Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №607/18538/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа №607/18538/26 Провадження №3/607/5176/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, яка надійшла з Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , заміжньої, фізичної особи-підприємця, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, у період з квітня по липень 2026 року порушила вимоги законодавства про працю, а саме: укладений між працівником ОСОБА_2 та фізичною особою, яка використовує найману працю - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 трудовий договір №9 від 01.04.2026 підписаний в односторонньому порядку лише ФОП ОСОБА_1 ; заробітну плату працівнику ОСОБА_2 , встановлену згідно з наказом ФОП ОСОБА_1 №4 від 31.03.2026 «Про прийняття на роботу», за період перебування працівника ОСОБА_2 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 в період з 01.04.2026 по 31.07.2026 ФОП ОСОБА_1 нараховано, проте не виплачено, а також не вжито всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівника ОСОБА_2 на своєчасне отримання заробітної плати; при звільненні працівника ОСОБА_2 з посади кухаря ФОП ОСОБА_1 не виплачено їй грошову компенсацію за всі невикористані нею дні щорічної основної відпустки, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1, 2 ст. 10, абз. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 41 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП. При розгляді справи ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, за викладених у складеному щодо неї протоколі обставин, визнала повністю.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

За змістом абз. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, така доведена матеріалами справи, зокрема даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення №ПЗ/ТР/11688/024409/П/ПТ від 20.08.2026, складеному у відповідності до вимог статті 256 КУпАП, де викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 ; витязі з акту №ПЗ/ТР/11688/024409 від 20.08.2026; переліку питань для проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів; переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких складено перелік питань для проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів; виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копії письмової заяви ОСОБА_2 від 31.03.2026; копії наказу ФОП ОСОБА_1 №4 від 31.03.2026 «Про прийняття на роботу»; копії трудового договору №9 від 01.04.2026 між працівником ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 ; копіях розрахункових відомостей ФОП ОСОБА_1 ; копіях відомостей на виплату готівки №20 від 21.04.2026, №21 від 06.05.2026, №25 від 21.05.2026, №26 від 05.06.2026, №32 від 22.06.2026, №33 від 06.07.2026, №36 від 22.07.2026 та №37 від 31.07.2026; копії наказу ФОП ОСОБА_1 №8 від 30.07.2026 «Про звільнення з роботи ОСОБА_3 »; копії бухгалтерської довідки ФОП ОСОБА_1 .

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому такі приймаються до уваги. На думку судді, зазначені докази підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Отже, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 , як суб`єкта підприємницької діяльності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, оскільки остання порушила вимоги законодавства про працю, а саме: укладений між працівником ОСОБА_2 та фізичною особою, яка використовує найману працю - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 трудовий договір №9 від 01.04.2026 підписаний в односторонньому порядку лише ФОП ОСОБА_1 ; заробітну плату працівнику ОСОБА_2 , встановлену згідно з наказом ФОП ОСОБА_1 №4 від 31.03.2026 «Про прийняття на роботу», за період перебування працівника ОСОБА_2 у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 в період з 01.04.2026 по 31.07.2026 ФОП ОСОБА_1 нараховано, проте не виплачено, а також не вжито всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівника ОСОБА_2 на своєчасне отримання заробітної плати; при звільненні працівника ОСОБА_2 з посади кухаря ФОП ОСОБА_1 не виплачено їй грошову компенсацію за всі невикористані нею дні щорічної основної відпустки, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1, 2 ст. 10, абз. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а тому ОСОБА_1 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.

Обставин, які б спростовували зазначений висновок і були підставами для закриття провадження в справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.

Водночас, суддя вважає за необхідне виключити з обсягу обставин, які ставляться у провину ОСОБА_1 згідно зі складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП, порушення вимог ч. 4 ст. 24 КЗпП України шляхом допуску нею, як суб`єктом підприємницької діяльності, працівника ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору, оскільки адміністративна відповідальність за такі дії не передбачена положеннями ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Строк накладення адміністративного стягнення, визначений положеннями ст. 38 КУпАП, на момент розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. ст. 34, 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Отже, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 , як суб`єктом підприємницької діяльності, правопорушення в галузі охорони праці, дані про її особу, відсутність у матеріалах справи відомостей про притягнення її до адміністративної відповідальності раніше, ступінь вини, майновий стан, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 41 КУпАП.

На переконання судді, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 41 КУпАП, є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобіганню вчиненню нею та іншими особами нових правопорушень.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, згідно з якими судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 665,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 33-35, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення із ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню подвійний штраф в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

СуддяІ. М. Царук