Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №916/3495/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/3495/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду

від 25.06.2026

у складі колегії суддів: Аленіна О.Ю. (головуючий), Принцевської Н.М.,

Філінюка І.Г.,

у справі за заявою

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманчанка" (далі - ТОВ "Уманчанка", боржник);

введено процедуру розпорядження майном;

розпорядником майна призначеного арбітражну керуючу Гордієнко Альону Геннадіївну.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 у справі № 916/3495/25 визнані вимоги кредиторів до боржника ТОВ "Уманчанка", а саме:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) з вимогами в розмірі 2 328 800,10 грн та 24 224,00 грн судового збору, з яких: 24 224,00 грн - перша черга; 2 328 800,10 грн - четверта черга;

ОСОБА_2 з вимогами в розмірі 2 559 417,00 грн та 6 056,00 грн. судового збору, з яких: 6 056,00 грн - перша черга; 2 559 417,00 грн - четверта черга;

не визнаними вимогами кредиторів до боржника ТОВ "Уманчанка" є Іноземна компанія (Антаре ЛТД) "Antare LTD" з вимогами на суму 33 733 654,09 грн.

3. Не погодившись з вищенаведеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 у справі № 916/3495/25 скасувати, постановити нове рішення, яким визнати ОСОБА_2 заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ "Уманчанка" у повному обсязі та визнати грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника ТОВ "Уманчанка" на суму 1 693 500 грн боргу 6 056 грн судового збору, з яких: 6 056 грн - перша черга; 1 693 500 грн - четверта черга, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

4. Ухвалою від 25.06.2026 Південно-західний апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 у справі №916/3495/25 без розгляду.

5. Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що ОСОБА_1 оскаржується ухвала попереднього засідання, водночас, ухвала від 03.02.2026 за результатами розгляду вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Уманчанка" ("індивідуальна ухвала") не оскаржується.

Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.05.2026 у справі №916/3495/25, підлягає поверненню скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

6. ОСОБА_1 07.07.2026 засобами електронного зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 916/3495/25.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/3495/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.07.2026.

8. Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 916/3495/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

9. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 916/3495/25 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026;

ухвалено здійснити перегляд ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 916/3495/25 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

10. 28.09.2026 надійшли матеріалів справи в кількості 6 томів із супровідним листом від 18.09.2026 № 916/3495/25/19/2026.

11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

12. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 13.07.2026 № 596/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.07.2026 №4928-IX), Верховний Суд розглядає справу № 916/3495/25 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржниці

( ОСОБА_1 )

13. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначила, що суд апеляційної інстанцій вказав що у прохальної частині своїй скарги ОСОБА_1 немає вимог до інших кредиторів, окрім ОСОБА_2 . Однак, апеляційний суд суперечить сам собі оскільки за текстом оскаржуваної ухвали судом скрізь зазначається що ОСОБА_1 оскаржується саме ухвала підготовчого судового засідання від 01.05.2026. Відтак, суд апеляційної інстанцій спотворив фактичні обставини викладені у апеляційної скарзі, чим порушив принцип законності судового рішення, визначеного статтею 236 ГПК України, вдався до надмірного формалізму та позбавив скаржницю доступу до правосуддя.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300, Верховний Суд вважає прийнятними касаційну скаргу щодо доводів, зазначених в пункті 13 описової частини цієї постанови.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19 Предметом судового розгляду є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду та повернення матеріалів касаційної скарги скаржниці.

20. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності ухвали апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів Верховного Суду враховує таке.

21. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

22. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).

23. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

24. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).

25. Отже, право на апеляційний перегляд справи реалізується в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство - нормами КУзПБ та ГПК України. Відтак, обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.

26. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

27. Правила та порядок оскарження судових рішень у процедурі банкрутства визначені статтею 9 КУзПБ, частиною першої якої передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

28. Згідно з приписами частини другої цієї статті КУзПБ в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом.

29. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45 - 47 КУзПБ.

30. Законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.

31. Тобто, кількість кредиторів та різний обсяг їхніх вимог впливають на тривалість попереднього засідання, яке може бути більшим одного дня, та зумовлює доцільність розгляду заяв (вимог) кредиторів з винесенням відносно кожної такої вимоги індивідуальної (окремої, самостійної) ухвали щодо результатів її задоволення.

32. Ухвала, яку було прийнято за результатами розгляду кредиторських вимог, може бути оскаржена в установленому КУзПБ порядку та є підставою для внесення відомостей про такого кредитора до реєстру вимог кредиторів.

33. Водночас, відповідно до частини другої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

34. Колегія суддів наголошує, що мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів (за підсумками попереднього судового засідання). При цьому, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо розгляду вимог кожного конкретного кредитора.

35. Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина третя статті 47 КУзПБ).

36. З огляду на зазначене, ухвала за результатами розгляду вимог окремого кредитора (так звана "індивідуальна" ухвала) не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, у відповідній частині (в частині конкретних вимог кредиторів) в силу прямої вимоги закону, а визначені про це в абзаці другому частини другої статті 47 КУзПБ положення є тим винятком із загального правила оскарження судових рішень/ухвал у справі про банкрутство, що передбачено частиною другої статті 9 цього Кодексу та пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України. Така правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 15.02.2024 у справі № 914/791/23, від 15.04.2024 у справі № 903/780/22, від 17.09.2024 у справі № 904/1266/23, а також до висновків в ухвалах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 911/2794/21, від 24.09.2024 у справі № 917/1719/23.

37. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що наслідки недотримання зазначеного правила щодо оскарження ухвали у справі про банкрутство визначені ГПК України та передбачають, що апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України - якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тобто якщо скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих винятків за приписами КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).

38. Отже, КУзПБ визначає неможливість окремого оскарження так званої "індивідуальної" ухвали щодо розгляду вимог кредитора без одночасного оскарження ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, з огляду на тісну пов`язаність предметів їх регулювання, розглядуваного питання та відповідних наслідків. Водночас, Верховний Суд вважає, що перегляд ухвали попереднього засідання щодо вимог конкретного кредитора є неможливим без втручання (перегляду) ухвали, якою і вирішено грошові вимоги такого кредитора.

39. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.09.2025 у справі № 908/1897/24, яку було застосовано апеляційним судом і Колегія суддів не вбачає підстав відступу від зазначеної правової позиції у цій справі.

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

40. За змістом касаційної скарги вбачається, що одним із аргументів скаржника як підтвердження наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали є допущені апеляційним судом помилки при оцінці доводів скаржника щодо встановлення статусу заінтересованої особи у цій справі.

41. Колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - це:

- юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство;

- особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності;

- сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним;

- особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.

42. Для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому значенні, як і заінтересовані особи стосовно боржника. Кредитор є заінтересованим стосовно боржника також у разі, якщо він протягом шести місяців до дати відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або процедури превентивної реструктуризації прямо чи опосередковано набув право вимоги до боржника від кредитора, заінтересованого стосовно боржника.

43. Також колегія суддів враховує, що положення КУзПБ в редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації" застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом (пункт 4-2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ).

44. Отже, положення зазначених змін до КУзПБ мають ретроспективну дію, і мають застосовуватися до справ, які вже перебувають у провадженні.

45. Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 34, частини третьої статті 45 КУзПБ заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, а також інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника.

46. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника (абзац п`ятий частини другої статті 47 КУзПБ).

47. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що нормами КУзПБ прямо встановлено обов`язок кредитора зазначати про свій статус заінтересованої особи відносно боржника, а суд має дослідити заяву кредитора на предмет наявності такого зв`язку між кредитором і боржником.

