Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №631/231/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/231/26

провадження № 1-кп/631/117/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2 ,

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 1 Нововодолазького районного суду Харківської області справу з єдиним унікальним № 631/231/26 на підставі обвинувального акту та угоди про визнання винуватості, укладеної сторонами 26 лютого 2026 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2026 року під № 12026221090000128 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Розсошенці Полтавського району Полтавської області, громадянина України (паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , виданий 01 червня 2023 року органом 1215), із середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків на утриманні не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з частиною 1 статті 129-1 Конституції України та частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 травня 2025 року в справі № 631/430/25 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобами строком на один рік. Однак, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим із вказаною постановою суду, яка набрала законної сили, ігноруючи її виконання щодо позбавлення права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, діючи умисно, в порушенні статті 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органам державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднанням на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, яким його позбавлено права керування транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за наступних обставин:

09 лютого 2026 року близько 16 години 20 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099», державний номерний знак « НОМЕР_2 », рухався по вулиці Тараса Шевченка села Старовірівка Берестинського району Харківської області та був зупинений працівниками поліції. При перевірці документів було виявлено, що водій раніше притягався до адміністративно відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки малися підстави вважати, що ОСОБА_3 перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння йому було запропоновано пройти освідування на місці зупинки або в лікарні, на що ОСОБА_3 відмовився після цього на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В подальшому встановлено, що останній позбавлений права керувати транспортними засобами строком на один рік постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 травня 2025 року в справі № 631/430/25.

Вказаними умисними діями ОСОБА_3 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України.

26 лютого 2026 року прокурор Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 , якому на підставі статті 37 Кримінального процесуального кодексу України надані повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, з однієї сторони, та підозрюваний ОСОБА_3 із додержанням вимог статті 52 Кримінального процесуального кодексу України у присутності захисника ОСОБА_4 , з другої сторони, в приміщенні Берестинської окружної прокуратури Харківської області на підставі статтей 468, 469, 470, 472 та 473 Кримінального процесуального кодексу України уклали угоду про визнання винуватості, в якій зазначили, що підозрюваний ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, тобто у тому, що він вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, внаслідок чого сторони кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2026 року під № 12026221090000128, узгодили йому міру покарання за вчинене у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок. Із зазначеною мірою покарання ОСОБА_3 повністю згоден. Підозрюваному роз`яснено наслідки укладання та затвердження цієї угоди, передбачені частиною 4 статті 394, статтею 424, пунктом 1 частини 4 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України. В угоді сторонами обумовлено також і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України, та наслідки відмови від права на судовий розгляд, передбачені частиною 4 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України.

Угода про визнання винуватості скріплена підписами сторін: прокурора Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_3 , а також підписана захисником обвинуваченого – ОСОБА_4 .

Зазначена угода про визнання винуватості, підписана сторонами кримінального провадження 26 лютого 2026 року, надійшла до суду разом із обвинувальним актом, складеним слідчим Слідчого відділу Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 та затвердженим того ж дня прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 , й відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, в день надходження передана на розгляд головуючого судді ОСОБА_7 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 04 березня 2026 року під головуванням судді ОСОБА_7 , призначено підготовче засідання по справі з єдиним унікальним № 631/231/26 (провадження № 1-кп/631/117/26) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2026 року під № 12026221090000128, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України. Підготовче судове засідання не проведено, процесуального рішення щодо затвердження угоди про визнання винуватості або відмови у її затвердженні не прийнято.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 1229/0/15-26 від 18 червня 2026 року ОСОБА_7 звільнено з посади судді Нововодолазького районного суду Харківської області у зв`язку із поданням заяви про відставку та наказом виконуючого обов`язки голови суду ОСОБА_8 , прийнятим 24 червня 2026 року № 02-05/38, суддю ОСОБА_7 відраховано зі штату суду.

Розпорядженням керівника апарату Нововодолазького районного суду Харківської області ОСОБА_9 № 450 від 21 липня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи з єдиним унікальним № 631/231/26 (провадження № 1-кп/631/117/26) у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2026 року під № 12026221090000128, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 липня 2026 року, обліково-статистичною картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні після роз`яснення йому суті обвинувачення, винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, а саме: умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, визнав повністю та повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення й погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, беззастережно визнає свою вину у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, не оспорює фактичні обставин, викладені в обвинувальному акті та угоді, погоджується з кваліфікацією своїх дій, просив суд прийняти рішення про затвердження угоди, а також повідомив про можливість виконання взятих на себе за даною угодою зобов`язань. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що він цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини кримінального правопорушення, і що він при цьому має право мовчати, допитати під час такого розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, проте все одно просив затвердити укладену угоду. Обвинувачений також вказав, що повністю усвідомлює вид та міру покарання, призначення якого обумовлене угодою, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі її затвердження. Крім того, повідомив, що укладення угоди про визнання винуватості її сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник обвинуваченого – ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вказала, що угода цілком відповідає вимогам закону та укладена в інтересах її підзахисного, зазначивши про відсутність істотних порушень вимог Кримінального процесуального законодавства України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання обвинуваченому.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 укладену угоду про визнання винуватості підтримав та просив її затвердити, вказавши про її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також Кримінального кодексу України, добровільність її укладення, належність даного кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а узгоджена сторонами міра покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого, а також загальним засадам призначення покарання.

Заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, вивчивши в межах змісту угоди документи, подані сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування й долучені до матеріалів справи за клопотанням сторони обвинувачення, не здійснюючи оцінку доказів на підтвердження фактичних обставин кримінального правопорушення, суд вирішуючи питання про можливість затвердження угоди, перевіривши її на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону про кримінальну відповідальність, виходить з наступного.

Положеннями пункту 1 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду в порядку, передбаченому статтями 468 – 475 Кримінального процесуального кодексу України.

Як передбачено приписами пункту 2 частини 1 статті 468 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальному провадження може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з приписами частини 2 статті 469 Кримінального процесуального кодексу України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Положеннями частини 4 статті 469 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема, кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією); особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В даному випадку санкція частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України передбачає покарання за вчинення цього кримінального правопорушення у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Класифікація кримінальних правопорушень залежно від ступеня їх тяжкості наведена у статті 12 Кримінального кодексу України.

Так, частиною 1 статті 12 Кримінального кодексу України визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

При цьому, як обумовлено частиною 2 цієї статті кримінальним проступком є передбачене цим кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

В той же час, згідно з правилами частин 3 – 6 вищезгаданої статті за ступенем тяжкості злочини поділяються на:

а) нетяжкі злочини – якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років;

б) тяжкі злочини – якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років;

в) особливо тяжкі злочини – якими є передбачені цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення яких передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин (частина 7 статті 12 Кримінального кодексу України).

Таким чином системно аналізуючи наведені норми права, вчинене ОСОБА_3 діяння, передбачене частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, за ступенем тяжкості відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Також, враховуючи особливості та обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, встановлено, що у цьому кримінальному провадженні не бере участь потерпілий.

За таких обставин, зважаючи на викладене, ураховуючи характер та тяжкість пред`явленої підозри та висунутого обвинувачення, це кримінальне провадження є саме таким, в рамках якого може бути укладено угоду про визнання винуватості.

Відтак, сторони кримінального провадженні запевнили суд у тому, що 26 лютого 2026 року добровільно уклали угоду про визнання винуватості з дотриманням та в порядку, передбаченому статями 468, 469 та 472 Кримінального процесуального кодексу України, повністю підтримали її умови та просили затвердити, призначивши ОСОБА_3 узгоджену ними міру покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні у присутності захисника – ОСОБА_4 беззастережно підтвердив визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому, судом з`ясовано, що останній цілком розуміє права, надані йому законом та визначені частиною 4 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, а також разом з прокурором розуміють наслідки укладання та затвердження даної угоди, передбачені частиною 2 статті 473 Кримінального процесуального кодексу України, а також наслідки не виконання, визначені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.

Вивчаючи зміст наданої угоди, суд вбачає, що він повністю відповідає вимогам статті 472 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки в ній зазначено її сторони, формулювання підозри, правова кваліфікація вчиненого, істотні для цього кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному діянні, узгоджене покарання, згода підозрюваного на його призначення, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, а також дата укладення та підписи сторін.

Ухвалюючи вирок у цьому кримінальному провадженні на підставі угоди про визнання винуватості, суд звертає увагу на те, що при її укладенні сторони не досягали домовленостей про обов`язки підозрюваного щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, хоча прокурором враховано ступінь та характер сприяння підозрюваного у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість підозри, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При перевірці домовленості сторін щодо узгодженого ними покарання ОСОБА_3 , судом зроблено висновок про те, що воно відповідають межам загальних засад призначення покарання, встановлених статтями 50, 65 – 67 Кримінального кодексу України, зокрема ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, даних про його особу, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, в межах, установлених санкцією частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України, відповідно до положень Загальної частини цього кодексу, із дотриманням приписів щодо необхідності та достатності узгодженого покарання його виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.

Відтак, суд вважає, що укладена угода відповідає приписам Кримінального процесуального кодексу України й Кримінального кодексу України та інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України з урахуванням положень Загальної частини Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.

Згідно з частиною 5 статті 65 Кримінального кодексу України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Проте питання призначення покарання повинні вирішуватись з урахуванням мети покарання, як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засудженого, та запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, відповідно до норм статті 50 Кримінального кодексу України.

Вивчаючи особу обвинуваченого шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення злочину, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Розсошенці Полтавського району Полтавської області, є громадянином України, зі слів має середню освіту, неодружений, неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має; стан здоров`я є задовільний, до осіб з інвалідністю не відноситься, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність; офіційно не працевлаштований та суб`єктом підприємницької діяльності не зареєстрований, на життя заробляє тимчасовими заробітками за цивільно-правовими договорами; перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив строкову службу в військовій частині НОМЕР_3 у період з 23 квітня 2021 року по 23 квітня 2024 року, звільнений в запас Збройних Сил України; до кримінальної відповідальності притягується вперше; має постійне місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; у скоєному щиро розкаявся.

Враховані сторонами кримінального провадження обставини щодо пом`якшення (шире каяття) та обтяження (такі відсутні) покарання обвинуваченому, відповідають приписам статей 66 та 67 Кримінального кодексу України.

Враховуючи зазначене та добровільну позицію обвинуваченого на призначення узгодженого сторонами кримінального провадження покарання, суд переконаний, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції засудженого від суспільства, а узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості, укладеній 26 лютого 2026 року покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, за своїм видом та розміром відповідає вимогам кримінального закону України й буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Такий висновок суду щодо покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між інтересами суспільства, які захищаються, та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Відтак, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України щодо змісту та порядку її укладання й Кримінального кодексу України щодо узгодженої міри покарання, встановивши відсутність підстав, передбачених частиною 7 статті 474 Кримінального процесуального кодексу України, суд визнає умови угоди про визнання винуватості, укладеної 26 лютого 2026 року між прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_4 , такими, що відповідають інтересам суспільства й вимогам чинного законодавства України та вважає за можливе й необхідне її затвердити, призначивши ОСОБА_3 узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, статтями 5, 12, 50, 53, 65 – 67, частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, а також статтями 17, 31, 35 – 37, 100, 118, 122, частиною 2 статті 124, частиною 1 статті 126, статтями 131 – 132, 314, 368 – 371, 373 – 376, 392, 393, частиною 4 статті 394 і статями 395, 468 – 470, 472 – 475 і 532 – 535 Кримінального процесуального кодексу України,

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26 лютого 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2026 року під № 12026221090000128, щодо вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_3 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України, і призначити йому узгоджену сторонами кримінального провадження міру покарання за вчинене у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні при його проголошенні.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення їй копії вироку, із застосуванням особливостей, викладених у частині 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання – вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, що набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1