Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №631/1359/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1359/26

провадження № 3/631/493/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки селища міського типу Нова Водолага Харківської області,

громадянки України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РВ ГУМВС України в Харківській області 10.11.2011),

реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , незаміжньої, яка працює черговим по переїзду Красноградської дистанції колії,

має на утримані неповнолітню дитину –

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

фактично проживає за адресом:

АДРЕСА_1 ;

за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

22.09.2026 року о 18 годині 22 хвилини за адресою: АДРЕСА_1 ,- ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та економічного характеру по відношенні до дитини - неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , чим завдала шкоду психологічному здоров`ю та головного болю, висловлювалась на підвищених тонах та вигнала з будинку, тобто скоїла проступок, відповідальність за який передбачина частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Правопорушник ОСОБА_2 до судді з`явилась, свою вину у вчиненому визнала повністю та просила суворо не карати.

Крім повного визнання ОСОБА_2 своєї вини, її винність у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення також доведена й всіма зібраними, наданими судді та дослідженими нею доказами у їх сукупності.

Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, даними Протоколу про адміністративне правопорушення (серії ВБА № 161865), складеного 23.09.2026 року інспектором ЮП СВГ відділення поліції № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Федоренко А. В., підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушення (а. с. 2).

З рапорту старшого інспектора чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області майора поліції Товстика Олександра, зареєстрованого 22.09.2026 року під № 3743 в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (Журнал єдиного обліку), останній доповів начальникові відділення полковнику поліції Юрченку Юрію про те, що 22.09.2026 о 18 годині 23 хвилини надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 22.09.2026 о 18 годині 22 хвилини за адресою: АДРЕСА_1 ,- матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вигнала з будинку, постійно вчиняє фізичне та психологічне насильство (а. с. 3).

Згідно з рапортом інспектора ЮП СВГ відділення поліції № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Федоренко А. В., нею під час відпрацювання матеріалу внесеного до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за № 3743 від 22.09.2026, виявлений факт вчинення домашнього насильства економічного та психологічного характеру, скоєний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Найбільш незахищеною, вразливою та практично повністю залежною від дорослих частиною суспільства, у розрізі забезпеченні своїх прав, є діти. При цьому, останні, хоча й не є дієздатними у повній мірі, проте з моменту народження набувають усіх прав людини і, відповідно, мають право на захист від жорстокого поводження та насильства у будь-яких їх проявах, зокрема домашнього насильства. Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких має забезпечуватися з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров`я, інтелектуального та фізичного розвитку. Проте, якщо дитина не буде визнана постраждалою, то вона не зможе отримати передбачену законом допомогу. На її переконання, ігнорування присутності дитини під час вчинення домашнього насильства є прямим проявом порушення її прав, гарантованих державою, Конвенцією ООН про права дитини, а також Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами. Тому, задля забезпечення найкращих інтересів дитини, яка стала свідком (очевидцем) домашнього насильства, необхідно забезпечити умови щодо офіційного надання такій дитині статусу постраждалої особи. Також зазначаю, що з огляду на практику розгляду судами адміністративних справ про вчинення домашнього насильства рішення про притягнення кривдників до відповідальності можуть бути різними в залежності від конкретних обставин та особистого переконання судді. Проте, не зважаючи на це, головною метою поліцейського на стадії фіксації обставин правопорушення в пріоритеті мають стояти права дитини. Тому на підставі викладеного та відповідно до частини 1 статті 19 Конвенції ООН про права дитини, у якій зазначено, що «держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину», також відповідно до статті 26 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами (Стамбульська конвенція), у якій стверджується, що діти, які стали свідками домашнього насильства, є жертвами насильства, і відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у якому окремо надане визначення «постраждалої дитини» як особи, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства, мною було складено протокол про адміністративне правопорушення за частино 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (серії ВБА № 161865) від 23.09.2026 відносно ОСОБА_1 (а. с. 4 - 5).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 22.09.2026 року, вона проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 та братом ОСОБА_3 за адресом: АДРЕСА_1 ,- й у цей день о 08 годині 00 хвилин вона сказала матері, що піде в центр ремонтувати телефон, а мати заборонила, стала в дверях і не пускала. Вона зібрала речі до школи і близько 09 години 30 хвилин пішла. Приблизно о 09 годині 50 хвилин мати надіслала голосове повідомлення, в якому сказала, що закрила будинок і вона не зайде додому. Близько 17 години 30 хвилин вона прийшла зі школи до дому, двері на подвір`я були закриті. Вона зателефонувала батькові, ОСОБА_4 , і пояснила, що трапилося. Батько повідомив, що він надіслав голосове повідомлення , але ніякої реакції. Мати двері не відчинила. Вона матері не дзвонила, щоб вона відчинила двері, після цього вона зателефонувала до поліції. Також додала, що у неї з матір`ю на постійній основі виникають конфлікти. Тілесних ушкоджень їй не завдавалося (а. с. 6).

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 22.09.2026 року також вбачається, що вона проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , яка постійно на неї кричить та може навіть вдарити руками по частинам тіла. 22.09.2026 о 18 годині 22 хвилини вона прийшла до дому та мати її в дім не пускала, а в голосовому повідомлені сказала, що не пустить її в дім, де її особисті речі. Коли вона викликала поліцію, то мама прийшла та почала на неї кричати, а вона плакала і в неї розболілась голова. Коли поліція приїхала, мама впустила її у дім та припинила крик. Вона про дану подію повідомляла свого батька - ОСОБА_4 (а. с. 7-8).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 від 23.09.2026 року він приблизно 5 років живе окремо від дочки ОСОБА_2 , яка мешкає з матір`ю ОСОБА_1 . У нього постійне спілкування з донькою, яка повідомляє, що мама її ображає та виганяє з дому, а під час уроків рве зошити та закриває ноутбук. Так 22.09.2026 року о 18 годині 30 хвилин йому зателефонувала донька та повідомила, що мама вигнала з дому, де речі дитини, кричала та принижувала доньку, а та плакала і в неї почала боліти голова, бо вона була злякана, що не потрапить в дім, де її шкільні приладдя, яке він їй купив, а не матір (а. с. 9 - 10).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 22.09.2026 року, вона проживає разом із двома неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_2 22.09.2026 року о 08 годині 30 хвилин дочка повідомила їй, що йде до школи, що розташована в готелі за адресою: АДРЕСА_2 . Проте вона їй сказала, що це дуже рано, побудь вдома, а вийдеш з дому ближче до початку зайнять, а вона пішла займатися своїми справами. Прийшовши до дому близько 09 години 30 хвилин, вона побачила, що її доньки вдома вже не було, вона не взяла до уваги її слова та не повідомила її, що йде з дому. На протязі всього дня їй донька не телефонувала та не повідомляла, де вона, але вона розуміла, що та у школі. Близько 18 години до дому прийшла донька, вхідна калитка була зачинена, щоб невідомі сторонні особи не зайшли на подвір`я. Донька їй не повідомила та не подзвонила, що прийшла. Через деякий час, а саме: о 18 годині 30 хвилин,- на її мобільний телефон зателефонували працівники поліції та повідомили, що до них звернулася її донька та здійснила звернення оператора служби 102. На протязі цього дня вона доньку не бачила, її не била та не чіпала. Просто заборонила їй йти рано до школи (а. с. 11).

З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної 23.09.2026 року інспектором ЮП СВГ відділення поліції № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Федоренко А. В., відносно постраждалої від домашнього насильства ОСОБА_2 , від кривдниці ОСОБА_1 , вбачається, що з відповідей впливає наявність низького рівня небезпеки для постраждалої від домашнього насильства особи (а. с. 12 - 14).

Свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_3 ), виданим 14.02.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, підтверджено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 14.02.2012 року в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 19, та її батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а. с. 15).

Частина 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до частини 2 вказаної статті діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, є адміністративно караним.

Крім того, пункт «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (так звана Стамбульська конвенція), що вчинена державами – членами Ради Європи 11.05.2011 року, ратифікована із заявами Законом України № 2319-IX від 20.06.2022 року й набрала чинності 01.11.2022 року, визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

З метою реалізацій цих положень внесені зміни у чинне законодавство нашої держави, зокрема, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства обумовлені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями).

Стаття 1 цього закону у пункті 3 своєї частини 1 визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Одночасно із цим пункт 14 цієї ж частини наведеної вище статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» унормовує, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

Також у згаданому законодавчому акті законотворець визначив фізичне насильство як форму домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Натомість кривдник – це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Особа, яка постраждала від домашнього насильства – це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Проте зазначені особи повинні підпадати під юрисдикцію частин 2 і 3 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відтак, як обумовлено вказаною нормою права, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Зважаючи на це, домашнє насильство характеризується такими ознаками:

- умисність (з наміром досягнення бажаного результату);

- спричинення шкоди;

- наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства);

- системна основа;

- порушення прав і свобод людини;

- значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство;

- повна влада та контроль над постраждалою особою;

- насильницькі дії у відносинах між близькими людьми тощо.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому вона підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , суддею не встановлено.

Крім того, майнової шкоди проступком не заподіяно.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність винної, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 30 х 17 гривень = 510,00 гривень.

Визнаючи ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на неї адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з неї й судового збору.

Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3328,00 гривень.

Таким чином, у зв`язку із накладенням на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, з неї слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень, із розрахунку: 0,2 х 3328,00 гривень = 665,60 гривень.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями); статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями); абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 року, і частиною 5 статті 7, статтями 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, частиною 2 статті 173-2, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного проступку, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510,00 гривень (п`ятсот десять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Постанову винесено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко