді на поставлене питання щодо того, чи відповідають обсяги і вартість виконаних робіт проектній документації та кошторисам до Договору. Водночас суд першої інстанції ужив усіх доступних йому заходів для з`ясування дійсних обставин справи: призначив експертизу, двічі змінював експертну установу, неодноразово витребовував документи.

47. Водночас відповідач, обґрунтовуючи клопотання про призначення нової експертизи, не зазначив, які саме документи, відсутні станом на 08.09.2025, він готовий додатково надати, і чому питання, відповідь на яке виявилася неможливою протягом тривалого періоду витребування судом необхідних матеріалів, стало б розв`язним за умови повторного порушення цього питання. З огляду на це, а також ураховуючи, що провадження у справі триває із листопада 2022 року, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для призначення нової експертизи узгоджується з принципом розумності строків судового розгляду (стаття 2 ГПК) і не є формальним ухиленням від встановлення обставин справи.

48. Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не спростував доводи позивача про те, що відповідно до умов Договору обов`язок забезпечення робіт проектно-кошторисною документацією покладався саме на замовника будівництва. Відповідно, саме Департамент мав об`єктивну можливість надати таку документацію для проведення експертизи із вказаного питання.

49. Також колегія суддів вважає, що відсутність формального повідомлення від експерта не свідчить про необґрунтованість дій суду щодо зміни питань експертизи. Ухвала від 08.09.2025 є обґрунтованою, оскільки зміна питань була викликана тривалим і підтвердженим сторонами неподанням необхідних документів. Ненаправлення експертом повідомлення в порядку пункту 2.1 Інструкції №53/5 не позбавляє суд права змінити питання, якщо об`єктивна причина (відсутність матеріалів для проведення експертизи) уже була доведена та відома суду. Відповідно, формальний документ від експерта лише продублював би вже встановлений судом факт.

50. Додатково, в контексті встановлення обставин, які мають значення для вирішення цього спору, суди врахували, що відповідач після отримання Акта не повідомляв про будь-яку невідповідність виконаних робіт проектно-кошторисній документації у визначений пунктом 3.3 Договору строк, а тому за змістом статей 853, 882 ЦК втратив право посилатися на такі заперечення в подальшому.

51. Колегія суддів також звертає увагу на внутрішню суперечливість доводів касаційної скарги в цій частині. За обсягом заявлених вимог (клопотання про призначення експертизи щодо відповідності проектно-кошторисній документації усіх обсягів та вартості робіт, відображених в Акті, і вимога про скасування судових рішень у частині стягнення всієї суми 2 145 883,00 грн) відповідач фактично стверджує про невідповідність проектно-кошторисній документації всього обсягу пред`явлених до оплати робіт. Разом з тим на обґрунтування цього твердження скаржник наводить лише дві позиції, за якими, на його думку, наявна розбіжність, причому не у виді, найменуванні чи обсязі самих виконаних робіт, а виключно у вартості окремого матеріалу (щебню) та вартості окремої роботи (перевезення ґрунту), використаних/виконаних на виконання Договору, і в порівняно незначному розмірі (в загальному розмірі до 100 000 грн). Таке співвідношення між обсягом вимог відповідача і обсягом наведеного на його підтвердження обґрунтування підтверджує загальний, неконкретизований характер його заперечень.

52. Водночас суди встановили, що загальна вартісна межа та сума виконаних робіт за договором перевищені не були, а всі передбачені кошторисом кошти використані виключно в межах узгодженої договірної ціни. Окрім того, фактично здійснені та пред`явлені до оплати за спірним актом роботи, за своїм видом, характером і обсягами, повністю відповідають специфіці будівельного об`єкта та тим видам робіт, які безпосередньо охоплювалися предметом договору й підлягали обов`язковому виконанню для досягнення запланованого результату будівництва.

53. З огляду на викладене вище, ураховуючи дискреційний характер повноважень суду щодо призначення експертизи, наявність у справі належного й допустимого висновку експерта щодо реальності виконання спірних робіт, об`єктивно й послідовно встановлену неможливість відповіді на питання про їх відповідність проектно-кошторисній документації за відсутності необхідних документів, а також принцип розумності строків розгляду справи, яка триває з листопада 2022 року (стаття 2 ГПК), колегія суддів доходить висновку, що відмова судів першої та апеляційної інстанцій у призначенні додаткової судової будівельно-технічної експертизи є законною, обґрунтованою і не свідчить про порушення частини першої статті 99 ГПК.

54. За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 у справі №926/4603/22, в оскаржуваній частині, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, а касаційна скарга Департаменту не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

57. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради залишити без задоволення.

2.Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.03.2026 у справі №926/4603/22, у частині стягнення 2 145 883 грн, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

(з окремою думкою)

В.І. Студенець