Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №924/658/26 — Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2026 р. Справа № 924/658/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка, Хмельницька область в інтересах держави в особі

1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

2) Міністерства освіти і науки України, м. Київ

до 1) Плужненського професійного аграрного ліцею, с. Плужне, Шепетівський район, Хмельницька область

2) Фермерського господарства "Сім`я 2019", м. Ізяслав, Шепетівський район, Хмельницька область

про визнання недійсним договору та зобов`язати звільнити земельні ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури: Скрипнюк А.В. згідно посвідчення,

від позивачів: не з`явилися,

від відповідачів: не з`явилися,

встановив:

Шепетівська окружна прокуратура звернулася до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі 1) Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, 2) Міністерства освіти і науки України до 1) Плужненського професійного аграрного ліцею, 2) Фермерського господарства "Сім`я 2019", у якому просить визнати недійсним договір № 74 від 25.05.2026 про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї, укладений між Плужненським професійним агарним ліцеєм та фермерським господарством «Сім`я 2019» та зобов`язати Фермерське господарство «Сім`я 2019» звільнити земельні ділянки за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006, площею 82,8539 га, що розташовані за межами населених пунктів Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, які фермерське господарство займає на підставі договору № 74 від 25.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що спірний договір не є договором про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», укладений не уповноваженою особою та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Представник прокуратури у судовому засіданні 30.09.2026 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити позов.

Позивач 1 - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у додаткових поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 08.07.2026 року, підтримує позовні вимоги, погоджується з позицією прокуратури, що спірний договір містить істотні умови договору оренди землі.

Позивач 2 - Міністерство освіти і науки України, у додаткових поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 10.07.2026 року, позовні вимоги підтримує. Повідомляє, що Міносвіти не погоджувало укладення спірних право чинів. Крім того, просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника Міносвіти.

Відповідач 2 - Фермерське господарство "Сім`я 2019" у відзиві на позов, сформованому через систему «Електронний суд» 17.07.26, проти позовних вимог заперечує, вважає, що висновки прокурора про удаваність правочину ґрунтуються переважно на припущеннях, а не на належних доказах.

23.09.2026 року через систему «Електронний суд» ФГ "Сім`я 2019" подало до суду заяву про закриття провадження у справі повідомивши, що у добровільному порядку повністю припинило діяльність на спірних земельних ділянках та фактично звільнило їх, вивівши всю техніку, інвентар та персонал. Крім того, просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника.

Повноважний представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився на судовий розгляд справи, відзиву на позов не подав, жодних клопотань від нього не надходило. Матеріали справи містять довідки про доставку ухвали суду до електронного кабінету відповідача 09.09.26.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При цьому, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач 1, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позов не подав, позовні, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №482026841 від 16.06.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 6822185100:05:009:0021, площею 10,563 га, власником якої є Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (документи, подані для державної реєстрації: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2012, видавник: Верховна Рада України), належить на праві постійного користування Плужненському професійному аграрному ліцею. Дата державної реєстрацій: 14.11.2018. Документи, подані для державної реєстрації: Наказ про затвердження документації із землеустрою та передачі в постійне користування земельної ділянки, серія та номер: 22-1823-СГ, виданий 02.04.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №482027395 від 16.06.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 6822185100:05:009:0050, площею 17,1061 га, власником якої є Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (документи, подані для державної реєстрації: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2012, видавник: Верховна Рада України), належить на праві постійного користування Плужненському професійному аграрному ліцею. Дата державної реєстрацій: 14.11.2018. Документи, подані для державної реєстрації: Наказ про затвердження документації із землеустрою та передачі в постійне користування земельної ділянки, серія та номер: 22-1824-СГ, виданий 02.04.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Також згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №482027395 від 16.06.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 6822185100:05:018:0006, площею 55,1848 га, власником якої є Держава, орган державної влади, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (документи, подані для державної реєстрації: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2012, видавник: Верховна Рада України), належить на праві постійного користування Плужненському професійному аграрному ліцею. Дата державної реєстрацій: 06.05.2019. Документи, подані для державної реєстрації: Наказ про затвердження документації із землеустрою та передачі в постійне користування земельної ділянки, серія та номер: 22-1666-СГ, виданий 12.03.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Плужненський професійний аграрний ліцей є державною організацією (установою, закладом), засновником якого є Міністерство освіти і науки України.

Відповідно до Статуту Плужненського професійного аграрного ліцею, затвердженого першим заступником Міністра освіти і науки України 31.07.2006 (далі – Статут), Плужненський ПАЛ є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Ліцей здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації, як правило, із числа випускників загальноосвітніх закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання працюючих робітників і незайнятого населення (п.1.1. Статуту).

