Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №944/5646/21 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/5646/21 Головуючий у 1 інстанції: Поворозник Д.Б.

Провадження № 22-ц/811/85/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника Державної казначейської служби

України – Можаєвої Н.В., прокурора Кульчицького Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року у справі за заявою Державної казначейської служби України про виправлення описки у виконавчому листі від 11 квітня 2025 року у справі № 944/5646/21,

ВСТАНОВИЛА:

Державна казначейська служба України звернулася до суду зі заявою, в якій просила виправити помилку, допущену у виконавчому листі Яворівського районного суду Львівської області від 11.04.2025 у справі №944/5646/21, вказавши боржником – «Державний бюджет України».

Заява обґрунтована тим, що в поданому на виконання виконавчому листі є невідповідність щодо відомостей боржника, а саме в резолютивній частині рішення вказано боржником – Державну казначейську службу України, її код ЄДРПОУ та адресу. Відтак, у виконавчому документі зазначено боржника, який не відповідає відомостям про боржника вказаного в резолютивній частині рішення. Вказує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі 910/23967/16), кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів. Таким чином, вважає, що зважаючи на зазначене у виконавчому листі виданому Яворівським районним судом Львівської області від 11.04.2025 по справі №944/5646/21, боржником слід зазначити «Державний бюджет України».

На підставі наведеного заявник просив задовольнити заяву.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 26.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви Державної казначейської служби України про виправлення описки у виконавчому листі від 11.04.2025 р у справі № 944/5646/21.

Ухвалу оскаржила Державна казначейська служба України, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно розглянув подану Казначейством заяву про виправлення помилки у виконавчому листі від 11.04.2025 крізь призму положень статті 269 ЦПК України, яка регулює питання виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, тоді як заяву було подано на підставі статті 432 ЦПК України та підпункту 7 пункту 5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, щодо виправлення помилки саме у виконавчому документі. Посилається на те, що відповідно до частини третьої статті 431 та частини першої статті 432 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам, установленим законом, а суд, який його видав, вправі виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. На думку апелянта, у виданому у цій справі виконавчому листі наявна невідповідність між резолютивною частиною судового рішення та відомостями про боржника. Зокрема, рішенням суду передбачено стягнення коштів з Державного бюджету України, тоді як у виконавчому листі боржником зазначено Державну казначейську службу України із зазначенням її коду ЄДРПОУ та місцезнаходження. Вважає, що така невідповідність є помилкою при оформленні виконавчого документа, яка підлягає виправленню в порядку статті 432 ЦПК України та не змінює змісту судового рішення. При цьому посилається на положення частини першої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа чи держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Апелянт зазначає, що держава Україна є самостійним учасником цивільних правовідносин, а кошти Державного бюджету України належать державі. Посилаючись на практику Верховного Суду, вказує, що боржником у зобов`язанні зі сплати коштів Державного бюджету є держава Україна, а не Державна казначейська служба України. У зв`язку з цим вважає, що у виконавчому листі боржником має бути зазначено «Держава Україна» або «Державний бюджет України» без зазначення коду ЄДРПОУ, а не Казначейство як орган, що забезпечує виконання відповідних бюджетних платежів. Також скаржник посилається на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про виправлення помилки у виконавчому документі, безпідставно застосував правові висновки Верховного Суду та положення пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14, які стосуються виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні. На думку апелянта, такі правові позиції не стосуються спірних правовідносин, оскільки предметом розгляду була заява про виправлення помилки саме у виконавчому листі.

Просить скасувати ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 26.11.2025 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про виправлення помилки у виконавчому листі від 11.04.2025 у справі № 944/5646/21, зазначивши боржником «Державний бюджет України або Держава Україна» замість «Державна казначейська служба України».

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Державної казначейської служби України – Можаєва Н.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній; прокурор Кульчицький Є.Г. заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча була належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (ст.129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у ч. 1 ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-рп/2013 у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.

Вимоги до виконавчого документу передбачені ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Отже, виконавчий лист має містити резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення, яке є чинним.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Відповідно положень ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, метою внесення відповідних виправлень є узгодження змісту виконавчого листа з рішенням суду, ухваленим у справі. При цьому, не повинен змінюватися загальний висновок і суть судового рішення, що виконується, виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер, до яких належить написання прізвищ та імен, адреси, найменування спірного майна, зазначення дат та строків тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава на користь чи в інтересах яких видано виконавчий лист. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Судом встановлено, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2024 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000,00 грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на проїзд для участі в судових засіданнях у розмірі 15 313,68 грн.

Стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 123 482,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 25.11.2024 заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Мацепури В. С. задоволено частково.

Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 164,94 грн.

Стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати, що пов`язані із залученням експерта та проведення експертизи у розмірі 18 480,00 грн.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10.03.2025 апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України задоволено частково, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мацепури В.С. – залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури на додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25.11.2024 залишено без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2024 змінено, викладено резолютивну частину рішення у такій редакції: «Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн компенсації моральної шкоди».

В іншій частині рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2024 залишено без змін.

Додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25.11.2024 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2025 касаційні скарги керівника Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, представника ОСОБА_1 – адвоката Мацепури В.С. залишено без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2024, додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 25.11.2024 та постанову Львівського апеляційного суду від 10.11.2025 залишено без змін.

11.04.2025 Яворівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист.

Виконавчий лист від 11.04.2025 містить резолютивну частину рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2024 у справі № 944/5646/21, з урахуванням змін, внесених постановою Львівського апеляційного суду від 10.03.2025.

У вказаному виконавчому листі боржником зазначено Державну казначейську служби України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що у виконавчому листі від 11.04.2025 у справі № 944/5646/21 допущена помилка, тому заява Державної казначейської служби України задоволенню не підлягає.

Суд враховує, що Державна казначейська служба України є органом, який, уповноважений здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішень суду. Тому визначення в рішенні суду та у виконавчому листі Державної казначейської служби України як суб`єкта, через якого здійснюється стягнення, не суперечить нормам матеріального права і не створює перешкод для виконання.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують, ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 02.10.2026

Головуючий

Судді