Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №465/9774/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/9774/23 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/608/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,

представника ДНТ «Об`єднання «Радон» - Косенка М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» (далі -ДСП «Об`єднання «Радон») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він понад 20 років працював на підприємстві відповідача та станом на 02.11.2023 займав посаду начальника служби фізичного захисту в ДСП «Львівський міжобласний спеціалізований комбінат». Наказом відповідача № 191-к/тр від 06.04.2023 на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.03.2023 у справі № 463/11321/20 позивач поновлений на зазначеній посаді з 26.10.2020 із встановленням йому посадового окладу в розмірі 15 739,00 грн.

01.06.2023 відповідач вручив ОСОБА_1 персональне попередження про звільнення із займаної посади по спливу двох місяців на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, оскільки займана ним посада підлягає скороченню, у зв`язку із необхідністю приведення структурних підрозділів та посад ДСП «Об`єднання «Радон» у відповідність до потреб виробництва. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідний наказ винесений з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що у ДСП «Об`єднання «Радон» фактично не було змін в організації виробництва і праці та наказ № 09-к-од/тр від 01.06.2023 «Щодо попередження працівників підприємства про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням штату» фактично виданий без будь-яких ознак перепрофілювання підприємства в частині, що стосується виконання завдань служби фізичного захисту. Вказує, що як на момент попередження про звільнення (01.06.2023), так і на момент звільнення (02.11.2023) у штатному розписі відповідача була передбачена посада начальника відділу фізичного захисту. Функціональні обов`язки, пов`язані з виконанням на підприємстві відповідача функцій фізичного захисту практично не змінились, що, на переконання ОСОБА_1 , свідчить про відсутність у відповідача змін в організації виробництва і праці, а отже, відсутність підстав для скорочення займаної позивачем посади.

Одночасно з попередженням про звільнення відповідач запропонував позивачу перелік вакантних посад станом на 01.06.2023. У свою чергу, 05.06.2023 ОСОБА_1 направив відповідачу заяву про свою згоду на переведення/прийняття його на посаду в Центральному офісі - заступника начальника управління з виробничих питань та поводження з РАВ, однак, відповідач безпідставно відмовив позивачу у переведенні на цю посаду та своїм листом від 20.06.2023 повідомив про те, що така посада запропонована іншій особі, хоча жодних доказів цьому не було надано. Листом від 27.06.2023 відповідач вдруге направив позивачу перелік вакантних посад, актуальних станом на 27.06.2023. Вказаний лист позивач отримав 03.07.2023 і цього ж дня направив відповідачу заяву про свою згоду на переведення на посаду в Центральному офісі - провідного інженера з фізичного захисту управління забезпечення фізичного захисту. Відповідач отримав цю заяву 05.07.2023 і своїм листом від 12.07.2023 вдруге відмовив у переведенні позивача на вказану посаду, оскільки, як зазначив відповідач, зміст заяви не дозволив йому встановити волевиявлення позивача щодо зайняття посади, а також у зв`язку з тим, що станом на 05.07.2023 вказана посада зайнята «іншим» працівником. Заявою від 26.07.2023 позивач втретє просив перевести/прийняти його на посаду в Центральному офісі - провідний інженер-технолог управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ. Повторно вказану заяву позивач вручив відповідачу наручно 01.08.2023. Листом від 17.08.2023 відповідач повідомив позивача про те, що на посаду «Центральний офіс - провідний інженер-технолог управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ» надійшло дві заяви і він запрошує позивача на 21.08.2023 на засідання комісії з метою визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі. Однак, вказане запрошення ОСОБА_1 отримав 22.08.2023 та фізично не зміг бути присутнім на засіданні Комісії, окрім того, листом від 29.08.2023 відповідач втретє відмовив позивачу у призначенні на зазначену посаду, оскільки Комісія рекомендувала призначити на таку посаду «іншу» особу. Однак, як стверджує позивач, порівняльний аналіз не проводився, а питання про переважне право на залишення на роботі взагалі вирішено некомпетентним органом, оскільки КЗпП України не передбачає необхідності створення відповідної Комісії. Після цього, 24.08.2023, позивач вчетверте направив заяву, у якій просив, у випадку відмови щодо переведення його на посаду «Центральний офіс - провідний інженер-технолог управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ», перевести/прийняти його на посади, які зайняті за сумісництвом у Центральному офісі ДСП «Об`єднання «Радон» або Львівській міжобласній філії ДСП «Об`єднання «Радон». У випадку відмови в призначенні на цю посаду, позивач просив перевести/прийняти його на посаду в Центральному офісі - провідний інженер управління капітального будівництва. Заявою від 06.09.2023 позивач вп`яте просив перевести його (якщо попередня заява буде залишена без задоволення) на вакантну посаду в Центральному офісі - провідний інженер з комп`ютерних систем управління господарського забезпечення. Надалі заявою від 30.09.2023 року позивач вшосте просив перевести його на посаду на Центральному виробничому майданчику - провідний інженер з питань охорони відділу фізичного захисту, а у разі відсутності - на посаду в Центральному офісі - радник директора. Однак, листом від 22.09.2023 відповідач вчетверте відмовив позивачу у призначенні на посаду провідного інженера з комп`ютерних систем управління господарського забезпечення, мотивуючи тим, що йому потрібно документи про вищу освіту «відповідного напрямку», хоча немає жодного доказу, що кваліфікаційні вимоги до цієї посади вимагають наявність вищої освіти, як і незрозумілим для позивача залишається саме поняття «відповідного напрямку» і який саме документ позивач повинен був надати відповідачу. Більш того, відповідач достовірно знав про наявність у позивача відповідного досвіду роботи в комп`ютерній сфері, оскільки на тому ж підприємстві відповідача з 01.07.1999 позивач був прийнятий на посаду оператора обчислювальних машин і йому було присвоєно 4 розряд, в подальшому з 01.01.2006 позивач був переведений на посаду інженера комп`ютерних систем 2 категорії, а з 01.01.2008 до 20.01.2015 працював на посаді інженера комп`ютерних систем 1 категорії. Ще однією заявою від 09.10.2023 позивач вкотре просив вирішити питання про переведення його на посади: Центральний офіс - радник директора; Центральний виробничий майданчик - провідний інженер з питань охорони відділу фізичного захисту; Центральний офіс - провідний інженер управління господарського забезпечення. Однак, листом від 22.09.2023 року відповідач вп`яте відмовив ОСОБА_1 у переведенні на посаду провідного інженера управління капітального будівництва, мотивуючи тим, що йому потрібно документи про його вищу освіту «відповідного напрямку», хоча немає жодного доказу, що кваліфікаційні вимоги до цієї посади вимагають наявність вищої освіти, як і незрозумілим для позивача залишається саме поняття «відповідного напрямку» і який саме документ позивач повинен був надати відповідачу. Іншим листом від 02.11.2023, який позивач отримав 10.11.2023, тобто вже після свого звільнення, відповідач відмовив йому у зайнятті зазначених посад та просив надати документи про вищу освіту відносно посади радника директора, а відносно посад провідного інженера відділу фізичного захисту центрального виробничого майданчика, провідного інженера з комп`ютерних систем управління господарського забезпечення та провідного інженера управління господарського забезпечення вказав, що такі посади вже зайняті.

Окрім того, як стверджує позивач, в даному випадку згоди на його звільнення виборний орган первинної профспілкової організації не надавав, що ще раз, на його переконання, характеризує оскаржуваний наказ як незаконний.

