Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №757/19725/16-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/6096/2026

справа №757/19725/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Новака Р.В., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 04 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів поданої заяви.

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами.

Вимоги заяви мотивує тим, що у квітні 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4627050086428422 від 17 листопада 2005 року. Банк зазначав, що станом на 16 березня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 становила 11 589,63 доларів США.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 23 травня 2018 року, у задоволенні позову Банку відмовлено. Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року ухвалені рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд, при цьому вказано на необхідність спільного розгляду первісного та зустрічного позовів.

У зустрічному позові ОСОБА_1 просив визнати недійсним кредитний договір №4627050086428422 від 17 листопада 2005 року та стягнути з Банку кошти, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не укладав договору, не отримував картку та кредитні кошти, а тому правочин не відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України. Також зазначав про безпідставне списання з його рахунку 2 027,50 доларів США та просив їх повернути на підставі статті 1073 ЦК України.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вказує, що підставою для відмови у задоволенні позову стало посилання на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2012 року у справі №0417/5302/2012, яким нібито було встановлено факт існування кредитного договору. Суд застосував положення частини 4 статті 82 ЦПК України щодо преюдиційності обставин, встановлених судовим рішенням.

Зазначає, що у подальшому заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2012 року скасовано ухвалою від 22 серпня 2022 року, а рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2023 року у справі №0417/5302/2012 у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Суд установив, що Банк не надав оригінали кредитного договору, заяви про відкриття карткового рахунку, розписки про отримання картки та ПІН-конверта, які були втрачені.

Отже, у рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2023 року суд дійшов висновку, що Банк не довів факт укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки відсутні належні докази видачі картки, отримання коштів та підписання документів. Таким чином, судове рішення, на яке послався Печерський районний суд м. Києва, скасоване, а його преюдиційне значення втрачено.

Зазначає, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2023 року спростовує висновки рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року про дійсність кредитного договору.

Вказує, що у зв`язку із зверненням до суду очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, з посиланням на положення статей 625, 1071, 1073 ЦПК України, просить:

- задовольнити заяву про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року;

- визнати недійсним договір №4627050086428422 від 17 листопада 2005 року, укладений між Закритим акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1

- стягнути із АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 027,50 доларів США, що є еквівалентом 53 132,46 грн, 3% річних за користування коштами за період з 13 травня 2016 року по 13 травня 2019 року у розмірі 4 779,15 грн, а всього 57 911,61 гривень;

- стягнути із АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6 550,00 грн, 3% річних за користування коштами за період з 14 липня 2017 року по 13 травня 2019 року у розмірі 360,16 грн, інфляційних втрат за період з 14 липня 2019 року по 13 травня 2019 року у розмірі 1 282,12 грн, а всього 8 192,28 гривень.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року заяву задоволено.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання договору недійсним та стягнення коштів скасовано за нововиявленими обставинами.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору недійсним та стягнення коштів відмовлено.

Задовольнивши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції вказав, що обставина, яка покладена в основу рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року, фактично перестала існувати.

Суд зазначив, що первісно суд відмовив у зустрічному позові ОСОБА_1 , виходячи з того, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2012 року було підтверджено дійсність та правомірність кредитного договору №4627050086428422 від 17 листопада 2005 року.

У подальшому заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська скасоване, а за результатами нового розгляду справи 06 червня 2023 року у позові АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із недоведеністю позивачем позовних вимог.

Врахувавши викладене, Печерський районний суд міста Києва зробив висновок, що рішення Індустріального районного суду є істотною нововиявленою обставиною, оскільки воно спростовує той факт, який був визначальним для ухвалення рішення від 04 листопада 2021 року.

Відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд вказав, що вимоги позивача про визнання договору № 4627050086428422 від 17 листопада 2005 року недійсним та стягнення коштів є недоведеними. Суд зазначив, що матеріали справи не містять оригіналу оскаржуваного кредитного договору, а надані у якості доказів виписки не містять відомостей про зарахування чи списання коштів з ОСОБА_1 за договором №4627050086428422 від 17 листопада 2005 року.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням в частині відмови у стягненні з АТ КБ "ПриватБанк" коштів, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що у зустрічному позові ОСОБА_1 зазначав, що не мав кредитних відносин із АТ КБ "ПриватБанк". Кошти зараховані на його картковий рахунок № НОМЕР_1 через платіжну систему "Золота Корона", яку він не обирав як спосіб погашення будь-яких зобов`язань перед банком. Після зарахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 банк безпідставно списав із рахунку 2 027,50 доларів США, що станом на 10 червня 2016 року становило 50 692,03 грн.

Оскільки у справі №0417/5302/2012 встановлено відсутність факту укладення кредитного договору, списання коштів на погашення заборгованості за таким договором є безпідставним.

Уважає, що суд першої інстанції порушив вимоги статей 77, 80, 89 ЦПК України, неправильно оцінив докази та помилково надав значення призначенню платежів у виписках, хоча визначальним є факт відсутності кредитних правовідносин між сторонами.

Вказує, що за встановленої відсутності кредитного договору та будь-яких правових підстав для списання коштів суд мав застосувати положення статті 1073 ЦК України та задовольнити вимогу про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" безпідставно списаних коштів.

Мотивуючи наведеним, просить:

- скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року, та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 за зустрічним позовом про перегляд рішення суду від 04 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити;

- скасувати за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання договору недійсним та стягнення коштів;

- задовольнити частково зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання договору недійсним та стягнення коштів;

- стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 027,50 доларів США, що є еквівалентом 50 692,03 грн, 3% річних за користування коштами у розмірі 1 379,99 грн, а всього 52 072,02 грн, у решті - рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року залишити без змін.

- судові витрати стягнути з Відповідача.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

13 квітня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив АТ КБ "ПриватБанк" на апеляційну скаргу.

Зазначає, що оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 263, 264 ЦПК України.

Вказує, що вимоги скаржника про повторне скасування рішення є безпідставними, оскільки рішення вже скасоване, а предмет апеляційного оскарження в цій частині відсутній.

Щодо вимог скаржника про стягнення коштів за нібито безпідставне списання 2027,50 доларів США вказує, що надані позивачем виписки з рахунку не підтверджують, що кошти були списані саме на користь АТ КБ "ПриватБанк" у рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором.

У виписках зазначено інше призначення платежів: "автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти…", "автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті…", що не дає можливості ідентифікувати операції як пов`язані із договором №4627050086428422.

За таких обставин, ОСОБА_1 у цій частині не доведено позовні вимоги.

Звертає увагу, що застосування статті 1073 ЦК України є безпідставним, оскільки ця норма регулює відповідальність банку за порушення правил обслуговування рахунку, а не спір щодо існування чи правомірності кредитної заборгованості. Для її застосування необхідно довести факт саме безпідставного списання коштів. Оскільки не встановлено, що кошти були списані на погашення неіснуючого кредиту, відсутній склад правопорушення.

Посилання скаржника на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №0417/5302/2012 не підтверджує факт завдання йому збитків. Вказане рішення лише встановлює недоведеність існування кредитного договору та відмову Банку у стягненні боргу. Разом з цим, позивач зобов`язаний самостійно довести факт та розмір збитків або безпідставного набуття коштів банком.

Мотивуючи наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники АТ КБ «ПриватБанк» проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

За змістом апеляційної скарги рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року оскаржується лише в частині відмови у стягненні коштів у загальному розмірі всього 52 072,02 грн, що включає безпідставно списані кошти у розмірі 50 692,03 грн та 3% річних за користування коштами у розмірі 1 379,99 грн, відтак в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебував позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини згідно договору №4627050086428422 від 17 листопада 2005 року.

В межах розгляду справи ОСОБА_1 подано зустрічний позов про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування вимог про стягнення грошових коштів ОСОБА_1 зазначав, що пунктом 3.6 оспорюваного договору передбачено договірне списання грошових коштів з будь-якого рахунку клієнта у разі настання строків платежів по іншим договорам клієнта.

ОСОБА_1 зазначив, що із виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 убачається, що із нього автоматично списано 2 027,50 доларів США, що станом на 10 червня 2016 року за офіційним курсом НБУ складає 50 692,03 гривень.

З посиланням на положення статей 625, 1073 ЦК України, вказуючи, що грошові кошти було списано безпідставно, просив стягнути із АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 027,50 доларів США, що є еквівалентом 50 692,03 грн, 3% річних за користування коштами у розмірі 1 379,99 грн, а всього 52 072,02 грн.

З даних виписки по картці № НОМЕР_1 убачається, що 16 вересня 2014 року із рахунку двічі здійснено списання коштів на суму 223,11 USD та 1804,39 USD.

У графі "деталі операції" щодо списання коштів на суму 223,11 USD зазначено "автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті 88**30".

У графі "деталі операції" щодо списання коштів на суму 1 804,39 USD зазначено "автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти 51**63" (том 1 а.с. 46).

Окрім того, АТ КБ «Приватбанк» надано виписку по рахунку на ім`я ОСОБА_1 , у якій зазначено банківську операцію 16 вересня 2014 року щодо автоматичного списання заборгованості в сумі 1 804,39 USD без вказівки на реквізити кредитного договору. Дані про списання коштів на суму 223,11 USD відсутні ( том 1 а.с. 127).

Також, АТ КБ «Приватбанк» надано виписку по рахунку на ім`я ОСОБА_1 , з якої убачається, що 16 вересня 2014 року здійснено одну банківську операцію погашення відсотків по кредитному договору від 22 травня 2014 року в сумі 894,20 USD ( том 1 а.с. 136-149).

