Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №443/478/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 443/478/24 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І.

Провадження № 22-ц/811/1934/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» є фінансовою установою. 05 жовтня 2021 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТзОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір №4875965 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (04.11.2021) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п. 1.4. Кредитного договору); ТзОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .

04 листопада 2021 року відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору. Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював.

17 січня 2023 року між ТзОВ «Авентус Україна»», як клієнтом, та ТзОВ «ФК«Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 17.01/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТзОВ «Авентус Україна» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 20 000 грн - тіло кредиту та 45 600 грн - нараховані проценти, всього - 65 600 грн.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4875965 від 05 жовтня 2021 року в розмірі 65 600,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Заочним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул.Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість в розмірі 65600 (шістдесят п`ять тисяч шістсот) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул.Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) витрати на сплату судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень, 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул.Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08 травня 2026 року заяву адвоката Пузіна Дениса Миколайовича подану в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року у справі №443/478/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 в електронному вигляді не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував.

Окрім цього, звертає увагу, що на підтвердження переказу грошових коштів позичальнику, позивач не надав жодного доказу. Вважає, що інформаційний лист від ТОВ Фінансова компанія «Контрактовий дім» не є належним доказом та не є первинним бухгалтерським документом та не може виступати в суді як доказ.

Також наголошує, що не долучено доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до Договору факторингу № 17.01/23-Ф від 17 січня 2023.

Крім цього, зазначає, що не долучено доказів оплати за договором факторингу, та ставить під сумнів реєстр боржників.

Вважає, що не вірно прорахований розрахунок заборгованості. Покликаючись на ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», зазначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Крім того, згідно розрахунку заборгованості, вважає, що відсотки нараховуватись поза строком договору.

Просить заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року - скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 02 жовтня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 05 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4875965 про надання споживчого кредиту (надалі - договір) (а.с.122-131).

ОСОБА_1 для підписання договору про надання споживчого кредиту №4875965 від 05 жовтня 2021 року було надано наступний одноразовий ідентифікатор С267259.

Згідно п.1.1 договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Відповідно до п.1.2 договору, на умовах встановлених договором Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000,00 грн., тип кредиту - кредит (п.1.3 договору).

Згідно п.1.4 договору, строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи із припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору.

Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.5. кредитного договору).

Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовуються: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролангація, відповідно до п. 4.3 Договору.

Як вбачається з п.1.6. договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 24079,41% річних; за зниженою ставкою - 5844,50% річних; (п.1.7 Договору).

Пунктом 1.8. встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 31400,00 грн та за зниженою ставкою - 27980,00 грн..

Згідно з п.2.1 договору, сторони узгодили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 4.1 договору, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену у п. 1.4. Договору, якщо між сторонами буде досягнуто домовленості про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2-4.4. Договору, або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п.4.3 (п.п.4.3.1-4.3.2) договору.

Товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших обов`язків, встановлених договором (п.п.1 п.5.1 договору).

Споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п.п.1 п.5.4 договору).

Згідно п.6.1 договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.п. 6.1.1 договору.

Відповідно до п.10.8 договору, підписуючи цей договір, споживач стверджує зокрема, що перед укладенням цього договору йому в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №4875965 від 05 жовтня 2021 року Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит (а.с.132), який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором С267259, 05.10.2021 14:28:07, у такій зокрема зазначено: дата видачі кредиту - 05 жовтня 2021 року, дата платежу (04.11.2021 року), кількість днів у розрахунковому періоді - 30, чиста сума кредиту - 20000,00 грн., сума платежу за розрахунковий період - 27980,00 грн., проценти за користування кредитом - 7980,00 грн., реальна процентна ставка - 5844,50%, загальна вартість кредиту - 27980,00 грн. (а.с.132).

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), зокрема визначено: тип кредиту: кредит, сума/ліміт кредиту: 2000,00 грн, строк кредитування: 30 днів з можливістю пролонгації та автопролонгації відповідно до умов договору; мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; стандартна процентна ставка: 693,50 % річних (1,90 % в день), знижена процентна ставка - 485,45% річних (1,33 % в день), тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою - 11400,00 грн, загальні витрати за кредитом за зниженою процентною ставкою - 7980,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 31400,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 27980,00 грн, реальна річна процента ставка за стандартною ставкою - 24079,41 відсотків річних, реальна річна процентна ставка за зниженою ставкою - 5844,50 відсотків річних, який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором С267259, 05 жовтня 2021 року 14:28:07 (а.с.18-22).

Згідно договору про надання послуг з переказу платежів №087/20-П від 08 липня 2020 року, який укладений між ТзОВ «ФК «Контрактовий дім» (ФК) та ТзОВ «Авентус Україна (Клієнт) то предметом такого договору є те, що клієнт доручає ФК за відповідну плату здійснювати платежі з використанням реєстру виплат на користь отримувачів відповідно до правил МПС для сервісівViza Direct/Master Card Money Send (а.с.52-58).

ТзОВ «Авентус Україна» перерахувало відповідачу кошти в сумі 20000 грн, що стверджується листом ТОВ ФК «Контрактовий дім» про здійснення успішного переказу 05 жовтня 2021 року на суму 20 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції - НОМЕР_4 (а.с.117-121).

Листом від 05 листопада 2021 року ТзОВ «Авентус Україна» повідомила ОСОБА_1 , що в нього на дату закінчення строку кредиту наявна заборгованість за кредитом, а тому відповідно до п.4.3.1 Кредитного договору строк кредиту продовжено на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль. Розмір простроченої заборгованості станом на 05 листопада 2021 року складає: загальна заборгованість за Кредитним договором 65600 грн , у т.ч. кредит (тіло кредиту) - 20 000 грн; проценти: 45600,00 грн. (а.с.24-25).

До кредитного договору позивачем також долучено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Авентус Україна, які містяться в матеріалах справи (а.с.82-97), у яких зокрема передбачено порядок та умови надання кредиту.

Судом також встановлено, що 17 січня 2023 року між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТзОВ «Авентус Україна» (Клієнт) було укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за яким настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнтові (п.1.1) (а.с.62-70).

Загальна сума прав грошових вимог, що відступаються за договором становить 68451237,89 грн. (п.3.2 договору).

17 січня 2023 року між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТзОВ «Авентус Україна» (Клієнт) було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №17.01/23-Ф від 17 січня 2023 року (а.с.71).

Відповідно до витягу з додатку №1 від 17 січня 2023 року до договору факторингу №17.01/23-Ф від 17 січня 2023 року клієнт відступає факторові наступні права грошових вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4875965, а саме: сума заборгованості за основною сумою боргу - 20000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 45600,00 грн., сума заборгованості разом - 65600,00 грн. (а.с.51).

17 січня 2023 року ТзОВ Авентус Україна» надіслало лист ОСОБА_1 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого останнього повідомлено про те, що між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТзОВ «Авентус Україна» (Клієнт) 17 січня 2023 року було укладено договір факторингу факторингу №17.01/23-Ф, згідно з яким відбулося відступлення права грошової вимоги за його кредитним договором.(а.с.133).

Враховуючи вищевикладене, із наявних матеріалів справи вбачається, що кредитором по виконанню зобов`язань боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором №4875965 від 05 жовтня 2021 року, відповідно до укладеного договору факторингу виступає позивач.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТзОВ Авентус Україна» та ОСОБА_1 договору кредиту в електронній формі, отримання відповідачем кредитних грошових коштів та їх неповернення правонаступнику ТзОВ Авентус Україна» - ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна», тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та сплати відсотків.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов ввисновку, що відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №4875965 від 05 жовтня 2021 року, внаслідок чого станом на 16 січня 2023 року заборгованість останнього становить 65600,00 грн., з яких 20000,00 грн - основний борг, 45600,00 грн - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується карткою обліку договору (розрахунок заборгованості) за укладеним договором №4875965 від 05 жовтня 2021 року.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

05 жовтня 2021 року між ТзОВ Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4875965 про надання споживчого кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №4875965 від 05 жовтня 2021 року підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С267259, що узгоджується з приписами ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши вказаний договір, Додаток № 1 до нього, і паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та погодився з умовами договору, при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо визначення розміру процентів за його користування та пролонгації договору.

Зі змісту кредитного договору №4875965 від 05 жовтня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, адресу місця реєстрації, номер рахунку, номер мобільного телефону.

В апеляційній скарзі скаржник заперечує факт укладення кредитного договору, однак, просте заперечення підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідач не надав жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Водночас апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру правові висновки ВС у постанові від 10.12.2025 у справі № 701/171/25.

У апеляційного суду немає сумнівів щодо відповідності поданого позивачем примірнику кредитного договору підписаного одноразовим ідентифікатором його оригіналу, зважаючи на сукупність досліджених судом доказів.

Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника (ПІБ, РНКОПП, номер мобільного телефону, зареєстрована адреса місця проживання), необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.

Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

За наведеного, колегія суддів вважає, що укладений між ТзОВ Авентус Україна» та ОСОБА_1 договір №4875965 про надання споживчого кредиту від 05 жовтня 2021 року, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту виконало та надало йому кредит в сумі 20 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за вих. №23510 від 20 січня 2023 року, згідно якої ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (ЄДРПОУ35442539) повідомляє про успішність операцій згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08 липня 2020 року, зокрема операції № 999871376 про перерахування 20 000,00 грн 05 жовтня 2021 року о 14:29 згідно замовлення 23392037 на номер картки № НОМЕР_1 .

Номер рахунку, на який перераховані кошти, відповідає номеру рахунку, зазначеному у п.2.1 договору №4875965 про надання споживчого кредиту від 05 жовтня 2021 року.

Отже, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, вказану відповідачем особисто в договорі про надання споживчого кредиту, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером відповідачу не належить, матеріали справи не містять. Не надано відповідачем і доказів того, що на картку № НОМЕР_1 не було перераховано 05 жовтня 2021 року суму у розмірі 20 000 грн.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, колегія суддів зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.

Аналізуючи вказані докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеним факт перерахування коштів у розмірі 20 000 грн первісним кредитором на рахунок ОСОБА_1 ..

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Судом встановлено, що 17 січня 2023 року між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТзОВ «Авентус Україна» (Клієнт) було укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, згідно якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за яким настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнтові (п.1.1) (а.с.62-70).

Загальна сума прав грошових вимог, що відступаються за договором становить 68451237,89 грн. (п.3.2 договору).

17 січня 2023 року між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТзОВ «Авентус Україна» (Клієнт) було підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №17.01/23-Ф від 17 січня 2023 року (а.с.71).

Відповідно до витягу з додатку №1 від 17 січня 2023 року до договору факторингу №17.01/23-Ф від 17 січня 2023 року клієнт відступає факторові наступні права грошових вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4875965, а саме: сума заборгованості за основною сумою боргу - 20000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 45600,00 грн., сума заборгованості разом - 65600,00 грн. (а.с.51).

Так, 17 січня 2023 року ТзОВ Авентус Україна» надіслало лист ОСОБА_1 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого останнього повідомлено про те, що між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТзОВ «Авентус Україна» (Клієнт) 17 січня 2023 року було укладено договір факторингу факторингу №17.01/23-Ф, згідно з яким відбулося відступлення права грошової вимоги за його кредитним договором.(а.с.133).

При цьому, посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із наданим ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» розрахунком заборгованості за договором №4875965 про надання споживчого кредиту від 05 жовтня 2021 року, відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує.

В зв`язку із чим утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 65 600 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 20 000 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 45 600 грн.

Згідно п.1.4 договору, строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи із припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Умовами договору передбачений порядок продовження строку його дії за ініціативою споживача (пролонгація), а також порядок автопролонгації строку кредиту (розділ 4).

Відповідно до п. 4.3.1 кредитного договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору.

Оскільки на день закінчення строку дії договору про надання споживчого кредиту №4875965 від 05 жовтня 2021 року, відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у передбачений договором тридцятиденний строк, договір автопролонговано відповідно до положень п.п. 4.1, 4.3 на строк, що не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, тобто, до 02 лютого 2022 року.

Строк дії договору закінчився 02 лютого 2022 року. Після цієї дати позикодавець відсотків за користування кредитними коштами не нараховував.

Отже, відсотки за користування кредитом в період з 05 жовтня 2021 року по 02 лютого 2026 року становлять 45 600 грн. а їх нарахування здійснено у відповідності до умов договору (20 000 грн. х 1,90% = 380 грн. х 120 днів (30 (строк кредитування) + 90 (строк автопролонгації) = 120 днів) = 45 600 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі 45 600 грн. грунтується на вимогах закону, узгоджена сторонами кредитного договору, а тому підлягає задоволенню.

Покликання в апеляційній скарзі на частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою згідно із Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

При цьому пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено особливості застосування обмеження максимального розміру денної процентної ставки, встановленого частиною п`ятою статті 8 цього Закону.

Крім того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-IX його положення щодо обмеження денної процентної ставки поширюються на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, лише у разі продовження строку дії таких договорів після 24 грудня 2023 року.

Отже, законодавцем прямо визначено часові межі застосування встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження денної процентної ставки до договорів, укладених до набрання чинності Законом № 3498-IX.

Як встановлено судом та вбачається з договору № 4875965 про надання споживчого кредиту від 05 жовтня 2021 року, строк кредитування за ним становив 30 днів та з урахуванням передбаченої договором автопролонгації закінчився 02 лютого 2022 року.

Таким чином, на момент набрання чинності Законом № 3498-IX - 24 грудня 2023 року - строк дії вказаного кредитного договору вже закінчився. При цьому матеріали справи не містять доказів продовження сторонами строку його дії після 24 грудня 2023 року.

За таких обставин передбачене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження максимальної денної процентної ставки до правовідносин сторін за договором № 4875965 застосуванню не підлягає, оскільки на момент набрання чинності відповідними законодавчими змінами строк кредитування за цим договором уже сплив, а передбачена законом умова щодо продовження строку його дії після 24 грудня 2023 року відсутня.

Такий висновок відповідає також загальному принципу дії нормативно-правових актів у часі. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості по кредиту відповідачем не спростовано, а також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Відповідачем, у передбаченому ст. 12, 81 ЦПК України порядку, не спростовано, що під час укладення договору про надання грошових коштів у кредит він діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, був належним чином ознайомлений з обсягом відповідальності за невиконання його умов та розміром.

ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.