Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №601/1878/21 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/1878/21Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.

Провадження № 22-ц/817/892/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Храпак Н.М., Костіва О.З.

за участю секретаря - Хоміцької С.О.,

представників відповідача та апелянта Овчарук А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/1878/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Добрінов Юрій Ігорович на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року, на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом .

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, площею 0,2201 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за цією ж адресою.

Стверджувала, що ОСОБА_3 , який є її суміжним землекористувачем та власником сусіднього житлового будинку АДРЕСА_1 , без її згоди, скориставшись її тимчасовою відсутністю за місцем проживання, збудував огорожу із суцільних блоків на бетонному фундаменті, що має характер капітальної споруди, висотою близько 2,8 м. на належній їй земельній ділянці з відступом від межі земельних ділянок (позначена на кадастровому плані земельної ділянки літерами «Б-В»), встановленої чинною земельно-кадастровою документацією, суттєво змістивши межу між земельними ділянками сторін в її сторону, що призвело до протиправного захоплення частини земельної ділянки, яка перебуває у її власності.

Крім того, звертала увагу на те, що висота зведеної огорожі перевищує 2 метри, внаслідок чого також здійснюється значне затінення належної їй земельної ділянки та погіршення її провітрювання, чим порушено вимоги пункту 6.1.34 ДБН-Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» та інших нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Зазначала, що на неодноразові її прохання демонтувати огорожу, яка розташована на частині належної їй земельній ділянці, відповідач ОСОБА_3 не реагує, а тому для захисту своїх законних прав та інтересів вона звернулась до суду.

На підставі наведеного просила зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні частиною належної їй земельної ділянки за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, площею 0,2201 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом:

- зобов`язання за власний рахунок демонтувати (знести) частину зведеної огорожі із суцільних блоків на бетонному фундаменті, що розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, що перебуває у її власності та відновити межу даної земельної ділянки, позначену на кадастровому плані земельної ділянки літерами “Б — В”, згідно із земельно-кадастровою документацією даної земельної ділянки;

- зобов`язання привести у відповідність вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва іншу частину огорожі, що встановлена вздовж межі належної їй земельної ділянки за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, що позначена на кадастровому плані земельної ділянки літерами “Б — В”.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, площею 0,2201 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом приведення у відповідність до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва частину огорожі, що встановлена вздовж межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, що позначена на кадастровому плані земельної ділянки літерами «Б - В», а саме за власний рахунок демонтувати (знести) верхню частину зведеної огорожі із суцільних блоків на бетонному фундаменті, що розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267 та перебуває у власності ОСОБА_2 .

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 17 313 грн. 88 коп. понесених судових витрат по справі.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року виправлено описку в рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року у справі № 601/1878/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та резолютивну частину рішення викладено наступним чином:

«Зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, площею 0,2201 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом приведення у відповідність вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва іншу частину огорожі, що встановлена вздовж межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, що позначена на кадастровому плані земельної ділянки літерами «Б-В», а саме за власний рахунок демонтувати (знести) частину зведеної огорожі із суцільних блоків на бетонному фундаменті, що розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, що перебуває у власності ОСОБА_2 »”.

Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року у даній справі зобов`язано ОСОБА_3 відновити межу земельної ділянки за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, що перебуває у власності ОСОБА_2 , позначену на кадастровому плані земельної ділянки літерами «Б-В», згідно із земельно–кадастровою документацією даної земельної ділянки.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 червня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_3 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року, додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року і ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року, та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року — задоволено частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року, додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року та ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року — скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном — задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою за кадастровим номером 6123480700:02:002:0267, площею 0,2201 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 та перебуває у її власності, шляхом демонтажу (знесення) за власний рахунок частини паркану, який влаштований із бетонних блоків на бетонному фундаменті і розташований в межах земельної ділянки 6123480700:02:002:0267 та відповідно до каталогу координат (Координати SK 63(2)) становить 35,69 м. з точки В в напрямку точки Б (ілюстрація 1, 9 висновку експерта №3863 від 21.06.2024).

В задоволенні решти позовних вимог — відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір: 908 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції; 1362 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 11 463, 52 грн. витрат пов`язаних із проведенням експертиз.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі в розгляді справи, від імені якої діє адвокат Добрінов Ю.І., просить скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 червня 2025 року, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року та додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що Кременецький районний суд Тернопільської області прийняв рішення, яке прямо впливає на її права і обов`язки та вважає, що факт не залучення її до справи, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Зазначає, що на підставі договору дарування від 26.12.2023 року вона набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 .

Вказує на те, що її право власності на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 26 грудня 2023 року, тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції 18 вересня 2024 року.

Зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, помилково встановив фактичного власника спірного паркану, оскільки на момент розгляду справи право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами вже було зареєстровано за нею, що виключало можливість розгляду справи без її участі.

Вказувала на те, що про рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18.09.2024 року і виконавче провадження №79210679 від 29.09.2025 року, розпочате на підставі виконавчого листа №601/1878/21, виданого 17.07.2025 року, дізналася з заяви про заміну сторони виконавчого провадження від 28.05.2026 року № 20631 (отриманої 01.06.2026 року) Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Вважає, що виконання рішення суду про демонтаж (знесення) частини зведеної огорожі безпосередньо впливає на її право власності та призведе до втручання у її право мирного володіння майном.

Звертає увагу на необхідність встановлення факту формування земельної ділянки по АДРЕСА_2 , її площі та меж, оскільки кадастровий номер їй не присвоєно, рішення про затвердження технічної документації щодо встановлення меж не приймалося.

Вказує на однобокість та упередженість експерта, який вимірював огорожу лише з території домоволодіння АДРЕСА_1 за участю позивачки, не визначаючи площі та меж суміжних ділянок.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Сергієнко О.В. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що оспорювана межа є незмінною з 80-х років ХХ століття, а теперішня огорожа розташована на місці попередніх огорож.

Вказує на те, що незмінність меж підтверджується Генпланом забудови земельної ділянки від 18.12.2009 року.

Зазначає, що погоджуючи межі земельної ділянки позивачки, відповідач погодив їх у межах наявних межових знаків - огорожі. Доказів розміщення межових знаків в інших місцях позивачкою не надано.

Вважає, що перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачки немає, натомість під час виготовлення технічної документації допущено технічну помилку.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 187/1945/21, зазначає, що позивачка спочатку мала пройти процедуру виправлення помилки відповідно до пункту 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Наголошує, що приватизація земельної ділянки не надає позивачці права використовувати право власності на шкоду правам інших осіб.

Звертає увагу, що на ілюстраціях 8 та 9 висновку експерта № 3863 від 21.06.2024 контур ділянки позивачки не збігається не лише з огорожею на оспорюваній межі, а й із контуром дороги вул. Богдана Хмельницького, що свідчить про зрушення системи координат у Державному земельному кадастрі.

Зазначає, що висновок зроблено лише на основі обміру ділянки позивачки, а її поворот призводить до зменшення ділянки скаржниці, що є помилкою, яка підлягає виправленню у встановленому законодавством порядку.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Добрінов Ю.І. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів викладених у ній.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Сергієнко О.В. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.

Позивач ОСОБА_2 та її представник — адвокат Сідоров В.М. в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце слухання справи, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

При цьому, на відміну від оскарження рішення суду учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі`судам роз`яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, оскільки вважала, що останній є власником сусіднього житлового будинку АДРЕСА_1 .

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції, 26 грудня 2023 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Тернопільської області Ковтунович О.П. та зареєстрований у реєстрі за № 1973, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2023 року, тобто до ухвалення рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року.

Наведене також підтверджується заявою державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження, у якій зазначено, що нерухоме майно по АДРЕСА_2 , на території якого розташований паркан, що підлягає демонтажу, на момент ухвалення судового рішення вже не належало ОСОБА_3 , а було відчужене на користь ОСОБА_1 .

Однак ОСОБА_1 до участі у справі залучена не була, відповідно питання про її права та обов`язки вирішувалося без надання їй можливості подати докази, висловити заперечення щодо заявлених вимог та захистити своє право власності.

Таким чином, позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу частини огорожі мали розглядатися за участю ОСОБА_1 , оскільки ухвалене у справі судове рішення безпосередньо впливає на її права та обов`язки як власника житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.

Згідно ч.1 ч.3 ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст. 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Оскільки суд першої інстанції залишив вищезазначені обставини поза увагою та ухвалив рішення про права й обов`язки особи, не залученої до участі у справі, а під час попереднього апеляційного розгляду це порушення усунуто не було, рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року, додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 02 червня 2025 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 вересня 2024 року, додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 червня 2025 року — скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рушення.

Повна постанова складена 29 вересня 2026 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Костів О.З.