Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №761/46916/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/10187/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року місто Київ

справа № 761/46916/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Щур К.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача арбітражного керуючого ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року про закриття провадження у справі, постановлену під головуванням судді Анохіна А.М., у справі за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» з ринку в особі Білай Ольги Сергіївни про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:

зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку в особі Білай О.С. внести до кошторису витрат та затвердити кошторис витрат на ліквідацію банку із встановленими п.7 ухвали Господарського суду Київської області від 07 грудня 2022 року у справі №БЗ/255-10 та у відповідному Наказі Господарського суду Київської області від 20 січня 2023 року і стягненими з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 сумами частини витрат ліквідатора в розмірі 12338,67 грн та частини основної грошової винагороди в розмірі 194278,10 грн (разом 206616,77 грн), як часткове їх погашення за період з червня 2016 року по вересень 2022 року в процесі ліквідаційної процедури боржника банку - ЗАТ «Переяслав-Хмельницький хлібозавод», а також виплатити їх позивачу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач арбітражний керуючий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції не враховано, що позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 03 листопада 2026 року не ліквідатором ЗАТ «Переяслав-Хмельницький хлібозавод» у справі №БЗ/255-10 про банкрутство даного товариства, а арбітражним керуючим ОСОБА_1 після виконання ним повноважень ліквідатора в процесі ліквідаційної процедури боржника банку ПАТ «Банк «Київська Русь» - ЗАТ «Переяслав-Хмельницький хлібозавод» в попередній період - з червня 2016 року по вересень 2022 року.

Вказував, що судом першої інстанції не врахований правовий статус позивача, арбітражного керуючого, який згідно зі ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства є фізичною особою, а позовні вимоги позивача спрямовані на захист його цивільних прав та інтересів, оскільки він відповідно п.1 ст.10 Кодексу України з процедур банкрутства є суб`єктом незалежної професійної діяльності, самозайнятою фізичною особою - арбітражним керуючим, що був призначений господарським судом у встановленому порядку у справі про банкрутство ліквідатором банкрута.

Зазначав, що в розумінні ст.20 ГПК України, ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства у позивача як фізичної особи не має спору з боржником (банкрутом) у справі про банкрутство.

Вказував, що в даному випадку обидві сторони (арбітражний керуючий і ФГВФО з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь») не є учасниками господарського процесу, відсутні факти здійснення ними господарської діяльності, таким чином характер спірних правовідносин арбітражного керуючого та банку чи наразі його спеціального органу управління не має ознак господарських відносин.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Сторони всудове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від позивача надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у його відсутність.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку в особі Білай О.С. про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку в особі Білай О.С. внести до кошторису витрат та затвердити кошторис витрат на ліквідацію банку із встановленими п.7 ухвали Господарського суду Київської області від 07 грудня 2022 року у справі №БЗ/255-10 та у відповідному Наказі Господарського суду Київської області від 20 січня 2023 року і стягненими з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 сумами частини витрат ліквідатора в розмірі 12338,67 грн та частини основної грошової винагороди в розмірі 194278,10 грн (разом 206616,77 грн), як часткове їх погашення за період з червня 2016 року по вересень 2022 року в процесі ліквідаційної процедури боржника банку - ЗАТ «Переяслав-Хмельницький хлібозавод», а також виплатити їх позивачу.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції посилався на п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України та виходив з того, що господарським судом Київської області в межах справи №БЗ/255-10 про банкрутство ЗАТ «Переяслав-Хмельницький хлібзавод» постановлено ухвалу від 07 грудня 2022 року про стягнення з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 коштів, тобто даний спір згідно з ст.20 ГПК України, ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає розгляду в господарському суді.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та №29465/04).

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Юрисдикційність конкретного спору чи категорії спорів може бути прямо визначена в законі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 ГК України).

Суб`єкти господарювання підлягають державній реєстрації відповідно до цього Кодексу та закону (частина друга статті 19 ГК України). Суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації відповідно як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом (частина перша статті 58 ГК України).

Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

Згідно з п.6 ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури.

З документів долучених до матеріалів справи вбачається, що стягнення з ПАТ «Банк «Київська Русь» (кредитора боржника) на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 коштів уже проведено в межах справи №БЗ/255-10 про банкрутство ЗАТ «Переяслав-Хмельницький хлібозавод» і за ухвалою господарського суду Київської області від 07 грудня 2022 року сама ліквідаційна процедура банкрута завершена, а провадження у цій справі закрито, яке і проводилося відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, з прийняттям ухвали господарського суду Київської області від 07 грудня 2022 року ліквідаційна процедура за справою №БЗ/255-10 припинена, як і повноваження ліквідатора ОСОБА_1

З позовної заяви вбачається, що арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду як фізична особа за захистом порушеного права на оплату грошової винагороди, шляхом зобов`язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк «Київська Русь» з ринку в особі Білай О.С. внести до кошторису витрат та затвердити кошторис витрат на ліквідацію банку із встановленими п.7 ухвали Господарського суду Київської області від 07 грудня 2022 року у справі №БЗ/255-10 та у відповідному Наказі Господарського суду Київської області від 20 січня 2023 року і стягненими з ПАТ «Банк «Київська Русь» на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 сумами частини витрат ліквідатора в розмірі 12338,67 грн та частини основної грошової винагороди в розмірі 194278,10 грн (разом 206616,77 грн), як часткове їх погашення за період з червня 2016 року по вересень 2022 року в процесі ліквідаційної процедури боржника банку - ЗАТ «Переяслав-Хмельницький хлібозавод», а також виплатити їх позивачу.

Слід взяти до уваги, що арбітражний керуючий за правовим статусом є самозайнятою фізичною особою, яка призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про розгляд справи в порядку господарського судочинства.

Таким чином, зважаючи на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача арбітражного керуючого ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 19 лютого 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Головуючий:

Судді: