Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №760/17477/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №760/17477/23

Апеляційне провадження №22-ц/824/10566/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Петришин Н.М. 26 лютого 2026 року в м. Бровари,

у справі за позовом Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої діями працівника,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2023 року Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 618 152 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 з 05 січня 1999 року зарахована на посаду бухгалтера 1-ї категорії факультету права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

01 жовтня 2008 року з відповідачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира. Наказом № 4-323 від 02 жовтня 2008 року на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків касира з повною матеріальною відповідальністю з 01 жовтня 2008 року. Наказом № 1628Л від 22 червня 2011 року відповідача переведено на посаду економіста 1 категорії факультету соціології і права. Згідно посадової інструкції до завдань та обов`язків відповідача входило, зокрема, проведення нарахування за навчання та відображення в бухгалтерському обліку; виконання необхідних робіт, пов`язаних з розрахунками студентів - контрактників за навчання і контролем за правильністю здійснення розрахункових операцій; на основі прибуткових документів ведення касової книги, звіряння фактичної наявності грошових сум з книжковим залишком. Згідно розпоряджень ректора НТУУ «КПІ» від 16 травня 2013 року та від 22 травня 2013 року проведено перевірку окремих питань по веденню бухгалтерського обліку на факультеті соціології і права, якою виявлено ряд порушень при веденні бухгалтерського обліку, встановлено, що кошти за навчання від студентів-контрактників не були оприбутковані через касу факультету, відсутні відповідні записи у касовій книзі, кошти не вносились на банківській рахунок позивача, також виявлено, що на банківській рахунок позивача не внесені кошти сплачені студентами-контрактниками в сумі 433 665 грн.

У подальшому виявлено, що на банківській рахунок позивача не внесені кошти сплачені студентами-контрактниками в сумі 618 152 грн. Відповідно до актів перевірок, кошти за навчання від студентів - контрактників приймались саме відповідачем ОСОБА_1 , яка отримувала від студентів-контрактників факультету грошові кошти, які вносились в якості оплати за навчання, отримані кошти до каси факультету відповідачем не вносились, не відображались як надходження в касовій книзі, журналі реєстрації прибуткових ордерів, не вносились на банківські рахунки позивача. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 НТУУ «КПІ» спричинено матеріальну шкоду у розмірі 618 152 грн.

За вищевказаним фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110090006998 від 30 травня 2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року у справі № 760/16517/15-к ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1, ч. 3 ст. 191 КК України та закрито кримінальне провадження щодо неї у зв`язку із закінченням строків давності, цивільний позов залишено без розгляду. У зазначеній ухвалі суд встановив, що відповідач, працюючи на посаді бухгалтера 1 категорії та економіста факультету соціології та права Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут», як матеріально відповідальна особа, з корисливих мотивів, у період часу з 12 серпня 2011 року по 04 лютого 2013 року, за місцем роботи, за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 37, привласнила грошові кошти позивача, отримані у готівковій формі відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів від студентів, які не надійшли на балансовий рахунок позивача, в загальній сумі 59 779 грн, тобто вчинила 11 епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України.

Посилаючись на вищевикладене, а також те, що відповідач своїми умисними діями спричинила позивачу матеріальну шкоду, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 618 152 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2026 року позов Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» до ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» матеріальну шкоду у розмірі 47 779 грн.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 742 грн.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» у частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 47 779 грн є обґрунтованими, тобто виходячи з суми нестачі грошових коштів, що виникла в результаті винних дій відповідача, розмір якої встановлено судовим експертом у Висновку від 30 травня 2014 року № 2640/14-15, та за вирахуванням суми внесених ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 12 000 гривень (59 779 гривень - 12000 гривень). В іншій частині позовних вимог, суд вважає, що такі вимоги не доведені НТУУ «Київський політехнічний інститут» належними, допустимими та достатніми доказами, які б безспірно встановлювали суму завданої відповідачем матеріальної шкоди. Інших доказів на підтвердження заявленої суми матеріальної шкоди та на спростування встановленої судовим експертом вартості дійсних збитків, суду стороною позивача не надано. Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з ОСОБА_1 на користь Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» підлягає матеріальна шкода у розмірі 47 779 гривень.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодився із рішенням суду першої інстанції позивач, представником подана апеляційна скарга, в якій зазначено, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог є незаконним та необґрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що до посадових обов`язків відповідача входило отримання від студентів-контрактників факультету грошових коштів, які вносились в якості оплати за навчання.

Посилається на те, що відповідач отримувала від студентів-контрактників факультету грошові кошти, які вносились в якості оплати за навчання, отримані кошти до каси факультету відповідачем не вносились, не відображались як надходження в касовій книзі, журналі реєстрації прибуткових ордерів, не вносились на банківські рахунки позивача.

Зазначає, що при розгляді даної справи розмір відшкодування збитків є предметом доказування, а не обмежений виключно обвинувальним актом, ухвалою суду про звільнення відповідача від кримінальної відповідальності, висновком експерта №2640/14-45 віл 30 травня 2014 року за результатами проведення у кримінальному провадженні судово-економічної експертизи.

Звертає увагу, що надані позивачем докази щодо заявленого розміру відшкодування збитків повинні бути належним чином досліджені судом при розгляді даної справи і їм має бути надана оцінка відповідно до положень ст. 89 ЦПК України.

Вказано, що на факультеті касові операції здійснювала відповідач, яка мала право вести касову книгу на підставі посадової інструкції. Відповідач під час своєї роботи видавала студентам квитанції до прибуткових касових ордерів, за номерами, які не були відображені в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів.

Вважає, що не відображення прибуткових касових ордерів свідчить про те, що отримані готівкою кошти не були оприбутковані через касу та відповідно не внесені на банківський рахунок, а відповідно є підставою для висновку про документальне підтвердження нестачі грошових коштів, а відповідно й завдану матеріальну шкоду.

Позивачем долучено до позовної заяви квитанції до прибуткових касових ордерів, які видавались відповідачем за отримані у готівковій формі кошти і відносяться до періоду часу, в який згідно ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року у справі №760/16517/15-к відповідач привласнювала грошові кошти позивача та перебувала з останнім у трудових відносинах і на неї не було покладено повну матеріальну відповідальність касира. Окрім квитанцій до прибуткових касових ордерів на суму 59 779 грн про які зазначено у Довідці № 10 від 15 серпня 2013 року, позивачем долучено до позовної заяви квитанції до прибуткових касових ордерів на суму 175 728 грн.

Посилається на те, що жодної оцінки наданим позивачем квитанціям до прибуткових касових ордерів як доказам та пов'язаним з ними доводам суд першої інстанції не надав.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Процесуальні дії учасників справи та суду.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом.

Представником позивача та представником відповідача до апеляційного суду були подані клопотання про розгляд справи без їх участі .

А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи.

В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В порядку визначеному ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду оскаржується позивачем, апеляційний суд здійснює його перегляд в частині позовних вимог що залишені без задоволення судом першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

Згідно копії витягу з наказу № 39Л від 13 січня 1999 року, ОСОБА_1 з 05 січня 1999 року зарахована на посаду бухгалтера 1-ї категорії факультету права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (т.1, а.с. 23).

01 жовтня 2008 року між Факультетом соціології і права НТУУ «КПІ» та ОСОБА_1 укладено Договір про повну матеріальну відповідальність касира (т.1, а.с. 24-25).

Наказом № 4-323 від 02 жовтня 2008 року на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків касира з повною матеріальною відповідальністю з 01 жовтня 2008 року (т.1, а.с. 26)

Відповідно до наказу № 1628Л від 22 червня 2011 року ОСОБА_1 переведено на посаду економіста 1 категорії факультету соціології і права (т.1, а.с. 27).

З посадової інструкції економіста Факультету соціології і права НТУУ «КПІ» до завдань та обов`язків за такою посадою входить, зокрема, здійснення обліку грошових коштів, що надходять і своєчасне відображення їх в бухгалтерському обліку; виконання робіт по здійсненню бухгалтерського обліку на факультеті, аналіз контролю за станом і результатами господарської діяльності; виконання оформлення договорів із студентами - контрактниками, на основі оформлених договорів, проведення нарахування за навчання та відображення в бухгалтерському обліку; виконання необхідних робіт, пов`язаних з розрахунками студентів - контрактників за навчання і контролем за правильністю здійснення розрахункових операцій; на основі прибуткових документів ведення касової книг и, звіряння фактичної наявності грошових сум з книжковим залишком; здійснення операцій по прийому, обліку і збереженню коштів з обов`язковим дотриманням правил їх збереження, а також інші завдання та обов`язки передбачені посадовою інструкцією (т.1, а.с. 28-34).

Згідно розпоряджень ректора НТУУ «КПІ» від 16 травня 2013 року № 5-410/6 та від 22 травня 2013 року № 5-410/7 проведено перевірку окремих питань по веденню бухгалтерського обліку на факультеті соціології і права (т.1, а.с. 30).

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 7 від 28 травня 2013 року, за змістом якого виявлено ряд порушень при веденні бухгалтерського обліку, зокрема, встановлено, що кошти за навчання від студентів-контрактників не були оприбутковані через касу факультету, відсутні відповідні записи у касовій книзі, кошти не вносились на банківській рахунок НТУУ «КПІ», на банківській рахунок НТУУ «КПІ» не внесені кошти сплачені студентами-контрактниками в сумі 433665 грн (т.1, а.с. 31-34).

Відповідно до Акту (проміжного) № 9 від 22 липня 2013 року, станом на 22 липня 2013 року додатково до суми 433 665 гривень, зазначеної в Акті перевірки від 28 травня 2013 року № 7, виявлено кошти у сумі 140 373 грн, які не надійшли на банківський рахунок НТУУ «КПІ» (т. 1, а.с. 35, 36-37).

Згідно Довідки № 10 НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» від 15 серпня 2013 року, у записах касової книги ОСОБА_1 зазначені в запиті номери квитанцій, прізвищ студентів на суму 59 779 грн, не відображені та не оприбутковані в бухгалтерському обліку факультету соціології і права НТУУ «КПІ» (т.1, а.с. 38-39).

11 грудня 2013 року Державною фінансовою інспекцією України було складено Акт № 03-21/127 у якому встановлено, що за період з 01 вересня 2010 року по 01 жовтня 2013 року кошти на загальну суму 618 152 грн. за навчання студентів - контрактників денного та заочного відділень факультету не оприбутковано в касу факультету та відповідно за даними бухгалтерського обліку (касові та банківські /рахунок № НОМЕР_1 (балансовий/номер № 566 (код ФСП)/ операції) НТУУ «КПІ» не відображено (т.1, а.с. 40-47).

Судом з`ясовано, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувало кримінальне провадження № 760/16517/15-к, що зареєстроване в ЄРДР 30.05.2013 за № 12013110090006998 за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 191 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1, ч. 3 ст. 191 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закрито кримінальне провадження щодо неї; цивільний позов Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду (т.1, а.с. 20-21).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, складеної 30 травня 2014 року за № 2640/14-15 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення досліджень експерт виснував, що за період з 2011-2013 року підтверджується нестача грошових коштів в сумі 59 779 гривень по Довідці № 10 від 15 серпня 2013 року, зазначена в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Національного університету України «Київський політехнічний інститут» за період 2011-2012 роки та завершений період 2013 року № 03-21/127 від 11 грудня 2013 року як «ненадходження коштів на балансовий рахунок Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Оскільки Акти перевірки № 7 від 28 травня 2013 року та № 9 від 22 липня 2013 року не містять даних про платіжний документ, на підставі якого здійснювалися розрахунки за навчання, документально підтвердити нестачу грошових коштів у сумі 558 373 гривень (618 152,0-59 779,0 гривень), яка зазначена в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за період 2011-2012 роки та завершений період 2013 року № 03-21/127 від 11 грудня 2013 року як «ненадходження коштів на балансовий» Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», не видається за можливе (т.1, а.с. 200-206).

НТУУ «Київський політехнічний інститут» в листі адресованому адвокату І.Усенку на його адвокатський запит від 15 вересня 2021 року підтвердив отримання від ОСОБА_1 12000 грн у 2013 році на виконання розпорядження № 12 від 18 квітня 2013 року, що підтверджується Актом перевірки № 7 від 28 травня 2013 року, що міститься у матеріалах справи № 760/16517/15-к (т.1, а.с. 209).

Окрім цього до матеріалів справи долучено копії пояснювальних записок від студентів НТУУ «КПІ» та платіжних документів (квитанцій, заяв на переказ готівки) з призначенням: плата за навчання (т.1, а.с. 48-155)

Застосовані норми права.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно зі статтею 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Статтею 135-1 КЗпП України передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

За умовами статті 135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Згідно з частиною 2 статті 135-3 Кодексу законів про працю України у разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір (частина 4 статті 135-3 Кодексу законів про працю України).

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності (частина 5 статті 135-3 Кодексу законів про працю України).

Відповідно ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

Відповідно до вимог ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» у відповідності зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації. Суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Згідно п. 4 вищевказаної постанови якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

З наведених обставин справи вбачається, що відповідач була працівником у позивача, займала посаду касира та виконувала роботи, безпосередньо пов`язані із матеріальними цінностями та на неї був покладений обов`язок їх збереження, приймання заходів запобігання нестачі, розкрадання, знищення псування, втраті. Відповідач була матеріально відповідальною особою, з якою позивачем у відповідності до ст.135-1 КЗпП було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 3 статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) їй діянь у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо неї закрито. Одночасно цивільний позов Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» про відшкодування матеріальної шкоди у цьому кримінальному провадженні було залишено без розгляду.

В ході кримінального провадження була проведена судова експертиза, згідно з висновком судової судово-економічної експертизи № 2640/14-15 від 30 травня 2014 року, документально підтвердити нестачу грошових коштів вдалося лише на суму 59779 грн. Водночас решти заявленої суми експерт чітко зазначив, що через відсутність в актах перевірки № 7 та № 9 даних про первинні платіжні документи, на підставі яких здійснювалися розрахунки за навчання, документально підтвердити нестачу не видається можливим. Інших даних суду представлено не було.

Колегія суддів зауважує, що суд позбавлений процесуальної можливості самостійно, за відсутності висновків судових експертів-бухгалтерів здійснювати перерахунки та зіставляти окремі квитанції студентів із внутрішніми документами університету, оскільки ці питання потребують спеціальних знань в іншій галузі ніж право. Окремі копії квитанцій самі по собі, поза їх офіційним відображенням у системі бухгалтерського обліку, касовій книзі факультету та журналах реєстрації у відповідних періодах, не можуть вважатися належними та допустимими доказами наявності саме прямої дійсної шкоди у більшому розмірі. До того ж як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 2640/14-15 від 30 травня 2014 року ці дані були предметом дослідження і не знайшли свого підтвердження.

Більше того, позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не був позбавлений процесуального права та можливості подати висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи задля перевірки всього об`єму квитанцій, проте таким правом не скористався. Ухвалюючи рішення, суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях чи неперевірених документах.

А тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розмір відшкодування збитків не обмежений висновком експерта. Посилання позивача на те, що до матеріалів позовної заяви окрім 59779 грн було додатково долучено квитанції на суму 175 728 грн, не спростовують висновків суду та експертизи з огляду на процесуальні правила доказування.

Визначаючи суму матеріальної шкоди, що підлягає до стягнення, суд першої інстанції правомірно врахував часткове добровільне погашення шкоди відповідачем у 2013 році на суми 12000 грн, що підтверджено матеріалами справи та актом перевірки № 7 та не спростовано стороною позивача, у зв`язку з чим правильно визначив остаточний розмір стягнення до відшкодування 47 779 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук