Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №641/7842/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/4752/2026 Справа № 641/7842/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючої судді Василенко О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Кривенко А.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Лущана І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

У С Т А Н О В И В:

10.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року в розмірі 29 628,00 грн з наступним утриманням при виплаті встановлених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 25 березня 2026 року у справі № 641/2209/25 позивача поновлено на посаді провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, а належним виконанням такого рішення є видання роботодавцем відповідного наказу та фактичний допуск працівника до виконання посадових обов`язків наступного дня після проголошення судового рішення.

Позивач зазначає, що відповідач судове рішення негайно не виконав. 03 квітня 2026 року позивач подав відповідачу заяву про поновлення на посаді на підставі зазначеного рішення суду. Наказ про поновлення позивача на роботі № 441-ОС фактично було видано, надано йому для ознайомлення та виконано лише 15 травня 2026 року. Отже, затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі, на думку позивача, становить 36 робочих днів: за період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року включно.

Щодо виплати середнього заробітку за один місяць у розмірі 13 941,62 грн позивач зазначає, що відповідач перерахував ці кошти на його картковий рахунок лише 29 травня 2026 року; ця виплата є виконанням іншої частини судового рішення (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць) і не покриває період затримки його фактичного допуску до роботи.

30 липня 2026 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 із заявою про добровільну виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, однак відповіді не отримав.

Посилаючись на статтю 236 КЗпП України та правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої в цивільному судочинстві захист цього права реалізується шляхом ухвалення рішення суду за результатами розгляду окремої позовної заяви, позивач визначив розмір стягнення виходячи із середньоденного заробітку 823,00 грн, встановленого рішенням суду у справі № 641/2209/25: 823,00 грн ? 36 робочих днів = 29 628,00 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

03.09.2026 представник відповідача Лущан І.Р. подав через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 25 березня 2026 року у справі № 641/2209/25 оскаржувалося ним в апеляційному порядку; постановою Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду без змін. На теперішній час рішення суду виконано в повному обсязі, що підтверджується наказом про поновлення на роботі та платіжними інструкціями. Відповідач не заперечує, що рішення суду в частині поновлення позивача на роботі підлягало виконанню, однак вважає, що твердження позивача про безпідставне невиконання рішення суду в період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану персонал НОМЕР_1 прикордонного загону приведено у вищу ступінь бойової готовності; внаслідок бойових дій адміністративна будівля військової частини НОМЕР_2 та робочі місця за місцем дислокації частини в АДРЕСА_1 повністю знищені, що підтверджується технічним звітом про стан будівельних конструкцій за адресою: АДРЕСА_1 , № 51/22/48-22-ТЗ від 12 липня 2022 року, складеним ТОВ «ІНСТИТУТ ГРАДПРОЕКТ». Матеріально-технічна база для забезпечення умов праці відсутня, підрозділи загону розосереджені по різних локаціях у зоні бойових дій, а допуск цивільної особи до таких об`єктів був неможливим з огляду на режим секретності та реальну загрозу життю працівника, що суперечило б статті 153 КЗпП України. За доводами відповідача, після отримання рішення суду він вживав заходів, спрямованих на його виконання з урахуванням безпекової складової, зокрема звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, провадження за якою ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 04 травня 2026 року було зупинено. Після вирішення питання щодо можливості безпечного виконання позивачем посадових обов`язків відповідач 15 травня 2026 року видав наказ № 441-ОС про поновлення позивача на роботі та фактично допустив його до виконання посадових обов`язків, а також виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. Відтак відповідач вважає, що не ухилявся від виконання рішення суду, а сам по собі календарний проміжок між ухваленням рішення та виданням наказу не свідчить про його безпідставну бездіяльність.

Крім того, відповідач, посилаючись на частину другу статті 19 Конституції України, зазначає, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, і не може здійснити виплату коштів за відсутності відповідних асигнувань, передбачених державним бюджетом України.