Згідно з п.5.1. Статуту управління ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки України та управлінням освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 6.8 Статуту для забезпечення організації навчально-виробничого процесу з підготовки професій, що зазначені в п. 2.2 Статуту, та надання повної загальної середньої освіти ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу, зокрема, навчальне господарство, яке складається з 1153,2 га землі, в тому числі ріллі 245,2 га.

Згідно п. 6.9 Статуту, об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ліцею є державною власністю, закріплене Міністерством освіти і науки України за ліцеєм і перебуває в оперативному управлінні ліцею.

Функції управління майном, закріпленим за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

У п.6.10 Статуту передбачено, що ліцей несе відповідальність перед міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

25.05.2026 між Плужненським професійним аграрним ліцеєм (сторона 1) та фермерським господарством «Сім`я 2019» (сторона 2) укладено договір № 74 про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї.

Відповідно до п. 1.1 предметом договору є підготовка робітничих кадрів з професії «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва» за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї шляхом обробітку земельних ділянок для дослідних і навчальних цілей з використанням матеріально-технічної бази ФГ «Сім`я 2019», з метою проведення навчально – виробничих занять та практики, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року № 660-р «Про схвалення Концепції підготовки фахівців за дуальною формою навчання здобуття освіти», наказу Міністерства освіти і науки України від 12.12.2019 № 1551 «Про затвердження положення про дуальну форму здобуття професійної (професійної-технічної) освіти» та наказу Міністерства освіти України № 1132 від 20.08.2019 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 23.06.2017 № 916 та визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства освіти і науки України від 15.05.2018 № 473 і від 24.05.2019 № 735».

Згідно п. 2.1.1 договору Плужненський професійний аграрний ліцей зобов`язаний надати послуги з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках загальною площею 82,8539 га (за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006), відповідно до п.п.2 п.8. Постанови КМУ від 27.08.2010 року №796 тп р.5 п.2 «Переліку платних послуг Плужненського ПАЛ» від 31.08.2023 року.

Пунктом 2.2.1 договору визначено, що ФГ «Сім`я 2019» здійснює обробіток земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур за власний рахунок.

У п.п. 2.2.2 – 2.2.6 договору визначено обов`язки фермерського господарства, а саме: виділяти необхідну техніку і працівників для організації виробничого навчання; надати послуги з організації виробничого навчання учнів з професії «тракторист-машиніст» під час виконання сільськогосподарських робіт; погоджувати документи, які підтверджують проходження виробничого навчання учнями, надавати послуги із проходження стажування на виробництві майстрів виробничого навчання з професії «тракторис-машиніст сільськогосподарського виробництва», надавати інформацію про сучасні виробничі технології.

Згідно з п. 3.1 договору ФГ «Сім`я 2019» зобов`язується провести розрахунок за надані послуги з Плужненським ПАЛ до закінчення терміну дії договору, з розрахунку 4000, 00 гривень за 1 га земельної ділянки, вказаної в п. 2.1 договору. Оплата проводиться у співвідношенні 50 % до 15.08.2026 та 50 % до 01.10.2026.

Загальна сума договору становить 331415,60 гривень (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.4 договору, вся вирощена сільськогосподарська продукція належить ФГ «Сім`я 2019».

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 жовтня 2026 року (п.5.1. договору).

Відповідно до п.5.2. договору якщо на момент припинення дії цього договору на земельній ділянці знаходиться незібраний врожай (у т.ч. незавершене виробництво), то сторона 2 має право закінчити сільськогосподарський рік та зібрати таких врожай у строки, що передбачені технологією вирощування відповідної сільськогосподарської культури (до моменту збирання врожаю продовжується строк даного договору на тих самих умовах).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Матеріали справи також містять інформацію Плужненського професійного аграрного ліцею №213 від 24.08.2026 щодо обробітку землі за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006 станом на 24.08.2026 року та платіжне доручення № 4590 від 24.08.2026 на суму 65707,80 грн.

27.05.2026 за № 54-4101 вих.-26 Шепетівською окружною прокуратурою спрямовано лист до Міністерства освіти і науки України у якому прокуратура просила повідомити про вжиті заходи щодо визнання недійсними договору у судовому порядку та чи надавалось міністерством погодження на укладення спірного договору.

Міністерством освіти і науки України у відповідності до листа № 14.1/1988-26 від 23.06.2026 повідомлено, що міністерством позов до фермерського господарства «Сім`я 2019» та Плужненського професійного аграрного ліцею за вказаним фактом не пред`являвся.

27.05.2026 за № 54-4102 вих.-26 Шепетівською окружною прокуратурою спрямовано лист до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо встановлених порушень вимог земельного законодавства при використанні Плужненським ПАЛ земельних ділянок, які надані йому в постійне користування.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру в області від 11.06.2026 № 10-22-0.401-2771/2-26, управлінням не вживалися заходи, спрямовані на визнання недійсним спірного договору, а також зазначено, що управління не має можливості звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору, а тому просить вжити відповідних заходів представницького характеру прокурором в інтересах Головного управляння Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Листами від 19.06.2026 року Шепетівська окружна прокуратура повідомила Міністерством освіти і науки України, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, шляхом звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї №74 від 25.05.2026 та звільнення земельних ділянок.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999р. Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

В даному випадку, органом уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах є Міністерство освіти і науки України, яке згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», наділено правом розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

Також, згідно ст. 80 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України право власності на землі державної власності належить державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру України № 603 від 23.12.2021, у редакції наказу Держгеокадастру від 10.09.2025 № 438, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Згідно Положення, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Хмельницької області, зокрема, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у сфері земельних відносин, є також Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області як власник земель державної форми власності.

Прокурор стверджує, що укладення договору № 74 про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї від 25.05.2026 між Плужненським ПАЛ та ФГ «Сім`я 2019» всупереч встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом, оскільки уповноваженими органами – Міністерством освіти і науки України, Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області заходи щодо визнання спірного договору недійсним з моменту його укладення по теперішній час, не вживаються, а відтак Міністерство освіти та науки України, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не вчинили дій, спрямованих на повернення спірних земельних ділянок.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано листи від 19.06.2026 року, адресовані позивачам, про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, шляхом звернення до суду із позовом в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Міністерства освіти і науки України до Плужненського професійного аграрного ліцею та фермерського господарства "Сім`я 2019" про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельні ділянки.

Щодо суті спору.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

З наведеного вбачається, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

При цьому частина перша статті 216 Цивільного кодексу України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі №916/1171/18, від 14.11.2018р. у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018р. у справі №904/8978/17, від 04.03.2019р. у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019р. у справі №9017/317/19, від 09.07.2019р. у справі № 903/849/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2026 між Плужненським професійним аграрним ліцеєм та фермерським господарством «Сім`я 2019» укладено договір № 74 про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що спірний договір №74 від 25.05.2026 року укладався як договір про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання, умовами якого передбачено надання послуг з обробітку земельних ділянок за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006, з метою приховати фактично існуючі відносини оренди між його сторонами.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

Верховний Суд послідовно та незмінно у постановах зазначав, що, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору, з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків, моменту виникнення зобов`язання тощо.

Суд зазначає, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акту законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.

У вирішенні питання правової природи спірного договору суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.05.2018р. у справі №924/263/17, від 02.02.2022р. у справі №927/1099/20, від 23.03.2021р. у справі №916/2380/18, від 01.10.2020р. у справі №910/21935/17, від 04.07.2018р. у справі №916/935/17, від 17.01.2019р. у справі №923/241/18, від 19.08.2020р. у справі №915/1302/19 про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Отже, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.

У постанові від 23.01.2019р. у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі №923/658/19).

Тобто, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Суд враховує, що правовідносини щодо підготовки робітничих кадрів за дуальною формою навчання врегульовано розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року № 660-р «Про схвалення Концепції підготовки фахівців за дуальною формою навчання здобуття освіти» та наказом Міністерства освіти і науки України від 12.12.2019 № 1551 «Про затвердження положення про дуальну форму здобуття професійної (професійної-технічної) освіти».

Відповідно до вказаного вище Положення, договір про здобуття професійної освіти за дуальною формою – це тристороння угода, яка укладається у письмовій формі та регламентує відносини між здобувачем освіти, закладом освіти та суб`єктом господарювання з метою організації та провадження дуальної форми здобуття освіти.

Дуальна форма здобуття освіти у закладі освіти організовується відповідно до освітніх програм/ стандартів професійної освіти з конкретних професій/кваліфікацій та робочих навчальних планів, які розробляються спільно із суб`єктом господарювання та затверджуються у встановленому законодавством порядку за погодженням із суб`єктом господарювання.

Договір про здобуття професійної освіти за дуальною формою укладають здобувач освіти (у разі досягнення ним повноліття) або його батьки, інші законні представники, заклад освіти і суб`єкт господарювання.

Заклад освіти видає накази про направлення здобувачів освіти на професійно-практичну підготовку до суб`єкта господарювання, закріплює за здобувачами освіти майстрів виробничого навчання (асистентів майстрів виробничого навчання).

Суб`єкт господарювання забезпечує облік виконаних здобувачем освіти робіт та оплату праці за фактично виконаний обсяг робіт згідно з установленими системами оплати праці та укладеними договорами про здобуття професійної освіти за дуальною формою.

Здобувачі освіти отримують заробітну плату або іншу грошову винагороду, інші види матеріального заохочення під час професійно-практичної підготовки на робочому місці суб`єкта господарювання відповідно до договорів про здобуття професійної освіти за дуальною формою.

Як вбачається з умов договору, Плужненський ПАЛ зобов`язаний надати послуги з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 82,8539 га (за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006) (п.2.1.1. договору). Крім того, пунктами 2.2.1-2.2.3 та п. 3.4 договору визначено, що ФГ «Сім`я 2019» здійснює обробіток земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур за власний рахунок, надає для вказаних цілей необхідну техніку і працівників, надає послуги з організації виробничого навчання учнів з професії «тракторист-машиніст» під час виконання сільськогосподарських робіт, а у подальшому набуває право власності на всю вирощену сільськогосподарську продукцію.

Згідно із ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Однак, як встановлено судом, будь які послуги з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 82,8539 га (за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006) навчальний заклад не надає.

Водночас, за змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частина друга).

Отже, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №913/420/19.

Умовами спірного договору передбачено, що вирощування сільськогосподарських культур здійснюватиметься на земельних ділянках площею 82,8539 га (за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006), що належить Плужненському професійному аграрному ліцею на праві постійного користування.

Також сторонами в п. 3.1 договору визначено обов`язок ФГ «Сім`я2019» провести з навчальним закладом розрахунок за надання послуг з розрахунку 4000,00 грн. за 1 га земельної ділянки, що становить 331 415,60 гривень.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення № 4590 від 24.08.2026 ФГ «Сім`я» здійснило проплату на користь Плужненського ПАТ в сумі 65707,80 грн.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши зміст оспорюваного договору в сукупності, суд доходить до висновку, що за своєю правовою природою договір № 74 від 25.05.2026 є договором оренди земельної ділянки, оскільки, як вбачається, навчальний заклад фактично передав у користування земельні ділянки на певний строк ФГ «Сім`я 2019», для здійснення цим підприємством підприємницької діяльності, та планував отримати за це плату.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 923/658/19).

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним (позиція Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Крім того, відповідно положень ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно вимог ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельні ділянки з кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006 належить на праві постійного користування Плужненському професійному аграрному ліцею. Власником є Держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Функції управління майном, закріпленим за ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України (п.6.9 Статуту).

Земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/18.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного договору слідує, що Плужненський ПАЛ фактично передав у користування земельні ділянки, якими не мав права розпоряджатися, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади.

У даному випадку відповідачами не дотримано вимог земельного законодавства при укладенні спірного договору, зокрема, положень ст. ст. 92, 93, 95, 96, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", якими передбачено порядок та умови передачі земельних ділянок в оренду, визначено істотні умови договору оренди тощо, відтак оспорений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на вищенаведене суд доходить висновку, що укладений відповідачами договір № 74 про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї від 25.05.2026 року підлягає визнанню недійсними згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо звільнення земельних ділянок, судом враховується те, що хоча відповідач 2 і посилається в заяві, поданій до суд через систему «Електронний суд» 23.09.2026 року, на фактичне звільнення земельних ділянок, проте будь – яких доказів стосовно цього суду не подано.

Оскільки договір № 74 про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї від 25.05.2026 року, який укладений між відповідачами визнається судом недійсним, вимога прокурора про зобов`язання Фермерське господарство «Сім`я 2019» звільнити земельні ділянки за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006, площею 82,8539 га, що розташовані за межами населених пунктів Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 129ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів в рівних частках, позаяк спір виник внаслідок неправомірних дій обох відповідачів.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № 74 від 25.05.2026 про підготовку робітничих кадрів за дуальною формою навчання у Плужненському професійному аграрному ліцеї, укладений між Плужненським професійним агарним ліцеєм (30320, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Плужне, ЄДРПОУ 02548452) та фермерським господарством «Сім`я 2019» (30300, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Ізяслав, вул. Онищука, 59 - а, ЄДРПОУ 43204740).

Зобов`язати Фермерське господарство «Сім`я 2019» (30300, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Ізяслав, вул. Онищука, 59 - а, ЄДРПОУ 43204740) звільнити земельні ділянки за кадастровими номерами 6822185100:05:009:0021, 6822185100:05:009:0050, 6822185100:05:018:0006, площею 82,8539 га, що розташовані за межами населених пунктів Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, які фермерське господарство займає на підставі договору № 74 від 25.05.2026.

Стягнути з Плужненського професійного агарного ліцею (30320, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Плужне, ЄДРПОУ 02548452) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00грн.) витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з фермерського господарства «Сім`я 2019» (30300, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Ізяслав, вул. Онищука, 59 - а, ЄДРПОУ 43204740) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 3328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00грн.) витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя Ю.В. Гладюк

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Віддрук 1 примірник. 1 - до справи.

Прокуратурі, позивачам, відповідачам рішення надіслати до електронних кабінетів ЕС.