Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №645/4615/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 645/4615/26

н/п 2/953/4665/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 99079169 від 11.10.2021 у розмірі 11 220,00 грн., яка складається з 3300,00 грн. – заборгованості за тілом кредиту, 7920,00,00 грн. – заборгованість за відсотками. Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.10.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 99079169. У відповідності до умов кредитного договору його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 99079169 від 11.10.2021 року із ТОВ «ФК «ІРБІС» (ЄДРПОУ: 42427514) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3300 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 99079169 від 11.10.2021 року. Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») становить 11 220,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3300 грн.; заборгованість за відсотками становить 7920 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 27.05.2026 справу передано за підсудністю Київському районному суду міста Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 справу передано судді Юрлагіній Т.В.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

17 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позовні вимоги визнає частково виключно в межах тіла кредиту (3300 грн). В іншій частині позову просить відмовити, оскільки позивач нарахував відсотки та інші платежі, які значно перевищують тіло кредиту (3300 грн). Відповідно до Закону України “Про споживче кредитування” та практики Верховного Суду, загальна сума нарахованих відсотків, пені та штрафів за мікрокредитами не може безмежно перевищувати розмір самого кредиту. Нарахована сума є кабальною, несправедливою та суперечить ст. 18 Закону України “ Про захист прав споживачів”. Крім того, в Україні діє воєнний стан, під час якого нарахування штрафних санкцій та пені за споживчими кредитами заборонено Цивільним кодексом України (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Крім того, зазначив, що сума витрат на правову допомогу є незаконною, оскільки перевищує тіло кредиту. Позовна заява ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ” ПОЗИКА" є типовою, шаблонною. Позивачем не надано детального погодинного розрахунку роботи адвоката, що порушує ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а тому просив відмовити повністю або суттєво зменшити (до 500 грн) розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5500 грн як очевидно неспівмірний.

21 липня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Міньковської А.В. надійшла відповідь на відзив, у якій вона просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що договір укладено в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора. Перед підписанням відповідач ознайомився з умовами та підтвердив, що вони є вигідними (п. 13.9.2 договору). Кредит видано на умовах платності. Сторони погодили пільгову ставку 2% на перші 30 днів та стандартну ставку 3% на наступні 60 днів (п. 3.2 договору). Розрахунок заборгованості чітко відображає нарахування відсотків виключно в межах строку кредитування (з 11.10.2021 по 09.01.2022 року). Після 09.01.2022 року нарахування відсотків повністю зупинено. Загальна сума відсотків склала 7920 грн, що чітко зафіксовано в Додатку №1 до договору, який відповідач підписав. Вказує, що відповідач посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, стверджуючи про заборону нарахувань під час воєнного стану, однак це твердження є хибним. Позивач не нараховував Відповідачу жодних штрафних санкцій, пені чи додаткових комісій. Заборгованість за штрафами становить 0 грн. Позовна вимога складається виключно з тіла кредиту та договірних відсотків. Вищевказана норма звільняє споживача від відповідальності за прострочення зобов`язання (тобто від пені та штрафів), але в жодному разі не звільняє від обов`язку сплати звичайних відсотків за користування кредитними коштами. Всі відсотки (7920 грн) були нараховані у період з 11.10.2021 по 09.01.2022 року. Тобто нарахування відбулося і завершилося до моменту введення воєнного стану в Україні (24.02.2022 року). Крім того, зазначила, що витрати позивача у розмірі 5500 грн повністю підтверджені доданими до позову документами. До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги, акт та детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. 30 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» направив заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути тіло кредиту у розмірі 3300,00 грн, зменшити розмір відсотків до встановленого законом граничного подвійного ліміту – не більше ніж 6600,00 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн суттєво зменшити на розсуд суду через їх неспівмірність.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 11.10.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 99079169 (а.с.13-14).

Відповідно до п. 3.1 договору за цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 3300 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Згідно з п. 3.2 договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому клієнт може скористатись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на наступних умовах: в межах пільгового періоду строком 30 календарних днів з 11.10.2021 по 10.11.2021, пільгова процентна ставка становить 2%; стандартний період строком 60 календарних днів з 11.11.2021 по 09.01.2022, стандартна процентна ставка становить 3%.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 09.01.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Клієнт має право скористатись пільговою процентною ставкою повторно, якщо він сплатив проценти за користування кредитом не пізніше 3 днів після останнього дня попереднього пільгового періоду (п. 4.4 договору). У такому випадку клієнт на сайті товариства обирає наступний пільговий період у значенні від 1 до 30 днів. Після обрання клієнтом наступного пільгового періоду між товариством та клієнтом підписується додатковий договір до цього договору, в якому зазначають строк наступного пільгового періоду та оновлений загальний строк кредитування.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього Договору.

Пунктом 5.2 договору, сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за Кредитом, передбаченої пунктом цього Договору, та детальний розпис сукупної вартості Кредиту для Клієнта (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за Кредитом наведено у Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п.5.8 – 5.9 договору, нарахування процентів за Кредитом провадиться кожного календарного дня на суму залишку Кредиту. При частковому (неповному) поверненні суми Кредиту, проценти за Кредитом продовжують нараховуватись на залишок суми Кредиту.

Відповідно до п.9.2 договору, клієнт не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язань із повернення Кредиту та сплати передбачених цим Договором процентів за Кредитом.

Додатком №1 до договору № 99079169 від 11.10.2021 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якої встановлено кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта ТОВ «ФК «ІРБІС» від 16.02.2026 клієнт ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС», акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) здійснено з використанням одноразового ідентифікатора «690956» (а.с.11 зворот).

Листом за вих.№3152_251024112535 від 24.10.2025 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» повідомило ТОВ «ФК «ІРБІС», що 11.10.2021 було успішно перераховано кошти у сумі 3300,00 грн на платіжну картку клієнта маска картки № НОМЕР_1 (а.с.16 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «ФК «ІРБІС», заборгованість відповідача за кредитним договором № 99079169 від 11.10.2021 станом на 01.09.2025 становить 11 220,00 грн, з яких: 3 300,00 грн залишок основного боргу; 7 920,00 грн залишок відсотків за кредитом (а.с. 19).

01.09.2025 ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» уклали договір факторингу №01092025/01, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «ПОЗИКА» перерахувало ТОВ «ФК «ІРБІС» кошти у сумі 3 490 472,17 грн в якості оплати згідно з договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 (а.с.18).

01.09.2025 ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» підписали акт приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, за яким кредитор передав (відступив), а фактор (новий кредитор) прийняв реєстр прав вимог за договором у кількості боржників 25 419 осіб, загальна сума заборгованості 213 674 446,94 грн (а.с. 8 зворот).

Згідно з витягом з додатку №1 до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №99079169 від 11.10.2021 на суму 11 220,00 грн, з яких: 3300,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 7 920,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с.11).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст.12 Закону визначає, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що оскільки кредитний договір підписаний відповідачем, шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ІРБІС» договору №99079169 від 11.10.2021, який згідно з довідкою ТОВ «ФК «ІРБІС» підписаний відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «690956». Укладений договір містить погоджені сторонами: суму кредиту, строк кредитування та проценти за користування кредитом.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до позивача ТОВ «ФК «ПОЗИКА» перейшли права вимоги за кредитним договором №99079169 від 11.10.2021 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи норми закону, те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у результаті чого утворилася кредитна заборгованість у загальному розмірі 11 220,00 грн., з яких заборгованість за кредитом – 3 300,00 гривень; заборгованість за відсотками – 7 920,00 гривень, на даний час заборгованість не погашена, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідач не надав суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на норми ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» суд не приймає до уваги. Так, відповідно до ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відтак, мова йде саме про відповідальність за порушення виконання зобов`язань, а не про сплату узгоджених між сторонами відсотків за кредитом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1-2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та повним задоволенням позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 5500,00 грн, стосовно якого суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026, укладеному між ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ФОП ОСОБА_2 , клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору) (а.с.12).

08.05.2026 ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» уклали додаткову угоду №99079169 до договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026, якою розділ 1 договору викладено у новій редакції, зокрема, доповнено п. 1.2 наступного змісту: «Виконавець зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з гр. ОСОБА_1 » (а.с.16).

Згідно з актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026 сума наданих послуг у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором складає 5500,00 грн (а.с.9 зворот).

Суду надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.20).

У зв`язку з цим, судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій цивільній справі надавала ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування. (ч.5 ст135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу тому юридичному факту, що правову допомогу у цій справі позивачу надавала ОСОБА_2 як адвокат, тому у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 5500 грн в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що надана позивачу ФОП ОСОБА_2 , слід відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Крім того, у роз`ясненнях, викладених у Рішенні Ради адвокатів Національної асоціації адвокатів України №98 від 15.10.2020 «Про затвердження роз`яснення щодо підстав для здійснення адвокатської діяльності», Рада адвокатів України вказує на таке.

Поняття адвокатської діяльності та підприємництва чітко визначені чинним законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - Закон) визначено, що адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, здійснює виключно адвокат - фізична особа.

Адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону).

Згідно статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Аналогічні положення закріплено також і у процесуальних кодексах.

Незалежно від обраної адвокатом організаційно-правової форми адвокатської діяльності підставою для її здійснення є договір про надання правової допомоги, законодавчо визначені його форма та зміст (статті 26 та 27 Закону).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією із суттєвих умов договору про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом є гонорар. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону).

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом (частина 3 статті 26 Закону).

Законом визначені одні і ті ж документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги - договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, що також не залежать від обраної адвокатом організаційно-правової форми адвокатської діяльності, за виключенням лише, ким видано ордер: адвокатом, адвокатським бюро чи адвокатським об`єднанням (частина 1 статті 26 Закону).

Отже, фізична особа, яка має статус адвоката та бажає здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, однак всупереч вимогам ПКУ не стала на облік у контролюючих органах як самозайнята особа, але при цьому зареєстрована як фізична особа - підприємець, має право бути захисником у розумінні статті 45 Кримінального процесуального кодексу України чи здійснювати представництво іншої особи в суді як адвокат, виключно уклавши договір з клієнтом як адвокат відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Враховуючи те, що до позовної заяви доданий договір про надання правничої допомоги, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , у якому не зазначено про надання правничої допомоги Горобей Р.Г як адвокатом, а тому суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8,11-13,76, 81,141, 509, 525, 526, 625, 628, 1050 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №99079169 від 11.10.2021 в розмірі 11 220 (одинадцять тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп., з яких заборгованість за кредитом – 3 300,00 гривень; заборгованість за нарахованими відсотками – 7 920,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна