Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №365/58/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Київ

Справа №365/58/26

Апеляційне провадження №22-ц/824/11841/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» на заочне рішення Згурівського районного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Кучерявої Л.М. 15 квітня 2026 року в селищі Згурівка,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2026 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 162 730,86 грн, з яких: 78 363,76 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 24 967,10 грн - прострочена заборгованість по процентам; 59 400 грн - прострочена заборгованість по комісії, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 листопада 2020 року між ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 була підписана Заява-пропозиція № СІК-131120/017-00, на підставі якої остання прийняла пропозицію укласти кредитний договір та приєдналася до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», які разом із Заявою-пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 90 000 грн. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, лише частково здійснив платежі в сумі 11 636,24 грн в рахунок погашення тіла кредиту, в сумі 21819,84 гривень в рахунок погашення процентів та в сумі 17 550 грн в рахунок погашення щомісячної комісії. Станом на 27 листопада 2025 року заборгованість відповідача в загальному розмірі становить 162 730,86 грн.

27 листопада 2025 року між ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 27112025/01. Відповідно до Реєстру прав вимоги від 27 листопада 2025 року, що є Додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 27112025/01 від 27 листопада 2025 року, ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 162 730,86 грн. 28 листопада 2025 року ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» листом направив на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором.

Щодо законності нарахування та стягнення щомісячної комісії зазначає, що відповідно до п. 2.5 Заяви-пропозиції № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року розмір щомісячної комісії становить 1,50%. Графіком платежів визначено, що щомісячна комісія сплачується за розрахунково-касове обслуговування. Відповідач підписала Заяву-пропозицію № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року, а отже ознайомилася з її змістом та погодилася з умовою щодо сплати комісії без будь-яких застережень. Відповідач також не заперечувала факт надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, зокрема здійснення банком розрахункових операцій. Детальний перелік і порядок надання послуг із розрахунково-касового обслуговування фактично викладається у правилах банківського обслуговування відповідного банку. Вважає, що умови договору щодо встановлення щомісячної комісії є обґрунтованими і не суперечать нормам Закону України «Про споживче кредитування» і такий закон прямо передбачає можливість одночасного встановлення як процентів за користування кредитом, так і комісії, в тому числі комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» понесло витрати пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 20 000 грн, вони підтверджуються договором про надання правової допомоги, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги, та такі витрати є обґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 15 квітня 2026 року позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» заборгованість за кредитним договором № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року в загальному розмірі 85 780,86 грн, з яких: 60 813,76 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 24967,10 грн - прострочена заборгованість по процентам.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» судовий збір у розмірі 1 411,07 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 600 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 90 000 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № 45096849 від 13 листопада 2020 року та № 45096848 13 листопад 2020 року. Відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання. Із Розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року станом на 27 листопада 2025 року вбачається, що відповідач частково виконала свої зобов`язання за кредитним договором та здійснила платежі в сумі 11636,24 грн в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, в сумі 21819,84 грн в рахунок погашення процентів та в сумі 17 550 грн в рахунок погашення щомісячної комісії.

Суд дійшов висновку про те, що шляхом підписання Заяви-Пропозиції № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року між ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Позивач умови кредитного договору виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, що призвело до виникнення кредитної заборгованості. Право вимоги до ОСОБА_1 у позивача ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» за кредитним договором № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року виникло на підставі Договору про відступлення права вимоги № 27112025/01 від 27 листопада 2025 року. Відповідач ОСОБА_1 своїх заперечень щодо позовних вимог, а також належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, не надала. Матеріали справи не містять доказів повного виконання умов кредитного договору в частині сплати основного боргу та відсотків, тому суд приходить до висновку, що в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками позов підлягає до задоволення.

Щодо стягнення простроченої комісії за розрахунково-касове обслуговування за кредитним договором № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 59 400 грн за кредитним договором № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги.

Не погодився із рішенням суду першої інстанції позивач, його представником - адвокатом Пушкарьовим О.О. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 90 000 грн, що підтверджується Меморіальними ордерами № 45096848 від 13 листопада 2020 року та № 45096849 від 13 листопада 2020 року (копія яких була долучена до позовної заяви).

Зазначає, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання.

Звертає увагу, що відповідач підписала заяву-пропозицію № СІК-131120/017-00 від 13 листопада 2020 року, а отже, ознайомилася з її змістом та погодилася з умовою щодо сплати комісії в розмірі 1,50 % без будь-яких застережень. Окрім цього, детальний перелік і порядок надання послуг з розрахунково-касового обслуговування фактично викладається у правилах банківського обслуговування відповідного банку.

Вказує, що Договір, укладений 13 листопада 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «АКОРДБАНК» та ОСОБА_1 по суті є споживчим, а тому правовідносини, що склались між сторонами справи (сторонами кредитного договору) регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначає, що підписуючи заяву-пропозицію, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилась і погоджується з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», що оприлюднені на офіційному сайті Банку, які разом зі заявою-пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання Споживчого кредиту між споживачем та Банком.

Посилається на те, що кредитний договір був укладений сторонами у листопаді 2020 року, а положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього закону та на які посилався суд першої інстанції, були виключені у 2017 році. Сторони погодили комісію у розмірі 1,50% за розрахунково-касове обслуговування, що не суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а отже вимога банку щодо її стягнення є законною та обґрунтованою.

Крім того, згода відповідача на такі умови споживчого кредиту слідує не лише з того, що він підписав кредитний договір без зауважень і не висловив своєї незгоди з його умовами повністю або в частині певних умов, а і в тому, що відповідач здійснював сплату платежів, які передбачені умовами договору в тому числі і щодо щомісячної комісії, яка нарахована Банком за ставкою 1,50%, тобто відповідач не заперечувала факт надання послуг з розрахунково-касового обслуговування, зокрема, здійснення банком розрахункових операцій.

Тому позивач вважає, що відсутні правові підстави для відмови у стягненні з відповідачів заборгованості за комісією та зарахування сплаченої комісії на погашення основної суми боргу.

Відносно зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами вказує, що таке є можливим виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Зазначає, що суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

На підставі викладеного, просить скасувати заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.

Процесуальні дії учасників справи та суду.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись в порядку визначеному процесуальним законом, причини неявки суду не повідомили. А тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб.

В порядку ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Фактичні обставини справи.

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 підписано Заяву-Пропозицію №СІК-121120/017-00, на підставі якої остання прийняла пропозицію ПАТ КБ «АКОРДБАНК» укласти кредитний договір та приєднався до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ КБ «АКОРДБАНК», що оприлюднені на офіційному сайті банку www.accordbank.com.ua, які разом із Заявою-пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту (а.с. 12-13).

Відповідно до умов Заяви-Пропозиції сума споживчого кредиту становить 90 000 грн, у тому числі на загальні споживчі цілі 90 000 грн, на оплату щомісячної комісії 1,50%; строк споживчого кредиту становить 60 місяців; розмір Процентної ставки становить 18,99% річних; розмір одноразової комісії становить 0,00%.

У Заяві-Пропозиції наявний підпис ОСОБА_1 , чим вона надала письмове підтвердження про своє ознайомлення з інформацією про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Також підписи відповідача містяться на Графіку платежів, Заяві-Анкеті на отримання споживчого кредиту, паспорті споживчого кредиту, заяві-згоді клієнта, заяві про непідтвердження доходів, опитувальнику клієнта, заяві про подання фінансового номеру. Відповідачем при оформленні кредиту надано копію паспорта та РНОКПП (а.с.14-30).

ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» 13 листопада 2020 року надало ОСОБА_1 кредит у сумі 90 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок, що підтверджується меморіальним ордером № 45096848 від 13 листопада 2020 року (а.с. 33).

Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором №№СІК-121120/017-00 від 13 листопада 2020 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 27 листопада 2025 року становить 162 363,76 грн, яка складається з наступного:

- 78363,76 грн прострочена сума заборгованості по кредиту;

- 24967,10 грн прострочена сума заборгованості по процентам;

- 59400 грн прострочена заборгованість за комісією.

Також з розрахунку вбачається, що погашення щомісячної комісії ОСОБА_1 було сплачено 17500 грн (а.с. 34-36).

27 листопада 2025 року між ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» укладено договір про відступлення права вимоги №27112025/01, відповідно до умов якого ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» за плату, а ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» приймає належні ПАТ «КБ «Акордбанк» права грошової вимоги до боржників у Реєстрі боржників, про що також був складений Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу від 27 листопада 2025 року (а.с. 43-47).

Факт відступлення боргу підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги боржників, відповідно до якого під порядковим № 191 передано борг ОСОБА_1 за кредитним договором № СІК-121120/017-00 в сумі 162730,86 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 78363,76 грн, заборгованість за процентами 24967,10 грн та 59400 грн прострочена заборгованість по комісії (а.с. 49).

Також наявна копія витягу № 191 з акту приймання-передачі до договору №СІК-121120/017-00 від 13 листопада 2020 року (а.с. 50).

Застосовані норми права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». (п. 31.29)

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. (п. 32.8)

З огляду на встановлені у справі обставини, а також сформульовані у цій постанові висновки щодо нікчемності пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 червня 2018 року № Р24.00301.004034055 з огляду на нікчемність пунктів 1.4 та 6 цього договору, що забезпечує захист інтересу позивача у правовій визначеності». (34.3)

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначено, що згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується в апеляційній скарзі, між сторонами на підставі укладеного кредитного договору виникли кредитні правовідносини, а саме відносини щодо споживчого кредитування, які регулюються нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів», інших актів законодавства.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» посилалося на те, що через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором №СІК-121120/017-00 від 13 листопада 2020 року утворилась заборгованість, яка станом на 27 листопада 2025 року становить становить 162363,76 грн, яка складається з 78363,76 грн простроченої суми заборгованості по кредиту; з 24967,10 грн простроченої суми заборгованості по процентам; 59400 грн простроченої заборгованості за комісією.

Як було встановлено судом першої інстанції позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, які останній в повному обсязі не повернув, а тому має місце заборгованість відповідача перед позивачем щодо повернення суми тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.

В цій частині позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому в порядку визначеному ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже враховуючи, що рішення суду оскаржується позивачем, апеляційний суд здійснює його перегляд в частині позовних вимог, що залишені без задоволення судом першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за комісією, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена у договорі комісія за обслуговування кредиту є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим не підлягає стягненню.

З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки цій висновки відповідають вже усталеній практиці Верховного Суду, що наведена вище. Доводів апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки місцевим судом правильно встановлено, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Сторона позивача не зазначила та не надала доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 2.5 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідачем було здійснено погашення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 17550 грн. Враховуючи той факт, що позивач не мав права стягувати комісію за вказаними правовідносинами, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність здійснити зарахування вже сплаченої комісії до суми сплаченого тіла кредиту та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 60813, 76 грн.

Таким чином, існують правові підстави для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 85780,86 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 60813,76 грн та заборгованості по процентах в розмірі 24967,10 грн.

Доводи позивача щодо вирішення судом питання про витрати на професійну правничу допомогу, колегія суддів також відхиляє, оскільки не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх розумність.

Апеляційний суд враховує, що позовні вимоги ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 85780,86 грн, що становить 53 % від ціни позову.

З огляду на викладені обставини та визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10600 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим, заважаючи на складність справи.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 квітня 2026 року підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКВІТАС» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук