Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №372/126/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/11117/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026року місто Київ

справа №372/126/26

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Центренерго» та за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Проць Т.В., повний текст рішення складено 06 квітня 2026 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року позивач ПАТ «Центренерго» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 , ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» на його користь заборгованість з постачання теплової енергії за період з січня 2017 року по жовтень 2023 року у розмірі 38266,34 грн., інфляційні втрати в розмірі 16632,56грн., 3% річних у розмірі 3574,01 грн., а всього 58472,91 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що ОСОБА_1 уклав інвестиційний договір з банком «Аркада» за програмою ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ».

Вказував, що 30жовтня 2009 року ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» було отримано в інспекції ДАБК у Київській області свідоцтво №10000493 про відповідність збудованого об`єкта по АДРЕСА_1 проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил, яке було видане на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 30 жовтня 2009 року.

Зазначав, що після введення будинку в експлуатацію позивач почав надавати тепло в будинок та квартири власників.

Вказував, що ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» умови інвестиційного договору не виконав, квартиру у власність ОСОБА_2 після введення будинку в експлуатацію не передав, що підтверджується рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі №757/61477/18-ц.

Зазначав, що лише 29 вересня 2023 року були передані ключі від квартири ОСОБА_3 та останній цього ж дня оформив право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Посилався на те, що ОСОБА_1 заперечує наявність у нього заборгованості, оскільки послугами позивача він не користувався.

Вказував, що до передачі вказаної квартири ОСОБА_1 мав лише майнове право та не міг користуватися послугами позивача, який надавав послугу теплопостачання у квартиру №277 з дня введення будинку №11 в експлуатацію, тому фактичним споживачем послуг позивача до 29 вересня 2023 року є саме ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ».

Оскільки відповідачі не виконали своїх зобов'язань по оплаті наданих позивачем послуг, а відтак по квартирі АДРЕСА_2 утворилася заборгованість з постачання теплової енергії, яку позивач просить стягнути з останніх на свою користь.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2026 року позов ПАТ «Центренерго» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Центренерго» в особі Трипільської ТЕС заборгованість за надані послуги з теплопостачання станом на 31 жовтня 2023 року у розмірі 29236,46 грн.

У задоволенні позовних вимог до ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог посилався на те, що у спірний період з січня 2017 року по жовтень 2023 року він не був власником квартири, оскільки право власності виникло 29 вересня 2023 року, не мав доступу до неї, не мав ключів і не укладав жодного договору на теплопостачання, відповідно він не міг бути споживачем цієї послуги.

Вказував, що суд першої інстанції не дослідив ключовий доказ - акт передачі ключів від 29 вересня 2023 року, який є прямим і безспірним доказом того, що до цієї дати він не мав доступу до квартири.

Зазначав, що він не маючи ключів від квартири об`єктивно не міг споживати послугу, перебувати у квартирі, контролювати подачу тепла або встановити лічильник.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що скарг від відповідача не надходило є юридично безпідставними у відсутність договірних відносин та фізичного доступу до квартири. Відсутність скарг є прямим наслідком відсутності доступу, а не підтвердженням споживання послуги.

Зазначав, що суд першої інстанції не встановив особу, яка фактично утримувала квартиру №277 у спірний період.

Посилався на те, що зі змісту письмових пояснень забудовника, які містяться у матеріалах справи №757/61477/18-ц та №372/2214/21 вбачається, що квартира №277 перебувала під збереженням забудовника до моменту її передачі. При цьому, суд першої інстанції не дослідив це питання і не визначив належного боржника, що унеможливлює ухвалення законного рішення про стягнення заборгованості.

Вказував, що позов подано у січні 2026 року, а відтак вимоги щодо всіх платежів до січня 2023 року подані з пропуском строку позовної давності.

Вважає, що позивач нараховував борг на завищену площу, водночас відсутні докази фактичного надання послуги. Так, позивач нараховував борг виходячи з площі 47,6 кв.м./46,0 кв.м. (опалювальна). Проте всі документи в матеріалах справи підтверджують фактичну площу 46,1 кв.м./45,1 кв.м. (опалювальна).

Зазначав, що суд першої інстанції безпідставно посилався на обставини викладені у постанові Верховного Суду у справі №372/2214/21, оскільки вони не мають преюдиційного значення для визначення боржника у даній справі.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ПАТ «Центренерго» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи просив скасувати рішення в частині відмови у стягненні частини заборгованості з ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» та постановити у цій частині нове рішення, яким задоволити вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ»заборгованості за надані послуги теплопостачання в квартиру АДРЕСА_2 у розмірі 29236,46 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що уклавши інвестиційний договір ОСОБА_1 придбав майнові права на квартиру, а ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» зобов`язаний був збудувати та передати майно ОСОБА_3 .

Вказував, що будівництво було завершено в 2009 році, що підтверджується документами Інспекції ДАБК, а зобов`язання передати майно відповідач ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ»виконав лише 29вересня 2023 року. У цей період (з 2009 по 2023 рік) у відповідача ОСОБА_1 було лише майнове право, що було встановлено рішенням суду у справі №372/2214/23

Зазначав, що майнове право та речове право на річ - це різні, хоча і взаємопов'язані, юридичні поняття, яким не надано належної оцінки у рішенні суду першої інстанції.Речове право, зокрема, право власності, надає власнику найширші можливості щодо речі, включаючи володіння, користування та розпорядження. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, що відрізняються від права власності. Вони можуть включати право володіння, розпорядження, а також інші специфічні права та право вимоги, яким і скористався відповідач ОСОБА_1 у 2018 році.

Посилався на те, що приймаючи рішення у справі Обухівський районний суд не дав належної оцінки майновому та речовому праву власності, визначення споживача та виникненню зобов`язань з оплати наданих послуг теплопостачання.

Вважає, що відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» відповідач ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» був зобов`язаний передати квартиру відповідачу ОСОБА_3 , який би згідно ст.328 ЦК зміг би набути права власності на неї, що й сталося, однак, не з часу введення будинку в експлуатацію, а 29 вересня 2023 року.

У червні 2026 року від відповідача ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказував на те, що питання щодо не визнання ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» утримувачем майна (двох квартир), яке не зобов`язане платити за комунальні послуги до дати оформлення права власності на квартиру по АДРЕСА_5 , було предметом розгляду ВерховнимСудом, який в постанові усправі №377/2214/21 від 10 серпня 2023 рокузазначав, що оскільки суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання забудовника передати квартири позивачу та оформити право власності на квартири, оскільки не встановив, що саме дії відповідача унеможливили завершення процедури з оформлення права власності на об`єкти інвестування, тому немає підстав для задоволення похідної вимоги про визнання ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» утримувачем спірних квартир та покладення на нього обов`язку платити за комунальні послуги до дати оформлення права власності на квартири за позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2005 року між АКБ «Аркада» (банк) та ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» (забудовник) укладено Генеральний договір, відповідно до умов якого забудовник зобов`язувався організувати спорудження об`єктів будівництва у встановлені строки та належної якості, ввести об`єкти будівництва в експлуатацію та оформити право власності довірителів на закріплені за ними об`єкти інвестування, а банк зобов`язувався своєчасно здійснювати фінансування будівництва.

06 червня 2008 року ОСОБА_1 та АКБ «Аркада» уклали договір №58624 про участь у фонді фінансування будівництва за програмою ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ».

24 вересня 2009 року між АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 було укладено договір №586624 про уступку майнових прав, відповідно до якого довіритель набув майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа, проектна 47,05 кв.м.

ОСОБА_1 відмовився отримувати від управителя ФФБ довідки про право на набуття у власність квартири №277 з підстав незгоди із визначеними БТІ площами спірних квартир.

30 жовтня 2009 року ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» було отримано в інспекції ДАБК у Київській області свідоцтво №10000493 про відповідність збудованого об`єкта по АДРЕСА_1 проектній документації, вимогам державних стандартів будівельних норм і правил, яке було видане на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 30 жовтня 2009 року.

Відповідно до актів приймання-передачі об'єкта інвестування (квартири) від 29 вересня 2023 року та копмлекту ключів від вхідних дверей квартири від 29 вересня 2023 року ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ»передав, а довіритель ОСОБА_1 отримав квартиру та комплекти ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_6 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірну квартиру 29 вересня 2023 року.

17 жовтня 2023 року між ПАТ «Центренерго» та ОСОБА_1 укладено договір №50112770 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за спірною квартирою обліковується борг у сумі 38266,34 грн. за період з січня 2017 року по жовтень 2023 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ПАТ «Центренерго» просив стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» заборгованість з постачання теплової енергії за період з січня 2017 року по жовтень 2023 року у розмірі 38266,34 грн.

Заявляючи позовні вимоги до відповідачів позивач вказував на те, що після введення будинку АДРЕСА_1 в експлуатацію Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» в опалювальний період надає послуги з постачання теплової енергії в квартири мешканців даного будинку. Зазначав, що позивачу стало відомо, що ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» передало за актом приймання-передачі ключі від квартири та квартиру №277 власнику ОСОБА_1 лише 29 вересня 2023 року. Посилався на те, що оскільки квартира не була передана майбутньому власнику відразу після введення будинку в експлуатацію та відповідно ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» не виконав свої зобов'язання за інвестиційним договором, а відтак квартира №277 була у віданні ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» та він є фактичним споживачем послуг, які надавав позивач до квартири №277 до моменту передачі ключів власнику.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з теплопостачання по квартирі №277 станом на 31 жовтня 2023 року у розмірі 29236,46 грн., суд першої інстанції посилався на положення ч.4 ст.319, ч.1 ст.322 ЦК України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та виходив з того, що саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_5 , враховуючи, що позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з наданням позивачем комунальних послуг та наявності з боку відповідача невиконаних зобов'язань щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг. Скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідача на адресу позивача не надходило. Доказів зворотного відповідачем в ході розгляду справи до суду подано не було.

Щодо стягнення на користь позивача виплат передбачених ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції виходив з того, що нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних в межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідача (з огляду на заборону на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг під час військового стану до 29 грудня 2023 року).

За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, судом першої інстанції встановлено, що стягненню на користь позивача за період з січня 2017 року по лютий 2022 року підлягають 3% річних у розмірі 2516,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 8533,99 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Переглядаючи позовні вимоги в частині заявлених до відповідача ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статями 66, 67, 162 ЖК України передбачено, що за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до п.5 ч.2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість з постачання теплової енергії до квартири №277 за період з січня 2017 року по жовтень 2023 року у розмірі 38266,34 грн.

При цьому, з доказів які містяться в матеріалах справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у вказаний період не був власником квартири АДРЕСА_2 , не мав доступу до неї (з огляду на те, що комплекти ключів отримав лише 29 вересня 2023 року) і не укладав жодного договору з позивачем на теплопостачання до жовтня 2023 року.

Не маючи ключів від квартири ОСОБА_1 об`єктивно не міг споживати послугу, перебувати у квартирі, контролювати подачу тепла або встановити лічильник.

Суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 вересня 2020 року у справі №757/61477/18-ц визнано незаконною бездіяльність забудовника - ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «Укржитлоінвест» щодо відмови від виправлення технічних характеристик квартири №277 та передачі документів для оформлення права власності. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не ухилявся від обов`язку оформити право власності на квартиру у встановлений законом порядку, оскільки фактично не міг оформити таке права, з огляду на відсутність належних документів від забудовника, отже діяв добросовісно.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними позовні вимоги заявлені до відповідача ОСОБА_1 , оскільки обов`язок по внесенню плати за утримання квартири і комунальні послуги виникає з моменту виникнення права власності, тобто після державної реєстрації такого права.

Оскільки ОСОБА_1 у період з січня 2017 року по жовтень 2023 року не був власником спірної квартири, не був у ній зареєстрований, не мав до неї доступу, відповідно не користувався наданими позивачем послугами, а відтак до останнього не можуть бути застосовані положення статті 322 ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача заявлених до ОСОБА_1 .

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Центренерго» заборгованості за надані послуги з теплопостачання станом на 31 жовтня 2023 року у розмірі 29236,46 грн підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заявлених доОСОБА_1 .

Щодо посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що позов подано у січні 2026 року, а відтак вимоги щодо всіх платежів до січня 2023 року подані з пропуском строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача заявлених до відповідача ОСОБА_1 , а відтак відсутні підстави для розгляду заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Переглядаючи позовні вимоги заявлені до ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Положеннями статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до ч.2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 ччастини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ПАТ «Центренерго» пред'явив вимоги про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 та ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ».

Оскільки спір у даній справі виник з приводу стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги між ПАТ «Центренерго» та ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ», які є юридичними особами, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ПАТ «Центренерго» заявлені до ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст.377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, визначених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч.1 статті 256 ЦПК України).

З огляду на те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил юрисдикції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог заявлених до ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» та закриття провадження у справі в цій частині відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на те, що Київський апеляційний суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ», а рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, таким чином доводи апеляційної скарги ПАТ «Центренерго» слід задовольнити частково.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.255, 367, 368, 374, 376, 377, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2026 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заявлених до ОСОБА_1 .

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2026 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго» заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» про стягнення заборгованості скасувати, провадження у цій частині позовних вимог закрити.

Роз`яснити Публічному акціонерному товариству «Центренерго», що даний спір в частині позовних вимог заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційна будівельна компанія «УКРЖИТЛОІНВЕСТ» про стягнення заборгованості підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: