Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №607/16236/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2026 Справа №607/16236/26 Провадження №2/607/6739/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника позивача Демковича Ю.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демкович Ю.Й., звернувся в суд із позовом до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, в якому просить визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_2 , котрий постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкове майно станом на 15.04.1991 віднесене до соціальної групи – колгоспний двір, членами якого були ОСОБА_3 – голова двору, ОСОБА_4 – дружина та ОСОБА_2 – син.

Станом на 01.07.1990 усі члени колгоспного двору були співвласниками даного майна, й частка кожного становила по 1/3. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент її смерті у будинку проживали і були зареєстровані ОСОБА_3 – чоловік та ОСОБА_2 – син. Голова двору ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв ОСОБА_2 , про що свідчать дії останнього, як от: він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, так як проживав у згаданому будинковолодінні (п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року), ставши одноосібним власником спадкового майна з врахуванням його частки як члена колгоспного двору.

Померлий ОСОБА_2 був неодружений, дітей не мав, батьки померли. Позивач прийняв спадщину після смерті свого брата, однак нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2026 вказану цивільну справу призначено до судового розгляду по суті на 29.09.2026, та закрито підготовче провадження.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглядати справу без участі їхнього представника, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.

Розглянувши справу, суд дослідив такі докази та встановив такі обставини.

З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 6).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 21.06.1962 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданим повторно 21.01.2025 Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 8).

З довідки № 32 від 23.01.2025, виданої старостою Настасівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Блащак Д., встановлено, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала і на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані і проживали: ОСОБА_3 – чоловік, ОСОБА_2 – син (а.с. 16).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 10.04.1996 (а.с. 7).

З довідки № 31 від 23.01.2025, виданої старостою Настасівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Блащак Д., встановлено, що ОСОБА_3 , проживав і на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом з ним був зареєстрований і прожива: ОСОБА_2 – син (а.с. 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 05.07.2024 Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району (а.с. 9).

З довідки № 739 від 30.12.2024, виданої старостою Настасівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Блащак Д., встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 . В житловому будинку був прописаний і проживав один (а.с. 40).

З постанови приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л. від 13.02.2025 встановлено, що приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л. заведено спадкову справу № 71/2024 після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_1 спадщину після смерті свого брата ОСОБА_2 прийняв. Померлий ОСОБА_2 був неодруженим, дітей не мав, батьки померли. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено у зв`язку із неподанням документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (а.с. 10).

Згідно з інформаційною довідкою № 78 від 27.01.2025, виданою Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Тернопільською районною радою 12.03.1991 на підставі рішення виконкому № 40 від 27.02.1991 та записано 12.03.1991 в реєстрову книгу № 2 за реєстром № 123 (11).

Відповідно до інформаційної довідки № 79 від 27.01.2025, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, житловий будинок по АДРЕСА_1 рахується за головою колгоспного двору ОСОБА_3 (а.с. 20).

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно із роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до статті 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, що діяв на час виникнення правовідносин, майно колгоспного двору належить членам на праві сумісної власності.

Таким чином, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало по 1/3 частині житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель і споруд, що розташований по АДРЕСА_1 .

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , правовідносини щодо спадкування після їх смерті регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до частини першої статті 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом

Згідно із частиною другою статті 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За нормами статті 529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно із статтями 548-549 ЦК УРСР 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до статті 553 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Враховуючи те, що ОСОБА_4 заповіту щодо належного їй, як члену колгоспного двору, майна - 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 не складала, спадщину після її смерті прийняли чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги за законом.

ОСОБА_3 заповіту щодо належного йому майна, в тому числі належної йому як члену колгоспного двору та успадкованої після смерті ОСОБА_4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 не складав. Спадщину після його смерті прийняв син ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 , як члену колгоспному двору належала 1/3 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , інші 2/3 частини вказаного житлового будинку він успадкував за законом після смерті батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , то йому належало все вказане будинковолодіння, однак право власності на нього він не зареєстрував.

Відповідно до статтей 1216-1219 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до частин другої та третьої статті 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1262 Цивільного кодексу України встановлено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Зважаючи на те, що позивач є рідним братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а отже спадкоємцем другої черги за законом, у шестимісячний строк прийняв спадщину, спадкоємці першої черги відсутні, а тому ОСОБА_1 є спадкоємцем вказаного майна.

Суд встановив, що спадкодавцю ОСОБА_2 належав весь житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , однак прав на вказане майно не оформляв.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Враховуючи наведене, а також те, що позивач не може оформити право на спадкове майно в нотаріальній конторі через відсутність правовстановлюючих документів, та зважаючи на визнання відповідачем позову, яке не порушує права інших осіб, суд доходить висновку, що право ОСОБА_1 підлягає захисту в судовому порядку, шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлено 02.10.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_7 .

Відповідач: Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ – 04393462, місцезнаходження: Тернопільська область, Тернопільський район, селище В. Березовиця, вул. С. Бандери, 26.

Головуючий суддя В. М. Позняк