Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №619/3201/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3201/26

провадження № 2/619/1971/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складіголовуючого – суддіБолибока Є.А.

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

Справа № 619/3201/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: Лебединська І.С.;

відповідач: ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ»;

представник відповідача: Петренко М.О.;

третя особа: приватний нотаріус Золотих О.О.;

третя особа: приватний виконавець Петренко Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Стислий виклад позиції сторін.

11 травня 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Лебединської І.С., звернувся до суду з позовом до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», в якому просив визнати виконавчий напис нотаріуса №12042 від 02.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" заборгованості за Кредитним договором №010/0502/82/91852989 від 15.04.2019 за період з 15.04.2019 по 02.12.2021 у розмірі 25 358,02 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 24 048,21 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 859,81 грн, плати за вчинення виконавчого напису - 450 грн, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначив, що 02.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. було вчинено виконавчий напис нотаріуса №12042 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" заборгованості в розмірі 25358,02 грн. 20.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67938471. Згідно з Виконавчим написом №12042 від 02.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" заборгованості за період з 15.04.2019 по 02.12.2021 за Кредитним договором №010/0502/82/91852989 від 15.04.2019, сума заборгованості становить 24908,02 грн, що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту 24048,21 грн, прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом становить 859,81 грн, плата за вчинення виконавчого напису 450 грн, загальна сума, що підлягає стягненню із боржника 25 358,02 грн. Вказаний виконавчий надпис є таким, що не підлягає виконанню оскільки вчинений з порушенням вимог законодавства України, а саме Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. № 1172. В порушення вимог закону йому не надсилалось повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Також виконавчий напис було вчинено за відсутності документів, перелік яких передбачений постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса».

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подавав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

12 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Призначено підготовче засідання на 11 год 00 хв 08.06.2026. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 01 червня 2026 року.

12 травня 2026 року ухвалою суду забезпечено позов.

19 травня 2026 року представник ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» Балашов В.В. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про закриття провадження у справі.

20 травня 2026 року представник позивача – адвокат Лебединська І.С. через систему «Електронний суд» подала до суду заяву, в якій просить заяву про закриття провадження у справі залишити без задоволення.

08 червня 2026 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» Балашова В.В. про закриття провадження у справі. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год 00 хв 07.07.2026.

08 червня 2026 року приватний виконавець Петренко Д.О. надав до суду лист на виконання ухвали суду від 12.05.2026, в якому повідомив про неможливість виконання ухвали, оскільки виконавче провадження № 67938471 завершено 14.05.2026 на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу в зв`язку із надходженням від стягувача ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» заяви про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.

07 липня 2026 року судове засідання відкладено на 13 год 00 хв 27.07.2026.

21 липня 2026 року представник ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» Балашов В.В. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про закриття провадження у справі.

27 липня 2026 року представник позивача – адвокат Лебединська І.С. через систему «Електронний суд» подала до суду заяву у якій просить заяву про закриття провадження у справі залишити без задоволення.

27 липня 2026 року судове засідання відкладено на 14 год 00 хв 22.09.2026.

22 вересня 2026 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» Балашова В.В. про закриття провадження у справі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лебединська І.С. не з`явилися, у поданій до суду через систему «Електронний суд» заяві представник позивача просила розглядати справу без участі сторони позивача, позов підтримує та просить його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» - Петренко М.О. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що виконавчий напис нотаріуса № 1242 від 02.12.2021 року виконаний не на оригіналі нотаріально посвідченого договору, тому є незаконним.

Треті особи приватний нотаріус Золотих О.О. та приватний виконавець Петренко Д.О. у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З огляду на виконавчий напис, виданий 02.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., за реєстровим № 12042, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" звернуто стягнення заборгованість за Кредитним договором №010/0502/82/91852989 від 15.04.2019 за період з 15.04.2019 по 02.12.2021 у розмірі 25 358,02 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 24 048,21 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 859,81 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату в розмірі 450,00 грн.

З огляду на постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67938471 від 20.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ніколаєнком І.Р. розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого напису № 12042 виданого 02.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 12042 виданого 02.12.2021 про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" заборгованості у розмірі 25 358,02 грн.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно виконавчого напису, виданого 02.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., за реєстровим № 12042, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" звернуто стягнення заборгованості за Кредитним договором №010/0502/82/91852989 від 15.04.2019 за період з 15.04.2019 по 02.12.2021 у розмірі 25 358,02 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 24 048,21 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 859,81 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату в розмірі 450,00 грн.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»№ 3425-XII від 02.09.1993).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

26.11.2014 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Отже, починаючи з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18- ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Укладений між ТОВ «Кардсервіс» та ОСОБА_2 кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчих написів, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна позиція закріплена в постанові ВС від 15.04.2020 року № 158/2157/17.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18).

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено: «вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідачем не надано суду нотаріально посвідчений кредитний договір, на підставі якого міг бути вчинений виконавчий напис. Крім того, представник відповідача визнав, що приватним нотаріусом виконавчий напис був вчинений незаконно.

Отже, суд дійшов висновку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лебединська І.С. у позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн та 665,60 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, матеріали містять Договір про надання правничої допомоги від 05.05.2026 укладеного між адвокатом Лебединською І.С. та ОСОБА_1 . Пунктом 3 Договору визначено, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 7 000,00 грн у строк до 08.05.2026.

Представником позивача надано розрахунок суми судових витрат, які позивач ОСОБА_1 поніс у зв`язку з розглядом справи, зокрема, підготовка адвокатського запиту до приватного виконавця – 800,00 грн; підготовка позовної заяви, що включає узгодження правової позиції з клієнтом, аналіз судової практики, вивчення та юридичний аналіз документів, збирання доказів – 4 200,00 грн; підготовка заяви про забезпечення позову – 2 000,00 грн, всього 7 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».

Отже, суд звертає увагу на те, що участь адвоката Лебединської І.С. у цій справі у Дергачівському районному суді Харківської області обмежилась складанням позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Інші надані адвокатом послуги не є необхідними у даній справі.

Також суд не ставить під сумнів надання представником позивача консультації, аналіз документів та законодавства, складання процесуальних документів, але ці послуги не є тими послугами, які підлягають оплаті у контексті витрат на правничу допомогу, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.

Згідно висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи викладені обставини, складність справи, те, що позов задоволено, виходячи з обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що визначений представником позивача розмір витрат на професійну правову допомогу під час розгляду справи у сумі 7 000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи та вважає, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь позивача 1 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Підстав для стягнення з позивача ще 6 000,00 грн суд не вбачає.

Частиною першою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як суд задовольняє позов, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 244, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис нотаріуса №12042 від 02.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" заборгованості за Кредитним договором №010/0502/82/91852989 від 15.04.2019 за період з 15.04.2019 по 02.12.2021 у розмірі 25 358,02 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту – 24 048,21 грн, простроченої заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом - 859,81 грн, плати за вчинення виконавчого напису - 450 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову в розмірі 665,60 грн.

Стягнути з ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Казарменна, буд. 4-Г, ідентифікаційний код 41904846;

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Петренко Дмитро Олександрович, місцезнаходження: 61145, м. Харків, пров. Інженерний, буд. 9.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок