Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №593/1632/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/1632/25Головуючий у 1-й інстанції Крамар В.М.

Провадження № 22-ц/817/1068/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.

за участю секретаря - Ліщак І.С.,

у відсутності сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 593/1632/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» від імені якого діє Лановий Євген Миколайович на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2026 року (постановлена суддею Крамар В.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Секвоя капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на їх користь заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Солвентіс» залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не подав витребуваних доказів, необхідних для вирішення спору. При цьому суд зазначив, що не може зробити категоричний висновок про відсутність доказів перерахування ТОВ «Секвоя Капітал» на користь ТОВ «Алекскредит» грошових коштів у розмірі ціни придбання, визначеної у реєстрі прав вимоги, на виконання договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ТОВ «ФК «Солвентіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року витребувано у позивача, зокрема, докази сплати ТОВ «Секвоя Капітал» на користь ТОВ «Алекскредит» ціни придбання за договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року. На виконання даної ухвали зі сторони ТОВ «ФК «Солвентіс» було подано заяву, у якій вони надали пояснення щодо кожного витребуваного доказу та долучили відповідні документи.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про неподання доказів сплати ТОВ «Секвоя Капітал» ціни придбання за договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року, оскільки платіжна інструкція № 185 від 16 червня 2025 року на суму 1 900 000 грн міститься в матеріалах справи та була подана на підтвердження здійснення відповідного платежу.

Вказує, що технічна помилка у призначенні платежу щодо номера та дати договору факторингу не спростовує факту здійснення платежу, а надане повідомлення від 16 червня 2025 року містить пояснення щодо даної помилки та правильні реквізити договору.

Також зазначає, що сума, вказана у витягу з Реєстру прав вимоги за договором факторингу № АК-10/06/2025, відповідає сумі, зазначеній у платіжній інструкції № 185. Виконання ТОВ «ФК «Солвентіс» зобов`язань за наступним договором факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року підтверджується платіжною інструкцією № 812 від 08 липня 2025 року.

Наголошує, що зазначені документи в сукупності підтверджують послідовність переходу права вимоги від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал», а в подальшому до ТОВ «ФК «Солвентіс».

Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим доказам та безпідставно ототожнив їх неналежне, на думку суду, підтвердження відповідної обставини з їх неподанням.

Звертає увагу, що питання щодо доказового значення поданих документів мало вирішуватися під час розгляду справи по суті, а не шляхом залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце слухання справи, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає в повній мірі.

Фактичні обставини справи.

В листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулося до суду з позовною заявою.

Ухвалою Бережанського районного суду від 17.11.2025 року позовну заяву товариства залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою від 15.12.2025 року відкрито провадження у справі, якою вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження і призначено дату розгляду справи по суті.

Судові засідання неодноразово відкладалися судом.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2026 року при черговому відкладення розгляду справи по суті, з власної ініціативи, витребувано в позивача - ТОВ «ФК «Солвентіс» докази, а саме:

- докази того, що ОСОБА_1 просив перерахувати кредитні кошти на певну платіжну картку (її номер);

- довідку № 176982039 від 04.11.2024 сформовану ТОВ «Алекскредит» на яку міститься посилання у позовній заяві;

- реєстри прав вимоги (витяги з реєстрів прав вимоги) які б відповідали формі встановленій в додатку 1 до договорів факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 року укладеному між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя капітал», та № ДФ-07072025 від 07.07.2025 року укладеному між ТОВ «Секвоя капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс»;

- докази сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя капітал» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» ціни придбання за договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10.06.2025 року.

Зобов`язано ТОВ «ФК «Солвентіс» подати до канцелярії Бережанського районного суду витребувані докази - в десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду.

Роз`яснено ТОВ «ФК «Солвентіс», що відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України суд у разі неподання з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, може відмовити у визнанні обставин, для з`ясування яких витребовувалися докази, може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами зміст яких встановлено, або, відповідно до п.9 ч.1 ст. 257 ЦПК України, постановити ухвалу про залишення позову без розгляду (а.с. 127-128).

17 квітня 2026 року від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали, у якій надано пояснення щодо кожного витребуваного доказу та долучено відповідні документи (а.с. 136-150).

Ухвалою суду від 23.06.2026 року позовну заяву товариства залишено без розгляду з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, з тих підстав, що на думку суду подані позивачем документи не є належними доказами у справі, а тому суд не може зробити правильний висновок про те, чи має позивач право вимоги за договором про надання споживчого кредиту.

Позиція апеляційного суду.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи

не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України).

Питання щодо витребування доказів врегульовані статтею 84 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої, сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Частиною десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Водночас, пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України, а саме за умови з`ясування питання, яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Наведені висновки щодо застосування указаних норм процесуального права відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 560/904/15-ц, від 17 січня 2020 року у справі № 520/2609/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 208/4288/18 .

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 761/117393/19 зазначив, що положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.

Вказані висновки також узгоджуються з правовими висновками, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі №990/114/23.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 06 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» подало до суду заяву від 17 квітня 2026 року, в якій зазначило про наявність у матеріалах справи платіжної інструкції № 185 від 16 червня 2025 року на суму 1 900 000 грн, якою підтверджується сплата ТОВ «Секвоя Капітал» на користь ТОВ «Алекскредит» ціни придбання за договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року. Також позивач надав повідомлення від ТОВ «Секвоя Капітал» згідно якого вбачається, що виникла технічна описка в призначенні платежу щодо номера та дати договору.

Таким чином, витребуваний судом розрахунковий документ був поданий та міститься в матеріалах справи. При цьому суд першої інстанції сам зазначив, що належним доказом здійснення розрахунку є саме розрахунковий документ. За таких обставин висновок про його неподання не відповідає матеріалам справи.

При цьому, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції фактично надав оцінку змісту та доказовому значенню платіжної інструкції № 185, дійшовши висновку про відсутність належного підтвердження оплати. Однак питання про те, чи підтверджують цей документ та інші подані матеріали факт виконання зобов`язань за договором факторингу, підлягало вирішенню під час розгляду справи по суті та оцінки всіх доказів у їх сукупності.

Отже, суд першої інстанції передчасно ототожнив ненадання, на його думку, належного підтвердження відповідної обставини з неподанням витребуваного доказу та безпідставно застосував пункт 9 частини першої статті 257 ЦПК України.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1. ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування ухвали Бережанського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2026 року, тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану ухвалу – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи, що після скасування оскаржуваної ухвали справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат. При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» — задовольнити.

Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2026 року — скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 02 жовтня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Храпак Н.М.