У відповіді на відзив від 07 вересня 2026 року, яка надійшла до суду 09.09.2026, позивач просить надати оцінку дотриманню відповідачем встановленого судом строку для подання відзиву, доводи відзиву вважати необґрунтованими, а позов задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, що строк для подання відзиву, встановлений ухвалою суду від 12 серпня 2026 року, сплив 27 серпня 2026 року, тоді як відзив подано лише 03 вересня 2026 року, при цьому відповідач не навів причин пропуску строку та не просив про його поновлення.

По суті спору позивач вказує, що відповідач фактично не заперечує обставину видання наказу про поновлення лише 15 травня 2026 року, тоді як рішення суду від 25 березня 2026 року в частині поновлення підлягало негайному виконанню, а для застосування статті 236 КЗпП України визначальним є сам факт затримки виконання такого рішення. Звернення відповідача до суду із заявою про відстрочення виконання рішення не зупиняло обов`язку його негайного виконання; доказів існування на період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року судового рішення про відстрочення або зупинення виконання відповідач не надав. Воєнний стан, знищення адміністративної будівлі та необхідність визначення безпечного місця роботи, на думку позивача, не унеможливлювали видання наказу про поновлення, що підтверджується тим, що відповідач зрештою такий наказ видав; питання організації робочого місця не тотожні виконанню рішення про поновлення. Обставини щодо знищення будівлі вже досліджувалися під час розгляду справи № 641/2209/25, а рішення у цій справі залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року.

Позивач також зазначає, що через невиконання рішення суду 20 квітня 2026 року звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання, виконавче провадження відкрито 21 квітня 2026 року, і лише після цього відповідач видав наказ про поновлення. Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань, як вважає позивач, не спростовує факту затримки виконання рішення суду та не звільняє роботодавця від обов`язку його виконати. До відповіді на відзив позивач долучив розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та інші документи.

23.09.2026 представник відповідача - Лущан І.Р. подав через підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, у яких просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що посилання позивача на ухвалу суду від 04.055.2026 про зупинення провадження за заявою про відстрочення виконання рішення є безпідставним, оскільки постановою Харківського апеляційного суду від 30.07.2026 у справі № 641/2209/25 цю ухвалу скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Сам факт звернення із заявою про відстрочення, на думку відповідача, свідчить про вжиття ним передбачених законом заходів, а не про умисне ухилення від виконання рішення. Відповідач також не погоджується з тим, що обставини щодо знищення будівлі вже були належним чином оцінені судами: технічний звіт, на його думку, не отримав оцінки саме в контексті можливості фактичного виконання рішення про поновлення, а питання законності звільнення та питання фактичної можливості виконання рішення про поновлення є різними за змістом. Відповідач звертає увагу, що позивач не заперечував знищення адміністративної будівлі, у якій він виконував посадові обов`язки. Додатково відповідач зазначає, що одразу після ухвалення рішення від 25 березня 2026 року подав апеляційну скаргу з клопотанням про зупинення виконання рішення суду першої інстанції, у задоволенні якого ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року відмовлено, після чого звернувся до суду першої інстанції із заявою про відстрочення виконання рішення. Така послідовність дій, на думку відповідача, свідчить про відсутність бездіяльності з його боку.

Процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 позовна заява передана на розгляд судді Василенко О.Я.

Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 12.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 07.09.2026, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву, позивачу п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив, відповідачу п`ятиденний строк для подання заперечення.

03 вересня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи з огляду на те, що встановлений судом строк може бути продовжений з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України), а врахування позиції відповідача відповідає завданню цивільного судочинства щодо повного і всебічного розгляду справи.

Судове засідання 07.09.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Василенко О.Я. у відряджені, розгляд справи перенесено на 28.09.2026.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Лущан І.Р. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Додатково наголошував, що відповідач вживав усіх можливих заходів для виконання рішення суду, водночас з огляду на стан адміністративної будівлі, яка була значною мірою пошкоджена, реальної можливості забезпечити робоче місце та безпечні умови правці для позивача у відповідача не було.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

Рішенням Слобідського районного суду міста Харкова від 25 березня 2026 року у справі № 641/2209/25 (провадження № 2/641/271/2026) позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України задоволено частково: ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного професіонала з антикорупційної діяльності групи запобігання та виявлення корупції у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України з 03 березня 2025 року; стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 березня 2025 року по 25 березня 2026 року в розмірі 227 971 грн з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) в межах суми платежу за один місяць. Зазначеним рішенням середньоденний заробіток позивача визначено в розмірі 823,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Цю обставину визнають обидві сторони.

Разом з апеляційною скаргою, поданою 06.04.2026, відповідач заявив клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.04.2026 (провадження № 22-ц/818/3694/26) у задоволенні цього клопотання відмовлено, оскільки апеляційний суд не має повноважень зупиняти виконання рішення суду першої інстанції в частині, яка підлягає негайному виконанню.

У квітні 2026 року відповідач звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова із заявою про відстрочення виконання рішення суду. Ухвалою цього суду від 04 травня 2026 року провадження за цією заявою зупинено до розгляду апеляційної скарги на рішення суду по суті. Постановою Харківського апеляційного суду від 30 липня 2026 року (провадження № 22-ц/818/4447/26) зазначену ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рішення про відстрочення виконання рішення суду від 25 березня 2026 року судом не ухвалювалося.

03 квітня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про негайне поновлення на посаді на підставі рішення суду, до якої додав виконавчий лист та копію рішення суду.

15 травня 2026 року відповідач видав Наказ № 441-ОС про поновлення позивача на роботі з 03 березня 2026 року; того ж дня позивача ознайомлено з наказом і допущено до виконання посадових обов`язків. Ці обставини сторони не заперечують, а відповідач прямо визнає їх у відзиві на позовну заяву. Наказом від 26 травня 2026 року № 476-ОС до наказу № 441-ОС внесено зміни.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць відповідач перерахував позивачу 28–29 травня 2026 року, що підтверджується розрахунковими листами та випискою з рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк».

30 липня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про добровільну виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року в розмірі 29 628,00 грн. Доказів виплати цих коштів відповідач суду не надав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно до ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Аналогічне правило встановлене пунктом 4 частини першої статті 430 ЦПК України.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За частиною другою статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі.

Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21) виснував, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки - встановити її період, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та провести розрахунок належних до стягнення сум. Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання роботодавцем наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (постанова Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц).

Роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися. Стаття 236 КЗпП України не містить застережень щодо звільнення роботодавця від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі (постанова Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 640/11509/21).

У постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 760/4080/19 (провадження № 61-9866св20) та від 21.04.2021 у справі № 461/1303/19 (провадження № 61-17899св20) зазначено, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці»; він є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Оцінка аргументів учасників справи

Судом встановлено, що рішення суду від 25 березня 2026 року в частині поновлення позивача на роботі підлягало негайному виконанню, тобто наказ про поновлення мав бути виданий не пізніше наступного дня після його проголошення. Фактично такий наказ видано лише 15 травня 2026 року. Отже, мала місце затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі в період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року включно.

Доводи відповідача про те, що затримка була зумовлена воєнним станом, знищенням адміністративної будівлі військової частини, розосередженням підрозділів у зоні бойових дій та необхідністю забезпечити позивачу безпечні умови праці (стаття 153 КЗпП України), суд відхиляє з таких підстав.

Так, обов`язок роботодавця негайно виконати рішення про поновлення на роботі полягає насамперед у виданні наказу про поновлення. Визначення конкретного місця виконання посадових обов`язків, організація робочого місця та забезпечення безпечних умов праці є питаннями організації праці, які роботодавець вирішує вже після поновлення працівника і які не перешкоджали виданню такого наказу.

Водночас, обставини, на які посилається відповідач, існували задовго до ухвалення рішення суду: технічний звіт про стан будівельних конструкцій датований 12 липня 2022 року. Відповідач не довів, що в період з 26 березня по 15 травня 2026 року ці обставини змінилися настільки, що до 15 травня 2026 року видати наказ було неможливо, а з цієї дати стало можливим. Навпаки, наказ № 441-ОС видано за тих самих умов воєнного стану і за відсутності відновленої адміністративної будівлі.

Крім того, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України відповідач не надав доказів того, які саме конкретні заходи щодо виконання рішення суду (визначення місця роботи, погодження допуску тощо) він вчиняв у період з 26 березня по 14 травня 2026 року і чим була зумовлена їх тривалість. Загальні посилання на воєнний стан без доказів причинного зв`язку між ним і неможливістю своєчасно видати наказ не можуть вважатися поважними причинами затримки.

Суд також враховує, що частина третя статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яка звільняє роботодавця від відповідальності за порушення строків оплати праці внаслідок ведення бойових дій, до спірних правовідносин не застосовується, оскільки середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не є заробітною платою. Крім того, відповідач на зазначену норму не посилався і не довів, що затримка сталася саме внаслідок ведення бойових дій.

Суд не приймає і доводи відповідача про те, що він не ухилявся від виконання рішення суду, оскільки оскаржив його в апеляційному порядку, клопотав про зупинення виконання та звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання. Оскарження рішення суду, допущеного до негайного виконання, не зупиняє його виконання. У зупиненні виконання рішення апеляційний суд ухвалою від 22 квітня 2026 року відмовив. Відстрочення виконання рішення можливе лише на підставі ухвали суду (ч. 1, 7 статті 435 ЦПК України), а сам факт звернення із заявою про відстрочення не звільняє боржника від обов`язку виконати рішення. Ухвалою суду від 04.05.2026 зупинено лише провадження за заявою про відстрочення, а не виконання рішення суду; скасування цієї ухвали постановою апеляційного суду від 30.07.2026 відповідних обставин не змінює. Судового рішення, яким виконання рішення від 25 березня 2026 року в частині поновлення на роботі було б відстрочено чи зупинено, у спірний період не існувало. Звернення до суду із зазначеними заявами, на думку суду, свідчить про намір відповідача відтермінувати виконання рішення, а не про вжиття заходів для його негайного виконання.

Посилання відповідача на те, що обставини, пов`язані зі станом адміністративної будівлі, не отримали належної оцінки у справі № 641/2209/25, фактично спрямовані на переоцінку обставин, встановлених рішенням суду, що набрало законної сили. Для вирішення питання про наявність затримки виконання цього рішення вони значення не мають.

Відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, та не спростовує факту затримки виконання рішення про поновлення на роботі, адже видання наказу про поновлення не потребує видатків. Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику Суду як джерело права.

Твердження відповідача про те, що рішення суду виконано в повному обсязі, не спростовує факту затримки виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі. Виплата позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць є виконанням іншої частини рішення суду і період затримки не охоплює.

Щодо розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденний заробіток позивача в розмірі 823,00 грн встановлено рішенням суду у справі № 641/2209/25, що набрало законної сили, тому ця обставина не підлягає доказуванню (частина четверта статті 82 ЦПК України). Відповідач цей розмір не оспорював.

У період дії воєнного стану норми статті 73 КЗпП України щодо святкових і неробочих днів не застосовуються (частина шоста статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»). За п`ятиденного робочого тижня період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року включає 36 робочих днів: 4 дні в березні, 22 дні у квітні та 10 днів у травні 2026 року.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 29 628,00 грн (823,00 грн ? 36 робочих днів) з утриманням при виплаті встановлених законодавством податків і обов`язкових платежів. Розрахунок позивача відповідач не спростував, контррозрахунку не надав.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач допустив затримку виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі в період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року, чим порушив трудові права позивача; поважних причин такої затримки відповідач не довів. Тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач під час звернення до суду судовий збір не сплачував. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, визначеному підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки 1 відсоток ціни позову (296,28 грн) менший за 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2026 року (3 328 грн), судовий збір становить 1 331,20 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 18, 76–82, 89, 141, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274–279, 354 ЦПК України, ст. 235, 236 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі - задовольнити.

Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Слобідського районного суду міста Харкова від 25 березня 2026 року у справі № 641/2209/25 про поновлення на роботі за період з 26 березня 2026 року по 14 травня 2026 року в розмірі 29 628 (двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 00 коп. з утриманням при виплаті встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: НОМЕР_5 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено та проголошено 01.10.2026.

Суддя О.Я.Василенко