Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №444/2518/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/2518/23 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В. Є

Провадження № 22-ц/811/1931/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та його представника – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Жовківської міської ради Львівського району Львівської області про визнання прав забудовника, визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення Жовківської міської ради №50 від 27.04.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3962 га у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Бохочанські загуменки», села Туринка Львівського (Жовківського) району Львівської області»;

-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4622789200:01:022:0079 площею 0,0342 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2901878246227) здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер відомостей про речове право: 54222010, внесений на підставі рішення державного реєстратора Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Вненкевич Г.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 72181789 від 21.03.2024) та державної реєстрації вчиненої у Державному земельному кадастрі;

-скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4622789200:01:022:0080 площею 0,362 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2901858646227), здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер відомостей про речове право: 54221587, внесений на підставі рішення державного реєстратора Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Вненкевич Г.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 72181789 від 21.03.2024) та державну реєстрацію вчинену у Державному земельному кадастрі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що його матері ОСОБА_5 на праві приватної власності належала частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 була забудовником земельної ділянки площею 800,0 га по АДРЕСА_1 на підставі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки від 1992 року. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17.03.2023 у справі № 444/345/23 визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права і обов`язки забудовника житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Туринківської міської ради Жовківського району Львівської області від 25.06.2020 № 131 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с.Туринці урочище «Бохончанські загуменки» гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,4000 га в с.Туринці, урочище «Бохончанські загуменки». На підставі цього рішення ОСОБА_3 виготовив технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 0,3962 га. 27.04.2021 рішенням Жовківської міської ради № 50 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,3962 га в с.Туринці, урочище «Бохончанські загуменки», затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,3962 г в с.Туринка урочище «Бохончанські загуменки» та передано згадану вище земельну ділянку з кадастровим номером 4622789200:01:022:0054 у власність ОСОБА_3 .

Маючи намір отримати земельну ділянку для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , позивач почав виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Саме тоді було виявлено накладення частини земельної ділянки ОСОБА_3 на земельну ділянку позивача. ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_3 отримав земельну ділянку всупереч закону, а оскаржуване ним рішення органу місцевого самоврядування та реєстрація права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки є незаконними і підлягають скасуванню.

На підставі наведеного позивач просив задовольнити його позов.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 02.05.2025 позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4622789200:01:022:0079 площею 0,0342 га ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2901878246227), здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ( номер відомостей про речове право: 54222010, внесений на підставі рішення державного реєстратора Жовківської міської ради Львівського району Львівської області Вненкевич Г.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 72181789 від 21.03.2024) та державну реєстрацію вчинену у Державному земельному кадастрі.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Вважає оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам. Рішення суду не ґрунтується на всебічному й повному з`ясуванні обставин справи, суперечить завданню цивільного судочинства і прийняте з ігноруванням доказів та з вибірковим підходом до оцінки показань свідків і пояснень сторін.

Зазначає, що суд першої інстанції не забезпечив повноти судового розгляду та порушив принцип змагальності, не надавши належної оцінки доводам позивача. Судом проігноровано обґрунтовані та підтверджені доказами доводи щодо порушення процедури безоплатної передачі земельної ділянки у власність відповідача відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, а також щодо накладення меж переданої ділянки на земельну ділянку та об`єкт незавершеного будівництва (фундамент), стосовно яких позивач має права забудовника, що свідчить про порушення його прав рішенням Жовківської міської ради № 50 від 27.04.2021. Жодному з наведених доводів та поданим доказам у мотивувальній частині рішення оцінки не надано, що свідчить про однобічність та поверхневість дослідження обставин справи і неповне їх з`ясування. Безпідставними є висновки суду про необов`язковість акту погодження меж та акту закріплення межовими знаками у спірних правовідносинах, а також проігноровано доводи щодо підробки підписів позивача на документації із землеустрою, яка була підставою для погодження проекту та прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність. Суд також не врахував підтверджені показання свідка про тривале, близько 30 років, користування земельною ділянкою сім`єю позивача, часткове її огородження, а також відсутність звернень відповідача до суміжних землекористувачів щодо погодження меж, обмежившись вибірковим викладенням пояснень. Згідно з генеральним планом населеного пункту спірна територія передбачена для житлової та громадської забудови, а не для ведення особистого селянського господарства. Факт поділу земельної ділянки не спростовує незаконності первісного рішення органу місцевого самоврядування та не усуває порушення прав позивача. Висновки суду щодо нібито «усунення накладки» зроблені без належного технічного дослідження, без аналізу будівельної документації та вимірів, виключно на підставі усних показань свідка-землевпорядника, який не надав чітких пояснень щодо визначення меж новоутворених ділянок. Таким чином, суд визнав встановленими обставини, які відповідачем не доведені, а викладені у рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Просить рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, ОСОБА_3 та його представник – ОСОБА_4 заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча була належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 17.03.2023 у справі № 444/345/23 визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права і обов`язки забудовника житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що ОСОБА_5 була забудовником земельної ділянки площею 800,0 га по АДРЕСА_1 на підставі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки від 1992 року.

Рішенням Туринківської міської ради Жовківського району Львівської області від 25.06.2020 № 131 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с.Туринка урочище «Бохончанські загуменки» гр. ОСОБА_3 » ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,4000 га в с.Туринці, урочище «Бохончанські загуменки».

На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 виготовив технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку 0,3962 га.

27.04.2021 рішенням Жовківської міської ради № 50 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,3962 га в с.Туринка урочище «Бохончанські загуменки»» затверджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,3962 га в с.Туринці, урочище «Бохончанські загуменки» та передано згадану вище земельну ділянку з кадастровим номером 4622789200:01:022:0054 у власність ОСОБА_3 .

На підставі заяви ОСОБА_3 від 04.03.2024 земельну ділянку площею 0,3962 га для ведення особистого селянського господарства було розподілено на 2 земельні ділянки:

- земельну ділянку площею 0,0342 га кадастровий номер 4622789200:01:022:0079 для ведення особистого селянського господарства в с.Туринці, урочище «Бохончанські загуменки»;

- земельну ділянку площею 0,3620 га кадастровий номер 4622789200:01:022:0080 для ведення особистого селянського господарства в с.Туринці, урочище «Бохончанські загуменки».

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та інші).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У частині першій статті 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

У статті 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Отже, з урахуванням вищенаведених норм матеріального права, підставою для задоволення позову власника чи користувача є встановлення факту порушення його прав та існування перешкод у здійсненні ним цих прав.

Отже, недійсним у судовому порядку може бути визнано акт (рішення) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, якщо він не відповідає вимогам законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав акт (рішення), але при цьому обов`язковою умовою для визнання акту недійсним є порушення в зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

У постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 466/1058/15-ц (провадження № 61-6732св22) зазначено, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства – без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі підлягала встановленню обставина, чи накладаються (перетинаються) земельна ділянка, право на забудову якої має позивач, та земельні ділянки, передані у власність відповідачу ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4622789200:01:022:0080 площею 0,362 га, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем у порушення вимог процесуального права не виконано свого обов`язку в частині доказування порушеного права та не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622789200:01:022:0080 площею 0,362 га, яка передана у власність ОСОБА_3 , накладається на земельну ділянку, право на забудову якої має позивач.

Суд встановив, що ОСОБА_5 за життя не порушувала питання щодо приватизації земельної ділянки для будівництва житлового будинку, крім цього у справі відсутні докази, що вона зверталася до органу місцевого самоврядування із заявою про приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач ОСОБА_3 визнав накладення частини його земельної ділянки з кадастровим номером 4622789200:01:022:0054 на частину земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, в процесі розгляду справи, здійснив поділ такої ділянки на дві: земельну ділянку площею 0,0342 га кадастровий номер 4622789200:01:022:0079 та земельну ділянку площею 0,3620 га кадастровий номер 4622789200:01:022:0080, державна реєстрації права власності на які зареєстрована за ОСОБА_3

ФОП ОСОБА_6 , який є виконавцем технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4622789200:01:022:0054, у суді першої інстанції повідомив, що при складанні технічної документації було детально вивчено будівельні документи позивача, фактичне розміщення фундаменту ОСОБА_1 , конфігурацію та розміри земельної ділянки, яка надавалася ОСОБА_5 для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 і розділено земельну ділянку в такий спосіб, що позивач міг обслуговувати фундамент.

При цьому зазначив, що на земельну ділянки площею 0,3620 га фундамент будинку позивача не накладається.

Таким чином суд колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4622789200:01:022:0080 площею 0,362 га, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами накладення земельної ділянки відповідача з кадастровим номером 4622789200:01:022:0080 площею 0,362 га на земельну ділянку, яку надано в користування позивачу.

Рішення суду в частині задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4622789200:01:022:0079 площею 0,0342 га та державної реєстрації вчиненої у Державному земельному кадастрі сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Колегія суддів звертає увагу на те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність. Що, відповідно, також не є підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку. Вказаний правовий висновок виклаено у постанові постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-10819св20).

Однак, оскільки рішенням суду задоволено позов про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 4622789200:01:022:0079 площею 0,0342 га, у зв`язку з накладенням такої на земельну ділянку, виділену у користування позивачу, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового скасування рішення Жовківської міської ради №50 від 27.04.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3962 га у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Бохочанські загуменки», села Туринка Львівського (Жовківського) району Львівської області», а саме в частині, що стосується земельної ділянки площею площею 0,0342 га (кадастровий номер 4622789200:01:022:0079).

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене рішення суду слід частково скасувати, в решті залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 травня 2025 року скасувати у частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Жовківської міської ради №50 від 27.04.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3962 га у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Бохочанські загуменки», села Туринка Львівського (Жовківського) району Львівської області».

Ухвалити в цій частині нову постанову про часткове задоволення позову.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Жовківської міської ради №50 від 27.04.2021 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3962 га у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Бохочанські загуменки», села Туринка Львівського (Жовківського) району Львівської області» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0342 га у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Бохочанські загуменки», села Туринка Львівського (Жовківського) та в частині надання у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0342 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі «Бохочанські загуменки», села Туринка Львівського (Жовківського) району Львівської області.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 02.10.2026

Головуючий

Судді