Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №456/4222/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/4222/26 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.

Провадження № 33/811/1562/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 15.07.2026 о 21 год. 33 хв. в м.Стрий на вул. Л.Українки, Львівської області, керував транспортним засобом «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2026 року, оскільки про наявність постанови він довідався лише 28.08.2026, прийняти нову постанову, якою застосувати такий захід впливу як попередження.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що 15.07.2026 він дійсно перебував разом з іншими пасажирами у транспортному засобі «Фольксваген Пасат», та на момент складання протоколу не мав права керування таким транспортним засобом.

Водночас звертає увагу, що йому не було надано можливості надати пояснення щодо обставин події, поліцейські не опитали наявних в автомобілі свідків про те, хто саме перебував за кермом автомобіля.

Стверджує, що він не був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, у зв`язку з чим був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення.

Окрім цього, апелянт зазначає, що суддею не враховано можливість застосування щодо нього заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, оскільки у нього немає власного заробітку та він навчається на денній формі у закладі освіти.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги суд приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

У відповідності зі ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таких вимог суддя районного суду дотримався при розгляді даної справи.

Як вірно встановлено судом, ОСОБА_1 15.07.2026 о 21 год. 33 хв. в м.Стрий на вул. Л.Українки, Львівської області, керував транспортним засобом «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Судом повно та об`єктивно досліджено наявні у справі докази, а тому висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №720305 від 15.07.2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, де чітко викладено суть правопорушення (а.с.2).

Відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано як працівник поліції підійшов до щойно зупиненого автомобіля під час перевірки посвідчення водія, виявилось, що ОСОБА_1 не має посвідчення, оскільки є неповнолітнім, у зв`язку із чим на нього було складено адміністративні матеріали за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Також в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції, ст.268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи за викликом суду.

Будь-яких заперечень у протоколі про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 щодо його змісту не зазначив, своїм підписом підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений та його копію отримав.

Матеріали справи також не містять жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу або після його оформлення. Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 сумніву не викликає, оскільки складений та підписаний відповідно до вимог ст.ст.254,256 КУпАП, тому є належним доказом по справі.

Наведені докази, які отримані у законний спосіб, узгоджуються між собою, в їх сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 15 липня 2026 р., керував транспортним засобом «Фольксваген Пасат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.

З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.1.а Правил та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.

З огляду на те, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , який не мав на це право (без відкритої категорії), доведений та не спростований під час апеляційного перегляду наявними у справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Щодо доводів апелянта про можливість застосування до ОСОБА_1 , який є неповнолітньою особою, заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП.

Так, санкція ч. 2 ст. 126 КУпАП, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 , передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто законодавством визначений безальтернативний вид адміністративного стягнення.

Згідно із статтею 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Згідно з статтею 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов`язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Тобто оскільки ОСОБА_1 вчинив у віці 17 років правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126 КУпАП, він підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах і лише за умови встановлення судом окремих обставин щодо характеру правопорушення та особи порушника можливо застосування інших заходів впливу, які передбачені ст. 24-1 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на Ружилови в межах санкції ч.2 ст.126 КУпАП, відповідає положенням статей 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення і апеляційний суд не вбачає законних підстав для зміни обраного судом першої інстанції виду стягнення.

Апеляційний суд визнає такими, що не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо неправильного призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Як зазначено у статті 34 КУпАП, обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

В силу статті 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

З урахуванням повно та всебічно встановлених на підставі досліджених судом доказів як окремо, так і в сукупності, обставин щодо характеру порушення, відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд погоджується з висновками судді суду першої інстанції щодо обрання адміністративного стягнення ОСОБА_1 у вигляді штрафу та відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу (тобто в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП), яке є безальтернативним, відповідає вимогам статей 13, 23, 33-35 КУпАП, оскільки суддя першої інстанції при його обранні врахував як характер вчиненого ним правопорушення, обставини, за яких його вчинено, так і особу правопорушника, який є неповнолітнім. Тому не вбачається підстав для застосування заходів впливу, визначених ст. 24-1 КУпАП.

Щодо посилань ОСОБА_1 , що він є неповнолітнім, то, як вже було зазначено, сам факт недосягнення правопорушником повноліття не виключає застосування до нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП на загальних підставах.

Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме обраний судом першої інстанції вид стягнення буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу останнього - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк