Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №677/544/26 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/544/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29.09.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., за участю секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнила, в якому просила:

- визнати житловий будинок загальною площею 65,6 кв. м., житлова площа 33,5 кв.м., цегляна прибудова – а1, цегляний хлів – Б, камінний погріб – б, цегляний хлів – В, який розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1386565468227, номер відомостей про речове право: 22970635, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ;

- провести поділ спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 : житловий будинок загальною площею 65,6 кв. м., житлова площа 33,5 кв.м., цегляна прибудова –а1, цегляний хлів – Б, камінний погріб – б, цегляний хлів – В, що розташований по АДРЕСА_1 , по 1/2 частці, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 04.11.2012 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Красилівського районного суду від 12.11.2019 року розірвано. Також в період з серпня 2021 року по серпень 2024 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей.

Перебуваючи у шлюбі, сторони за спільні кошти придбали житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 65,6 кв. м., житлова площа 33,5 кв.м., цегляна прибудова –а1, цегляний хлів – Б, камінний погріб – б, цегляний хлів – В, що підтверджується договором купівлі-продажу посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Грибчиком А.М.

Вказаний житловий будинок був зареєстрований за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1386565468227, відомості про речове право № 22970635. За домовленістю між ними, власником житлового будинку був вказаний ОСОБА_2 . В придбаному житловому будинку вони провели ремонт, чим покращили його стан і придатність для проживання. В будинку проживала їхня сім`я. З часу окремого проживання, а саме, з серпня 2024 року, вони не дійшли згоди щодо спільного використання придбаного під часу шлюбу вказаного житлового будинку. Документи про власність знаходяться у відповідача ОСОБА_2 . В спірному житловому будинку зареєстроване місце проживання її та їхніх дітей, в якому вони фактично проживали по серпень 2024 року. Відповідач категорично заперечує її право на житловий будинок, обмежує до нього доступ і можливості ним користуватися, у зв`язку з чим вона вимушена звертатися з даним позовом до суду.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 28.07.2026 дана цивільна справи прийнята до провадження судді Васільєва С.В. та призначена до судового розгляду.

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, та відсутності позивача, позов підтримує, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач належно повідомлявся про дату, час і місце судового засідання (шляхом надіслання на адресу реєстрації відповідача. До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення 05.08.2026 поштового відправлення, в якому в графі «Розписка про вручення» зазначено « ОСОБА_3 мати»), однак в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності чи про відкладення розгляду справи не подавав.

Відповідно до ч.3 ст.130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 29.09.2026 прийнято рішення про заочний розгляд справи.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, із посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

04.11.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконавчим комітетом Росолівецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області зареєстровано шлюб, про що складно актовий запис № 1, та який рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 12.11.2019 у справі № 677/380/19, розірвано. Рішення набрало законної сили 16.12.2019.

Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.10.2017 ОСОБА_2 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу з ОСОБА_5 (продавцем), згідно якого придбано житловий будинок загальною площею 65,6 кв. м., житлова площа 33,5 кв.м., цегляна прибудова –а1, цегляний хлів – Б, камінний погріб – б, цегляний хлів – В, що розташований по АДРЕСА_1 (договір посвідчений приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Грибчиком А.М. та зареєстрований в реєстрі за № 948).

При цьому ОСОБА_1 було подано нотаріусу заяву від 24.10.2017, згідно якої вона дає згоду на купівлю її чоловіком – ОСОБА_2 вказаного житлового будинку. Підтверджує, що даний будинок з надвірними будівлями буде об`єктом права спільної сумісної власності, як такий, що набувається за час перебування в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 463738407 від 11.02.2026, вказаний житловий будинок був зареєстрований за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1386565468227, відомості про речове право №22970635 на підставі договору купівлі-продажу № 948 від 24.10.2017, за ОСОБА_2 .

Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 18.10.2024, у вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 .

Ринкова вартість спірного житлового будинку станом на 12.02.2026 становить 842 650,00 грн., що підтверджується висновком про ринкову вартість ТОВ «ТІУН».

ІV. Оцінка суду

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі № 496/6032/23.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно з ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів, які б давали змогу спростувати презумпцію спільності майна подружжя.

Крім того, наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя (такий висновок вказано у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22).

Таким чином, оскільки спірне майно є таким, що набуте за час шлюбу сторін, отже є їх спільною сумісною власністю, в якій кожному із співвласників, як позивачу так і відповідачу, належить по 1/2 частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судом встановлено, що спірне майно зареєстроване на відповідача під час перебування сторін у шлюбі, та за презумпцією спільності права власності подружжя належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, а отже частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними та підлягають поділу в ідеальних частках.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 364 ЦК України визначено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, проте така компенсація може бути надана лише за його згодою.

Згідно із ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем не надано до суду доказів, що спірне майно придбане ним за його особисті кошти, а не за спільні кошти подружжя, тому суд, зважаючи на викладене та висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що слід у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за сторонами право власності на 1/2 частку за кожним у житловому будинку.

Такий спосіб захисту узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 06 травня 2026 року у справі № 496/6032/23 та від 06 березня 2026 року у справі № 504/2949/24.

Водночас, суд звертає увагу, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.

При вирішенні спору суд враховує правову позицію, викладену у п.70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), згідно якої при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Суд зауважує, що позовні вимоги про визнання об`єктом права спільної сумісної власності вищезазначеного будинку є зайвими, оскільки таке право спільної сумісної власності виникло у позивача в силу вимог закону та додаткового судового захисту не потребує, метою позивача є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу, а отже така позовна вимога, як окремо заявлена, не є належним способом захисту прав сторін на такий поділ та не відповідає належному способу захисту порушеного права.

Також такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 754/9261/19 (провадження № 61-106св24), від 21 вересня 2022 року в справі № 757/13014/20 (провадження № 61-7321св22).

За вказаних обставин, позов підлягає до часткового задоволення.

V. Розподіл судових витрат у справі.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З врахуванням положень статті 141 ЦПК України суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у виді сплаченого судового збору, стягнувши їх з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку загальною площею 65,6 кв. м., житлова площа 33,5 кв.м., цегляна прибудова – а1, цегляний хлів – Б, камінний погріб – б, цегляний хлів – В, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1386565468227, відомості про речове право № 22970635).

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку загальною площею 65,6 кв. м., житлова площа 33,5 кв.м., цегляна прибудова – а1, цегляний хлів – Б, камінний погріб – б, цегляний хлів – В, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1386565468227, відомості про речове право № 22970635).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4213 (чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 25 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 01.10.2026.

Суддя С. В. Васільєв