Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №639/7885/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/7885/26

Провадження №1-кп/639/446/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62026170020017979 від 30.07.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця-оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення 3 взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 військовозобов`язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_5 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 45 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 15.06.2026 №138 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-оператора безпілотних літальних апаратів 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби на посаді стрільця-оператора безпілотних літальних апаратів 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бойових машинах піхоти) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 30.07.2026 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 30.07.2026 о 10 год. 00 хв. т.в.о. командира 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ капітаном ОСОБА_6 вишикувано зведене відділення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі солдата ОСОБА_5 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_2 та усно доведено й роз`яснено бойове розпорядження командира 2 батальйону оперативного призначення 3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України від 30.07.2026 №07/30/01 «З метою виконання бойових (спеціальних) завдань, зведеному відділенню в термін з 10:00 30.07.2026 року здійснити переміщення в зону виконання бойових завдань та до 20.00 30.07.2026 року зосередитись в районі н.п. Петропавлівка (Дніпропетровська область), в термін до 15.00 31.07.2026 року здійснити заняття ВП «НАФТА» з метою недопущення прориву противника в глибину оборони бригади».

Будучи невдоволеним вказаним наказом, солдат ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район АДРЕСА_3 для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальникавчиненого в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст. 402 КК України визнав в повному обсязі, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення так, як вони встановлені судом. Пояснив, що дійсно не виконав бойове розпорядження, в чому щиро розкаявся, бажає продовжити військову службу та просив суворо не карати.

Учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також щодо речових доказів.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, не одружений, не працює, є військовослужбовцем, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо, згідно медичної документації є особою, придатною для проходження військової служби.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали, а також те, що протиправне діяння обвинуваченого не носило систематичний характер.

Суд також враховує, що т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою щодо можливість обрання військовослужбовцю ОСОБА_5 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, та надати йому можливість продовжити несення служби. При цьому у заяві зазначено, що ОСОБА_5 звернувся до вказаної військової частини, та військова частина зобов`язується включити його до списків особового складу частини для подальшого проходження ним військової служби.

Суд враховує, що відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Крім того, покарання має бути співмірним вчиненому протиправному діянню, а також справедливим і виваженим заходом примусу, що зможе забезпечити виправлення обвинуваченого та попередити вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином, наявність пом`якшуючої покарання обставини – щирого каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, у зв`язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за санкцією ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

При цьому, суд враховує те, що обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, піддав критичній оцінці свої протиправні дії та у вчиненому щиро розкаюється, по справі відсутні обставини, які обтяжують покарання, враховує відомості про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, на теперішній час бажає продовжити проходити військову службу в лавах Збройних Сил України (наявна відповідна письмова згода командування військової частини НОМЕР_3 НГУ ЗСУ № 1/82/4 від 03.09.2026 про проходження військової служби військовослужбовцем ОСОБА_5 ), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання в цілому можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі та без його ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, із покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

На переконання суду, продовження несення ОСОБА_5 військової служби сприятиме обороноздатності держави, а призначене покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

04.08.2026 ОСОБА_5 було затримано. Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 04.08.2026 ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 66 560,00 грн.

05.08.2026 ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави, внесення якої заставодавцем ОСОБА_8 підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_5 виконав покладені на нього слідчим суддею обов`язки, передбачені ст.. 182 КПК України а тому застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_8 після набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді застави до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід підлягає скасуванню.

Також ОСОБА_5 у строк відбування покарання зараховується строк його попереднього ув`язнення з 04.08.2026 по 05.08.2026 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 127-129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто з 1 жовтня 2026 року.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби - до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби – уповноважений орган з питань пробації, про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за виконанням ОСОБА_5 обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 НГУ, у разі зміни місця військової служби – на командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби – на уповноважений орган з питань пробації.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 04.08.2026 по 05.08.2026 включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід скасувати.

Після набрання вироком законної сили, заставу в розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., внесену 05.08.2026 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області у якості застави за ОСОБА_5 на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 04.08.2026 у справі №643/16695/26 (провадження №1-кс/643/6352/26) – повернути заставодавцю ОСОБА_8 .

Речовий доказ – оптичний диск з відеофайлом - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1