Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №450/1152/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/1152/26 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/811/1440/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретар: Чиж Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні заходів забезпечення позову, неправильно застосував норми процесуального права та не врахував характер спірних правовідносин і предмет позову. Вказує, що відповідач тривалий час не виконує судові рішення про стягнення заборгованості, а тому існує реальний ризик утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення у справі про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично поклав на заявника надмірний та неможливий до виконання обов`язок доведення наміру відповідача відчужити належне йому майно чи грошові кошти, хоча отримання такої інформації є об`єктивно неможливим для позивача. На думку скаржника, достатньою підставою для забезпечення позову є сама наявність грошових вимог та ризик того, що відповідач у будь-який момент може розпорядитися своїми активами, що унеможливить виконання судового рішення. Також вказує, що застосування заходів забезпечення позову у спорах про стягнення грошових коштів, відповідно до яких накладення арешту на грошові кошти відповідача є співмірним способом забезпечення позову, а вимога щодо доведення конкретних дій відповідача, спрямованих на відчуження майна, свідчить про застосування завищеного стандарту доказування. Крім того, апелянт зазначає, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам, має тимчасовий характер та діятиме лише до вирішення спору по суті, тоді як його незастосування створює реальну загрозу утруднення виконання можливого рішення суду. При цьому арешт просить накласти лише на грошові кошти відповідача у межах ціни позову, без поширення його на виплати, на які відповідно до статті 150 ЦПК України накладення арешту не допускається.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності, а фіксування судового процесу згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних (несумлінних) дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

При цьому, інститут забезпечення позову спрямований проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц (провадження № 14-149цс18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (частини сьома та восьма статті 158 ЦПК України).

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Види забезпечення позову наведено у статті 150 ЦПК України. Згідно із положеннями пунктів 1, 2 та 4 частини першої цієї статті Кодексу позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу".

Також під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Однак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, забезпечення ефективного судового захисту та можливості реального поновлення прав у разі прийняття судом рішення про задоволення позову.

Як убачається з матеріалів справи, у березні 2026 року ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» заборгованість, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України, у розмірі 262 718,13 грн, з яких 76 429,42 грн — три проценти річних та 186 288,71 грн — інфляційні втрати.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на його рахунках у будь-яких банківських та інших фінансово-кредитних установах, у межах ціни позову в розмірі 262 718,13 грн.

Ухвалою суду першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено достатніх підстав та не надано належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду. Крім того, суд зазначив про відсутність доказів наявності у ОСОБА_1 рахунків у банківських установах та коштів на таких рахунках.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на гарантування реального виконання можливого рішення суду та ефективного поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача у разі задоволення позову.

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати не лише формальну наявність спору між сторонами, а й характер заявлених вимог, співмірність обраного заходу забезпечення позову із такими вимогами, а також імовірність того, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У цій справі предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 262 718,13 грн. Таким чином, позовні вимоги мають майновий характер, а заявлений позивачем захід забезпечення позову — накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову — безпосередньо пов`язаний із предметом спору.

При цьому забезпечення позову не передбачає необхідності на цій стадії встановлювати наявність у відповідача конкретного майна чи грошових коштів у визначеному розмірі як безумовну передумову для застосування відповідного заходу. Застосування арешту на грошові кошти має на меті забезпечити можливість реального виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Саме по собі звернення позивача з вимогою про стягнення значної суми грошових коштів, з урахуванням характеру спірних правовідносин, обґрунтовує необхідність збереження майнового стану відповідача в обсязі, достатньому для потенційного виконання рішення суду.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову від позивача не вимагається доведення обставин, які можуть бути встановлені лише в ході розгляду справи по суті, оскільки достатнім є встановлення обґрунтованого припущення щодо можливості утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у матеріалах справи доказів наявності у відповідача конкретних банківських рахунків та грошових коштів на них є підставою для відмови у забезпеченні позову, є необгрунтованим.

Колегія суддів також враховує, що обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки арешт на грошові кошти відповідача проситься накласти лише в межах ціни позову — 262 718,13 грн, а тому такий захід не створює надмірного обмеження майнових прав відповідача порівняно з обсягом заявлених до нього вимог.

Водночас застосування зазначеного заходу забезпечення позову має тимчасовий характер, не передбачає позбавлення відповідача права власності на відповідні грошові кошти, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження ними до вирішення спору по суті або до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.

Накладення арешту на грошові кошти відповідача у визначених межах безпосередньо пов`язане з предметом спору, спрямоване на забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та не вирішує питання щодо обґрунтованості самих позовних вимог.

Відтак колегія суддів доходить висновку, що заява ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про забезпечення позову є обґрунтованою, а обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає вимогам статей 149, 150 ЦПК України, є співмірним із заявленими вимогами та безпосередньо пов`язаний із предметом спору.

З огляду на наведене ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову постановлена з неправильним застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 02 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про забезпечення позову — задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 та знаходяться на його рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, у межах суми позовних вимог — 262 718 (двісті шістдесят дві тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 13 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», (ЄРДРПОУ 43490372, 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8).

Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Повний текст постанови складено: 02.10.2026.

Головуючий

Судді