Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №921/6/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 921/6/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026

(Колегія суддів: Матущак О.І. - головуючий, Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)

у справі №921/6/26

за заявою ОСОБА_1 , що має статус Фізичної особи - підприємця

про неплатоспроможність фізичної особи,-

ВСТАНОВИВ:

1. Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 04.02.2026 відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризації боргів боржника, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, оприлюднив на офіційному вебсайті судової влади України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, призначив керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 , що має статус ФОП арбітражного керуючого Шимечка А.Я., заборонив фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно.

2. Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження про його неплатоспроможність.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 постановлено закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2026 у справі №921/6/26.

4. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на момент подання ГУ ДПС в Тернопільській області апеляційної скарги апелянт не набув статусу учасника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

5. До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у справі №921/6/26, а справу повернути для розгляду до Західного апеляційного господарського суду.

6. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:

6.1. Ухвала оскаржується відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статей 17, 254 ГПК України, статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства та неврахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/12482/23 та у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23.

6.2. Скаржник вказує, що Західним апеляційним господарським судом не надано оцінки тому, що Головне управління ДПС у Тернопільській області на момент звернення до суду апеляційної інстанції із скаргою, набуло суб`єктності у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 як кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника.

Відзиви

7. Відсутні.

Розгляд касаційної скарги Верховним Судом

8. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

9. Суд апеляційної інстанції встановив наступні обставини справи:

До Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання грошових вимог відносно боржника у цій справі ГУ ДПС в Тернопільській області звернулося 05.03.2026 і на цей час судом першої інстанції така заява не розглянута.

На момент подання ГУ ДПС в Тернопільській області апеляційної скарги апелянт не набув статусу учасника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

10. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження на підставі вимог пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України (встановлення судом після відкриття апеляційного провадження обставин того, що оскарженим судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги, який не є учасником справи, не вирішувалося).

11. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

12. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

13. До основних засад судочинства належить, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

14. При цьому вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

15. Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

16. Порядок здійснення господарського судочинства регламентовано ГПК України, згідно з приписами статей 254, 255 ГПК України визначено дві категорії осіб, які наділені правом апеляційного оскарження, зокрема, судових рішень у справах про банкрутство, а саме: 1) учасники такої справи та 2) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

17. У справах про банкрутство склад учасників справи визначається КУзПБ.

18. Згідно з визначенням термінів, що містяться у частині першій статті 1 цього Кодексу: учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника; сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут);

19. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

20. Відповідна правова позиція є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

21. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23, ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство мають право першочергово оспорювати у судах апеляційної та касаційної інстанцій визнані судовим рішенням про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони - боржник, ініціюючий кредитор, а також арбітражний керуючий та кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (незалежно від того, чи такі вимоги були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство).

22. Щодо посилання Скаржника на ті обставини, що Західним апеляційним господарським судом не надано оцінки тому, що Головне управління ДПС у Тернопільській області на момент звернення до суду апеляційної інстанції із скаргою, набуло суб`єктності у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 як кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, колегія суддів зазначає наступне.

23. Вказаний довід касаційної скарги мотивований тим, що податковий борг ОСОБА_1 перед державою в особі Головного управління ДПС у Тернопільській області забезпечений податковою заставою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку на підставі пункту 89.8 статті 89 Податкового кодексу України, Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586, Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, а також Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

24. Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

25. Порядок погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі встановлено ст. 95 ПК України.

26. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 ПК України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

27. З вищезазначених норм права можна зробити висновок про те, що за своєю природою податкова застава це обтяження (обмеження), яке застосовується податковим органом з метою забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Податковим кодексом України.

28. З урахуванням того, що податкова застава є способом забезпечення виконання податкового зобов`язання, що стягується (погашається) шляхом застосування механізмів встановлених ПК України, а порядок виконання цього зобов`язання платником податків, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, ПК України не регулюється, то можна дійти висновку про те, що заставне майно боржника, яке є забезпеченням вимог відсутнє.

29. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що Західним апеляційним господарським судом не надано оцінки тому, що Головне управління ДПС у Тернопільській області на момент звернення до суду апеляційної інстанції із скаргою, набуло суб`єктності у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 як кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника.

30. Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

31. З урахуванням того, що на момент подання ГУ ДПС в Тернопільській області апеляційної скарги апелянт не набув статусу учасника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а також беручи до уваги те, що податкова застава є способом забезпечення виконання податкового зобов`язання, що стягується (погашається) шляхом застосування механізмів встановлених ПК України, а порядок виконання цього зобов`язання платником податків, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, ПК України не регулюється, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про правильне застосування положень пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України при постановленні ухвали Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у справі № 921/6/26.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

32. Відповідно статті 300 ГПК України до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

34. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

35. За таких обставин, з урахуванням того, що при постановленні ухвали Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у справі № 921/6/26 було правильно застосовано положення пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області та про залишення без змін оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 у справі № 921/6/26 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий C.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік