Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №916/349/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/349/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Проць Т.В.,

відповідача - Воробйова А.В.,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Паритетбудінвест"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 (головуючий суддя Аленін О.Ю., судді: Принцевська Н.М., Філінюк І.Г.)

у справі №916/349/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог ТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Паритетбудінвест",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОДОР",

про стягнення 9 474 835 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог ТД" (далі за текстом також - ТОВ "Пролог ТД") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Паритетбудінвест" (далі за текстом також - ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест") про стягнення 9 474 835 грн заборгованості.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в частині своєчасної та остаточної оплати вартості переданого за видатковими накладними товару.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

3. 10.01.2022 ТОВ "Пролог ТД" (постачальник) та ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" (покупець) уклали договір поставки №1001-1х/2022 (далі за текстом - договір), за умовами пункту 1.1 якого постачальник протягом строку дії цього договору зобов`язується систематично постачати товар, а покупець приймати й оплачувати товар, згідно з умовами цього договору.

4. Предметом поставки є товари, перелік яких визначений в додатку №1 до цього договору (товар) (пункт 1.2 договору).

5. Найменування, вартісні і кількісні характеристики товару, що є предметом поставки за цим договором, визначаються у видаткових накладних та/або рахунках, і додатках (специфікаціях) до договору на кожну партію товару окремо (пункт 1.3 договору).

6. Додатки до даного договору оформляються на кожну поставку партії товару окремо, і є невід`ємними частинами цього договору (додаток) (пункт 1.4 договору).

7. Постачальник здійснює постачання товарів окремими партіями на підставі замовлень покупця та в наступному порядку.

Для здійснення поставки кожної партії товару покупець, із використанням факсимільного або електронного зв`язку, надає постачальнику замовлення із зазначенням асортименту товару, кількості та адреси його поставки.

Зобов`язання по поставці товару в рамках цього договору виникає після погодження сторонами істотних умов поставки окремої партії товару шляхом обміну повідомленнями з використанням факсимільного та/чи електронного зв`язку. Повідомлення вважається таким, що надіслано та отримано іншою стороною, якщо воно надіслане за реквізитами, вказаними в цьому договорі.

Сторони зобов`язуються надавати відповідь на отримане повідомлення протягом розумного строку, але не більше ніж 2 робочі дні. У випадку неотримання відповіді на надіслане повідомлення, попередні домовленості сторін щодо замовлення на поставку окремої партії товару втрачають силу (пункт 2.1.1 договору).

8. Постачальник на підставі замовлення та письмової заявки покупця передає йому рахунок на товар із використанням факсимільного або електронного зв`язку (пункт 2.1.2 договору).

9. Покупець зобов`язаний до моменту відвантаження товару надати постачальнику із використанням факсимільного або електронного зв`язку довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) згідно виставленого рахунку (пункт 2.1.3 договору).

10. Датою відвантаження товару є дата виписки постачальником видаткової накладної та передачі товару перевізнику (пункт 2.2.1 договору).

11. Датою поставки товару покупцю є дата доставки товару на адресу, вказану покупцем в замовленні/письмовій заявці (склад покупця/склад перевізника) (пункт 2.2.2 договору).

12. Термін поставки товару покупцю має бути попередньо узгодженим сторонами і вказуватиметься у відповідному додатку на поставку кожної партії товару (пункт 2.2.3 договору).

13. Постачальник має право на дострокову поставку кожної партії товару з обов`язковим повідомленням про це покупця (пункт 2.3 договору).

14. Покупець зобов`язаний забезпечити прийняття партії товару у місці, що зазначено в товаро-транспортній накладній, відповідно до замовлення/письмової заявки покупця (пункт 2.4 договору).

15. Поставки товару в межах цього договору здійснюються відповідно до "Інкотермс" в редакції 2010 року, в частині, що не суперечить умовам цього договору, на умовах CPT - пункт призначення, вказаний у замовленні та/або письмовій заявці покупця (пункт 3.1 договору).

16. За домовленістю сторін поставка товару може здійснюватися на інших умовах, що буде обумовлюватись у відповідному додатку (пункт 3.2 договору).

17. Право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження товару перевізнику зі складу постачальника, що фіксується видатковою накладною постачальника та іншими товаро-супровідними документами (пункт 3.3 договору).

18. Видаткові накладні на товар надаються покупцю із використанням факсимільного або електронного зв`язку. Постачальник передає покупцю товаро-транспортні накладні разом з товаром. Оригінали документів надсилаються на адресу покупця поштою не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати відвантаження товару покупцю / перевізнику (пункт 3.4 договору).

19. Покупець (уповноважена ним особа) зобов`язаний підписати та пропечатати оригінали документів на поставку товару (видаткові накладні, товаро-транспортні накладні) та надіслати їх постачальнику разом із довіреністю на отримання товару не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання даних документів (пункт 3.5 договору).

20. Покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за договірною ціною, зазначеною у рахунку, виданому постачальником (пункт 6.1 договору).

21. Загальна ціна договору складає суму вартості всіх партій товару, поставлених покупцю постачальником протягом строку дії цього договору (пункт 6.2 договору).

22. Покупець зобов`язується оплачувати партії товару, що будуть постачатись в рамках цього договору, на умовах оплати повної вартості товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати відвантаження товару (пункт 7.1 договору).

23. Сторони залишають за собою право на зміну порядку здійснення розрахунків за товар, що буде обумовлюватись у відповідному додатку до договору на кожну партію товару окремо та підтверджуватись комунікацією сторін шляхом обміну повідомленнями з використанням факсимільного та/чи електронного зв`язку (пункт 7.2 договору).

24. Як правило, сторони проводять між собою розрахунки, використовуючи безготівкову форму, шляхом перерахування необхідної суми покупцем зі свого рахунку в банківській установі на рахунок в банківській установі постачальника, з використанням платіжних доручень (пункт 7.3 договору).

25. Постачальник зобов`язаний забезпечити покупця первинними документами на поставку товару (рахунок, видаткові накладні), а також на вимогу покупця, необхідними документами, що засвідчують якість придбаного товару (пункт 8.1.2 договору).

26. Покупець зобов`язаний:

надати постачальнику оригінал довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) згідно виставленого рахунку (пункт 8.2.2 договору);

передати постачальнику належно оформлені документи на отримання товарно-матеріальних цінностей в строк 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання оригіналів документів на отримання товару (пункт 8.2.4 договору).

27. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків за поставлений товар - до повного виконання зобов`язань (пункт 9.1 договору).

28. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договірні відносини за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до закінчення терміну його дії, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік (пункт 9.2 договору).

29. Сторони несуть відповідальність за невиконання чи за неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України з урахуванням положень цього договору (пункт 10.1 договору).

30. За порушення строку оплати вартості окремої партії товару, покупець на вимогу постачальника сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен календарний день пропуску строку оплати. Нарахування пені за порушення строку оплати вартості поставленої партії товару відбувається за весь період прострочення до моменту погашення покупцем всієї суми заборгованості за договором (пункт 10.3.1 договору).

31. Усі спори між сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у відповідності з чинним законодавством України (пункт 11.1 договору).

32. Сторони визначають, що всі ймовірні претензії за даним договором повинні були розглянуті сторонами протягом тридцяти днів з моменту отримання претензії (пункт 11.2 договору).

33. При виконанні договірних умов, сторони підтримують між собою взаємозв`язок, використовуючи при цьому електронний (електронна пошта), телефонний, факсимільний та інші види доступного сторонам зв`язку за реквізитами, зазначеними в договорі (пункт 14.1 договору).

34. Сторони дійшли згоди, що обмін повідомленнями за допомогою засобів зв`язку за реквізитами, вказаними в цьому договорі, та погодження істотних умов поставки окремої партії товару має юридичну силу щодо умов поставки окремої партії товару в розумінні статті 639 ЦК України (пункт 14.2 договору).

35. Листування, обмін повідомленнями, будь-які інші документи що укладаються та/чи вчиняються сторонами протягом строку дії цього договору становлять невід`ємну частину цього договору (пункт 14.3 договору).

36. Документи, одержані сторонами при використанні вище перелічених видів зв`язку мають силу оригіналів і сторони зобов`язуються приймати до уваги дані цих документів, до надання їм оригіналів цих документів стороною-автором (пункт 14.4 договору).

37. Додатком №1 до договору погоджено найменування товару, вид пакування, вагу пакувальної одиниці.

38. Додатком №2 до договору погоджено назву товару, упаковку, кількість та ціну. Загальна вартість товару 9 974 835,00 грн. Умови оплати - 100% оплата вартості товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати відвантаження товару. Умови поставки - склад продавця (Львівська обл., смт. Запитів, вул. Київська, 236); строк поставки товару - декількома партіями до 15.01.2022.

39. 14.01.2022 ТОВ "Пролог ТД" виставлено ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" рахунок №5 на оплату товару загальною вартістю 9 974 835,00 грн, у тому числі ПДВ 1 662 472,50 грн.

40. 14.01.2022 ТОВ "Пролог ТД" як постачальником та ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" як покупцем підписано видаткові накладні:

- №2 про отримання товару загальною вартістю 5 914 080 грн, у тому числі ПДВ 985 680,00 грн;

- №3 про отримання товару загальною вартістю 3 361 455 грн, у тому числі ПДВ 560 242,50 грн;

- №4 про отримання товару загальною вартістю 699 300 грн, у тому числі ПДВ 116 550,00 грн.

41. 14.01.2022 ТОВ "Пролог ТД" як постачальником та ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" як покупцем підписано товарно-транспортні накладні:

- №1 - автомобіль вантажний-самоскид Scania P 440 B8X4HZ KA5478AO, автомобільний перевізник - ТОВ "АВТОДОР", замовник ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест", вантажовідправник ТОВ "Пролог ТД", пункт навантаження - Львівська обл., смт. Запитів, вул. Київська, 236, пункт розвантаження - 6800, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 11, загальна вартість товару - 5 914 870 грн, у тому числі ПДВ 985 680 грн;

- №2 - автомобіль сідловий тягач Scania G 440 A4X2N4 KA3413BT, автомобільний перевізник - ТОВ "АВТОДОР", замовник ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест", вантажовідправник ТОВ "Пролог ТД", пункт навантаження - Львівська обл., смт. Запитів, вул. Київська, 236, пункт розвантаження - 6800, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 11, загальна вартість товару - 3 361 455 грн, у тому числі ПДВ 560 242,50 грн;

- №3 - автомобіль сідловий тягач Scania G 440 A4X2N4 KA3418BT, автомобільний перевізник - ТОВ "АВТОДОР", замовник ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест", вантажовідправник ТОВ "Пролог ТД", пункт навантаження - Львівська обл., смт. Запитів, вул. Київська, 236, пункт розвантаження - 6800, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, буд. 11, загальна вартість товару - 699 300 грн, у тому числі ПДВ 116 550 грн.

42. З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією від 09.01.2024 №1, в якій просив невідкладно погасити заборгованість та надати відповідь на претензію протягом 7 календарних днів.

Проте, відповіді на претензію від 09.01.2024 №1 відповідач не надав, наявну заборгованість не погасив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

43. Господарський суд Одеської області рішенням від 09.10.2025 у справі №916/349/24 у задоволенні позову відмовив повністю.

44. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

(1) укладений 10.01.2022 ТОВ "Пролог ТД" як постачальником та ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" як покупцем договір поставки №1001-1х/2022 є правомірним правочином;

(2) оскільки за висновком судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України підписи від імені ОСОБА_1., що містяться у видаткових накладних від 14.01.2022 №2, від 14.01.2022 №3 та від 14.01.2022 №4 та у товарно-транспортних накладних від 14.01.2022 №1, від 14.01.2022 №2, від 14.01.2022 №3, виконані не ОСОБА_1., а іншою особою, суд позбавлений можливості встановити факт передачі товару за відповідними первинними документами (видатковими накладними від 14.01.2022 №№2, 3, 4 разом із товарно-транспортними накладними від 14.01.2022 №№1, 2, 3) уповноваженій особі покупця - ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест";

(3) за представленою податковими органами на виконання приписів ухвали про витребування доказів податковою звітністю 19.02.2022 ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" відобразило здійснення певної операції із постачальником (індивідуальний податковий номер 324836413031) на суму 2 801 212,50 грн, сума ПДВ 560 242,50 грн.

16.02.2025 та 15.04.2025 ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" подало нові податкові декларації за звітні періоди (січень-березень 2022 року), з яких вбачається факт коригування інформації про здійснення певної операції із постачальником (індивідуальний податковий номер 324836413031), а саме: з від`ємним значенням - 2 801 212,50 грн, сума ПДВ - 560 252,50 грн; з від`ємним значенням - 4 928 400 грн, сума ПДВ - 985 680 грн; з від`ємним значенням - 582 750 грн, сума ПДВ - 116 550 грн;

(4) ТОВ "АВТОДОР" як визначений у товарно-транспортних накладних від 14.01.2022 №№1, 2, 3 перевізник повідомило, що автомобілі, перелічені у цих накладних, в день їх складання не перебували у Львівській області (склад продавця);

(5) суд не встановив підстав для визнання нікчемними укладених між ТОВ "АВТОДОР" та ТОВ "ДЖ ЕС ЕМ ДЖ ПІ ЕС ТЕХНОЛОГІЇ" договорів, щодо яких позивач висловив сумніви.

У випадку наявності певних дефектів їх змісту в межах окремого судового провадження підлягає дослідженню та встановленню факт визнання їх недійсними, проте відповідні вимоги в межах цієї справи не заявлялись, з огляду на що укладені між ТОВ "АВТОДОР" та ТОВ "ДЖ ЕС ЕМ ДЖ ПІ ЕС ТЕХНОЛОГІЇ" договори суд визнає правомірними в силу приписів статті 204 ЦК.

З огляду на презумпцію правомірності правочину, суд позбавлений можливості стверджувати про надання відповідачем завідомо недостовірних доказів;

(6) за умовами укладеного між сторонами договору позивач мав здійснити поставку значного обсягу товару, що безумовно не може підтверджуватись лише складенням певного переліку первинних документів, а повинно бути підтверджено доказами, що свідчать про реальність такої господарської операції.

Проте доказів, які б свідчили про обставини поставки товару та його отримання відповідачем, зокрема але не виключно, заяви свідків, фото та/або відео фіксація, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю тощо не представлено;

(7) ТОВ "Пролог ТД" здійснило реєстрацію податкових накладних, однак у подальшому ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" скорегувало податковий кредит шляхом його скасування на відповідну суму;

(8) позивач надав докази на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин (договір поставки), погодження поставки товару та його вартість (додатки до договору), видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, часткове перерахування коштів відповідачем (платіжне доручення), тоді як у правовідносинах з поставки товару визначальним є не саме складення певного ряду первинних документів, а наявність доказів, які б достеменно свідчили про реальний рух активів (товару) та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій, зокрема але не виключно: здійснення перевезення товару за договором, його отримання в місці призначення (поставки), фіксація такого переміщення в певних документах, підтвердження іншими особами, тощо;

(9) докази, надані відповідачем в частині відсутності господарської операції, є більш вірогідними, аніж докази, надані позивачем в підтвердження факту здійснення господарської операції із постачання (передачі) товару;

(10) за відсутності можливості встановити факт виконання господарської операції із передачі товару, суд позбавлений можливості розглядати перерахування коштів у певній сумі як доказ визнання факту наявності заборгованості.

45. Господарський суд Одеської області додатковим рішенням від 24.10.2025 у справі №916/349/24 заяву ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Пролог ТД" на користь ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" 37 000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

46. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.04.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у справі №916/349/24 скасував.

Позов задовольнив.

Стягнув з ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" на користь ТОВ "Пролог ТД" заборгованість у розмірі 9 474 835 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 113 698,02 грн.

У задоволенні заяви ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/349/24 відмовив повністю.

Стягнув з ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" на користь ТОВ "Пролог ТД" 170 547,03 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

47. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та ухвалюючи нове про його задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

(1) у відзиві на позовну заяву відповідач повністю проігнорував обставини відсутності між ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" та ТОВ "Пролог ТД" правовідносин, зокрема, за договором поставки від 10.01.2022 №1001-1х/2022, непідписання керівником відповідача ОСОБА_2. такого договору, додатків до нього, довіреності від 14.01.2022 №1, а також непідписання ОСОБА_1 наданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних, не заперечував проти них, що відповідно до частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК) позбавляє його права заперечувати проти таких обставин в подальшому, з огляду на те, що відповідач не довів, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Подальші посилання відповідача, висловлені у запереченнях, наданих до суду першої інстанції 08.04.2024 (отримано Господарським судом Одеської області 12.04.2024), щодо непідписання директором товариства ОСОБА_2 договору поставки, додатків до договору, а також довіреності від 14.01.2022 №1, непідписання ОСОБА_1 видаткових накладних від 14.01.2022 та товарно-транспортних накладних від 14.01.2022 взагалі не мали б братись до уваги;

(2) оскільки недійсність договору поставки прямо не встановлена законом та він не визнаний недійсним судом (доказів зворотного матеріали справи не містять), то такий є правомірним в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої у статті 204 ЦК.

Оскільки за мотивами висновку експерта встановити походження вказаних розбіжностей (чи є вони варіантами підписного почерку ОСОБА_2 , чи виникли через зміну власних почеркових ознак ОСОБА_2 при виконанні досліджуваних підписів або пояснюються виконанням досліджуваних підписів не ОСОБА_2 , а іншою особою) експерт не зміг у зв`язку зі значною варіаційністю наданих зразків підпису ОСОБА_2 та через відсутність зразків підпису ОСОБА_2 , виконаних аналогічним чи схожим пишучим приладом, що і досліджувані підписи, відповідач після отримання такого висновку судового експерта не звертався до суду із клопотанням про призначення повторної, додаткової експертиз з метою встановлення та доведення власної правової позиції щодо непідписання ОСОБА_2 договору поставки товару від 10.01.2022 №1001-1х/2022 від імені ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест", суд визнає наданий позивачем договір та додатки до нього належними, допустимими та достатніми доказами у справі;

(3) відповідач ані у заяві по суті справи (відзиві на позов), ані шляхом наданого судом першої інстанції права на проведення почеркознавчої експертизи, не спростував обставини видачі та підписання саме керівником ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" ОСОБА_2. довіреності від 14.01.2022 №1, якою ОСОБА_1 уповноважено на отримання цінностей за договором поставки, укладеним з позивачем, а тому така є належним, допустимим та достовірним доказом по справі, який свідчить про волевиявлення відповідача на настання відповідних наслідків, а саме отримання уповноваженою особою товару від позивача;

(4) наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні крім підпису від імені одержувача також містять печатку із зазначенням реквізитів ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест".

При цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження втрати, підробки чи інше незаконне заволодіння та використання третіми особами, всупереч волі відповідача, печатки товариства та проставлення відтиску від імені ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" на видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а також на договорі, додатках до нього, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, як і докази звернення до правоохоронних органів у зв`язку із втратою чи викраденням печатки;

(5) наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні складені та містять підписи уповноважених представників перевізника ТОВ "АВТОДОР" - водія ОСОБА_3 , водія ОСОБА_4 та водія ОСОБА_5 .

При цьому жоден з учасників справи, зокрема й ТОВ "АВТОДОР", не ставить під сумнів обставини підписання вказаними особами таких товарно-транспортних накладних, як і не надає жодних розумних пояснень, з яких підстав за умови непередання від позивача та неотримання відповідачем товару представники перевізника засвідчили власними підписами факт отримання товару для перевезення;

(6) за наявною в матеріалах справи випискою по рахунку ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" 19.01.2022 здійснило часткову оплату поставленого йому товару в сумі 500 000 грн, зазначивши у призначенні платежу "оплата за матеріали згідно дог№1004-1Х/2022 від 10.01.2022…".

Тоді як у наявних матеріалах справи міститься лише укладений між сторонами договір поставки від 10.01.2022 №1001-1х/2022. Доказів існування між сторонами інших договірних відносин, зокрема за договором від 10.01.2022 №1004-1Х/2022, наявні матеріали справи не містять, а відповідач не надав. Тому зазначення у призначенні платежу відмінного номера договору є лише технічною опискою, а кошти перераховано на виконання договору поставки від 10.01.2022 №1001-1х/2022.

Стверджуючи про відсутність між сторонами договірних відносин та заперечуючи поставку і отримання товару, відповідач не надав доказів на підтвердження звернення до позивача з приводу повернення перерахованих грошових коштів. Така часткова оплата свідчить про визнання відповідачем боргу;

(7) поведінку відповідача не можна визнати добросовісною та розумною, оскільки, заперечуючи факт поставки товару позивачем, ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" одночасно зареєструвало податкові накладні на придбання товарів та сформувало як покупець податковий кредит за фактом поставки товару.

Пояснення відповідача про те, що податковий кредит відображено внаслідок помилки новопризначеного головного бухгалтера, не підтверджені доказами, оскільки податкові декларації за січень - березень 2022 року підписав директор відповідача ОСОБА_2, а доказів їх подання головним бухгалтером матеріали справи не містять.

Хоча чинне податкове законодавство не обмежує право особи на вчинення відповідних дій з подання уточнених (виправлених) податкових декларацій, у цьому випадку, враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження дійсно допущеної помилки під час подання податкових декларацій за січень, лютий та березень 2022 року, подання виправлених декларацій зі значним проміжком часу з моменту подання первинних (лютий - квітень 2025 року), а також лише після звернення позивача із цим позовом до суду, дії ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" можуть свідчити про намагання відповідача уникнути виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки;

(8) у наданих відповідачем копіях договорів поставки від 11.11.2016 №0517П та про надання інформаційних послуг від 11.11.2016 №0517У, укладених між ТОВ "АВТОДОР" і ТОВ "ДЖ ЕС ЕМ ДЖ ПІ ЕС ТЕХНОЛОГІЇ", підписантами від імені ТОВ "ДЖ ЕС ЕМ ДЖ ПІ ЕС ТЕХНОЛОГІЇ" зазначено різних осіб, а в договорі поставки від 02.10.2017 №0517П наведено реквізити рахунків у форматі IBAN, запровадженому лише у 2019 році, та адресу ТОВ "ДЖ ЕС ЕМ ДЖ ПІ ЕС ТЕХНОЛОГІЇ", яка не була актуальною на дату укладення договору. Пояснення відповідача та третьої особи про відновлення втрачених примірників договорів з актуальними реквізитами свідчать про укладення нових договорів, а не про відновлення попередніх.

Дослідивши сукупність наданих всіма учасниками справи доказів, у суду апеляційної інстанції виникають обґрунтовані сумніви щодо таких доказів з огляду на їх чисельні недоліки та неузгодженість з такими вчиненими відповідачем діями, як часткова оплата поставленого товару, реєстрація податкових накладних, наявність печаток на видаткових та товарно-транспортних накладних, відсутність заперечень щодо їх підписання та укладення станом на час подання відзиву на позовну заяву.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що на відповідних автомобілях станом на час виникнення спірних правовідносин (14.01.2022) дійсно було встановлене обладнання, яке відстежує та фіксує їх місцезнаходження, а також що відомості про місцезнаходження транспортних засобів дійсно були зафіксовані та актуальні станом на 14.01.2022. Надані відповідачем звіти є лише роздруківками комп`ютерної програми невідомого походження, зі змісту яких неможливо встановити інформацію, що входить до предмета доказування;

(9) викладені в заявах свідків обставини, а саме щодо заперечень підписання ОСОБА_2. договору, додатків до нього та довіреності, а також ОСОБА_1. заперечень підписання видаткових та товарно-транспортних накладних, не узгоджуються з сукупністю інших зібраних у справі доказів в цілому та суперечать ним, оскільки, як встановив суд, договір поставки, додатки до нього та довіреність, а також видаткові та товарно-транспортні накладні, окрім підписів також містять печатку товариства.

До того ж, зібрані у справі докази свідчать про реальність вчиненої господарської операції.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є працівниками ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест", тобто зацікавленими особами;

(10) відповідач як поза межами судового процесу, так й під час судового розгляду справи демонстрував непослідовну та суперечливу поведінку;

(11) у контексті спірних правовідносин та з огляду на такі загальні засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, враховуючи поведінку відповідача, яка є очевидно суперечливою та непослідовною, відповідач не може отримати перевагу від своєї недобросовісної поведінки у вигляді відмови у стягненні грошових коштів за отриманий від позивача товар;

(12) факти, на які посилається позивач, зокрема, про наявність між сторонами договірних відносин, передачу та отримання відповідачем товару, скоріше були (мали місце), аніж не були, а докази, подані відповідачем, такого висновку не спростовують.

У цьому випадку наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується як виникнення між сторонами договірних правовідносин з поставки товару, так й його поставка та отримання. А тому, з огляду на умови укладеного між сторонами договору, у відповідача виник обов`язок щодо оплати поставленого позивачем товару, який останнім виконано не було;

(13) правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 по справі №916/2492/21, які врахував суд першої інстанції та на які посилався відповідач, є нерелевантними до спірних правовідносин, адже постановлені за інших фактичних обставин;

(14) задоволення позовних вимог у повному обсязі зумовлює покладення витрат, зокрема, й на правничу допомогу на відповідача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи

48. ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 скасувати і передати справу №916/349/24 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

49. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції:

(1) порушив норми процесуального права - статті 74, 76, 79, 86, 236 ГПК та застосував норми матеріального права - статті 712, 664, 691, 692 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК), статті 1, 3, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №916/2492/21, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 16.03.2021 у справі №580/2490/19, від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19;

(2) порушив норми процесуального права - статті 86, частини п`ятої статті 236, 237, частини четвертої статті 238, частини першої статті 282 ГПК, а саме застосував їх без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/8467/21, від 14.12.2021 у справі №910/19088/20, від 18.07.2018 у справі №758/824/17, від 03.04.2019 у справі №909/68/18, від 17.08.2022 у справі №757/37126/18.

50. ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" подало до Верховного Суду доповнення та зміни до раніше поданої касаційної скарги, в яких просить врахувати ці доповнення при розгляді касаційної скарги, скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №916/349/24, залишивши в силі рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 та додаткове рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у цій справі.

51. На обґрунтування скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є також випадок, визначений пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права: частину четверту статті 165, статті 167, статті 236, 237 ГПК та суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК).

52. Ухвалою від 15.06.2026 Верховний Суд прийняв вказані доповнення до касаційної скарги ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №916/349/24.

53. Доводи скаржника (з урахуванням поданих доповнень) зводяться до того, що апеляційний суд:

(1) у порушення норм процесуального права, а саме частини четвертої статті 165, статті 167, статей 236, 237 ГПК, фактично самоусунувся від дослідження та оцінки в сукупності із іншими обставинами справи доказів, якими відповідач обґрунтовував доводи щодо відсутності фактичної передачі товару за спірними видатковими та товарно-транспортними накладними, що унеможливило повноцінне встановлення обставин цієї справи щодо реальності здійснення господарських операцій між сторонами, що має вирішальне значення для правильного вирішення цього спору;

(2) не врахував, що відтиск печатки юридичної особи не міг виправити ключовий дефект первинних документів, який за правилами частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не належить до неістотних - неможливість ідентифікувати особу, яка фактично отримала товар від імені відповідача, зокрема з огляду на те, що позивач не надав, а суди попередніх інстанцій не встановили наявність жодного із документів, що підтверджує прийняття товару саме особою, яка діяла в інтересах відповідача.

За встановленої обставини неможливості ідентифікації особи, яка підписала первинні документи про прийняття товару від імені відповідача, суд апеляційної інстанції надав відтиску печатки останнього на видаткових та товарно-транспортних накладних вирішальне значення для підтвердження участі відповідача у спірній господарській операції, хоча печатка може бути лише одним із допоміжних ідентифікаційних елементів, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, але не замінює підпису уповноваженої особи, не усуває дефекту первинних документів і не доводить реального руху товару;

(3) підмінив дослідження реального руху товару сукупністю формальних ознак - неістотних недоліків в наданих відповідачем та третьою особою документах на підтвердження неможливості прийняття товару. Тобто замість дослідження реального руху товарів, апеляційний суд вдався до формальної, а не сутнісної, оцінки кожного доказу окремо та, за відсутності встановлення обставин реального руху товарів, помилково надавши вирішальну силу печатці відповідача на первинних документах та вирішального значення первинного відображення операцій із ТОВ "Пролог ТД" у податковій звітності відповідача, дійшов хибного висновку про реальність спірних господарських операцій, а саме про реальний рух товару у спірних правовідносинах та доведеність спірної поставки;

(4) на відміну від суду першої інстанції, фактично надав факту первісного формування податкового кредиту відповідачем за рахунок відображення спірних операцій в податковому обліку наперед визначене доказове значення і разом із помилковим наданням юридичної сили відтиску печатки використав його для неврахування інших істотних обставин, які свідчили про відсутність реального руху товарів;

(5) у разі наявності сумнівів у достовірності способу фіксації даних, походження програмного забезпечення, достовірності фіксації ним інформації та захищеності такої інформації, мав призначити у справі судову експертизу, натомість фактично вирішив технічні питання про недостатність GPS-даних, походження програмного забезпечення, спосіб фіксації та можливість зміни даних, поклавши в основу оскаржуваної постанови припущення.

Відхиливши паперові версії електронних доказів - роздруківки відомостей GPS-трекінгу, суд не витребував їх оригінали;

(6) оцінив обставину здійснення відповідачем платежу в сумі 500 000 грн як часткову оплату товару саме за договором поставки від 10.01.2022 №1001-1х/2022 (договором від 10.01.2022), незважаючи на те, що у призначенні платежу було зазначено інший номер договору - від 10.01.2022 №1004-1Х/2022.

При цьому суд застосував правові висновки, які стосувались питання застосування норми частини першої статті 264 ЦК щодо переривання строку позовної давності, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин та не була застосована, фактично розповсюдивши її дію на правовідносини, які врегульовані статтями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

(7) безпідставно відхилив правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №916/2492/21, незважаючи на те, що правовідносини у зазначеній справі є повністю подібними до справи №916/349/24;

(8) у порушення вимог норм статей 79, 87, 88 ГПК відхилив показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , викладені у нотаріально посвідчених заявах, через те, що вони є зацікавленими особами працівниками відповідача, що не відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування таких норм.

Усупереч вимогам статей 86, 88, 89 ГПК та висновкам Верховного Суду про їх системне застосування при оцінці показань свідків, визнаючи показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 такими, що суперечать іншим доказам по справі, суд не викликав таких свідків для допиту у справі.

Такі порушення призвели до того, що суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, не оцінив та не дослідив наявні у справах докази - показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , незважаючи на те, що показання свідків мають істотне значення при дослідженні реальності здійснення господарських операцій;

(9) фактично поставив відповідачу у провину те, що він під час судового розгляду заперечував факт поставки товару, посилався на непідписання документів, GPS-трекінг, пояснення ТОВ "АВТОДОР", показання свідків та уточнення податкової звітності.

Тоді як реалізація стороною процесуального права на заперечення проти позову, подання доказів, заявлення клопотань, надання пояснень та використання передбачених законом способів захисту не може автоматично вважатися зловживанням правом або недобросовісною поведінкою. Зловживання правом має бути доведене конкретними обставинами, а не загальною незгодою суду з позицією сторони.

Проте, оцінюючи процесуальну поведінку відповідача як недобросовісну, суд не встановив фактів зловживання із боку відповідача своїми процесуальними правами;

(10) використав загальні засади добросовісності та справедливості як інструмент подолання недоведеності факту реального руху товару, чим неправильно застосував норми матеріального права в цій частині без урахування висновків Верховного Суду.

54. ТОВ "Пролог ТД" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

55. Доводи позивача зводяться до того, що:

(1) наведені в касаційній скарзі твердження про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, що викладені в перелічених вище постановах, підлягають відхиленню з огляду на різні предмети спорів, що виключає будь-яку подібність правовідносин сторін в таких справах і у цій справі №916/349/24;

(2) апеляційний суд:

- під час розгляду справи врахував та надав оцінку всім поданим відповідачем доказам та аргументам, у тому числі тим, що не були заявлені у відзиві;

- зробив правильний висновок, що наявність відбитку печатки ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" на договорі та додатках до нього, довіреності, видаткових і товарно-транспортних накладних є одним з доказів, що підтверджує участь відповідача у спірній господарській операції;

- врахував надані відповідачем уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість та надав їм відповідну правову оцінку, яка знайшла своє відображення в оскаржуваній постанові;

- здійснив оцінку доказів та встановлення фактичних обставин справи відповідно до визначених ГПК процесуальних норм доказування у справі, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності;

- дослідив правовідносини сторін на предмет наявності доказів реального руху активів з урахуванням висновків Верховного Суду, зокрема тих, на які посилається відповідач в касаційній скарзі;

- слушно взяв до уваги незмінність позиції позивача та неодноразову зміну позиції відповідача в справі, оскільки фактичні обставини справи не можуть змінюватись протягом її розгляду, якщо такі справді мали місце;

(3) визначені скаржником підстави для касаційного оскарження зводяться до незгоди відповідача з висновками апеляційного суду, які підкріплені власним суб`єктивним розумінням норм права та практики його застосування, яке є помилковим.

Викладені в касаційній скарзі твердження про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Позиція Верховного Суду

56. Предметом спору в цій справі є наявність підстав для стягнення з відповідача як покупця на користь позивача як постачальника 9 474 835 грн заборгованості за договором поставки від 10.01.2022 №1001-1х/2022.

57. У контексті предмета спору, висновків судів попередніх інстанцій, зокрема, суду апеляційної інстанції, який скасував рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та ухвалив нове про їх задоволення, та доводів касаційної скарги в межах визначених скаржником підстав касаційного оскарження під час касаційного перегляду постанови апеляційного суду підлягає з`ясуванню питання доведення позивачем, та, відповідно, об`єктивності встановлення судом апеляційної інстанції факту поставки товару за вказаним договором, а саме факту передачі позивачем як постачальником відповідачу як покупцю та отримання останнім, зокрема, в особі уповноваженого представника (на підставі відповідної довіреності) товару як за оформленими щодо такої господарської операції первинними документами, так і за сукупністю інших доказів, які переконливо свідчать про здійснення такої господарської операції (про реальний рух активів).

Щодо доведення позивачем та, відповідно, об`єктивності встановлення апеляційним судом факту передачі відповідачу в особі уповноваженого ним представника товару за оформленими первинними документами

58. За договором поставки в силу норм статті 712 ЦК продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

59. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК).

60. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

61. Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок покупця оплатити товар виникає в останнього саме після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

62. Як встановили суди попередніх інстанцій, за умовами договору сторони погодили, що:

покупець зобов`язується оплачувати партії товару, що будуть постачатись в рамках цього договору, на умовах оплати повної вартості товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати відвантаження товару (пункт 7.1);

датою відвантаження товару є дата виписки постачальником видаткової накладної та передачі товару перевізнику (пункт 2.2.1);

датою поставки товару покупцю є дата доставки товару на адресу, вказану покупцем в замовленні/письмовій заявці (склад покупця/склад перевізника) (пункт 2.2.2);

покупець зобов`язаний забезпечити прийняття партії товару у місці, що зазначено в товаро-транспортній накладній, відповідно до замовлення/письмової заявки покупця (пункт 2.4);

право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження товару перевізнику зі складу постачальника, що фіксується видатковою накладною постачальника та іншими товаро-супровідними документами (пункт 3.3 договору).

63. Додатком №2 до договору сторони визначили назву товару, упаковку, кількість та ціну. Загальна вартість товару 9 974 835,00 грн. Умови оплати - 100% оплата вартості товару в строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати відвантаження товару. Умови поставки - склад продавця (Львівська обл., смт. Запитів, вул. Київська, 236); строк поставки товару - декількома партіями до 15.01.2022.

64. За погоджених умов, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором з посиланням на: передачу товару залученому покупцем перевізнику (ТОВ "АВТОДОР") та його отримання уповноваженим представником покупця ОСОБА_1., повноваження якого підтверджуються на підставі довіреності від 14.01.2022 №1; отримання товару покупцем на складі продавця, що підтверджується підписаними сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними, саме позивач повинен був довести відповідні факти, а саме факт передачі ним як постачальником відповідачу як покупцю та, відповідно, отримання останнім в особі уповноваженого представника (на підставі відповідної довіреності) товару на складі продавця, в тому числі підтвердження факту такого отримання товару відповідачем в особі уповноваженого представника підписаними, зокрема, таким представником, видатковими та товарно-транспортними накладними.

65. Такий обов`язок позивача обумовлений принципом змагальності як одним з основних принципів господарського судочинства, сутність якого розкрита у статті 13 ГПК, згідно з частиною третьою якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

66. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

67. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

68. За загальним правилом позивач як продавець, який посилається на передачу ним товару покупцю та його отримання останнім, у тому числі в особі уповноваженого представника, виконує обов`язок з доведення такого факту шляхом подання, серед іншого, видаткових накладних, які в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі за текстом - Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку) та ЦК є первинними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та засвідчують факт поставки товару, відтак є підставою виникнення у сторін зобов`язань, зокрема обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

69. Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і далі за текстом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

70. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (тут і далі за текстом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

71. Відповідно до пункту 2.5 вказаного Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

72. За встановлених судом апеляційної інстанції обставин, 14.01.2022:

(1) ТОВ "Пролог ТД" (постачальник) виставило ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" (покупцю) рахунок №5 на оплату товару, в свою чергу останнє видало довіреність від 14.01.2022 №1, якою уповноважило ОСОБА_1. на отримання цінностей за укладеним з позивачем договором поставки;

(2) між ТОВ "Пролог ТД" та ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" підписано видаткові накладні №№2, 3, 4 та товарно-транспортні накладні №№1, 2, 3.

Наявні у матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні відповідно до вимог вищевказаного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містять такі обов`язкові реквізити як дату їх складання; особу, від імені якої складено документ і кому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підпис в графі "від постачальника" та підпис в графі "отримав".

Такі видаткові та товарно-транспортні накладні підписані з боку покупця ОСОБА_1 та містять проставлену печатку ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест".

73. Водночас апеляційний суд за змістом своєї постанови зазначив, що за результатами проведеного експертного дослідження Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України представлено висновок, за яким підписи від імені ОСОБА_1., що містяться у видаткових накладних від 14.01.2022 №2, від 14.01.2022 №3 та від 14.01.2022 №4 та у товарно-транспортних накладних від 14.01.2022 №1, від 14.01.2022 №2, від 14.01.2022 №3, виконані не ОСОБА_1., а іншою особою.

74. Такий висновок експерта свідчить про те, що надані на підтвердження передачі позивачем як постачальником та отримання відповідачем як покупцем в особі уповноваженого ним представника товару первинні документи, а саме вказані видаткові та товарно-транспортні накладні, не містять такого обов`язкового реквізиту як особистий підпис уповноваженого ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" представника ОСОБА_1. (підписи від імені ОСОБА_1. виконані не ОСОБА_1., а іншою особою), який в силу наведених норм дає змогу підтвердити (ідентифікувати) особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

75. Тобто вказаний висновок експерта як доказ у цій справі підтверджує доводи відповідача, який, як на підставу своїх заперечень, серед іншого, посилався на те, що підпис представника ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" ОСОБА_1., що міститься в зазначених видаткових та товарно-транспортних накладних від 14.01.2022, такому не належить.

76. Водночас, врахувавши та оцінивши з посиланням на норми статті 104 ГПК такий висновок експерта (мотивів відхилення його як доказу оскаржувана постанова не містить), суд апеляційної інстанції висловлені у наданих суду першої інстанції 08.04.2024 запереченнях доводи відповідача в цій частині визнав такими, що взагалі не мали б братись до уваги з огляду на те, що вважав подані відповідачем до суду першої інстанції заперечення від 08.04.2024 доповненням до відзиву на позовну заяву із викладенням нових (відмінних від наведених у відзиві) обставин, аргументів і мотивів незгоди з поданою позовною заявою.

77. Зокрема, суд виходив з того, що у відзиві на позов відповідач (1) стверджував, що не відряджав свого представника ОСОБА_1. до смт. Запитів Львівської області для отримання товарів від позивача, а транспортні засоби, які вказані у наданих позивачем товарно-транспортних накладних, в цей день знаходились в Одеській області, при цьому (2) повністю проігнорував обставини відсутності між сторонами правовідносин, зокрема за договором поставки від 10.01.2022 №1001-1х/2022, непідписання керівником відповідача ОСОБА_2 такого договору, додатків до нього, довіреності від 14.01.2022 №1, а також непідписання ОСОБА_1 наданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних.

78. При цьому суд жодним чином не аргументував свої висновки в цій частині зокрема, в аспекті обставин послідовності розвитку та конкретизації відповідачем своєї позиції у справі через наведення у вказаних поясненнях аргументів до вже висловлених у відзиві на позовну заяву стосовно того, що фактичної поставки товару за договором не було; надані позивачем документи (докази) не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки господарська операція щодо передання товару позивачем перевізнику для виконання договору поставки від 10.01.2022 №1001-1х/2022 фактично не відбулась.

79. Як не мотивував суд апеляційної інстанції й того, чому наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення щодо відрядження ОСОБА_1 до місця отримання товару та перебування зазначених у товарно-транспортних накладних автомобілів 14.01.2022 у місці навантаження не можна розцінювати як вказівку на незгоду відповідача з обставинами отримання ним товару від позивача в особі уповноваженого представника в розумінні частини четвертої статті 165 ГПК.

80. Не аргументував суд такі висновки й у контексті норм ГПК, які передбачають можливість подальшого розвитку відповідачем своєї позиції, а саме частини першої статті 167 ГПК, за якою у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

81. Крім цього суд апеляційної інстанції не навів мотивів, з яких вважав за доцільне на стадії апеляційного перегляду за обставин цієї справи, а саме за обставин призначення судом першої інстанції почеркознавчої експертизи у цій справі на підставі доводів відповідача, зокрема, щодо непідписання видаткових та товарно-транспортних накладних ОСОБА_1 , визнавати висловлені у наданих суду першої інстанції 08.04.2024 запереченнях доводи відповідача такими, що взагалі не мали б братись до уваги.

82. Як не виснував й стосовно того, що врахування судом першої інстанції таких доводів свідчить про таке порушення останнім норм процесуального права, яке має наслідком скасування рішення, ухваленого з урахуванням таких доводів.

83. Навпаки, визнавши висловлені у наданих суду першої інстанції запереченнях доводи відповідача щодо непідписання видаткових та товарно-транспортних накладних такими, що взагалі не мали б братись до уваги, суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду врахував при розгляді цієї справи висновок експерта, який підтверджує відповідні доводи відповідача, які, серед іншого, були підставою призначення почеркознавчої експертизи в цій справі, що вказує на непослідовність та внутрішню суперечливість висновків апеляційного суду в цій частині.

84. Крім цього апеляційний суд відхилив надані відповідачем на підтвердження факту непідписання видаткових та товарно-транспортних накладних ОСОБА_1 показання останнього як свідка з посиланням на те, що такі не узгоджуються з сукупністю інших зібраних у справі доказів в цілому та суперечать ним, тоді як зміст таких показань узгоджується з висновком експерта, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться у спірних видаткових та товарно-транспортних накладних, виконані не ОСОБА_1 , чого суд апеляційної інстанції не врахував, одночасно відхиливши як показання ОСОБА_1 , так і показання ОСОБА_2 .

85. Відхиляючи такі показання ОСОБА_1 як свідка, суд апеляційної інстанції виходив зі встановлених ним обставин стосовно того, що договір поставки, додатки до нього та довіреність, а також видаткові та товарно-транспортні накладні, окрім підписів також містять печатку товариства, а також на те, що зібрані у справі докази свідчать про реальність вчиненої господарської операції.

86. При цьому суд не конкретизував, з якими саме доказами, а не встановленими судом обставинами, не узгоджуються показання свідка в частині непідписання видаткових та товарно-транспортних накладних ОСОБА_1 та яким доказам такі показання суперечать, хоча частина третя статті 86 ГПК передбачає, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

87. Виснуючи про відповідне, суд також залишив поза увагою норми частини першої статті 89 ГПК, в силу яких свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

88. За висновками Верховного Суду, правовий аналіз положень ГПК, зокрема частини першої статті 89, свідчить, що виклик свідка не є обов`язковим для здійснення оцінки показань свідків судом, а також те, що передумовою виклику свідка для допиту є суперечливість обставин, викладених свідком у заяві, іншим доказам, або у разі наявності у суду сумнівів щодо їх змісту, достовірності чи повноти (постанови від 13.02.2019 у справі №901/2027/13, від 26.05.2022 у справі №908/2828/19 та від 18.06.2025 у справі №910/6333/24, на які посилається скаржник).

89. Тобто, відхиляючи надані відповідачем на підтвердження факту непідписання видаткових та товарно-транспортних накладних ОСОБА_1 показання останнього як свідка, суд виходив з того, що такі показання не узгоджуються з сукупністю інших зібраних у справі доказів в цілому та суперечать ним, що згідно з частиною першою статті 89 ГПК є передумовою для виклику такого свідка для допиту. При цьому суд не мотивував, чому не скористався таким процесуальним засобом усунення встановлених ним суперечностей, як допит свідка.

90. Крім цього, відхиляючи показання ОСОБА_1 як свідка, суд апеляційної інстанції зауважив, що такий є працівником ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест", тобто зацікавленою особою, хоча частина третя статті 87 ГПК допускає допит як свідків навіть сторін, третіх осіб та їх представників.

91. Верховний Суд неодноразово виснував, що "учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання" (постанови від 14.07.2021 у справі №921/260/19, від 09.11.2021 у справі №910/11343/20, на які посилається скаржник).

92. Тобто сама по собі особиста зацікавленість в результатах розгляду справи як позивача, так і відповідача, яка є беззаперечною і презюмується, не робить показання таких свідків недопустимим доказом, а томуо не може бути підставою для відхилення таких показань без їх оцінки в сукупності з іншими доказами.

93. У свою чергу, суд апеляційної інстанції у цій справі, встановивши на підставі висновку експерта, що спірні видаткові й товарно-транспортні накладні ОСОБА_1 не підписував, належно не мотивував ні відхилення доводів відповідача в цій частині, ні відхилення показань свідка, які узгоджуються з таким висновком експерта як доказом у цій справі, чим фактично надав перевагу позивачу, який, стверджуючи протилежне, повинен був довести як факт отримання відповідачем в особі уповноваженого представника ОСОБА_1. товару на складі продавця, так і підтвердження такого факту підписаними, зокрема уповноваженим представником відповідача ОСОБА_1., видатковими та товарно-транспортними накладними.

94. Тобто, незважаючи на те, що тягар доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладено на позивача (частина третя статті 13, частина перша статті 74 ГПК), апеляційний суд не встановив, чи довів позивач передачу відповідачу та, відповідно, отримання ним в особі уповноваженого представника ОСОБА_1. або іншої уповноваженої особи, зокрема залученого відповідачем перевізника, товару на складі продавця.

95. Як не встановив, хто і за яких обставин від імені відповідача підписав спірні видаткові та товарно-транспортні накладні, які як первинні документи позивач надав на підтвердження передачі відповідачу та, відповідно, отримання ним, у тому числі в особі уповноваженого представника, товару на складі позивача як продавця.

96. При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що свідченням участі юридичної особи (у цьому випадку ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест") у здійсненні господарської операції за наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними є проставлений на таких документах відтиск печатки останнього із зазначенням його реквізитів.

97. Такі висновки суду апеляційної інстанції обумовлені:

(1) повною відповідальністю юридичної особи за законність використання її печатки, відсутністю у матеріалах справи доказового підтвердження факту втрати чи викрадення печатки відповідача, а відтак її використання поза волею цієї юридичної особи;

(2) застосованою ним нормою статті 58-1 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) в редакції, яка була чинною станом на момент спірних правовідносин) та висновками Верховного Суду щодо її застосування, зокрема відносно того, що: печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин; відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

98. При цьому, як цілком обґрунтовано вказує скаржник, апеляційний суд не врахував, що у контексті застосування зазначеної норми (статті 58-1 ГК), за якою використання печатки не є обов`язковим, а наявність або відсутність її відтиску на документі не створює юридичних наслідків, Верховний Суд також виснував, що:

- печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Тобто вона може бути відповідним доказом для ідентифікації особи. Той факт, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, не вказує на те, що саме вона є єдиним та належним доказом підтвердження особи, яка вчинила правочин, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (постанова від 28.03.2023 у справі №916/2492/21, на яку посилається скаржник в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК);

- наявність відтиску печатки на додатковій угоді не підтверджує обставин погодження її умов (пункт 66 постанови від 06.05.2025 у справі №910/6410/23, на яку скаржник посилається у доповненнях до касаційної скарги).

99. У постанові від 06.05.2025 у справі №910/6410/23 Верховний Суд зазначив, що постанови від 23.07.2019 у справі №918/780/18, від 20.12.2018 у справі №910/19702/17, від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, які врахував апеляційний суд у цій справі, на момент виникнення спірних правовідносин у вищезазначених справах діяла редакція частини другої статті 207 ЦК щодо обов`язковості скріплення правочину печаткою (пункт 63).

100. Тобто, за наведеного підходу відтиск печатки, використання якої в силу статті 58-1 ГК не є обов`язковим, а його наявність або відсутність на документі не створює юридичних наслідків, може мати лише допоміжне значення як один із можливих елементів (даних), що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

101. Відтиск печатки не може бути єдиним та належним доказом участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за документами, на яких він (відтиск) проставлений, такий не замінює собою підпис уповноваженого цією юридичною особою представника та не підтверджує його повноваження (в тому числі їх обсяг).

102. Тоді як у цій справі, виснуючи про те, що відтиск печатки ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" на наявних в матеріалах справи видаткових та товарно-транспортних накладних є свідченням участі останнього у здійсненні господарської операції за цими накладними, суд апеляційної інстанції фактично надав перевагу відтиску печатки над висновком експерта як доказом у цій справі, який підтверджує, що підписи від імені ОСОБА_1. на таких документах виконані не ОСОБА_1., а іншою особою.

103. При цьому суд апеляційної інстанції за змістом оскаржуваної постанови жодним чином не аргументував наданої ним переваги, зокрема, в аспекті норм статті 58-1 ГК, які прямо визначають, що використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим; наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

104. Надавши необґрунтовану перевагу відтиску печатки, використання якої в силу статті 58-1 ГК не є обов`язковим, а його наявність або відсутність на документі не створює юридичних наслідків, над висновком експерта як доказом у цій справі, який підтверджує, що підписи від імені ОСОБА_1. на таких документах виконані не ОСОБА_1., а іншою особою, яка (перевага) фактично нівелює такий обов`язковий реквізит спірних первинних документів як особистий підпис відповідальної особи за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, у цьому випадку особу уповноваженого відповідачем представника, з фактичним покладенням на відповідача обов`язку доведення обставин появи відтиску його печатки на таких документах, суд апеляційної інстанції також залишив поза увагою погоджені сторонами умови договору поставки щодо здійснення поставки (передачі) відповідачу товару на підставі виданої останнім довіреності.

105. Зокрема, виснуючи про те, що отримавши від відповідача довіреність, якою ОСОБА_1. уповноважено на отримання цінностей за спірним договором, а також підписані, із зазначенням цієї особи, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, позивач правомірно покладався на добросовісну поведінку відповідача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за умовами договору саме на нього був покладений обов`язок надання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також належного оформлення (підписання, проставлення печаток) та передачі позивачеві документів на отримання товарно-матеріальних цінностей.

106. При цьому суд не з`ясував обставин оформлення сторонами первинних документів (їх підписання, проставлення на них печаток) та обміну таким документами з урахуванням погоджених сторонами умов договору (пункт 2.1.3), за якими покупець зобов`язаний до моменту відвантаження товару надати постачальнику із використанням факсимільного або електронного зв`язку довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) згідно виставленого рахунку, які (умови) фактично обумовлюють необхідність встановлення особи уповноваженого представника покупця (відповідача) як особи:

(1) якій покупець як юридична особа за відповідною довіреністю доручив отримати товар за цим договором (за визначеною кількістю, асортиментом та вартістю);

(2) якій постачальник передав товар, перевіривши, що особа, яка фактично отримувала товар, є особою, яку на відповідне уповноважив покупець.

107. Тобто погодженому сторонами обов`язку покупця до моменту відвантаження товару надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) кореспондується обов`язок постачальника перевірити особу уповноваженого відповідачем представника, а саме обов`язок перевірити, чи є особа, яка безпосередньо отримує (у цьому випадку, як погодили сторони, на складі продавця (постачальника) товар від імені відповідача як покупця уповноваженою останнім на підставі наданої постачальнику довіреності особою на отримання від такого постачальника товарно-матеріальних цінностей (товару).

108. Виконання позивачем як постачальником такого обов`язку в момент передачі (відвантаження) товару обумовлено тим, що саме на момент передачі (відвантаження) товару зі свого складу позивач як постачальник об`єктивно мав у своєму розпорядженні документ (надану покупцем довіреність), який ідентифікував уповноважену останнім особу, і, відповідно, саме в цей момент, при передачі товару на власному складі, позивач мав фактичну можливість перевірити особу, яка безпосередньо в цей момент отримувала товар від імені відповідача як покупця.

109. Протилежний підхід (щодо кореспондуючого (непогодженого за умовами договору, проте очевидного) обов`язку постачальника перевірити особу уповноваженого покупцем представника на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) нівелює узгоджені умови договору, зокрема, обов`язок покупця надати відповідну довіреність до моменту відвантаження товару, робить такі умови суто формальністю.

110. Проте суд не з`ясував, чи встановлював позивач як постачальник у момент передачі (відвантаження) зі свого складу товару за спірним договором особу уповноваженого представника покупця, чи перевіряв, що особа, яка фактично отримала товар від імені відповідача як покупця, була особою, яку останній уповноважив на відповідне.

111. Як і не з`ясував, за яких обставин та коли були підписані спірні видаткові та товарно-транспортні накладні, чи були такі підписані безпосередньо в момент передачі (відвантаження) товару зі складу позивача, відповідно, чи мав останній об`єктивну можливість безпосередньо під час передачі (відвантаження) товару зіставити проставлений на таких первинних документах підпис з наведеним у відповідній довіреності зразком підпису уповноваженої відповідачем особи.

112. Посилаючись на те, що за умовами договору обов`язок надати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, належно оформити (підписати та пропечатати (проставити відтиск печатки) та передати позивачу як постачальнику документи на отримання товарно-матеріальних цінностей покладено саме на відповідача як покупця, апеляційний суд також залишив поза увагою узгоджений за договором порядок обміну первинними документами, зокрема умови стосовно того, що видаткові накладні на товар надаються покупцю із використанням факсимільного або електронного зв`язку; постачальник передає покупцю товаро-транспортні накладні разом з товаром; оригінали документів надсилаються на адресу покупця поштою не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дати відвантаження товару покупцю / перевізнику (пункт 3.4 договору), через призму якого (порядку обміну первинними документами) також належить з`ясувати:

(1) як обставини проставлення підписів на спірних видаткових та товарно-транспортних накладних від імені уповноваженого представника відповідача як покупця - ОСОБА_1., які за висновком експертизи виконані не ним, а іншою особою,

(2) так і обставини проставлення на цих накладних відтиску печатки відповідача як покупця, чого суд апеляційної інстанції не зробив, виснуючи про те, що відтиск печатки на видаткових та товарно-транспортних накладних є свідченням участі юридичної особи у здійсненні господарської операції за цими документами.

113. Як і не з`ясував, кому фактично було передано товар у місці відвантаження, чи була ця особа уповноважена відповідачем та чи підтверджувалися її повноваження наданою довіреністю, а також коли і за яких обставин було підписано спірні накладні.

114. За наведеного та встановлених судом апеляційної інстанції на підставі висновку експерта обставин стосовно того, що підписи на спірних у цій справі видаткових та товарно-транспортних накладних від імені ОСОБА_1. виконані не ОСОБА_1., а іншою особою, підстав відхилення якого (висновку експерта) як доказу в цій справі зміст оскаржуваної постанови не містить, Суд вважає передчасними висновки апеляційного суду про участь відповідача як покупця у здійсненні спірної у цій справі господарської операції, які обумовлені лише наданою судом апеляційної інстанції без належного мотивування перевагою відтиску печатки відповідача як покупця на таких первинних документах над висновком експерта як доказом у цій справі, який підтверджує відсутність на цих документах такого обов`язкового реквізиту як особистий підпис зазначеної у таких документах відповідальної особи за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, який (реквізит) дозволив би підтвердити (ідентифікувати) особу, яка брала участь у здійсненні такої господарської операції, у цьому випадку підтвердити (ідентифікувати) таку особу саме як уповноваженого відповідачем представника, тобто встановити факт отримання відповідачем в особі такого уповноваженого представника товару на складі.

115. При цьому Суд звертає увагу на те, що за обставин цієї справи, а саме коли позивач стверджує, що товар на його складі отримав уповноважений представник відповідача (ОСОБА_1., проставлення підписів від імені якого на первинних документах спростовується висновком експерта), який прибув до місця відвантаження, а відповідач взагалі заперечує факт отримання ним в особі будь-якого представника товару на складі позивача як постачальника, ідентифікація особи, яка фактично отримала на складі позивача товар від імені відповідача, зокрема як такої, що була уповноважена відповідачем та мала необхідний обсяг повноважень на вчинення спірної господарської операції, має вагоме значення для з`ясування, чи дійсно мала місце заявлена позивачем господарська операція щодо поставки товару, а саме щодо передачі позивачем та, відповідно, отримання відповідачем в особі уповноваженого представника товару на складі позивача.

Щодо доведення позивачем та, відповідно, встановлення апеляційним судом факту передачі відповідачу в особі уповноваженого ним представника товару за сукупністю інших доказів

116. Верховний Суд неодноразово виснував, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (постанови Верховного Суду, серед іншого, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20).

Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 06.09.2022 у справі №916/1195/21, від 08.06.2022 у справі №912/1414/21, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, на частину з яких посилається скаржник у межах визначеної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.

117. Крім цього Суд враховує, що такий самий підхід щодо недоведеності поставки з огляду на те, що позивач за наявності заперечень відповідача щодо факту поставки, крім первинних документів, не надав жодних доказів реальності господарської операції, Верховний Суд застосував у постанові від 05.06.2024 у справі №916/2492/21, яку суд апеляційної інстанції визнав нерелевантною, хоча вказана постанова ухвалена у подібних правовідносинах, як цілком обґрунтовано вказує скаржник, посилаючись на цю постанову.

118. У справі №916/2492/21, як і у цій справі №916/349/24, предметом спору було стягнення вартості товару за договором поставки, покупець заперечував отримання товару та належність підписів на первинних документах, складених від його імені. До спірних правовідносин підлягали застосуванню ті самі норми (статті 664, 712 ЦК, стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

119. Відмінність, на яку послався суд апеляційної інстанції (заперечення факту поставки третьою особою - портовим елеватором), стосується доказової бази, а не змісту спірних правовідносин і їх правового регулювання, тому вона(відмінність) не виключає подібності таких правовідносин і, відповідно, застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.06.2024 у справі №916/2492/21, до правовідносин у цій справі.

120. У постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19, на неврахування висновків у якій також покликається скаржник, Верховний Суд визнав висновки судів про доведеність факту поставки товару за спірними видатковими накладними, зроблені лише на підставі податкових накладних та декларацій сторін, за відсутності дослідження та встановлення обставин та доказів реального руху товарів за спірними поставками, передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

121. Узагальнений зміст наведеної правової позиції Верховного Суду свідчить про те, що коли існує спір щодо того, чи дійсно мала місце господарська операція, і одна із сторін спору заперечує обставини реального руху активів за такою операцією, яка оформлена первинними документами, суд має перевірити відповідні обставини, не обмежуючись лише змістом таких документів.

122. Перевірка та оцінка таких обставин повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладеного між сторонами правочину з урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

123. Умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю.

124. Доказами реального здійснення господарської операції з поставки товару, крім первинних документів, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, є документи щодо походження такого товару (докази, які б підтверджували факт його придбання у виробника (договори, видаткові, рахунки, платіжні доручення та/або виписки банку, товарно-транспортні накладні тощо) чи виготовлення (наявність відповідних виробничих потужностей, ліцензій, дозволів на здійснення відповідного промислового виробництва тощо), документи у підтвердження перевезення відповідного товару, тобто докази фактичного руху активів по ланцюгу постачання товару, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця.

125. У контексті цієї справи (встановлених обставин, що надані позивачем на підтвердження отримання відповідачем в особі уповноваженого представника товару на складі позивача видаткові та товарно-транспортні накладні містять підпис не зазначеного у них представника відповідача ОСОБА_1., а іншої (невстановленої) особи, та відтиск печатки відповідача, використання якої не є обов`язковим, а наявність або відсутність її відтиску на документі не створює юридичних наслідків) встановлення обставин реального руху активів за сукупністю інших доказів, окрім таких накладних, належить здійснювати через призму того, чи можуть такі докази підтвердити самостійно або в сукупності з іншими доказами факт передачі та, відповідно, отримання товару на складі позивача уповноваженою на це особою відповідача, тобто особою з відповідним обсягом повноважень, яка діяла від імені та в інтересах відповідача, а отже реальність заявленої позивачем господарської операції з поставки товару саме відповідачу.

126. У межах дослідження у цій справі обставин (доказів), які б могли достеменно свідчити про реальність господарської операції та рух товару у цій справі, апеляційний суд виходив з обставин:

- підписання товарно-транспортних накладних уповноваженими представниками перевізника;

- здійснення відповідачем часткової оплати поставленого йому товару;

- подання відповідачем уточнених (виправлених) податкових декларацій за звітні періоди (січень-березень 2022 року), які відображають факт коригування інформації про здійснення певної операції, зі спливом більш ніж трьох років, лише після звернення позивача із цим позовом до суду.

127. Вважаючи підписані уповноваженими представниками перевізника товарно-транспортні накладні одним із доказів, який може свідчити про реальність господарської операції та рух товару у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що жоден із учасників справи, зокрема й ТОВ "АВТОДОР", не ставить під сумнів обставини підписання вказаними особами таких товарно-транспортних накладних, як і не надає жодних розумних пояснень, з яких підстав за умови непередання від позивача та неотримання відповідачем товару представники перевізника засвідчили власними підписами факт отримання товару для перевезення.

128. При цьому суд не з`ясував, чи пов`язують умови договору факт передачі товару перевізнику з моментом виконання позивачем як постачальником свого обов`язку щодо передачі (відвантаження) товару, відповідно, чи обумовлює така передача товару перевізнику отримання такого відповідачем як покупцем та його обов`язок оплатити отриманий перевізником товар.

129. Як не з`ясував, чи може наявність підписів таких осіб на товарно-транспортних накладних за обставин цієї справи підтверджувати факт отримання перевізником на складі позивача як постачальника товару для перевезення (подальшої передачі відповідачу як покупцю), зокрема, з урахуванням того, що як відповідач (покупець), так і ТОВ "АВТОДОР" (перевізник) стверджують, що перевезення такого товару зі складу позивача до відповідача не здійснювалось.

130. Без з`ясування цих обставин висновок суду апеляційної інстанції про виконання позивачем обов`язку передати товар, відповідно, про виникнення у відповідача обов`язку його оплатити є передчасним.

131. У контексті доводів відповідача про те, що автомобілі, перелічені у товарно-транспортних накладних, 14.01.2022 не здійснювали вказаного у них перевезення, а знаходились в Одеській області, суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що на відповідних автомобілях станом на час виникнення спірних правовідносин (14.01.2022) дійсно було встановлене обладнання, яке відстежує та фіксує їх місцезнаходження, а також що відомості про місцезнаходження транспортних засобів дійсно були зафіксовані та актуальні станом на 14.01.2022;

-надані відповідачем звіти фактично є лише роздруківками комп`ютерної програми невідомого походження, зі змісту якої неможливо встановити інформацію, що входить до предмета доказування. Зокрема, але не виключно, щодо місцезнаходження транспортних засобів, яким чином відбувається така фіксація та за допомогою якого обладнання та програмного забезпечення, яким чином та на якому носії зберігаються відомості про таке місцезнаходження та чи можуть до них вноситись певні зміни, коригування тощо.

132. При цьому суд не зазначив:

- чому зі звітів, які, за листом ТОВ "АВТОДОР" від 04.03.2024, містять відомості про місцеперебування автомобілів 14.01.2022, неможливо встановити цю обставину;

- як відсутність відомостей про спосіб фіксації, обладнання та носій інформації впливає на належність і достатність цього доказу.

133. Висловивши сумніви щодо сукупності доказів, наданих усіма учасниками справи на підтвердження наявності правовідносин між ТОВ "АВТОДОР" і ТОВ "ДЖ ЕС ЕМ ДЖ ПІ ЕС ТЕХНОЛОГІЇ", з огляду на їх недоліки та неузгодженість з діями відповідача, суд апеляційної інстанції за змістом оскаржуваної постанови навів лише недоліки, які стосувалися укладених між цими товариствами договорів: зазначення різних підписантів, реквізитів рахунків у форматі IBAN у договорі, датованому 2017 роком, і неактуальної на дату укладення договору адреси.

134. При цьому будь-яких недоліків, які стосувалися листа ТОВ "ДЖ ЕС ЕМ ДЖ ПІ ЕС ТЕХНОЛОГІЇ" від 29.03.2024 №0329 про встановлення у січні 2021 року обладнання на відповідних транспортних засобах і акта надання послуг від 01.02.2021 №541 про виконання робіт з монтажу навігаційного комплексу на цих автомобілях, апеляційний суд не встановив.

135. У контексті цих доказів суд не пояснив, як недоліки примірників договорів, поява яких, за поясненнями відповідача та третьої особи, пов`язана зі складенням нових примірників з актуальними реквізитами, впливають на достовірність відомостей цих документів про встановлення обладнання на відповідних транспортних засобах у січні 2021 року.

136. При цьому Суд враховує, що неузгодженість зазначених доказів з діями відповідача суд обґрунтував частковою оплатою товару, реєстрацією податкових накладних, наявністю печатки відповідача на видаткових і товарно-транспортних накладних та відсутністю у відзиві заперечень щодо їх підписання, що за наведеного раніше в цій постанові свідчить про передчасність висновків апеляційного суду про відсутність належних і допустимих доказів наявності на автомобілях станом на 14.01.2022 обладнання, яке фіксує їх місцезнаходження.

137. У контексті наведеного Суд також звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції відхилив надані відповідачем і третьою особою докази на підтвердження того, що зазначені в товарно-транспортних накладних транспортні засоби 14.01.2022 перевезення товару зі складу позивача не здійснювали, з мотивів, які не можна визнати належними.

138. Водночас підписи водіїв перевізника в товарно-транспортних накладних суд врахував лише з огляду на те, що їх не оспорено, не мотивувавши, при цьому, чому надає перевагу цьому доказу над доказами відповідача та третьої особи, які стосуються тієї самої обставини, зокрема, в аспекті того, що ТОВ "АВТОДОР", водії якого підписали ці накладні, заперечує здійснення зазначеного в них перевезення.

139. З метою встановлення обставин здійснення 14.01.2022 перевезення товару зі складу позивача, на підтвердження або спростування якої сторони подали відповідні докази, суд апеляційної інстанції не оцінив ці докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, не визначив, які з цих доказів є більш вірогідними, як того вимагають частина друга статті 86 та стаття 79 ГПК. Як і не з`ясував, чи можуть обставини, щодо яких у нього виникли сумніви, бути перевірені іншими передбаченими ГПК засобами доказування.

140. Врахувавши наявну в матеріалах справи виписку по рахунку, з якої вбачається, що ТОВ "Будівельна фірма Паритетбудінвест" 19.01.2022 здійснило часткову оплату поставленого йому товару в сумі 500 000 грн з призначенням платежу "оплата за матеріали згідно дог №1004-1Х/2022 від 10.01.2022…", як підтвердження часткової оплати саме за договором поставки від 10.01.2022 №1001-1х/2022, апеляційний суд виходив з того, що доказів існування між сторонами інших договірних відносин, зокрема за договором від 10.01.2022 №1004-1Х/2022, наявні матеріали справи не містять, а відповідач не надав.

141. Тобто, визнавши зазначення у призначенні платежу номера іншого договору технічною опискою, суд фактично виходив з того, що відповідач не спростував твердження позивача про проведення такої оплати саме за спірним у цій справі договором, тобто з того, що відповідач не довів існування між сторонами інших договірних відносин (іншого договору). Однак саме позивач, посилаючись на відповідні обставини, в силу розподілу тягаря доказування повинен був довести здійснення відповідачем оплати саме за спірним договором №1001-1х/2022. Суд апеляційної інстанції не встановив, чи довів позивач цю обставину, з огляду на те, що в призначенні платежу зазначено інший договір (№1004-1Х/2022).

142. При цьому Суд враховує, що відхиляючи доводи відповідача про (1) існування між сторонами перемовин щодо поставки товару та перерахування відповідачем на користь позивача вказаних грошових коштів у розмірі 500 000 грн саме на виконання таких домовленостей, (2) відсутність між сторонами договірних відносин, заперечення поставки та отримання товару, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів на підтвердження таких обставин, не вимагаючи від позивача у жодному з цих випадків надати докази на спростування таких доводів, що свідчить про непослідовність підходу суду в контексті врахування або відхилення доводів позивача та відповідача.

143. Хоча такий підхід не узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, на який послався сам суд апеляційної інстанції, про те, що "певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс" (пункт 81 постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

144. Визнаючи часткову оплату свідченням визнання відповідачем заборгованості за спірним договором, суд апеляційної інстанції врахував правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 09.11.2018 у справі №911/3685/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, стосовно того, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, які, як правильно зазначає скаржник, Верховний Суд сформулював, вирішуючи питання переривання перебігу позовної давності згідно з частиною першою статті 264 ЦК, за обставин, коли суди встановили як наявність зобов`язання, так і те, що дії боржника, які свідчать про визнання боргу, вчинено саме щодо цього зобов`язання.

145. Тоді як у цій справі питання переривання перебігу позовної давності не вирішується, суд апеляційної інстанції не встановив, що часткову оплату відповідач здійснив на виконання саме того зобов`язання, про стягнення заборгованості за яким заявлено позов, а тому врахування судом апеляційної інстанції зазначених висновків Верховного Суду за обставин цієї справи є помилковим.

146. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду у справі №916/2492/21, на яку скаржник посилається в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, який у постанові від 28.03.2023 зазначив, що суди, обмежившись посиланням на часткову оплату, залишили без належної оцінки доводи відповідача про невідповідність здійснених платежів умовам оплати за договором, а у постанові від 05.06.2024 погодився з висновком судів про недоведеність поставки за відсутності доказів реального руху товару, хоча суди встановили здійснення покупцем часткових оплат із зазначенням у призначенні платежу спірного договору.

147. Про непослідовність підходу суду апеляційної інстанції свідчить також його висновок про те, що ненадання відповідачем доказів на підтвердження дійсно допущеної помилки під час подання податкових декларацій за січень, лютий, березень 2022 року та подання ним уточнених (виправлених) податкових декларацій за звітні періоди (січень-березень 2022 року), які відображають факт коригування інформації про здійснення певної операції, зі спливом більш ніж трьох років, лише після звернення позивача із цим позовом до суду можуть вказувати на намагання відповідача уникнути виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки, хоча сам суд зауважив, що чинне податкове законодавство не обмежує право особи на вчинення відповідних дій з подання уточнених (виправлених) податкових декларацій.

148. Відхиливши пояснення відповідача щодо первісного відображення податкового кредиту з огляду на підписання податкових декларацій його директором, суд апеляційної інстанції фактично надав цим обставинам вирішального значення для висновку про реальність поставки, не врахувавши, що податкова звітність підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами і сама по собі не може підміняти доказів реального руху активів, а подання уточнюючих декларацій є передбаченим законом способом виправлення податкової звітності.

149. Такий підхід узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, на яку скаржник посилається в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), у якій об`єднана палата зазначила, що податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом факту постачання товару, однак підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі з урахуванням фактичних дій як постачальника, так і покупця щодо відображення постачання спірного товару в податковому та бухгалтерському обліку (пункти 8.21, 9.2).

150. При цьому Суд враховує, що з`ясування обставин та оцінку доказів, які б могли достеменно свідчити про реальність господарської операції та рух товару у цій справі, суд апеляційної інстанції здійснив безвідносно як один до одного, так і до обставин цієї справи в цілому.

151. При цьому Суд враховує, що задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції також виходив з того, що відповідач демонстрував суперечливу та непослідовну поведінку, а тому з огляду на засади справедливості, добросовісності та розумності не може отримати перевагу у вигляді відмови у стягненні коштів за отриманий товар. Такий висновок суд обґрунтував підписанням відповідачем договору, додатків до нього та довіреності, наявністю його печатки на первинних документах, частковою оплатою, формуванням податкового кредиту, змістом відзиву на позовну заяву, а також тим, що відповідач не оспорив договір, не звертався до правоохоронних органів і не ініціював експертного дослідження відтиску печатки.

152. Однак ці обставини здебільшого є тими самими, на підставі яких суд визнав доведеними факт поставки та участь відповідача у спірній господарській операції, висновки щодо яких Суд визнав передчасними з мотивів, наведених раніше у цій постанові.

153. Решта обставин стосується обрання відповідачем способів захисту, що є його правом і саме по собі не свідчить про недобросовісність заперечень щодо отримання товару та не покладає на відповідача тягаря доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги (частина третя статті 13, частина перша статті 74 ГПК).

154. Крім того, суд апеляційної інстанції не встановив, на яку саме попередню поведінку відповідача розумно покладався позивач і які дії вчинив собі на шкоду, тоді як застосування доктрини заборони суперечливої поведінки, на яку послався суд, передбачає встановлення таких обставин.

155. Отже, суд апеляційної інстанції застосував загальні засади добросовісності, справедливості та розумності як додаткову підставу для задоволення позову, не встановивши факту отримання відповідачем товару, з яким закон пов`язує виникнення обов`язку його оплатити, а тому такий висновок є передчасним.

156. Апеляційний суд не встановив, що досліджені та оцінені ним докази у цій справі кожен окремо або в сукупності переконливо свідчать про реальність заявленої позивачем господарської операції з поставки товару саме відповідачу, а саме про передачу позивачем та, відповідно, отримання відповідачем в особі уповноваженого ним представника товару на складі позивача, а отже передчасно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за такий товар.

157. У контексті наведеного Верховний Суд акцентує увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

158. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

159. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

160. Частиною п`ятою статті 236 ГПК передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

161. гідно з пунктом 5 частини четвертої статті 238 ГПК у мотивувальній частині рішення суду зазначається серед іншого, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

162. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

163. У порушення наведених вище норм законодавства, апеляційний суд не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи та доводам сторін, зокрема відповідача, не встановив факт поставки товару за укладеним між сторонами договором поставки, а саме факт передачі позивачем як постачальником відповідачу як покупцю та, відповідно, отримання останнім в особі уповноваженого представника (на підставі відповідної довіреності) товару як за оформленими щодо такої господарської операції первинними документами, так і за сукупністю інших доказів, які переконливо свідчать про здійснення такої господарської операції (про реальний рух активів).

164. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, у зв`язку з чим оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

165. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові, а також на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

166. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

167. Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

168. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

169. Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

170. Оскільки визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК, знайшли своє підтвердження, зокрема, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові.

171. За наведеного Суд не вбачає підстав для залишення в силі рішення суду першої інстанції, про що просить скаржник у доповненнях до касаційної скарги, а тому така підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

172. Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку із скасуванням оскаржуваної постанови апеляційного суду і передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі, в тому числі за подання касаційної скарги, буде здійснюватися за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Паритетбудінвест" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2026 у справі №916/349/24 скасувати.

3. Справу №916/349/24 передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

(з окремою думкою)

В.І. Студенець