Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №904/120/24 (904/4216/24) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/120/24 (904/4216/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

Представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 (в частині розподілу судових витрат)

у справі № 904/120/24 (904/4216/2

за позовом 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува"

про захист прав споживача та визнання майнових прав на об`єкт інвестування,

в межах справи № 904/120/24

за заявою ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. У вересні 2024 р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува", в якій він просить суд визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , майнові права на об`єкт незвершеного будівництва - квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

3. Також, у вересні 2024 р. до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува", в якій вона просить суд визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , майнові права на об`єкт незвершеного будівництва - квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/120/24 (904/4217/24) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено об`єднати справу № 904/120/24 (904/4217/24) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" в одне провадження зі справою № 904/120/24 (904/4216/24) за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува", присвоївши єдиний унікальний номер справи 904/120/24 (904/4216/24).

5. В подальшому позовні вимоги були змінені та позивачі просили суд:

-Визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , майнові права на об`єкт незвершеного будівництва - квартиру будівельний АДРЕСА_1 .

-Зобов`язати відповідача зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно майнові права ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва - квартиру будівельний АДРЕСА_1 , звернувшись з відповідною заявою до державного реєстратора.

6. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24):

- позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково;

- визнано за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - квартиру будівельний АДРЕСА_1 ;

- в решті позову відмовлено;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" (49000, місто Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 11; ідентифікаційний код 36120767) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 5 013,36 грн.

7. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24):

- заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково;

- повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 5 013 грн 36 коп., перерахованого згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4003735558.1 від 13.11.2024;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" (49000, місто Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 11; код ЄДРПОУ 36120767) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 514,00 грн за подачу заяви про забезпечення позову;

- в іншій частині у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

8. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 21.11.2025 про повернення надміру сплаченого судового збору.

9. До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_2 , в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24) в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 2 422,40 грн - судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду; ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 2 422,40 грн - судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду.

9.1. В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції від 17.11.2025 р. у цій справі позивач-1, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні заяви позивача-1 в частині стягнення на його користь з відповідача 2 422,40 грн - судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову. Так, позивач-1 вказує на те, що Центральний апеляційний господарський суд, задовольняючи апеляційну скаргу позивача-1 на ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, питання про розподіл судових витрат не вирішував. При цьому суд першої інстанції стосовно стягнення судового збору у розмірі 2 422,40 грн за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду відмовив, оскільки вважає, що питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладається на суд апеляційної інстанції.

10. Також ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24) та ухвалити нове рішення, яким клопотання ОСОБА_2 про повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 4 844,80 грн задовольнити.

10.1. В обґрунтування апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 25.11.2025 р. у цій справі позивач-1, зокрема, зазначає, що ухвалюючи це судове рішення суд першої інстанції не врахував, що згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

11. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.01.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24) та приєднано її до спільного розгляду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 р. у цій справі.

12. Окрім цього, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Альбува", в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивачів відмовити повністю.

Короткий зміст оскаржуваної постанови

13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24), з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2025 про виправлення описки - змінено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" (49000, місто Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 11; ідентифікаційний код 36120767) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 5 013,36 грн.

Судовий збір, сплачений позивачами за подання позову, у сумі 2 422,40 грн покладено на позивачів.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) залишено без змін.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 та ухвалу від 25.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) задоволено частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) скасовано та ухвалено нове додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн, перерахованого згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4003735558.1 від 13.11.2024. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" (49000, місто Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 11; код ЄДРПОУ 36120767) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 514,00 грн за подачу заяви про забезпечення позову та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) скасовано.

13.1. Ухвалюючи наведене судове рішення, в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цьому випадку Закон України "Про захист прав споживачів" на спірні правовідносини не поширюється, з огляду на те, що укладені між сторонами Договір резервування нерухомості для передачі у власність № 33/2013 від 03.01.2013 та Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № МП/К2-87 від 27.02.2017 за правовою природою є договорами про спільну інвестиційну діяльність і передбачають об`єднання внесків сторін з метою будівництва будинку, внаслідок чого позивач отримує у власність квартиру, а не отримує товари чи послуги, як це передбачається Законом України "Про захист прав споживачів".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) в частині розподілу судових витрат; визнати, що на правовідносини між позивачами та відповідачем поширюється Закон України "Про захист прав споживачів".; застосувати ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та звільнити позивачів від сплати судового збору. Покласти судові витрати на відповідача.

14.1. Скаржник вказує, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін у частині вирішення спору по суті; змінено розподіл судових витрат, виходячи з того, що позивачі "не є споживачами", а тому не підлягають звільненню від сплати судового збору. Позивач оскаржує постанову апеляційного суду лише в частині розподілу судових витрат.

На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу касаційного оскарження.

-Скаржник вказує, що мотивування апеляційного суду, що договори резервування та купівлі-продажу майнових прав є договорами про спільну інвестиційну діяльність, позивачі не отримують "товари чи послуги", позивачі не є споживачами, Закон України "Про захист прав споживачів" не застосовується є юридично помилковим, оскільки договори не містять ознак спільної діяльності (ст. 1130- 1134 ЦК України).

-Зазначає, що мета позивачів - отримання житла для особистих потреб. Це відповідає визначенню споживача у п. 22 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів". Договори резервування та купівлі-продажу майнових прав - це договори про надання послуг з будівництва житла, а не інвестиційні договори.

-Водночас, апеляційний суд проігнорував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.05.2021 у справі № 607/1569/19, від 26.08.2021 у справі №607/20776/14, від 07.10.2020 у справі № 755/3509/18, від 30.06.2020 №501/3038/16-ц, від 28.05.2025 у справі № 206/3443/23.

-Скаржник вважає, що судом неправильно застосовано статті 1- 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність", оскільки цей закон регулює підприємницькі інвестиції; інвестиційна діяльність передбачає отримання прибутку; позивачі не здійснювали підприємницької діяльності; придбання житла для проживання не є інвестиційною діяльністю. ВС у справі № 755/3509/18 прямо спростував подібний аргумент.

-Вказує, що апеляційний суд неправильно визначив правову природу договорів; неправильно визначив статус позивачів; неправильно застосував ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів"; незаконно поклав судові витрати на позивачів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/120/24 (904/4216/24) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026.

17. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.07.2026 № 32.2-01/1060, у зв`язку відпусткою судді Огородніка К.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/120/24 (904/4216/24).

18. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/120/24 (904/4216/24) між суддями від 09.07.2026 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Погребняк В.Я.

19. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) в частині розподілу судових витрат та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №904/120/24 (904/4216/24) на 19 серпня 2026 року о 12:50 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

20. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/120/24 (904/4216/24) між суддями від 13.08.2026 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М.

21. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2026 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , яка подана на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) в частині розподілу судових витрат на 09 вересня 2026 року о 12:45 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід частково задовольнити, з огляду на таке.

23. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо розподілу судових витрат.

25. Під час розгляду справи, в частині що стосується розподілу судових витрат, судом другої інстанції встановлено, що 06.11.2025 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у цій справі позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майнові права на об`єкт незавершеного будівництва - квартиру будівельний АДРЕСА_1 . В решті позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 013,36 грн.

-Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) виправлено допущену у мотивувальній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) описку щодо розміру судового збору, що підлягає стягненню, замість 5 013,36 грн вважати за вірне 2 422,40 грн. Викладено абзац 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025 у справі № 904/120/24 (904/4216/24) в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" (49000, місто Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 11; ідентифікаційний код 36120767) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

-12.11.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача - ОСОБА_2. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив суд:

- повернути ОСОБА_2 і ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9 858,16 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 1 514,00 грн за подачу заяви про забезпечення позову та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду.

-Розглянувши вказану заяву, 17.11.2025 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив Додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частину сплаченого судового збору у розмірі 5 013,36 грн, перерахованого згідно з платіжною інструкцією № 0.0.4003735558.1 від 13.11.2024. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбува" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 514,00 грн за подачу заяви про забезпечення позову. В іншій частині у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

-24.11.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області від ОСОБА_2 надійшло клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору, в якому з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, просить суд винести ухвалу, згідно якої повернути з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.

-Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2025 р. у справі № 904/120/24 (904/4216/24) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 21.11.2025 про повернення надміру сплаченого судового збору.

26. Щодо вказаних додаткового рішення від 17.11.2025 р. та ухвали від 25.11.2025 р. суду першої інстанції у цій справі судова колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що оскаржувані позивачем додаткове рішення та ухвала стосуються судових витрат щодо сплати позивачами судового збору під час як розгляду цієї справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду.

27. Суд апеляційної інстанції встановив у оскаржуваній постанові, що позивачі стерджують, що вони звільнені від сплати судового збору у цій справі на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

28. Виходячи зі змісту укладених між сторонами договорів та передбачених в них прав та обов`язків, порядку їх виконання, за висновком суду другої інстанції, їх слід віднести до договору про інвестиційну діяльність, що передбачений статтями 1, 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність, відповідно до яких інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема, спільного інвестування, що здійснюється юридичними особами та громадянами України, юридичними особами та громадянами іноземних держав.

29. За таких обставин, суд другої інстанції дійшов до висновків про те, що у цьому випадку Закон України "Про захист прав споживачів" на спірні правовідносини не поширюється, відтак, до спірних правовідносин не може бути застосована ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо звільнення позивачів від сплати судового збору, оскільки в заявленому позові позивачі виступають не як споживачі і позов подано не на захист прав споживачів.

30. Суд касаційної інстанції вважає такі висновки помилковими, з огляду на таке.

31. Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

32. Пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець - це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

33. Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

34. У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних споживчих правовідносинах такої слабшої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), виконання робіт, надання послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать закону.

35. Крім того, у ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

36. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 761/24672/15-ц (провадження № 14-197цс18) вказано, що «у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів». Крім того, стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову».

37. Як вбачається з матеріалів справи, Договори резервування нерухомості для передачі у власність № 33/2013 від 03.01.2013 та купівлі-продажу майнових прав на квартиру № МП/К2-87 від 27.02.2017 були укладені фізичними особами з метою набуття у кінцевому результаті права власності на квартиру у багатоквартирному житловому будинку для власних потреб, отже на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/3509/18, на яку у своїй касаційній скарзі посилається скаржник.

38. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою релевантну правову позицію Верховного Суду у справі № 755/3509/18 та не врахував, що укладення Договору резервування нерухомості та Договору купівлі-продажу майнових прав за своєю правовою суттю є лише формою (способом) фінансування будівництва житла.

З9. Здійснюючи оплату за цими договорами, фізична особа (позивач) має на меті не спільне ведення бізнесу чи отримання інвестиційного прибутку, а задоволення виключно власних побутових потреб - набуття у власність готового житла (квартири). За таких обставин, правова природа цих відносин підпадає під дію законодавства про захист прав споживачів.

40 З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника знайшли своє підтвердження, відтак, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, оскільки висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивачів передбаченої частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пільги зі сплати судового збору у цій справі є помилковим.

41. Вимога скаржника про ухвалення судом касаційної інстанції власного рішення є процесуально неможливою з огляду на імперативні межі, визначені статтею 300 ГПК України. Касаційний суд не має права самостійно встановлювати обставини, збирати або додатково перевіряти докази на цій стадії.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

42. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

43. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

44. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та порушив норми процесуального права, враховуючи те, що заявлені скаржником підстави касаційного оскарження у цій справі є обґрунтованими, Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у відповідній частині підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду другої інстанції.

45. Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати правові висновки Верховного Суду щодо поширення на спірні правовідносини дії Закону України «Про захист прав споживачів» та прийняти рішення з належним розподілом судових витрат з урахуванням статусу позивачів як споживачів.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 (в частині розподілу судових витрат) у справі №904/120/24 (904/4216/24) скасувати.

3. Справу №904/120/24 (904/4216/24), в частині розподілу судових витрат, направити на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.І. Картере