Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №910/8363/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2026Справа № 910/8363/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фаст"

про стягнення 324 224,25 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі - позивач, Центр) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фаст" (далі - відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 324 224,25 грн., з яких: 131 668,02 грн. - пеня, 192 556,23 грн. - штраф, нараховані внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю консерви рибної (хек обсмажений в томатному соусі) від 31.03.2025 року № 127-25 (далі - Договір).

Ухвалою від 13.07.2026 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8363/26 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

29.07.2026 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Товариства від 29.07.2026 року № 29/07-26-01, в якому останнє заперечило проти заявлених вимог з посиланням на те, що відповідач поставив належну продукцію у строки, передбачені Договором, тоді як заявлені Центром вимоги є необґрунтованими та такими, що виникли внаслідок неправильного здійснення позивачем вхідного контролю товару.

Також, Товариство зауважило, що акти про фактичну якість та комплектність отриманої продукції не відповідають вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7. Більше того, Товариство не було повідомлене про спірні події, а його представники не брали участь у прийманні товару, тоді як присутній представник відповідача не мав права підписувати документи з оформлення відмови у прийманні неякісного товару.

04.08.2026 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Центру від 03.08.2026 року на відзив, в якій останній навів додаткові аргументи на підтвердження заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що посилання відповідача на відсутність експертного дослідження продукції не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення строків поставки, оскільки факт неналежної якості товару був встановлений під час приймання продукції відповідно до умов Договору та зафіксований відповідними актами.

10.08.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 07.08.2026 року № 07/08-26/01, в яких останнє вказало на те, що якість продукції була підтверджена протоколами випробувань від 14.04.2025 № 0476ПР та від 19.05.2025 № 0650ПР наукової лабораторії Державного підприємства "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації". Також Товариство зауважило, що у висновках складеного товароодержувачем акту від 11.07.2025 року міститься посилання на договір від 24.02.2025 № 48-25 (ЦЗ), який між позивачем та відповідачем не укладався.

31.08.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Центру від 31.08.2026 року з викладом додаткових аргументів на підтвердження заявлених вимог.

03.09.2026 року через систему "Електронний суд" надійшли пояснення Товариства від 03.09.2026 року № 03/09-26-01 із додатковими запереченнями проти позову.

Вищенаведені заяви сторін по суті справи та додаткові письмові пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.03.2025 року між Центром (покупець) та Товариством (постачальник) був укладений Договір, за умовами якого постачальник зобов`язався у 2025 році поставити товароодержувачу хек обсмажений в томатному соусі, код ДК 021:2015:15240000-2 "Рибні консерви та інші рибні страви і пресерви", асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в специфікації (Додаток 1) та технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).

Договір та додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток вказаних суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 2.1 Договору товари повинні відповідати технічному опису (Додаток 2) та вимогам діючих державних стандартів на вид товарів, та підтверджуватись відповідними документами, що засвідчують безпечність товару та його відповідність чинному законодавству України (засвідчені копії постачальником): експертний висновок та/або протокол дослідження (випробування); посвідчення про якість та/або декларація виробника, тощо.

Відповідно до пункту 2.2 Договору при прийманні товару товароодержувачем за кількістю і якістю сторони та товароодержувач керуються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 (далі - Інструкція П-6), Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (далі - Інструкція П-7), та іншими нормативними документами, чинними на території України.

В силу пунктів 2.4.1-2.4.2 Договору, якщо товар виявиться дефектним або таким, що не відповідає умовам цього Договору, додаткових угод, додатків, специфікацій до нього, вимогам технічних регламентів та стандартів тощо, які поширюються на товар, постачальник зобов`язується замінити такий товар на товар належної якості за свій рахунок упродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання листа покупця про виявлення такого товару неналежної якості. Підтвердженням невідповідності товару вимогам, зазначеним у цьому пункті, є лист покупця до постачальника з відповідним обґрунтуванням. У разі, коли товар був прийнятий та оплачений покупцем, було виявлено недоліки, які неможливо було виявити під час приймання (приховані недоліки) складається акт про виявлені недоліки (приховані недоліки).

Згідно з пунктами 2.6, 2.6.1, 2.6.2 Договору товар має передаватись у належній тарі та в упаковці для забезпечення цілісності товару та збереження його якості під час транспортування. Упаковка і маркування товару повинні відповідати його специфікації, технічним умовам і стандартам та забезпечувати належні умови транспортування товару. Товар має бути упакований постачальником таким чином, щоб не допустити його знищення чи псування, а також уберегти від атмосферних впливів та забезпечити його безпечне перевезення.

У пункті 5.1 Договору його сторони визначили, що строк поставки товарів визначається листом-заявкою покупця, але не пізніше 30.11.2025 року.

Згідно з пунктом 5.2 Договору місце поставки товару визначено в Специфікації (Додаток 1) до цього Договору. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони укладають додаткову угоду до цього Договору, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 5.4 Договору на момент поставки товару постачальник надає документи, що підтверджують те, що товар відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, інші документи, визначені пунктом 2.1 Договору.

Неналежне оформлення постачальником документів, зазначених в пункті 5.4 Договору, або відсутність хоча б одного із цих документів вважається простроченням постачання товару, до усунення якого покупець має право відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати товару (пункт 5.5 Договору).

У пунктах 5.10, 5.11 Договору сторони погодили, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться товароодержувачем у присутності постачальника (представника постачальника). Присутність постачальника (представника постачальника) під час приймання товару товароодержувачем є обов`язковою. Постачальник (представник постачальника) повинен мати підтверджуючий документ (доручення, довіреність), який уповноважує його на участь в прийманні товароодержувачем товару. У разі відсутності підтверджуючих документів, які уповноважують постачальника (представника постачальника) на участь в прийманні товароодержувачем товару, приймання товару товароодержувачем не проводиться.

Згідно з пунктом 5.14.1 Договору повернення товару постачальнику здійснюється, зокрема у випадках виявлення неналежної якості товару в момент його приймання або під час зберігання товароодержувачем, у разі виявлення недоліків, що неможливо було виявити під час приймання товару товароодержувачем, а також за результатами лабораторного дослідження.

У пункті 8.3 Договору сторони дійшли згоди, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Згідно з пунктом 12.1 Договору останній набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2025 року.

Відповідно до заявки від 22.04.2025 № 06.1/3874-25-Вих Центр замовив поставку товару за Договором, зокрема до в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 .

09.06.2026 року Центр надіслав Товариству лист № 06.1/5229-25-Вих, в якому погодив постачання товару за Договором у термін до 30.06.2025 року.

Разом із тим, в обґрунтування пред`явлених вимог позивач вказував на те, що Товариство неналежним чином виконало взяті на себе за Договором зобов`язання, допустивши прострочення поставки 15 000 кг товару до в/ч НОМЕР_2 відповідно до видаткової накладної № 127-25/11 та акту приймання-передавання товарів № 11 - на 9 днів; 5 000,32 кг товару до в/ч НОМЕР_1 відповідно до видаткової накладної № 127-25/5 та акту приймання передавання товарів № 127-25/14 - на 37 днів; 11 750,4 кг товару до в/ч НОМЕР_2 відповідно до видаткової накладної № 127-25/13 та акту приймання передавання товарів № 127-25/13 - на 41 день.

Листом від 16.01.2026 № 06.1/876-26-Вих позивач звернувся до Товариства з вимогою про сплату нарахованих внаслідок прострочення поставки товару штрафних санкцій в загальній сумі 324 224,25 грн. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

З урахуванням наведених підстав, Центр звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства нарахованих за Договором штрафних санкцій у загальному розмірі 324 224,25 грн., з яких: 131 668,02 грн. - пеня, 192 556,23 грн. - штраф.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час укладення Договору) та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки Центру передбаченого укладеним між сторонами Договором товару, позивач просив суд стягнути з Товариства 131 668,02 грн. пені, нарахованої із застосуванням ставки 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення за кожною з трьох спірних видаткових накладних окремо, а також 192 556,23 грн. штрафу, що становить 7 % від вартості товару, поставку якого було прострочено понад тридцять днів.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

Суд зазначає, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання, зокрема, у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

У пункті 8.3 Договору його сторони погодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

З позовної заяви вбачається, що Центром, зокрема нараховано до стягнення з Товариства 30 382,64 грн. пені та 57 480,68 грн. штрафу за порушення поставки на 37 днів 5 000,32 кг товару до в/ч НОМЕР_1 відповідно до видаткової накладної № 127-25/5 та акту приймання передавання товарів № 127-25/14.

Заперечуючи проти заявлених Центром вимог, Товариство вказувало, зокрема, на те, що поставку до в/ч НОМЕР_1 товару обсягом 5 000,32 кг відповідач здійснив у строки, передбачені Договором, проте Центр відмовився приймати такий товар та безпідставно його повернув. При цьому, перевірку товару було проведено не в спосіб, передбачений Інструкцією П-7, та за відсутності належного представника постачальника.

Однак, суд критично оцінює такі доводи Товариства, зважаючи на таке.

З наявного у матеріалах справи акту від 15.05.2025 року б/н огляду та повернення продукції вбачається, що під час фізичного огляду продукції та вивчення супровідних документів виявлено, що металеві банки вкриті корозією, наявна піддутість банок та їх вдавлення, після відкриття металевих банок відчувається неприємний запах та смак, не властивий консервам даного виду, що є порушенням вимог підпункту 5.1.2 Розділу 5 ДСТУ 7771:2015 "Банки металеві для консервів. Технічні умови", де зазначено, що банки повинні мати гладку поверхню (без вдавлень, скибок, здуття, полуди, точок, корозії) та умов Договору, а саме: Розділ ІІ. Якість товарів, підпункт 2.6.2 та Розділ V. Умови поставки, підпункт 5.6.1 та Технічному опису (Додаток 2 до Договору); на партію виготовлення 26.03.2025 року відсутня декларація виробника на відповідність, що є порушенням умов Договору (Розділ ІІ). Якість товарів, підпункт 2.1; 4. У протоколі випробувань від 14.04.2025 року № 0476 ПР відсутні фізико-хімічні показники (% масової частки кухонної солі, сухих компонентів, загальна кислотність, сторонні домішки), промислова стерильність, вміст радіонуклідів згідно ТУ 10.2- 32882066-003:2020.

Також, у вказаному вище акті зазначено, що про виявлення порушення під час приймання продукції та вивченні супровідних документів постачальника - Товариство повідомлено у телефонному режимі (тел. 098-187-00-43).

У пункті 11 Інструкції П-7 визначено, що одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов`язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

Також в силу пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

За умовами пункту 16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (пункт 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Згідно з пунктом 2.1 Договору товари повинні відповідати технічному опису (додаток 2) та вимогам діючих державних стандартів на вид товарів, та підтверджуватись відповідними документами, що засвідчують безпечність товару та його відповідність чинному законодавству України (засвідчені копії постачальником): експертний висновок та/або протокол дослідження (випробування); посвідчення про якість та/або декларація виробника, тощо.

Також, у пунктах 5.12.1-5.12.7 Договору його сторони погодили умови поставки товару та умови приймання товару за якістю та кількістю.

Так, наведеними пунктами Договору унормовано, що під час приймання товару товароодержувач: проводить візуальну перевірку транспортного засобу, щодо його відповідності для транспортування типу товару, який поставляється; перевіряє надані постачальником документи на товар (акт приймання-передавання товару, документи, що підтверджують якість товару, їх кількість, довіреність представника постачальника тощо); проводить перевірку якості упакування (за його наявністю) товару; проводить перевірку фактичної кількості товару, його якість, маркування комплектність та здійснює перевірку відповідності товару технічному опису (Додаток 2) цього Договору, з урахуванням нормативних документів, що регламентують правила приймання визначеної групи товарів; має право фіксувати засобами фото- та відео- пристроями процес приймання-передавання товару; підписує акт приймання-передавання товару або Акт про виявлені недоліки (приховані недоліки) товару.

Тобто, пункти 5.12.1- 5.12.7 Договору детально регламентують процедуру приймання товару і прямо зобов`язують товароодержувача проводити візуальний огляд транспортного засобу, перевіряти якість упакування, маркування, а також фактичну якість і комплектність товару на відповідність технічному опису (Додаток 2).

З урахуванням наведеного, товароодержувач мав не лише право, а й чітко нормативно визначений та встановлений Договором обов`язок оглядати, перевіряти та оцінювати якість, комплектність, пакування та маркування продукції безпосередньо під час її поставки (приймання), що у свою чергу не суперечить ані вимогам Інструкції П-7, ані укладеному між сторонами Договору.

На виконання положень пункту 5.16 Договору Центр склав відповідний акт, в якому зазначив інформацію про причини не прийняття товару з посиланням на відповідні пункти ДСТУ 7771:2015 та умови Договору "Розділ ІІ. Якість товарів".

Слід зауважити, що акт від 15.05.2025 року б/н підписаний без зауважень представником постачальника, участь якого у прийманні товару є обов`язковою, що узгоджено сторонами у пункті 5.11 Договору.

Суд не бере до уваги наведені Товариством у відзиві від 29.07.2026 року посилання на те, що у представника постачальника Трипуна В.А. були відсутні повноваження брати участь в прийманні товароодержувачем поставленого товару та підписувати при цьому документи з оформленням відмови в прийманні товароодержувачем неякісного товару, оскільки, як вбачається з наявної у справі копії довіреності Товариства від 01.06.2026 року, Трипуна В`ячеслава Анатолійовича уповноважено діяти від імені директора Товариства в усіх установах, підприємствах і організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності. Також, Трипуну В.А. надане право здавати продукцію, надавати для огляду зразки продукції.

Аналіз змісту виданої Трипуну В.А. довіреності від 01.06.2026 року в сукупності з положеннями пунктів 5.10, 5.11, 5.12.7 Договору свідчить, що документальна фіксація приймання товару за якістю та кількістю шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі (або акта повернення продукції) є логічною, невід`ємною та завершальною стадією процесу приймання (здачі) товару. Оскільки здійснення приймання (здачі) товару об`єктивно неможливе без належного посвідчення факту її передачі (або виявлення недоліків під час огляду) шляхом складення акта, повноваження представника на підписання відповідного акта безпосередньо охоплювалися обсягом прав, визначених у довіреності від 01.06.2026 року.

Отже, підписуючи акт без зауважень, представник Товариства діяв у межах наданих йому відповідачем повноважень та згідно з умовами Договору. Відтак, твердження відповідача про неналежність такого представництва є безпідставними та спростовуються буквальним тлумаченням тексту самої довіреності від 01.06.2026 року.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій за порушення строків поставки 5 000,32 кг товару до в/ч НОМЕР_2 , суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з Товариства, є сума пені у розмірі 30 382,64 грн., нарахована у період з 01.07.2025 року по 06.08.2025 року на вартість несвоєчасно поставленого товару обсягом 5 000,32 кг.

Також, суд дійшов висновку про арифметичну правильність та відповідність положенням чинного законодавства і умовам Договору вимог Центру про стягнення з Товариства 57 480,68 грн. штрафу, нарахованого за прострочення поставки 5 000,32 кг товару до в/ч НОМЕР_1 понад 30 днів.

Разом із тим, суд погоджується з доводами Товариства щодо відсутності підстав для стягнення 79 115,68 грн. пені та 135 075,55 грн. штрафу за прострочення останнім поставки до в/ч НОМЕР_2 товару обсягом 11 750,40 кг, з урахуванням такого.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині Центр вказував на те, що лабораторне дослідження партії товару в кількості 11 750,40 кг підтвердило її невідповідність встановленим вимогам, у зв`язку з чим товароодержувачем було складено відповідний акт про виявлені недоліки (огляду та повернення продукції), а вказаний обсяг товару повернуто постачальнику.

Підставою для повернення вказаного обсягу товару було зазначено порушення вимог пункту 5.16 Таблиця 1. "Хек обсмажений у томатному соусі, Технічні умови" в частині невідповідності масової частки соусу - 34 % при дозволених 30 %, масова частка риби - 66 % при дозволених 70 %.

Вказані підстави зафіксовані позивачем в актах огляду та повернення харчових продуктів від 11.07.2025 року та від 19.07.2025 року.

Проте, вказані Центром підстави для повернення поставленого Товариством за Договором 11 750,40 кг товару не знайшли свого доказового підтвердження при розгляді справи.

Крім того, у матеріалах справи наявний експертний висновок від 16.07.2025 № 002027 п/25 щодо партії консерви рибних стерилізованих "Хек обсмажений у томатному соусі" 002027п/1/25, виробник - ТОВ "Фінвал-2006", з якого вбачається, що масова частка складових соусу у вказаній партії - 29,96 %, тоді як масова частка складових частин риби - 70,04 %.

Згідно з частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З урахуванням того, що Центр не надав належних і допустимих доказів порушення відповідачем строків поставки 11 750,40 кг товару до в/ч НОМЕР_1 з вини Товариства, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині про стягнення з Товариства 79 115,68 грн. пені та 135 075,55 грн. штрафу, з огляду на недоведеність Центром наявності підстав для застосування до відповідача визначеної Договором відповідальності.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з Товариства 79 115,68 грн. пені та 135 075,55 грн. штрафу, у зв`язку з чим у задоволенні вимог позивача у цій частині слід відмовити.

У той же час щодо вимог Центру щодо стягнення з Товариства 22 169,70 грн. пені за порушення строку поставки 15 000 кг товару до в/ч НОМЕР_2 , слід зазначити таке.

Як встановлено судом раніше, листом-заявкою від 22.04.2026 № 06.1/3874-25-Вих (у редакції листа від 09.06.2025 № 06.1/5229-25-Вих) сторони узгодили поставку відповідачем продукції у строк до 30.06.2026 року.

У позовній заяві Центр вказував на те, що Товариство здійснило поставку продукції обсягом 15 000 кг до в/ч НОМЕР_2 10.07.2025 року та здійснював нарахування пені за порушення строків поставки означеного обсягу товару до вказаної дати.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача у вказаній частині, Товариство вказувало, що поставку вказаного вище товару до в/ч НОМЕР_2 воно здійснило 01.07.2025 року, що підтверджується видатковою накладною від 01.07.2025 року № 127-25/11 та актом приймання-передавання товарів від 01.07.2025 року.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд зауважує, що видаткова накладна та акт приймання-передачі за своєю правовою природою є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції.

Зі змісту абзацу 3 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" вбачається, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такий обов`язковий реквізит, як дата складання.

З наявної у матеріалах справи копії видаткової накладної від 01.07.2025 року № 127-25/11 вбачається, що її підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками вказаних суб`єктів господарювання.

При цьому, до акту приймання-передавання товарів від 01.07.2025 року внесено власноручні помітки невідомої особи "отримано 10.07.25".

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що наявність двох взаємопов`язаних документів (видаткової накладної та акту, що підписані, як позивачем, так і відповідачем) з однаковою друкованою датою (01.07.2025 року) свідчить про узгоджену волю сторін щодо дати вчинення господарської операції саме 01.07.2025 року.

При цьому, Центром не надано будь-яких належних доказів, наприклад товарно-транспортної накладної або акту приймання-передачі від вказаної дати тощо, на підтвердження поставки товару саме 10.07.2025 року

Згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару (01.07.2026 року) не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведених сум.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства на користь позивача пені у розмірі 22 169,70 грн., нарахованої внаслідок несвоєчасної поставки до в/ч НОМЕР_2 товару обсягом 15 000 кг.

Проаналізувавши вищевказані обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що стягненню з Товариства на користь позивача підлягає 30 382,64 грн. та 57 480,68 грн. штрафу, тоді як у задоволенні вимог Центру про стягнення з відповідача 101 285,38 грн. пені та 135 075,55 грн. штрафу слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим позовні вимоги, з урахуванням встановлених судом обставин справи, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Фаст" (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 11-Б, приміщення 7; код ЄДРПОУ 44610915) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, місто Київ, вулиця Ялтинська, будинок 11; код ЄДРПОУ 23311317) 30 382 (тридцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 64? коп. пені, 57 480 (п`ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 68 коп. штрафу, а також 1 054 (одну тисячу п`ятдесят чотири) грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.10.2026 року.

Суддя В.С. Ломака