48. Разом з тим, сам по собі статус заінтересованої особи не є підставою для автоматичного повернення заяви кредитора, і наявність або відсутність заінтересованості не спростовує в цьому випадку правильність висновків апеляційного суду щодо порядку перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку, зокрема, з огляду на таке.

49. За змістом оскаржуваного судового рішення вбачається, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду, зокрема, з огляду на таке:

- за результатом розгляду грошових вимог кредитора ОСОБА_2 судом першої інстанції фактично було постановлено "індивідуальну" ухвалу від 03.02.2026, а в ухвалі від 01.05.2026, за підсумками попереднього засідання визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- у цьому випадку, ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції лише зі скаргою на ухвалу попереднього засідання від 01.05.2026 у цій справі. При цьому, скаржниця не погоджується з висновками місцевого суду саме в частині визнання грошових вимог ОСОБА_2 до боржника;

- "індивідуальна" ухвала від 03.02.2026, якою визнано вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Уманчанка" в розмірі 2 559 417,00 грн та 6 056,00 грн судового збору, ОСОБА_1 не оскаржується, а предметом апеляційного перегляду за змістом апеляційної скарги, поданої 18.06.2026 за допомогою системи "Електронний суд", є лише ухвала попереднього засідання від 01.05.2026.

50. Пунктом 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

51. КУзПБ визначає неможливість окремого оскарження так званої "індивідуальної" ухвали щодо розгляду вимог кредитора без оскарження від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. Водночас цей Кодекс не містить заборони оскарження ухвали попереднього засідання без оскарження так званої "індивідуальної" ухвали.

52. Разом з тим, у цій справі колегія суддів враховує, що:

- грошові вимоги ОСОБА_2 були повністю відхилені саме ухвалою від 03.02.2026;

- зміст апеляційної скарги свідчить до незгоди з результатом розгляду грошових вимог лише цього кредитора, тобто з ухвалою від 03.02.2026;

- як в апеляційній скарзі, так і в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги було чітко зазначено про оскарження однієї ухвали суду першої інстанції від 01.05.2026, в якій зазначено про визнання ухвалою суду від 03.02.2026 грошових вимог зазначеного кредитора. Тобто скаржник в поданій апеляційній скарзі чітко визначив предмет апеляційного оскарження, а саме - ухвалу попереднього засідання від 01.05.2026 у справі № 916/3495/25 в частині визнання грошових вимог кредитора ОСОБА_2 до боржника на суму 2 559 417,00 грн.

53. Як правильно зазначив апеляційний господарський суд, Верховний Суд у постанові від 16.04.2026 у справі № 916/4552/24 виснував, що процесуальний наслідок апеляційного оскарження ухвали попереднього засідання без одночасного оскарження індивідуальної ухвали, постановленої за результатами розгляду по суті заяв з грошовими вимогами кредиторів має бути аналогічним протилежній ситуації, про що описано вище, а саме - повернення такої скарги на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України.

54. За наявних у цій справі обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що перегляд ухвали попереднього засідання щодо вимог конкретного кредитора є неможливою без перегляду ухвали, якою і вирішено грошові вимоги такого кредитора.

55. Колегія суддів в цьому випадку не заперечує та не підтверджує наявність обставин заінтересованості ОСОБА_2 стосовно боржника, однак дослідження таких обставин повинно здійснюватися в контексті перегляду ухвали від 01.05.2026 разом із ухвалою від 03.02.2026, яка ухвалена за результатами розгляду заяви зазначеного кредитора, а також із необхідністю оцінки відповідної заяви вимогам статті 46 КУзПБ.

56. Верховний Суд враховує, що повернення апеляційної скарги в цьому випадку не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатись обмеженням права доступу до суду, оскільки заявник має право повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до статті 255, 258 ГПК України і статті 9 КУзПБ, та подати клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

57. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали апеляційного суду - без змін як такої, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

59. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення оскаржуваної ухвали апеляційного суду без змін.

Судові витрати

61. Понесені скаржником зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 у справі № 916/3495/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік