Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №759/25435/24 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року місто Київ

Справа № 759/25435/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13315/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року (ухвалено у складі судді П`ятничук І.В.)

у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-8» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду із цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги у розмірі 2 426,17 грн, 3 % річних у розмірі 188,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 804,45 грн, а всього 3 419,12 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028 грн та поштові витрати претензійної роботи у розмірі 65 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 23 лютого 2026 року позов задовольнив частково та вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-8» заборгованість за отримані житлово-комунальні послуги у розмірі 898,33 грн, 3% річних у розмірі 80,86 грн, інфляційні втрати у розмірі 415,09 грн, а всього 1 394,28 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028 грн та поштові витрати претензійної роботи у розмірі 65 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з наданим позивачем актом звірки за період з 01 листопада 2021 року по жовтень 2024 року до сплати було нараховано 8 105,72 грн, а відповідачем сплачено 7 207,39 грн, у зв`язку з чим фактичний розмір заборгованості становив 898,33 грн, а не заявлені позивачем 2 426,17 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд першої інстанції, пославшись на частину другу статті 141 ЦПК України, зазначив, що у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, та стягнув із ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028 грн та поштові витрати претензійної роботи у розмірі 65 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із таким рішенням в частині розподілу судових витрат ОСОБА_1 11 червня 2026 року подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення судового збору змінити, зменшивши його пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зазначає, що суд не врахував приписи частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вказує, що позивач заявив до стягнення 3 419,12 грн, тоді як рішенням суду першої інстанції на користь позивача стягнуто лише 1 394,28 грн, що становить 40,78 % від заявленого розміру позовних вимог, а тому в задоволенні 59,22 % вимог позивачу було відмовлено, однак суд першої інстанції, всупереч встановленому статтею 141 ЦПК України принципу пропорційності, стягнув із відповідача усі судові витрати.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу ЖБК «Індикатор-8» до апеляційного суду не подало.

Водночас ЖБК «Індикатор-8» подало клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, у якому просило оскаржуване рішення залишити без змін та долучити до матеріалів справи акт звірки за особовим рахунком № НОМЕР_1 щодо квартири АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що після ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 продовжує неналежним чином виконувати обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, унаслідок чого станом на серпень 2026 року знову утворилася заборгованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ЖБК «Індикатор-8» є балансоутримувачем та управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , а ОСОБА_1 є власником квартири № 134 у цьому будинку.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість та нарахування на неї в загальному розмірі 3 419,12 грн, з яких 2 426,17 грн - основна заборгованість, 188,50 грн - 3 % річних, 804,45 грн - інфляційні втрати.

Фактична заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги за заявлений позивачем період становить 898,33 грн, а також 80,86 грн 3 % річних та 415,09 грн інфляційних втрат.

Позиція суду апеляційної інстанції

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат - зміні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у цій справі становить 3 419,12 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За правилами частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення з неї на користь позивача судового збору в повному розмірі, законність та обґрунтованість рішення в частині вирішення позовних вимог по суті не є предметом цього апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору не відповідає з огляду на таке.

Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції, встановивши наявність підстав лише для часткового задоволення позову, не застосував зазначене правило та стягнув із відповідача весь судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Так, ЖБК «Індикатор-8» заявило майнові вимоги на загальну суму 3 419,12 грн, тоді як судом задоволено такі вимоги на суму 1 394,28 грн.

Таким чином, частка задоволених майнових вимог становить 40,78 % (1 394,28 грн / 3 419,12 грн * 100 %)

Відповідно, на відповідача може бути покладена сплата судового збору лише в частині, пропорційній задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 1 234,79 грн (3 028 грн * 40,78 %).

Колегія суддів також враховує, що ЦПК України передбачає окремі випадки, за яких судові витрати можуть бути покладені на сторону незалежно від загального результату вирішення спору.

Зокрема, відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник унаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Разом із тим застосування цієї норми є правом суду та потребує встановлення відповідних обставин і наведення мотивів, з яких суд вважає можливим відступити від загального правила розподілу судових витрат.

Оскаржуване рішення не містить висновку про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами, не встановлює інших обставин, які відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України давали б підстави покласти на неї весь судовий збір незалежно від результату розгляду справи, та не містить мотивів застосування цієї норми.

Також, згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат із відповідача.

Таким чином, покладення понесених позивачем витрат на відповідача незалежно від ухвалення рішення про задоволення заявлених у позові вимог могло б мати місце, зокрема, у процесуальній ситуації, коли після пред`явлення позову відповідач фактично задовольнив заявлені вимоги, у зв`язку із чим позивач їх більше не підтримує, та заявив вимогу про стягнення понесених витрат.

Однак таких обставин у цій справі немає.

Позивач від заявлених вимог не відмовлявся та не повідомляв про не підтримання позову внаслідок його фактичного задоволення відповідачем після звернення до суду. Навпаки, суд першої інстанції розглянув спір по суті, перевірив заявлений позивачем розмір заборгованості та встановив, що значна частина заявлених вимог є необґрунтованою, у зв`язку із чим у відповідній частині позову відмовив.

За таких обставин підстав для застосування спеціальних правил розподілу судових витрат, які дозволяли б покласти на відповідача весь судовий збір незалежно від результату вирішення спору, не встановлено, а тому підлягає застосуванню загальне правило частини першої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як убачається з поданого ЖБК «Індикатор-8» клопотання, на підтвердження своїх заперечень проти апеляційної скарги позивач надав новий акт звірки та послався на те, що ОСОБА_1 після ухвалення рішення суду першої інстанції продовжує несвоєчасно сплачувати житлово-комунальні послуги, унаслідок чого утворюється нова заборгованість.

Однак такі обставини не стосуються предмета цього апеляційного перегляду.

Рішення суду першої інстанції в частині встановлення розміру заборгованості та задоволення позовних вимог по суті не оскаржене. Предметом апеляційної скарги є виключно правильність застосування судом положень процесуального закону при розподілі судового збору за результатами вже вирішеного спору.

Долучений ЖБК «Індикатор-8» акт звірки відображає подальший стан розрахунків між сторонами та стосується нарахувань і платежів, які виходять за межі періоду, щодо якого судом першої інстанції вирішено спір, зокрема обставин, що виникли після ухвалення оскаржуваного рішення.

Таким чином, доводи ЖБК «Індикатор-8», викладені у клопотанні про долучення додаткових матеріалів, не дають підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставою для зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи у відповідній частині.

Зміна судового рішення може полягати у зміні його мотивувальної та/або резолютивної частин.

Установивши, що суд першої інстанції всупереч приписам частини першої статті 141 ЦПК України не здійснив пропорційного розподілу судового збору та без установлених законом підстав поклав на відповідача весь сплачений позивачем судовий збір, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Судові витрати

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга подана виключно на рішення суду в частині розподілу судових витрат, судовий збір за її подання не справлявся, а доказів понесення інших судових витрат під час апеляційного перегляду матеріали справи не містять, підстав для додаткового розподілу судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 268, 367, 375, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року в частині розподілу судового збору - змінити.

Зменшити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-8», з 3 028 грн до 1 234,79 грн.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач О.В. Желепа

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова