Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №922/2747/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2747/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша"(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30; код ЄДРПОУ: 31681672)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Оіл Груп"(61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18А, оф. 151; код ЄДРПОУ: 41464068)

про стягнення заборгованості

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Оіл Груп", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ОІЛ ГРУП» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» страхове відшкодування у розмірі 21 005,13 грн, а також понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що позивач, як страховик, виплатив страхове відшкодування за наслідками ДТП, у зв`язку з чим до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Частину фактичних витрат у розмірі 87 418,64 грн уже стягнуто з ТОВ «СХІД ОІЛ ГРУП» у справі №922/457/25. Водночас за цим страховим випадком з позивача додатково стягнуто 21 005,13 грн на користь потерпілої особи, у зв`язку з чим позивач вважає, що має право вимагати зазначену суму від відповідача як особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2026 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Оіл Груп" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2747/26. Вирішено розгляд справи №922/2747/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

21.08.2026 до суду надійшов відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Оіл Груп" адвоката Зінов`євої А.Ю. (вх.№20580 від 21.08.2026) на позовну заяву.

У відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позову, зазначаючи, що із заявлених до стягнення 21 005,13 грн лише 16 483,93 грн становить недоплачене страхове відшкодування, тоді як 3 310,00 грн - витрати на проведення товарознавчої експертизи, а 1 211,20 грн - судовий збір, які, на думку відповідача, не є складовою майнової шкоди, завданої ДТП, та не можуть бути стягнуті в порядку регресу.

Щодо суми 16 483,93 грн представник відповідача зазначає, що додаткове страхове відшкодування було стягнуто з позивача у зв`язку з первісним визначенням ним неналежного розміру страхової виплати, а не внаслідок виникнення нових пошкоджень чи нової шкоди. При цьому документи щодо розміру завданих збитків існували ще до звернення позивача з первісним регресним позовом у справі №922/457/25, за результатами розгляду якої з відповідача вже було стягнуто 87 418,64 грн. Тому представник відповідача вважає, що позивач не довів виникнення після вирішення справи №922/457/25 нового права регресної вимоги на суму 16 483,93 грн.

Також представник відповідача зазначає, що сам факт виконання позивачем рішення у справі №205/15749/25 та виплати потерпілій особі додаткової суми не підтверджує автоматичного виникнення у позивача права регресної вимоги до відповідача, а позивач не обґрунтував правову підставу для пред`явлення нової регресної вимоги за тим самим страховим випадком.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2026 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Оіл Груп" адвоката Зінов`євої А.Ю. (вх.№20580 від 21.08.2026) на позовну заяву.

24.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" Панченко Ю.В. (вх.№20751 від 24.08.2026)).

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з доводами представника відповідача та зазначає, що у справі №922/457/25 було стягнуто 87 418,64 грн, тоді як у цій справі заявлено до стягнення іншу суму - 21 005,13 грн, з яких 16 483,93 грн становить додатково визначене судом страхове відшкодування, а 4 521,20 грн - витрати на проведення товарознавчої експертизи та судовий збір, стягнуті з позивача у справі №205/15749/25.

Представник позивача вказує, що право вимоги щодо 16 483,93 грн виникло після здійснення відповідної додаткової виплати на виконання рішення суду у справі №205/15749/25, а тому ця сума не була предметом первісної регресної вимоги у справі №922/457/25 та не є повторним стягненням 87 418,64 грн. Наявність документів щодо можливого розміру шкоди до звернення з первісним позовом, на думку представника позивача, не свідчить про фактичне виникнення на той час права вимоги щодо суми, яка була визначена та виплачена додатково.

Щодо 4 521,20 грн представник позивача зазначає, що не вважає ці кошти страховим відшкодуванням, однак розглядає їх як фактично понесені майнові збитки, пов`язані з ДТП та судовим встановленням належного розміру страхового відшкодування. На думку позивача, витрати на експертизу та судовий збір перебувають у причинному зв`язку з ДТП, оскільки без її настання не виникли б страховий випадок, обов`язок страховика здійснити виплату та спір щодо її розміру.

У зв`язку з цим представник позивача посилається, зокрема, на статті 22, 1166, 1187, 1191 ЦК України та просить стягнути з відповідача 21 005,13 грн у повному обсязі, з яких 16 483,93 грн - додаткове страхове відшкодування, а 4 521,20 грн - окремі фактично понесені майнові збитки, завдані наслідками ДТП.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2026 прийнято до розгляду та долучити до матеріалів справи відповідь на відзив представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" Панченко Ю.В. (вх.№20751 від 24.08.2026).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Згідно постанови Ленінського районного суду міста Дніпропетровська №205/12043/24 від 30 вересня 2024 року, 27 серпня 2024 року о 07 год.45 хв. водій ОСОБА_1 , рухаючись по проспекту Свободи, б.132 (електроопора №86), в Новокодацькому районі міста Дніпра, керуючи транспортним засобом DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE, державний номерний знак НОМЕР_2 , перед початком руху, не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху транспортного засобу відбувся неконтрольований рух колеса в наслідок чого відбулось його зіткнення з транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.3 а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП України.

У зв`язку з тим, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу була застрахована в ПрАТ «СК «Перша» за полісом EP-219495578, ПрАТ «СК «Перша» на підставі заяви про виплату страхового відшкодування та страхового акту здійснило виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу потерпілій у даній ДТП особі у розмірі 87 418,64 грн.

23.04.2025 Рішенням Господарського суду Харківської області №922/457/25, залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 з ТОВ "СХІД ОІЛ ГРУП" (як власника джерела підвищеної небезпеки та роботодавця винної особи) стягнуто кошти у розмірі 87 418,64 грн, а також судовий збір.

Однак, як стверджує позивач, рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра № 205/15749/25 від 28.01.2026, залишеним без змін Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.06.2026, з ПрАТ «СК Перша» за даним страховим випадком стягнуто додатково 21 005,13 грн.

Так, рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра №205/15749/25 від 28.01.2026 стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_2 недоплачене страхове відшкодування в розмірі 16 483,93 грн., витрати за проведення товарознавчої експертизи - 3 310 грн., судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У вказаному рішенні судом встановлено, що з урахуванням всіх обставин справи та беручи до уваги встановлені судом підстави для відмови у прийнятті в якості доказу - звіту оцінювача ФОП Парфенюк С.В. №804-24_SOS_-240828-291440 від 25 вересня 2024 року для ПрАТ «СК «Перша», суд вважає за необхідне врахувати саме наявний висновок судового експерта Дроздова Ю.В. №2609/24 від 16 вересня 2024 року про проведення товарознавчої експертизи, який було надано позивачем разом з позовною заявою, за результатами якого судовим експертом встановлено, що вартість відновного ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин (розрахованого в порядку встановленому законодавством), колісного транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, складає 107 102,57 грн. (без урахування складової ПДВ), оскільки саме вказана сума була взята позивачем для розрахунку розміру недоплаченого страхового відшкодування і вона є обґрунтованою, доведеною стороною позивача та не спростована у встановленому законом порядку відповідачем. Також судом встановлено, що ПрАТ «СК «Перша» було сплачено страхове відшкодування в сумі 87 418,64 грн., що підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами. Суд також зазначає, що встановлена у висновку судового експерта Дроздова Ю.В. №2609/24 від 16 вересня 2024 року вартість відновного ремонту в загальному розмірі 107 102,57 грн. не перевищує ліміт страхової виплати, тобто заявлений у межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 160 000 грн.

29.06.2026 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за вих.№426 з вимогою сплатити суму несплаченого страхового відшкодування.

У відповідь відповідач повідомив позивача листом вих.№1407/26-І від 14.07.2026 про те, що не вбачає правових підстав для добровільного задоволення заявленої претензії.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 993 ЦК України визначає, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.108 Закону України “Про страхування” страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства” від 29.06.2007, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини 2 статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Як встановлено судом, постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.09.2024 у справі №205/12043/24 встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 27.08.2024 сталася внаслідок того, що водій ОСОБА_1 перед початком руху не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху відбувся неконтрольований рух колеса та сталося зіткнення з транспортним засобом VOLKSWAGEN PASSAT.

Зазначеною постановою встановлено порушення водієм пункту 2.3 «а» Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

При цьому рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/457/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025, з ТОВ «СХІД ОІЛ ГРУП» стягнуто на користь ПрАТ «СК «Перша» 87 418,64 грн страхового відшкодування.

Отже, обставини дорожньо-транспортної пригоди, її причинний зв`язок із технічною несправністю транспортного засобу, а також відповідальність ТОВ «СХІД ОІЛ ГРУП» за її наслідки вже були предметом судового розгляду у справі №922/457/25.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/457/25 встановлено, що на час ДТП законним володільцем транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , було саме ТОВ "Схід Оіл Груп", на виконання договірних зобов`язань з яким і діяв позивач, здійснюючи виплату страхового відшкодування на користь потерпілої сторони.

Відповідно до пп. г пп. 38.1.1 п.38.1 ст. 38 Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Таким чином, норми спеціального Закону надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, альтернативне право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначених Законом випадках.

Однак, згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-108цс13).

Виняток із загального правила, визначеного частиною другою статті 1187 ЦК України, викладено у частинах третій та четвертій цієї статті, відповідно до яких особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах; якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України).

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16.

Відповідно до частини 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено у рішенні Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 у справі №922/457/25, винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем. Разом з тим, будь-яких доказів (у тому числі звернення до правоохоронних органів) того, що водій ОСОБА_1 самовільно чи протиправно заволодів/використав транспортний засіб без відома його власника - відповідача, останнім до суду не надано. Втім як, забезпечений автомобіль DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить відповідачу. Страхувальником за полісом №219495578 - також є відповідач.

Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до приписів статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Щодо вимоги про стягнення 16 483,93 грн суд зазначає наступне.

З наданих матеріалів вбачається, що після здійснення позивачем первісної виплати страхового відшкодування у розмірі 87 418,64 грн потерпіла особа звернулася до суду з вимогами до ПрАТ «СК «Перша» щодо належного розміру страхового відшкодування.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.01.2026 у справі №205/15749/25, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.06.2026, з ПрАТ «СК «Перша» стягнуто 16 483,93 грн недоплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, зазначена сума не була виплачена позивачем потерпілій особі на момент звернення з позовом у справі №922/457/25 та, відповідно, не була включена до суми 87 418,64 грн, яка була предметом розгляду у цій справі.

Доводи відповідача про те, що документи щодо розміру шкоди існували до звернення позивача з первісним регресним позовом, самі по собі не свідчать про відсутність у позивача права вимоги щодо суми, яка була фактично виплачена ним пізніше на виконання судового рішення. Визначальним для застосування частини 1 статті 1191 ЦК України є факт відшкодування шкоди та розмір такого відшкодування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що здійснення позивачем додаткової виплати у розмірі 16 483,93 грн на виконання рішення суду у справі №205/15749/25 зумовило виникнення у нього права зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах фактично виплаченої суми.

При цьому стягнення зазначеної суми у цій справі не є повторним стягненням суми 87 418,64 грн, оскільки предметом розгляду у справі №922/457/25 була саме сума первісно виплаченого страхового відшкодування, тоді як у цій справі заявлено до стягнення додатково виплачену суму.

Отже, позовна вимога про стягнення 16 483,93 грн є обґрунтованою.

Разом з цим, оцінюючи вимогу про стягнення 3 310,00 грн витрат на проведення товарознавчої експертизи та 1 211,20 грн судового збору, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, зазначені суми були стягнуті з позивача на користь потерпілої особи саме рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.01.2026 у справі №205/15749/25 як витрати, пов`язані з розглядом відповідної цивільної справи.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз, а також інші витрати, пов`язані з розглядом справи, належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Аналогічні вимоги містяться в статті 133 Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, визначення рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.01.2026 суми 3 310,00 грн як витрат на проведення товарознавчої експертизи, а суми 1 211,20 грн як судового збору має процесуально-правове значення та не змінює правової природи зазначених платежів на складову страхового відшкодування.

Посилання позивача на статтю 22 Цивільного кодексу України та на те, що зазначені витрати перебувають у причинному зв`язку з ДТП, не є достатніми для їх стягнення з відповідача у межах заявлених у цій справі вимог.

Сама по собі обставина, що відповідні судові витрати виникли у зв`язку зі спором про розмір страхового відшкодування, не перетворює їх на шкоду, завдану безпосередньо внаслідок ДТП, та не свідчить про виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати такі витрати поза межами механізму розподілу судових витрат у справі №205/15749/25.

При цьому висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22, на який посилається позивач, стосується питання відшкодування витрат на проведення експертизи як судових витрат у справі, в якій відповідний висновок експерта використовувався як доказ, та не встановлює матеріально-правової підстави для стягнення таких витрат з особи, відповідальної за первісне заподіяння шкоди, у порядку статей 1166, 1187 або 1191 ЦК України.

Таким чином, витрати на проведення товарознавчої експертизи у розмірі 3 310,00 грн та судовий збір у розмірі 1 211,20 грн не є страховим відшкодуванням, а позивачем не доведено наявності самостійної матеріально-правової підстави для їх стягнення з відповідача як збитків, завданих ДТП.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії” від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача 16 483,93 грн додатково виплаченого страхового відшкодування, тоді як у задоволенні вимог про стягнення 3 310,00 грн витрат на проведення товарознавчої експертизи та 1 211,20 грн судового збору слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у сумі 2 089,34 грн, а в іншій частині - покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Оіл Груп" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Оіл Груп" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18А, оф. 151; код ЄДРПОУ: 41464068) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30; код ЄДРПОУ: 31681672) додатково виплачене страхове відшкодування у розмірі 16 483 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн 93 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) грн 34 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "02" жовтня 2026 р.

СуддяТ.О. Пономаренко