Позивач звертає увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Так, згідно наказу від 06.04.2023 року про поновлення на посаді позивачу встановлено оклад в розмірі 15 739,00 грн. Відповідно, на переконання позивача, одночасно із скасуванням наказу про звільнення на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також в обґрунтування моральних страждань позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням його трудових прав, він пережив сильний стрес та душевні хвилювання, був підірваний його авторитет та репутація як працівника, він вимушений був змінити свій звичний ритм життя та докладати зусиль для відновлення свого становища. Кількість допущених відповідачем порушень, а також семиразове безпідставне відхилення його заяв про переведення позивача на іншу посаду лише посилювало у ОСОБА_1 ступінь моральних страждань. Отже, виходячи із засад розумності та справедливості, позивач вважає за необхідне заявити вимогу про відшкодування йому 27 000,00 грн моральної шкоди, що є обґрунтованою компенсацією за незаконне звільнення.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просив:

-визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» № 742-к/тр від 02.11.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади начальника служби фізичного захисту в Державному спеціалізованому підприємстві «Львівський державний міжобласний комбінат»;

-поновити його на посаді начальника служби фізичного захисту в ДСП «Львівський державний міжобласний комбінат»;

-стягнути з ДСП «Об`єднання «Радон» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2023 по день ухвалення рішення;

-стягнути з ДСП «Об`єднання «Радон» на його користь моральну шкоду в розмірі 27 000,00 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.01.2026у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідач не виконав обов`язку, передбаченого статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України, щодо належного працевлаштування працівника при скороченні штату, оскільки не запропонував усіх наявних вакантних посад, які існували або з`явилися протягом двомісячного строку попередження про звільнення. На думку апелянта, суд не дослідив докази щодо наявності вакантної посади провідного інженера з питань охорони управління забезпечення фізичного захисту, яка звільнилася після переведення іншого працівника, та безпідставно погодився з доводами відповідача про її невакантність. Апелянт також стверджує, що відповідач, отримавши його заяви про переведення, натомість переводив на відповідні посади інших працівників, посади яких не підлягали скороченню, приймав нових працівників або надавав перевагу особам, які, на його думку, не відповідали встановленим кваліфікаційним вимогам. Зокрема, оспорюється правомірність переведення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та прийняття ОСОБА_7 , а також зазначається про суперечності між наказами відповідача і відомостями про трудові відносини щодо дати переведення окремих працівників. На переконання апелянта, суд не врахував, що дії відповідача свідчать про недобросовісну поведінку роботодавця та порушення принципів справедливості, добросовісності й розумності, закріплених у статті 3 ЦК України, які підлягають субсидіарному застосуванню до трудових правовідносин. Крім того, апелянт вказує, що суд безпідставно погодився з висновком про його невідповідність окремим кваліфікаційним вимогам, водночас не надав належної оцінки обставинам переведення на відповідні посади інших працівників, які також не відповідали таким вимогам, що, на його думку, свідчить про дискримінаційне та нерівне ставлення з боку роботодавця. Також скаржник не погоджується з висновком суду про те, що подані ним заяви про «прийняття» або «переведення» не дозволяли встановити його волевиявлення, вважаючи, що такі заяви однозначно підтверджували його згоду на працевлаштування на запропоновані вакансії, а відповідні висновки суду є наслідком неправильного тлумачення норм трудового законодавства. Окремо апелянт зазначає, що подальше скасування рішення суду про його попереднє поновлення на роботі не впливає на законність оскаржуваного звільнення та не позбавляє його права на судовий захист, а виданий відповідачем наказ про визнання трудових відносин такими, що не відбулися, вважає таким, що не створює юридичних наслідків.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Львівьского апеляційного суду від 28.07.2026 залучено Державне некомерційне товариство «Об`єднання «Радон» (далі - ДНТ «Об`єднання «Радон») до участі у справі як правонаступника ДСП «Об`єднання «Радон».

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ДНТ «Об`єднання «Радон» - Косенко М.А. заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Судом встановлено, що наказом в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» В. Дуди від 06.04.2023 № 191-к/тр ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника фізичного захисту в ДСП «Львівський міжобласний спеціальний комбінат» з 26.10.2020.

Як вбачається із персонального попередження, із яким ОСОБА_1 ознайомився 01.06.2023, у зв`язку із необхідністю приведення структурних підрозділів та посад ДСП «Об`єднання «Радон» у відповідність до потреб виробництва наказами ДСП «Об`єднання «Радон» від 01.06.2023 № 08-к-од/тр «Про затвердження та введення в дію штатного розпису» та від 01.06.2023 № 09-к-од/тр «Щодо попередження працівників підприємства про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням штату» посада, яку займає ОСОБА_1 , підлягає скороченню. Останнього попереджено, що після закінчення 2-х місячного строку з моменту одержання попередження, позивач підлягаєте звільненню з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у відповідності до вимог чинного законодавства із наданням відповідних пільг та компенсацій, зокрема вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Водночас ОСОБА_1 було запропоновано іншу роботу на ДСП «Об`єднання «Радон», за рахунок якої позивач може працевлаштуватися, у разі відповідності досвіду роботи та освіти кваліфікаційним вимогам до посади.

ОСОБА_1 отримав перелік вакантних посад ДСП «Об`єднання «Радон» станом на 01.06.2023, що підтверджується його особистим підписом.

05.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання «Радон» із заявою про переведення/прийняття його на посаду в Центральному офісі - заступник начальника управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ.

Як вбачається із відповіді в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» В. Дуди від 20.06.2023 № 1.9.1-1.15/908-23, до управління кадрового забезпечення та документообігу підприємства надійшло декілька заяв про переведення на вакантну посаду заступника начальника управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ, у зв`язку із чим вони були розглянуті Комісією з визначення осіб, які мають переважне право залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України. За результатами розгляду було прийнято рішення перевести на зазначену посаду іншу особу, а заяву позивача залишено без задоволення. Разом із тим, у зв`язку із скороченням посади начальника служби фізичного захисту ДСП «Львівський міжобласний спеціальний комбінат» запропоновано позивачу розглянути інші наявні вакансії та, при виявленні бажання, написати заяву на переведення на інші вакантні посади.

Листом в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» В. Дуди від 27.06.2023 № 1.9.1-1.15/951-23 ОСОБА_1 надано перелік вакансій ДСП «Об`єднання «Радон» станом на 27.06.2023.

03.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання «Радон» із заявою про переведення/прийняття його на посаду в Центральному офісі - провідний інженер з фізичного захисту управління забезпечення фізичного захисту.

Як вбачається із відповіді в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» В. Дуди від 12.07.2023 № 1.1.1-1.9/1058-23, заява ОСОБА_1 щодо переведення/прийняття на вакантну посаду від 03.07.2023 надійшла 05.07.2023 та станом на дату надходження заяви на підприємство посада провідного інженера з фізичного захисту управління із забезпечення фізичного захисту не є вакантною. Одночасно запропоновано позивачу розглянути інші наявні вакантні посади на підприємстві, перелік яких йому надано.

26.07.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання «Радон» із заявою про переведення/прийняття його на посаду в Центральному офісі - провідний інженер-технолог з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ.

01.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання «Радон» із заявою про переведення/прийняття його на посаду в Центральному офісі - провідний інженер-технолог управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ.

Відповідно до відповіді в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» В. Дуди від 17.08.2023 № 1.1.1-1.9/293-23 на вищевказану вакантну посаду надійшли заяви від двох кандидатів, у зв`язку з чим запрошено позивача прибути 21.08.2023 о 08:45 год. за адресою м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 50, на Комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, для забезпечення збереження трудових гарантій працівників Державного спеціалізованого підприємства «Об`єднання «Радон» та з метою дотримання норм статті 42 Кодексу законів про працю України.

24.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання «Радон» із заявою, відповідно до якої зазначив, що не був належним чином завчасно повідомлений ДСП «Об`єднання «Радон» про дане засідання Комісії, на якому мали б розглянути його заяву від 01.08.2023 щодо переведення/прийняття на вакантну посаду провідного інженера-технолога управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ та ще одного кандидата на цю посаду, тому він не зміг бути присутнім на засіданні. Відповідно, просив надати належним чином завірені матеріали розгляду заяв від 26.07.2023 та 01.08.2023 щодо переведення/прийняття його на вакантну посаду провідного інженера-технолога управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ.

Згідно з відповіддю в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» В. Дуди від 29.08.2023 № 1.1.1.-1.9/1321-23 за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 від 26.07.2023 р (вх. № 899-23 від 01.08.2023), від 01.08.2023 (вх. № 894-23 від 01.08.2023) щодо переведення/прийняття на посаду та від 01.08.2023 (вх. № 896-23 від 01.08.2023), від 01.08.2023 (вх. № 895-23 від 01.08.2023) щодо повідомлення про розгляд заяви ДСП «Об`єднання «Радон» повідомило таке. До управління кадрового забезпечення та документообігу підприємства надійшло декілька заяв про переведення на вакантну посаду провідного інженера-технолога управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ, у зв`язку із чим вони були розглянуті Комісією з визначення осіб, які мають переважне право залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України. За результатами розгляду було прийнято рішення перевести на зазначену посаду іншу особу, а заяву позивача залишити без задоволення. Водночас ОСОБА_1 було надано перелік вакантних посад станом на 29.08.2023 року.

06.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання «Радон» із заявою про переведення/прийняття його на посаду в Центральному офісі - провідний інженер з комп`ютерних систем управління господарського забезпечення.

Як вбачається із відповіді в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» В. Дуди від 22.09.2023 №1.1.1 - 1.9/1462-23 заява позивача від 06.09.2023 надійшла підприємству 12.09.2023 та станом на дату надходження заяви на підприємство посада провідного інженера з комп`ютерних систем управління господарського забезпечення не була вакантною.

30.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання «Радон» із заявою про переведення/прийняття його на посаду у Центральний виробничий майданчик - провідний інженер з питань охорони відділу фізичного захисту, а у разі відсутності цієї посади на день отримання заяви позивача - просить перевести/прийняти його на посаду у Центральному офісі - радник директора.

Відповідно до протоколу № 2-2023 засідання Комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження при звільненні, від 21.08.2023 вирішено, що за результатами засідання Комісії та аналізу відповідності кандидатів на зайняття вакантної посади ОСОБА_6 відповідає кваліфікаційним вимогам посади провідного інженера-технолога управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ з урахуванням більш високої кваліфікації і продуктивності праці, відповідно до статті 42 КЗпП України. Рекомендовано керівнику підприємства перевести на вакантну посаду провідного інженера-технолога управління з виробничо-технічних питань та поводження з РАВ ОСОБА_6 .

Згідно відповіді в.о. директора ДСП «Об`єднання «Радон» В. Дуди від 12.09.2023 № 1.1.1-1.9/1463-23 направлено ОСОБА_1 копію протоколу № 2-2023 засідання Комісії. При цьому, зазначено, що відповідно до наказу підприємства від 15.03.2023 № 45-н-23 «Про застосування спрощеного обміну документами через засоби телекомунікаційного зв`язку» для оперативного обміну документами (наказами, повідомленнями, заявами, пояснювальними та доповідними записками, тощо) є можливість застосування спрощеного документообігу, в тому числі за допомогою електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 Листом від 17.08.2023 № 111-1.9/293-23 ОСОБА_1 було запрошено, за бажанням, прийняти участь в засіданні Комісії. Відповідно до трекінгу відправлень «Укрпошти» лист станом на 20.08.2023 перебував у відділенні адресата, проте, вищевказаний лист 17.08.2023 також було направлено на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо заяви про переведення/прийняття на посаду провідний інженер управління капітального будівництва, то запропоновано позивачу надати в найкоротший термін копії документів про вищу освіту відповідного напряму підготовки. Окрім того, ОСОБА_1 було надано копію переліку посад станом на 01.06.2023.

Згідно відповіді від 22.09.2023 № 1.1.1-1.9/1464-23 повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 01.08.2023 та на дату надання відповіді трудовий договір не припинено, а відтак, відповідний наказ не видавався. Повідомлено, що запитувані копії документів були направлені листом від 29.08.2023 № 1.1.1-1.9/1323-23 та повернуті на підприємство у зв`язку із закінченням терміну зберігання. При цьому, позивачу повторно направлено копії запитуваних документів згідно заяви від 01.08.2023 (№ 897-23 від 01.08.2023) щодо надання належно завірених копій.

09.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання «Радон» із заявою, в якій просив повторно розглянути його заяву про переведення/прийняття на посаду: Центральний офіс - радник директора, Центральний виробничий майданчик - провідний інженер з питань охорони відділу фізичного захисту, Центральний офіс - провідний інженер управління господарського забезпечення.

Наказом від 02.11.2023 № 742-к/тр ОСОБА_1 , начальника служби фізичного захисту в ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат», звільнено 02.11.2023 у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ДСП «Об`єднання «Радон» не допустив порушення трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 з посади начальника служби фізичного захисту, тому позовні вимоги є безпідставними.

Однак повністю погодитись з цим висновком районного суду колегія суддів не може з огляду на таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частинами першою-третьою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

Колегія судудів встановлено, що у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ДСП «Об`єднання Радон» з позовом у справі № 463/11321/20, яка має преюдиційне значення для розгляду даної справи, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 500 422, 94 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30.03.2023 позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» від 26.10.2020 № 20 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Визнано незаконним наказ Голови комісії з реорганізації ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» від 09.10.2020 № 18 «Про перенесення дати запланованого звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника служби фізичного захисту в ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» з 26.10.2020.

Стягнуто з ДСП «Об`єднання Радон» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 27.10.2020 по 30.03.2023 в розмірі 500 422,94 грн.

На виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.03.2023 у справі № 463/11321/20 наказом ДСП «Об`єднання Радон» № 191-к/тр від 06.04.2023 ОСОБА_1 поновлено на посаді посаді начальника служби фізичного захисту в ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» з 26.10.2020 із встановленням йому посадового окладу в розмірі 15 739,00 грн.

Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 23.04.2024, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу ДСП «Об`єднання Радон» задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.03.2023 скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДСП «Об`єднання Радон» відмовлено.

Тобто, зі скасуванням рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.03.2023 правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі відпали.

Вказане рішення суду першої інстанції, яке виконано роботодавцем та в подальшому скасовано, не тягне правових наслідків та не зумовлює обставин прийняття працівника на роботу, а, отже, законність звільнення позивача ґрунтується на рішенні суду апеляційної інстанції, яким встановлено відсутність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.09.2020 у справі № 130/2249/15-ц.

23.05.2024 виданий наказ ДСП «Об`єднання «Радон» № 269-к/тр «Про скасування наказу ДСП «Об`єднання «Радон» від 06.04.2023 №191-к/тр».

Враховуючи, що наказ від ДСП «Об`єднання «Радон» від 06.04.2023 №191-к/тр про поновлення ОСОБА_1 на посаді посаді начальника служби фізичного захисту в ДСП «Львівський державний міжобласний спеціальний комбінат» скасовано, тому фактично відновив свою дію попередній наказ від 26.10.2020 № 20 «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Наведене виключає можливість застосування у даному випадку положень трудового законодавства щодо порядку звільнення та забезпечення гарантій прав працівника до обставин, які відбулися після вказаного припинення трудових відносин.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але допустив помилку при мотивуванні судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду та викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в цій в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 січня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 02.10.2026

Головуючий

Судді