Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №643/9128/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/9128/25

Провадження № 2/643/713/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2026 року Салтівський районний суд міста Харкова в складі: головуючого судді- Майстренка О.М., за участі секретаря судового засідання-Полчанінової А.С., розглянувши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з надмірно виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь переплату пенсії у розмірі 24 003,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ГУ ПФУ в Харківській області призначило ОСОБА_1 пенсію по інвалідності.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку та отримував пенciю по інвалідності II групи з 26.04.2024, призначену відповіднo дo Закону № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на підставі заяви від 06.06.2024 3a № 7691, виписки огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12AAГ №322713 від 26.04.2024, виданої районною Слобідською медико - соціальною експертною комісією м.Харкова.

Довідкою про невизнання особою з інвалідністю від 30.12.2024 року № 90 Харківської Державної обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико- соціальної експертизи» свідчить про проведення заочного огляду ОСОБА_1 , та за наслідками огляду про скасування рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 ,

Відтак, листом від 17.03.2025 № 2000-0308-8/41143 відповідача повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням II групи інвалідності. У зв`язку зі скасуванням довідки було зайво виплачено пенсію ОСОБА_1 у розмірі 24003, 50 грн. та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачена пенсія.

Станом на день подання позовної заяви переплата не повернута. З огляду на викладене позивач просить позов задовольнити.

У відзиві на позов відповідач позов не визнав. Представник відповідача вказує, що всупереч вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 року № 225 проведено позаплановий повторний огляд ОСОБА_1 . Відповідачем жодних неправомірних дій чи навмисних дій з метою приховання тих чи інших обставин не вчинено. Зміст довідки про невизнання особою з інвалідністю з моменту встановлення такої інвалідності не зумовлює недобросовісність Відповідача під час призначення йому пенсії. Відтак, вказує, що сам факт скасування групи інвалідності не зумовлює недобросовісність ОСОБА_1 , оскільки таке скасування відбулось без законних на те підстав та всупереч встановленому законом порядку.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 17.06.2025 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності, оскільки мав ІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлена на підставі виписки до довідки серії 12 ААГ №322713, в якій вказано, що станом на дату огляду – 26.04.2024 року ОСОБА_1 мав другу групу інвалідності, встановлену на строк до 26.04.2025 року.

17.03.2025 року Відділ перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області повідомив про прийняття рішення про призупинення пенсії у зв`язку зі скасуванням ІІ групи інвалідності (довідка від 30.12.2024 року Харківської Державної обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико- соціальної експертизи» про невизнання інвалідом ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з дати встановлення – 26.04.2024). Позивач призупинив виплату пенсії та наполягав на тому, що зайво сплатив пенсію у розмірі 24 003 гривень 50 копійок за період з 26.04.2024 по 28.02.2025 року.

Довідка від 30.12.2024 року № 90 Харківської Державної обласної адміністрації Департаменту охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико- соціальної експертизи» свідчить про проведення заочного огляду Відповідача, та за наслідками огляду про скасування рішення МСЕК про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

В силу п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно частини 1 ст. 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Частиною 1 статті 103 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 691цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 6133727сво18).

Так, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для отримання пенсії по інвалідності, з метою незаконного отримання такої.

У справі встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач був обізнаний, що відповідачу встановлювалась група інвалідності на строк з 26.04.2024 по 26.04.2025, він добровільно здійснював нарахування та виплату пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В даному випадку ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області не доведено наявності в діях набувача недобросовісної поведінки, яка сприяла безпідставному нарахуванню та виплаті грошових коштів.

Матеріали справи також не містять доказів рахункової помилки (актів перевірок чи службового розслідування тощо), на підставі яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою.

Органи Пенсійного фонду самостійно контролюють період, на який установлено інвалідність, та приймають відповідні рішення щодо виплат сум пенсії або ж зупинення.

Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2020 року у справі №638/10460/17 дійшов висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані пенсійним органом за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним. Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №487/3380/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі №761/41107/16-а.

Суд бере до уваги, що рішення про невизнання відповідача ОСОБА_1 особою з інвалідністю було прийнято за результатами його заочного огляду 30.12.2024.

В даній справі позивачем не доведено обставин щодо зловживань з боку відповідача, подання ним недостовірних даних, у зв`язку з чим підстави для стягнення сплачених сум пенсії відсутні, оскільки не встановлено ані факту недобросовісного отримання відповідачем зазначених коштів, ані наявності рахункової помилки, тому посилання позивача те, що спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, пунктом 1 підпунктів 1,5 статі 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 за №1058-IV є необґрунтованим.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини «Стреч проти Сполученого Королівства», «Рисовський проти України» наголошено на тому, що особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має право розумно очікувати, що якщо орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Така позиція полягає в тому, що особа як суб`єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при вчиненні юридично значимих дій припустилися помилки.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем ОСОБА_1 коштів у розмірі 24003,50 грн, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, призначеною позивачем, відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню ГУ ПФУ в Харківській області не підлягає.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ГУ ПФУ в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення суми переплати пенсії.

За змістом ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення суми переплати пенсії в розмірі 24 003,50 грн. - відмовити.

Судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок покласти на позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Майстренко