Установлено також, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2023 у справі №0417/5302/2012 у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 06 липня 2023 року. Зокрема, під час розгляду справи було з`ясовано, що ПАТ КБ «Приватбанк» вказав, що у ході службової перевірки службою безпеки банку встановлено, що встановити місцезнаходження оригіналу кредитного договору № 4627050086428422 від 17 листопада 2005 року, заяви до договору про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки за договором №4627050086428422 від 17 листопада 2005 року, розписки держателя картки «VISA PLATINUM» за отримання платіжної картки та запечатаного конверту з ПІН-кодом слід вважати втраченим. Відповідно до рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2023 року у справі №0417/5302/2012, суд дійшов висновку, що банком не надано належних доказів, щодо укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», оскільки у справі відсутні будь-які відомості, що свідчать про отримання саме відповідачем кредитних коштів в сумі 5000,00 доларів США, не надано доказів видачі та перевипуску картки в подальшому, а проведення почеркознавчої експертизи неможливо у зв`язку з втратою матеріалів за кредитним договором та матеріали справи не містять й визнання такого факту відповідачем, відтак суд дійшов до переконання про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову в повному обсязі за недоведеністю.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 1071 ЦК України (тут і далі в редакції на час спірних правовідносин) банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд враховує, що за даними банку згідно виписки по картці № НОМЕР_1 убачається, що 16 вересня 2014 року із рахунку двічі здійснено списання коштів на суму 223,11 USD та 1804,39 USD. У графі "деталі операції" щодо списання коштів на суму 223,11 USD зазначено "автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті 88**30". У графі "деталі операції" щодо списання коштів на суму 1 804,39 USD зазначено "автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти 51**63" (том 1 а.с. 46).

При цьому, за даними іншої виписки по рахунку на ім`я ОСОБА_1 зазначено банківську операцію 16 вересня 2014 року щодо автоматичного списання заборгованості в сумі 1 804,39 USD без вказівки на реквізити кредитного договору. Дані про списання коштів на суму 223,11 USD - відсутні (том 1 а.с. 127). Проте, наявні дані по банківським операціям, зокрема, щодо кредитного договору від 22 травня 2008 року, де зазначено номер та дату цього договору.

Апеляційний суд зазначає, що банківська виписка ? це офіційний документ від банку, у якому зібрано повну інформацію про всі фінансові операції на рахунку за певний проміжок часу.

Пунктом 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення, а також визначено обов`язкові реквізити, які мають містити особові рахунки та виписки з них.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норми закріплені у пунктах 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на теперішній час).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків є документом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Банківську виписку з рахунку формує банк та відповідно зазначає інформацію про здійснені фінансові операції.

Відтак, апеляційний суд робить висновок про те, що саме банк має довести правомірність автоматичного списання коштів у разі здійснення такої операції, як і підстави виконання цієї операції та спрямованість коштів.

З огляду на наведене, апеляційний суд відхиляє доводи банку про те, що ОСОБА_1 не доведено, що кошти були списані саме на користь АТ КБ "ПриватБанк" у рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором, а висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Відтак, апеляційний суд робить висновок про безпідставність автоматичного списання з рахунку ОСОБА_1 16 вересня 2014 року коштів на суму 223,11 USD та 1804,39 USD, оскільки протилежного банком не доведено.

При цьому, само по собі здійснення такої операції (автоматичне списання коштів) банком не оспорювалось.

Апеляційний суд також враховує, що АТ КБ «ПриватБанк» не наведено обґрунтованих заперечень щодо розрахунку коштів відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 1 379,99 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить за наслідками апеляційного перегляду скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 за зустрічним позовом про перегляд рішення суду від 04 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити; скасувати за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання договору недійсним та стягнення коштів; задовольнити частково зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання договору недійсним та стягнення коштів; стягнути з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 027,50 доларів США, що є еквівалентом 50 692,03 грн, 3% річних за користування коштами у розмірі 1 379,99 грн, а всього 52 072,02 грн, у решті - рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2025 року залишити без змін.

Апеляційній суд зазначає, що такі вимоги викладено некоректно, фактично рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року скасовано за нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про визнання договору недійсним та стягнення коштів, отже відсутні підстави для вчинення такої процесуальної дії повторно.

Відтак, апеляційний суд, розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, робить висновок про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування щодо відмови у стягненні коштів та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути із акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 027,50 доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, а також 3% річних за користування коштами у розмірі 1 379,99 гривень.

За подачу заяви про перегляд рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року за нововиявленими обставинам ОСОБА_1 сплачено 3 457,80 гривень, що підтверджується даними квитанції №4013-8363-1583-2943 від 28 вересня 2023 року.

За подачу апеляційної скарги скаржником сплачено 1 152,60 гривень судового збору, що підтверджується даними квитанції №0092-5628-6029-7951 від 15 грудня 2025 року.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2025 року в оскарженій частині щодо відмови у стягненні коштів скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення такого змісту.

Стягнути із акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 027,50 доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

Стягнути із акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 3% річних за користування коштами у розмірі 1 379,99 гривень.

Стягнути із акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, у розмірі 3 457,80гривень.

Стягнути із акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, 1 152,60 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова