Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №607/19105/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/19105/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/1078/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого — Гірського Б.О.

суддів — Костіва О.З., Хоми М.В.

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 607/19105/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Лукашова Ольга Євгенівна на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року (ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дату складення повного тексту рішення не зазначено) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулось до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 18.12.2020 р. ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2255932, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 9 500 грн. та зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити комісію за надання кредиту.

Вказували на те, що 26.07.2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ “Факторинг Партнерс” уклали договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ ФК «Факторинг Партнерс» стало новим кредитором та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2255932 від 18.12.2020 р.

Стверджували, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого сума заборгованості відповідача становить 41 182,50 грн., з яких: 9 500 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 30 637,50 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1 045 грн. - заборгованість за комісією.

Враховуючи, що первісний кредитор виконав зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а відповідач в свою чергу обов`язку з повернення кредиту не виконав, просили стягнути на їх користь з ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 41 182,50 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №2255932 від 18.12.2020 р. в розмірі 11 637,50 грн., з яких: 9 500,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 2 137,50 грн. – заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 684,32 грн. судового збору та 4 520 грн. витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Лукашова О.Є. просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати за результатами апеляційного перегляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи факт укладення кредитного договору, посилається на те, що він не звертався до ТОВ “Мілоан”, не вводив SMS-код та не отримував кредитні кошти.

Зазначає, що довідка про переказ коштів містить лише маскований номер картки та суму, але не містить відомостей про власника рахунку, номер рахунку IBAN, клієнта банку, виписку по рахунку відповідача, які б підтверджували зарахування коштів саме відповідачу, тому суд не мав правових підстав вважати доведеним факт отримання кредиту останнім. Переказ коштів на невстановлений рахунок, який не ідентифікований як рахунок відповідача, не створює для нього обов`язок повертати кошти, яких він не отримував.

Вказує на те, що анкета-заява на кредит № 2255932 містить персональні дані, суму кредиту, строк, телефон, електронну пошту, паспортні дані, адресу, IP-адресу та хронологію оформлення заявки, проте в ній відсутній номер платіжної картки, на яку мали бути зараховані кошти.

Вважає, що розрахунок заборгованості та внутрішні довідки кредитора не є належними доказами у даній справі, оскільки не підтверджують видачу кредиту, фактичного руху коштів по рахунку відповідача та є односторонніми документами, складеними кредитором або його правонаступником.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Факторинг Партнерс” зазначило, що відповідач підписавши кредитний договір, погодився з його умовами та був обізнаний про зміст, суть, об`єм взятих на себе грошових зобов`язань та наслідки їх невиконання.

Факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію, згідно якої на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Вказують, що ОСОБА_1 не заперечує, що всі відомості, вказані в заявці-анкеті є коректними, зокрема: його ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо.

Вважають, що між первісним кредитором та відповідачем укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» перед укладенням кредитного договору первісним кредитором було проведено ідентифікацію ОСОБА_1 , за допомогою отримання ідентифікаційних даних та фінансового номеру телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону.

Звертають увагу, що на підтвердження зазначеного товариством було надано кредитний звіт УБКІ, сформований станом на 19.03.2020 р., з якого вбачається, що номер мобільного телефону, вказаний відповідачем при реєстрації на сайті кредитодавця, на який пізніше надійшов код одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору є фінансовим номером телефону відповідача згідно інформації, що була передана до УБКІ банком. Дата останньої актуалізації банком вказаного номеру мобільного телефону як фінансового телефону ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стверджують, що без вчинення відповідачем відповідних покрокових дій щодо заповнення форм на сайті кредитодавця з метою отримання кредиту, кредитного договору з додатками сформовано не було б.

Таким чином, умова щодо належності платіжної карти саме позичальнику не є обов`язковою, так як позичальник підтверджує активність вказаної ним карти та наявність у нього доступу до управління картковим рахунком.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

В силу положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

18.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2255932, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти в розмірі 9 500 грн (п.п. 1.1., 1.2). Також умовами передбачено, що кредит надається строком на 15 днів з 18.12.2020 (п.1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 02.01.2021 (п.1.4). Комісія за надання кредиту у сумі 1045,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 % від суми кредиту одноразово. (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом: 2137,50 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.1.5.2). Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6). Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1).

Відповідно до пункту 6.1 договору №2255932 вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та /або відповідний мобільний додаток.

Згідно з пунктом 6.2 договору №2255932 проект договору розміщений в особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором U48431, дата відправки ідентифікатора 18.12.2020, номер телефону на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_1 (а.с.102 т.1).

Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору №2255932 від 18.12.2020 р., який є графіком платежів, зазначено дату платежу 02.01.2021 та суму до сплати: кредит – 9500 грн; проценти – 2137,50 грн; комісія – 1045,00 грн. Загальна вартість кредиту – 12682,50 грн.

Анкета-заява на кредит №2255932 від 18.12.2020 включає аналогічні умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Зазначено особисті дані ОСОБА_1 (ідентифікаційний код, дата народження, адреса реєстрації місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви. Даний документ не підписано, автора документа та його посади в документі не зазначено.

Довідкою від 08.11.2024 року, виданою ТОВ “Елаєнс” ТОВ “Мілоан” на підставі договору № 40484607_26/10/18-1 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформативно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ “Мілоан” та ТОВ “Елаєнс”, підтверджено успішне проведення платежу ОСОБА_1 , а саме: номер в системі FONDY: 328786992; номер операції: f57b5543-d3e0-4f27-965e-a1296c170ea8_637439220977951078; дата проведення платежу: 18.12.2020; призначення платежу: кошти згідно договору 2255932; сума платежу: 9500,00; валюта платежу: UAH; платіжний метод: карта MASTERCARD; статус платежу: approved; номер карти: НОМЕР_2 ; банк картки отримувача: UKRGASBANK; ARN: код авторизації: 278413 (а.с.103 т.1).

Із відповіді АТ «Укргазбанк» №БТ-16156 від 10.12.2025 р. вбачається, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 – не є клієнтом АБ «Укргазбанк». В базі АБ «Укргазбанк» наявно 203 платіжні картки з маскою номера НОМЕР_2 , враховуючи вищезазначене надати дані про власника картки з вказаною маскою номера та її повний номер, а також виписку по зазначені картці (у відношенні до фігуранта ухвали) – не вбачається за можливе (а.с.150 т.1).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №2255932 від 18.12.2020 станом на 18.08.2025 р. заборгованість ОСОБА_1 . Складає 41 182,50 грн, з яких: 9 500,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 30 637,50 грн – заборгованість за відсотками, 1 045,00 грн – заборгованість за комісією (а.с.12 т.1).

26.07.2024 р. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» (клієнт) - первісний кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов`язання за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287 052 895,25 грн, а ТОВ «Факторинг Партнерс» (фактор), здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками.

Згідно п. 2.2 договору, відповідно до умов цього договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від боржників, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Як вбачається із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 р., ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №2255932 у загальній сумі 41 182,50 грн, з яких: 9 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 30 637,50 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 1 045,00 грн – заборгованість по комісії.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, а перерахунок коштів третій особі не може розцінюватись як доказ не укладення та/або не підписання вказаного договору та не отримання кредитних коштів особисто відповідачем, однак вважав, що слід відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 045 грн. одноразової комісії за надання кредиту, оскільки положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Колегія суддів не погоджується в повній мірі із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є:

- використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

На виконання приписів Закону України «Про електронні довірчі послуги» в Україні діють декілька способів електронної ідентифікації особи, які дозволяють однозначно її встановити, а саме:

1) використання кваліфікованого електронного підпису особи, який розміщений у вигляді приватного ключа на матеріальному носії інформації;

2) використання систем BankID, зокрема Національного банку України, який регулюється постановою правління цього банку від 17 березня 2020 року №32.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини другої розділу I Загальні положення постанови правління Національного банку України від 17 березня 2020 року №32 визначено:

1) абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;

2) абонент - надавач послуг - абонент Системи BankID Національного банку, який з її використанням отримує від абонента-ідентифікатора дані користувача Системи BankID Національного банку з метою надання йому послуг;

6) автентифікація - електронна процедура, яка дає змогу встановити та підтвердити особу користувача Системи BankID Національного банку.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Судом встановлено, що на підтвердження факту укладення 18.12.2020 року кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивачем до матеріалів справи додано роздрукований примірник договору, в якому у розділі відомостей про позичальника вказано прізвище, ім`я, по батькові відповідача, адреса його проживання, ідентифікаційний код, паспортні дані, телефон та електронна пошта. При цьому, кредитний договір не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор, який би відповідав вимогам закону «Про електронну комерцію» та закону «Про електронні документи та електронний документообіг», його не підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора.

Колегія суддів зазначає, що зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові, адреса його проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон та електронна адреса) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту укладення 18.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору.

У постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Щодо отримання відповідачем коштів у розмірі 9 500 грн., то надана позивачем довідка про підтвердження проведення платежу не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Даний документ не містить відомостей щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, в ньому зазначено неповний номер банківської картки, належність якої не встановлено. В матеріалах справи відсутня виписка по картковому рахунку, яка б підтверджувала рух коштів та те, що відповідач користувався кредитними коштами.

Також наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не довів належними та достатніми доказами, факту укладення 18.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору і надання останньому кредитних коштів, а тому, відповідно і наявність правових підстав для стягнення коштів.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі вищенаведеного, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з позивача слід стягнути на користь відповідача судовий збір за апеляційний розгляд даної справи у розмірі 4992 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул.Ґедройца Єжи, буд.6, офіс 521, м.Київ, код ЄДРПОУ 42640371) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) 4992 грн. сплаченого судового збору за розгляд даної справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена 28 вересня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.