Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №944/5841/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/5841/23 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/380/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри

секретар: Л.М.Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно сплачених коштів, -

в с т а н о в и в:

08 вересня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 20 січня 2020 року, яка складається з наступного: 217666,46 грн – заборгованість за кредитом; 17809,00 грн – заборгованість по процентах за користування кредитом.

На обґрунтування позову зазначало, що 20 січня 2020 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву, згідно з якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок із сплатою відсотків за користування кредитом. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 235475,46 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 217666,46 грн та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 17809,00 грн. Просив позов задовольнити.

04 грудня 2023 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно сплаченої плати, у якій він просив стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь безпідставно сплачену плату в сумі 263 126,62 грн.

Зустрічна позовна заява мотивана тим, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Отже, перераховані кошти на його виконання підлягають стягненню на користь позивача за зустрічним позовом. Тому сплачені ОСОБА_1 відсотки за використання кредитного ліміту, щомісячну комісію за обслуговування картки в розмірі 263126,62 грн слід стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на його користь.

Оскаржуваним рішенням первісний позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 20 січня 2020 року: 217666 (двісті сімнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 46 копійок заборгованість за кредитом; 17809 (сімнадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати із сплати судового збору в розмірі 3532 (три тисячі п`ятсот тридцять дві) гривні 13 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим,таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зі змісту виписки по рахунку вбачається, що позичальник погасив Банку заборгованість за тілом кредиту в сумі 988669 грн 74 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту 46366 грн 29 коп., заборгованість за нарахованими відсотками 39559 грн 23 коп та прострочені відсотки в розмірі 10700 грн 40коп. Отже в ОСОБА_1 відсутнє мінусове сальдо за тілом кредиту, що виключає підстави його стягнення судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості,який не відповідає фактичним умовам зобов`язання. Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами звертає увагу, що у заяві позичальника від 20 січня 2020 року процентна ставка не зазначена, а посилання Банку на Витяг з тарифів та Витяг з умов є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними. Окрім того, суд безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову не врахувавши, що пункт 2.1.1.2.9 Умов та Правил надання банківських послуг суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому є нікчемним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задоволити.

Представник АТ «Приватбанк» Деркач О.Р. подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві зазначає, що станом на 23.08.2023 року заборгованість по кредиту разом з відсотками становить 235475,46 грн, що підтверджується випискою по рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом та розрахунком заборгованості. Активне користування та погашення кредитних коштів відповідачем, свідчить про визнання боргу за кредитним договором і обов`язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована. Крім того,22.08.2022 року ОСОБА_1 підписана з Банком додаткова угода , у п.3 якої зазначено, що сторони узгодили, що на дату підписання цієї Додаткової угоди заборгованість за договором становить 226179,13 грн. Відповідач не надав доказів погашення заборгованості, хоча в силу ст.81 ЦПК України це є його обов`язком. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Клопотання представника ОСОБА_1 -Качмара І.О. про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхилила.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ КБ «Приватбанк» Сокуренко Н.В. апеляційну скаргу заперечила, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ КБ «Приватбанк» Сокуренко Н.В., перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з положеннями ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 20 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у заяві від 20 січня 2020 року.

Також АТ КБ «Приватбанк» надало суду копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 , особисто завірені ним з проставленням дати 20 січня 2020 року.

Згідно з довідко АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , кредитна картка з номером 5221191100057347, була оформлена 11 січня 2018 року, після цього неодноразово змінювався кредитний ліміт, а саме: 20 січня 2020 року – 210000,00 грн (встановлення), 13 лютого 2020 року – 215000,00 грн (збільшення), 19 лютого 2020 року – 220000,00 грн (збільшення), 28 лютого 2020 року – 225000,00 грн (збільшення), 11 березня 2020 року – 230000,00 грн (збільшення), 20 травня 2020 року – 228572,22 грн (зменшення), 27 травня 2020 року – 228130,36 грн (зменшення), 19 травня 2022 року – 0,00 грн (зменшення).

Згідно з довідко АТ КБ «Приватбанк» про надання кредитних карток, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким видано наступні кредитні картки: 11 січня 2018 року № НОМЕР_1 ; 29 січня 2020 року № НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ).

22 серпня 2022 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Кредитного договору № SAMDNWFC51536805_01, якою змінено умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг змін у пункти 1.2, 1.3, 1.4, зокрема тип кредиту – невідновлювана кредитна лінія, строк кредитування – 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди, процентна ставка, відсотків річних – 12,00%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних – 12,00%, реальна процентна ставка, відсотків річних – 12,68%. Також сторони узгодили, що в разі порушення клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень після дати укладення цієї Додаткової угоди, на підставі статей 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі. Крім того, Сторони узгодили, що на дату підписання цієї Додаткової угоди заборгованість за Договором становить: 226179,13 грн, із них: основна сума боргу за кредитом в сумі 217666,46 грн; нараховані, але несплачені проценти за користування кредитом, в сумі 8512,67 грн. При цьому сторони узгодили, що розмір основної суми боргу та нарахованих процентів може відрізнятися від зазначених в цьому пункті у випадку здійснення клієнтом операції (операцій) за рахунком в день укладення цієї Додаткової угоди. Строк дії Кредитного договору становить 5 років, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Додаткова угода вступає в дію з моменту її підписання сторонами та діє до закінчення строку Кредитного договору. Всі інші умови Договору, що не суперечать умовам цієї Додаткової угоди, залишаються незмінними. Сторони узгодили, що в разі, якщо умови публічної частини кредитного договору - підрозділу 2.1.1. «Кредитні картки» Умов та Правила надання банківських послуг, що розміщені на сайті Банку за посиланням https://privatbank.ua/terms, суперечать умовам цієї Додаткової угоди, до правовідносин сторін застосовуються умови Додаткової угоди. Примірник Додаткової угоди направляється Клієнту в системі «Приват24».

З наданої АТ КБ «Приватбанк» виписки за договором б/н встановлено, що за період з 12 січня 2018 року до 02 березня 2024 року ОСОБА_1 регулярно користувався кредитною карткою, а саме розраховувався в магазинах, АЗС, інших закладах, знімав готівку в банкоматі, здійснював перекази грошових коштів на інші карткові рахунки, поповнював свою картку, отримував перекази від інших осіб тощо.

Відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 23 серпня 2023 року становить 235475,46 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 217666,46 грн; заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 17809,00 грн.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав належні докази,які підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 шляхом укладення з АТ КБ «Приватбанк» 22 серпня 2022 року Додаткової угоди до Кредитного договору, фактично визнав, що на дату підписання цієї Додаткової угоди його заборгованість становить 226179,13 грн і надалі продовжував користуватися кредитним лімітом і не оспорював кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

З обставин справи вбачається, що анкета-заява від 20 січня 2020 року, яка підписана позичальником ОСОБА_1 містить анкетні дані останнього, його контактну інформацію. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач погодився з тим, що дана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені в мережі інтернет (зазначено посилання), в редакції, чинній на дату підписання анкети -заяви, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 у заяві-анкеті ствердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг. Зобов`язався самостійно ознайолюватись із змінами Умов і правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку за посиланням https://privatbank.ua/terms.

Додатковою угодою до Кредитного договору № SAMDNWFC51536805_01 від 22 серпня 2022 року між сторонами узгоджено строк кредитування, процентну ставку, відсотків річних – 12,00%, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних – 12,00%, реальну процентну ставку, відсотків річних – 12,68%.

Отже, відповідач за зустрічним позовом уклав з ОСОБА_1 договір банківського обслуговування, який містив в собі елементи кредитного договору, який є обов`язковим до виконання.

ОСОБА_1 користувався коштами банку та здійснював погашення заборгованості за договором, чим підтверджував та розумів своє зобов`язання перед банком, що свідчить про виконання угоди сторонами, а тому висновки суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні вимог зустрічного позову є законними та обгрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що виписка за договором не входить до переліку первинних бухгалтерських документів банку, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки надана Банком виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірі, відповідач суду не надав.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що пункт 2.1.1.2.9 Умов та Правил надання банківських послуг суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про банки і банківську діяльність», а тому є нікчемним є безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 2.1.1.2.9 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» було встановлено, що Сторони узгодили, що при користуванні кредитом Банк встановлює Пільговий період. Пільговий період кредитування – встановлений Банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого проценти за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою. За користування кредитом протягом Пільгового періоду Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку в розмірі 0,00001% річних від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Тривалість Пільгового періоду – до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. В разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.

Посилаючись на нікчемність зазначеного пункту з мотивів його несправедливості і недобросовісності, позивач за зустрічним позовом не зазначає в чому вона полягає .

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач за зустрічним позовом та яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом, укладений ним правочин не оспорював, а доводи про його нікчемність не знайшли свого підтвердження, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник погасив Банку заборгованість за тілом кредиту в сумі 988669 грн 74 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту 46366 грн 29 коп., заборгованість за нарахованими відсотками 39559 грн 23 коп та прострочені відсотки в розмірі 10700 грн 40коп., отже в нього відсутнє мінусове сальдо за тілом кредиту, що виключає підстави його стягнення судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки з тієї ж виписки по рахунку встановлено, що за період з 11.01.2018 року по 29.08.2023 року ОСОБА_1 здійснено витрат на загальну суму 7481107,83 грн, а на рахунок надійшло коштів у розмірі 7245632,37 грн і як результат непогашеними залишились кошти у розмірі 235475,46грн.

Отже, перевіривши наведену позивачем суму заборгованості, яка відповідачем не спростована, суд першої інстанції ухвалив законне і обгрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростують, тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 02 жовтня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А.Левик

М.М. Шандра