Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №944/2889/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/2889/26 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М.

Провадження № 22-ц/811/2191/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ТзОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України»- Басика А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 травня 2026 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживача, –

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживача.

22 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив суд застосувати заходи забезпечення позову: заборонити відповідачу до вирішення справи судом по суті припиняти газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , споживачу природного газу ОСОБА_1 за наявну заборгованість.

В обґрунтування заяви покликався на те, що13 травня 2026 року ОСОБА_1 було отримано повідомлення від Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» про відключення 26 травня 2026 року газопостачання за борг в розмірі 307 182,10 грн. Оскільки споживачка оскаржила дану заборгованість в судовому порядку, то на підставі абзацу 2 п. 12 Глави 5 Розділу 11 Кодексу газорозподільних систем від 30 вересня 2015 року № 2494, до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою.

В заяві про забезпечення позову представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам припиняти газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 споживачу природного газу ОСОБА_1 за наявну заборгованість.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 22 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову – задоволено.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» припиняти газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 споживачу природного газу ОСОБА_1 за наявну заборгованість.

Ухвалу піддано до негайного виконання.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 травня 2026 року оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку об`єм проведеного донарахування оператором ГРМ у розмірі 41399,20 метрів кубічних на суму 307182,10 грн., тому до ухвалення остаточного рішення у справі заборгованість за не облікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою, у зв`язку з чим відсутня потреба у забезпеченні позову.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає критерію спрямованості заявленими позовними вимогами і не відповідає суті порушеного права, а підстави для вжиття такого заходу забезпечення заявником не доведені.

Оскаржувана ухвала перешкоджає оператору ГРМ як об`єкту критичної інфраструктури здійснювати господарську діяльність під час дії воєнного стану в Україні, що може призвести до вкрай негативних наслідків, оскільки у разі виникнення аварійної ситуації, оператор ГРМ буде позбавлений права припинити газопостачання споживачу.

Заявником не надано доказів, які б підтверджували, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Просить ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» - Басика А.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» існує спір щодо заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

Відключення газопостачання в будинку позивача може бути здійснено на підставі несплати нею заборгованості, а позивач зокрема оспорює в судовому порядку нарахування Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», об`єму та вартості природного газу заявнику, за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 41399,20 метрів кубічних та суму 307182,10 грн., що розрахований актом-розрахунком необлікованого природного газу і його вартості.

З копії повідомлення ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке адресоване ОСОБА_1 вбачається, що на підставі п.п. 1 п. 9 гл. 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року за № 2494, 26 травня 2026 року буде здійснено припинення газопостачання на об`єкт останньої за наявності заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ.

Суд зазначив, що саме такий вид забезпечення позову як заборона Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» вчиняти дії щодо припинення гадзопостачання за адресою: АДРЕСА_1 споживачу природного газу ОСОБА_1 за наявну заборгованість, спрямоване на недопущення негативних наслідків, що потребуватиме додаткових зусиль для поновлення таких прав та інтересів.

Обраний спосіб забезпечення позову суд вважав пропорційним, таким, що не порушує господарських інтересів Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», а лише тимчасово обмежує його право на застосування відповідних санкцій щодо ОСОБА_1 до остаточного вирішення спору про право.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої та четвертої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина перша, друга статті 149 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 3, 4 частини першої статті 151 ЦПК України).

Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вимогою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається із змісту заяви про забезпечення позову, на момент її пред`явлення, ОСОБА_1 подано позовну заявудо Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», ТОВ «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживача природного газу в якому вона просить: визнати незаконними дії комісії з проведення експертизи Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», щодо вставлення факту втручання в роботу лічильника - тип ВК G 6 № 30667233, що викладений у акті експертизи № 359 від 17 березня 2026 року; визнати незаконним та скасувати акт експертизи № 359 від 17 березня 2026 року; визнати незаконним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 15 квітня 2026 року щодо задоволення акта про порушення № 453861 від 11 березня 2026 року, складеного за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно споживача – ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати нарахування Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», об`єму та вартості природного газу споживачу – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 41399,20 метрів кубічних та суму 307182,10 грн., що розрахований актом-розрахунком необлікованого природного газу і його вартості.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 липня 2026 року прийняти до розгляду та відкрити провадження у цій справі.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Враховуючи, що між сторонами по справі дійсно виник спір щодо захисту прав споживача житлово-комунальних послуг, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, тому колегія суддів доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення у даному випадку може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення в разі задоволення позову.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» припиняти газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , споживачу природного газу ОСОБА_1 за наявну заборгованість.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову перешкоджає Оператору ГРМ як об`єкту критичної інфраструктури , який має стратегічне значення для держави здійснювати господарську діяльність під час дії воєнного стану в Україні, що може призвести до вкрай негативних наслідків, оскільки такі твердження є лише припущенням відповідача та не стосується предмета вирішення питання про забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Верховний Суд в постанові від 26 червня 2024 року у cправі № 916/938/24 звернув увагу на те, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що оскаржуваним судом рішенням обмежується право Оператора ГРМ займатися господарською діяльністю у відповідності до закону, що становить загрозу для невизначеного кола осіб, є припущенням заявника.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводо заявника про те, що оскаржуване судове рішення дозволяє споживачу не оплачувати вартість наданих послуг як з газопостачання так і з розподілу природного газу, самовільно підключати та встановлювати газові прилади, використувати несправне газоспоживаюче обладнання і при цьому,

користуватися газом, відтак, судове рішення надає право споживачу допускати зловживання на ринку природного газу.

Оскаржувана ухвала забороняє припинення природного газопостачання за наявну у ОСОБА_1 заборгованість лише з підстав, що є предметом спору, і не позбавляє оператора газорозподільної системи права виконувати обов`язкові заходи, пов`язані із забезпеченням безпечної експлуатації газових мереж, ліквідацією наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного та екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Інші доводи апеляційної скарги, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та не ґрунтуються на положеннях закону і фактичних обставинах справи, а тому підстав для їх задоволення немає.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Яворівського районного суду Львівської області від 22 травня 2026 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 22 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.