Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №465/11291/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/11291/25 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.

Провадження № 33/811/1563/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Літвінової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Літвінової Т.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 07.12.2025 року о 08 год. 20 хв. у м. Львові на вул. Кульпарківська 101, керував транспортним засобом "Mercedes E200", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Літвінова Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді зазначає, що копію постанови ОСОБА_1 не отримував, про наявність постанови довідався із сайту «Судова влада» та 22.08.2026 звернувся до адвоката, яка 26.08.2026 отримала копію постанови та відеозаписів. Окрім цього, звертає увагу, що апеляційна скарга на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2026 року через технічну помилку адвоката була помилково скерована до Восьмого апеляційного суду, який ухвалою від 07.09.2026 повернув таку.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, з матеріалів справи, зокрема, із долученого диску з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських не вбачається момент керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не зафіксовано руху транспортного засобу, моменту зупинки автомобіля, а сам ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 послідовно заперечували факт керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом. Зауважує, що поліцейські не відібрали пояснень у ОСОБА_2 .

Звертає увагу, що відеозапис з нагрудних камер поліцейських не є безперервним. Окрім цього суд першої інстанції не витребував в органів поліції відеозапису з відео реєстратора патрульної машини з д.н.з. НОМЕР_2 , які безпосередньо 07.12.2025 зупиняли автомобіль "Mercedes E200", д.н.з. НОМЕР_1 , та відеозаписи з перехресть вулиці Кульпарківська у м. Львові, що, на думку апелянта, суттєво вплинуло б на об`єктивний та всебічний розгляд справи. Вважає, що з тих самих підстав суд першої інстанції повинен був допитати поліцейських, які зупиняли автомобіль.

Щодо проходження перевірки ОСОБА_1 на стан сп`яніння, вказує на відеозапис, з якого не вбачається, що поліцейські проводили будь-які дії на виявлення ознак сп`яніння.

Стверджує, що не відповідають дійсності порушення, які зафіксовані поліцейськими в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6294786, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (водій не має права керування ТЗ та, керуючи ТЗ, не подав сигнал світловим покажчиком повороту), оскільки транспортний засіб перебував на парковці з вимкненим двигуном.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , захисник Літвінова Т.В. апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

З протоколу серії ЕПР1 № 533889 від 07.12.2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю з порожними рота, порушення координації рухів, почервоніння очей.

З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, пред`являв вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Проте, ОСОБА_1 відмовився від огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, що і стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи захисника про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, працівник поліції з іншого екіпажу вказав, що за кермом був саме ОСОБА_1 та повідомив, що керуючи транспортним засобом ОСОБА_3 ледве не скоїв ДТП, та не зіткнувся із їхнім службовим автомобілем, а також колонкою на АЗС. Відтак, апеляційний суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 07.12.2025 року о 08 год. 20 хв. у м. Львові на вул. Кульпарківська 101,транспортним засобом «Mercedes E200», номерний знак НОМЕР_1 , тому останній є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів захисника про те, що поліцейські не проводили виявлення ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Законом не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп`яніння, такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейськими та констатуються за внутрішнім переконанням поліцейського. Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані сп`яніння, відбувається не через оспорювання наявності ознак, а за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 , який відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що відеозапис не відображає всіх подій, які відбувались не заслуговують на увагу, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що такий стосується подій викладених у протоколі і на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо незгоди апелянта із порушеннями зазначеними у постанові відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП апеляційний суд звертає увагу на те, що така підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства шляхом подання відповідної позовної заяви, і апеляційний суд не вправі надавати оцінку законності винесення такої під час розгляду апеляційної скарги на постанову судді першої інстанції за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

поновити захиснику Літвіновоій Т.В. строк апеляційного оскарження.

Постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника Літвінової Тетяни Володимирівни - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк