Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №461/8063/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/8063/25 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/4206/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» – Туркот О.А.,

представника ОСОБА_1 – Стегніцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про зобов`язання до вчинення дій, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про зобов`язання до вчинення дій.

Позов мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Для оплати послуг з постачання гарячої води за вищезазначеною адресою Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Фактично послуга з постачання гарячої води йому не надається, оскільки квартира обладнана іншими засобами забезпечення потреб у гарячій воді, однак Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» продовжує утримувати відкритим особовий рахунок та нараховувати плату, надсилаючи квитанції про заборгованість, чим порушує його права як споживача житлово-комунальних послуг.

З наведених підстав просить:

-зобов`язати Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» закрити особовий рахунок № НОМЕР_1 на постачання гарячої води з адресою: АДРЕСА_2 ;

-виключити квартиру АДРЕСА_1 з абонентської бази споживачів послуги з водопостачання.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про зобов`язання до вчинення дій відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що послуга з централізованого постачання гарячої води не надається ОСОБА_1 протягом багатьох років, оскільки його квартира обладнана бойлером, а показники лічильника постійно залишаються незмінними.

Оскільки послуга з централізованого постачання гарячої води не надається, то відсутні підстави для збереження особового рахунка, який може існувати лише за наявності фактичного надання послуги.

Чинне законодавство передбачає право споживача відмовитися від будь-якої комунальної послуги, якщо вона не надається або він нею не користується.

Предмет позову стосується виключно послуги з постачання гарячої води, однак суд помилково застосував норми права, що стосуються теплопостачання, дослідивши питання, що стосуються опалення, які не є предметом даного спору, вийшовши за межі позовних вимог, що є істотним процесуальним порушенням.

Крім того, суд застосував частину першу статті 8 Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яка регулює встановлення вузлів обліку тепла та гарячої води у багатоквартирних будинках, однак не регулює питання припинення та закриття особових рахунків.

Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» – Туркот О.А. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Судом встановлено, що для здійснення оплати за надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води з адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок № № НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачу направлялися рахунки-повідомлення про нарахування вартості та кількості наданих послуг з метою їх оплати.

Зміст наявного в матеріалах справи повідомлення на оплату послуг за травень 2025 року свідчить про те, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснюється оплата за надання як послуги з постачання теплової енергії, так і послуги з постачання гарячої води.

Згідно з повідомленням Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 09 червня 2025 року у ОСОБА_4 наявна заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 16610.35 грн, яку відповідач вимагав повернути протягом десяти днів з моменту отримання претензії.

Згідно з повідомленням Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» від 08 вересня 2025 року у ОСОБА_4 наявна заборгованість за постачання теплової енергії у розмірі 17481.47 грн, яку відповідач вимагав повернути протягом десяти днів з моменту отримання претензії.

Будинок АДРЕСА_3 обладнано вузлом обліку теплової енергії фірми «Diehi Metering», інтегратор Sharky 775 № 56180090, витратомір фірми «Hydrometer CmbH», тип Sharky № 56180090 Ду 500. т/перетворювача РТ 500 № 100058, що підтверджується актом № 2897 від 31 травня 2017 року.

Споживання теплової енергії та гарячого водопостачання житловим будинком підтверджується інформацією про ВОТЕ № 2897.

Актом експлуатаційної перевірки вузла обліку теплової енергії (ВОТЕ) № 2897 від 14 липня 2025 року підтверджується, що ВОТЕ опломбовано та поставлено на абонентський облік після чергової державної метрологічної повірки на основі свідоцтва про повірку № ИИ-12907170625007 від 17 червня 2025 року, чинного до 17 червня 2029 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з постачання гарячої води за період з 01 лютого 2019 року по 30 листопада 2025 року у ОСОБА_4 наявна заборгованість в розмірі 17 247.43 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з постачання теплової енергії станом на 30 листопада 2025 року така становить 824.08 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 вважає, що наявні підстави для закриття особового рахунку № НОМЕР_1 та виключення квартири АДРЕСА_1 з абонентської бази споживачів послуги з водопостачання, оскільки він фактично не отримує послуги з постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 5 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1182 (далі – Правила №1182) передбачено, що виконавець забезпечує безпечне та безперервне постачання гарячої води споживачу, значення температури та тиску якої повинні відповідати вимогам законодавства та умовам договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Пунктом 13 Правил №1182 передбачено, що відключення споживачів від мереж (систем) централізованого постачання гарячої води здійснюється за рішенням співвласників багатоквартирного будинку у порядку, встановленому Мінрегіоном. Відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень, будівель від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається. Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), який розраховується та розподіляється між усіма споживачами

Відповідно до п. 39 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Споживач не звільняється від плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) у разі відключення (відокремлення) квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Таким чином, відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно з п. 13 Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 року № 169, після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від центрального опалення та гарячого водопостачання складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника про перегляд умов або розірвання договору про надання послуги.

Відтак, єдиною умовою отримання споживачем права перегляду умов договору про надання послуг з централізованого теплопостачання, є складання акту про відключення житлового приміщення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Разом з тим, реалізація права на відключення споживачів від систем центрального опалення та постачання гарячої води не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та абонентського обслуговування.

Звертаючись з позовними вимогами, ОСОБА_1 , всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відключення квартири АДРЕСА_1 від мережі центрального опалення га гарячого водопостачання в порядку, встановленому законом.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що послуги з постачання гарячої води, в тому числі і такі їх складові як забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання та абонентське обслуговування, позивачу не надаються.

При цьому, облаштування в квартирі бойлера само по собі не спростовує споживання позивачем послуг, наданих відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_1 обліковується та використовується для оплати обох послуг, а саме: постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Згідно з наданими відповідачем розрахунками заборгованості за надання послуг з постачання гарячої води Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» нараховано ОСОБА_1 заборгованість за період з 01 лютого 2019 року по 30 листопада 2025 року в розмірі 17 247.43 грн, а також заборгованості за постачання теплової енергії в розмірі 824.08 грн.

Таким чином, за споживачем ОСОБА_1 зареєстровано особовий рахунок № НОМЕР_1 , з вимогою про закриття якого звернувся позивач, однак за цим особовим рахунком обліковується заборгованість, яка позивачем не спростована.

Зазначені обставини спростовують доводи позивача про те, що наявність відкритого особового рахунку та нарахування плати за послуги порушують його права.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для закриття особового рахунку № НОМЕР_1 на постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 та виключення цієї квартири з абонентської бази споживачів послуги з водопостачання

Доводи апеляційної скарги про те, що послуга з централізованого постачання гарячої води не надається позивачу, не підтверджується матеріалами справи.

Покликання апелянта на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, застосувавши норми, що регулюють правовідносини щодо теплопостачання, є необґрунтованими, оскільки позовна вимога про закриття особового рахунку № НОМЕР_1 заявлена щодо закриття особового рахунку, за яким здійснюється нарахування плати в тому числі і за послуги з теплопостачання.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.