Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №760/11929/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року місто Київ.

Справа № 760/11929/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11908/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року (у складі судді Тесленко І. О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ

У травні 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС», в особі представника - Полякова О. В., з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 31.08.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідач уклали Кредитний договір № 364203700 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Правилами до Кредитного договору передбачено, що Позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних. За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (Розділ 3 Правил). Таким чином ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора AQDC-7448. Зокрема, 31.08.2023 Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно- телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до п.14.2 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану Відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту. З наданого Позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідно до п.2.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 14700,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Відразу після вчинених дій Відповідача, 31.08.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 14700,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції із зазначенням необхідних реквізитів, які Боржник вказав в заявці на отримання кредитних коштів. Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта № НОМЕР_2 згідно з умовами Договору. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних Доручень.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №269 від 30.01.2024 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 33 267,53 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 364203700 від 31.08.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 30.01.2024, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 269. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 70935,53 грн. Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги за Реєстром прав вимоги № 2 від 31.07.2024 до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024, Позивач долучає платіжну інструкцію, що свідчить про сплату ціни продажу за вищезазначеним Реєстром та виконання Фактором своїх обов`язків за Договором факторингу. 26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 70935,53 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024. Також, на підтвердження переходу права вимоги за Реєстром Боржників від 26.12.2024 до Договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 Позивач долучає платіжні інструкції, що свідчить про сплату ціни продажу за вищезазначеним Реєстром та виконання Фактором своїх обов`язків за Договором факторингу.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 364203700 від 31.08.2023 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 70935,53 грн.

ТОВ «Таліон Плюс» направило письмове повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору №364203700 від 31.08.2023 та сплату загальної суми заборгованості у розмірі 70935,53 грн. на реквізити, зазначені в даному повідомленні. З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З врахуванням наведеного просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором № 364203700 від 31.08.2023 року у розмірі 70935,53 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором №364203700 від 31 серпня 2023 року у розмірі 70 935,53 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача через систему «Електронний суд» 1 травня 2026 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що висновки суду першої інстанції є неправомірними, ґрунтуються на порушенні норм процесуального права, незастосуванні норм матеріального права, неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні реєстри прав грошових вимог та акти прийому - передачі. Витяг з реєстру боржників до договору факторингу не є належним та допустимим доказом переходу права вимоги до позивача оскільки не є реєстром, підписаним обома сторонами договору, а фактично є набраним позивачем текстом, підписаним одноособово представником позивача, який подав позов до суду. Також зазначає, що позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати переходу права грошової вимоги до позивача за договорами факторингу.

Звертає увагу, що договір факторингу між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено за п`ять років до укладення кредитного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» із відповідачем.

Вважає, що надані позивачем докази не підтверджують факту видачі відповідачу кредитних коштів.

Зазначає, що позивачем нараховані відсотки за користування кредитом поза межами строків кредитування, всупереч чинному законодавству та судовій практиці.

Вважає, що оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Зазначає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконання робіт та ціною позову. Категорія справи про стягнення заборгованості за кредитним договором є нескладною та типовою. Позовна заява складена з використанням типових шаблонних формулювань, ґрунтується на стандартному пакеті документів, складні розрахунки відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 , було укладено кредитний договір № 364203700 (а.с. 29 - 47).

Згідно умов Кредитного договору сума кредиту складає 14 700 грн. 00 коп., строк кредитування: до 1857 днів, Дисконтна процентна ставка: 3,65% - 766,50%, індивідуальна процентна ставка: 383,25 - 766,50%, базова процентна ставка: 766,50%, після закінчення Дисконтного періоду: 1087,70%, реальна річна процентна ставка, процентів річних: 447,63%.

ОСОБА_2 , було надано ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заявку на отримання грошових коштів в кредит від 31.08.2023 року, сума кредиту - 14 700,00 грн., строк кредиту - 30 днів, номер карти НОМЕР_2 (а.с. 60).

Як вбачається з платіжного доручення № e5984b50-fcc3-41e1-a476-4f8a0baa97e2 від 31.08.2023 року, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало ОСОБА_2 (№ рах НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 14 700,00 грн. (а.с. 94).

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на запит суду надало лист від 12 лютого 2026 року, яким підтверджено факт того, що на ОСОБА_2 емітовано картку № НОМЕР_3 , та зараховано грошові кошти в сумі 14 700,00 грн.- 31 серпня 2023 року.

Також, судом досліджено Паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №364203700 від 31 серпня 2023 року (а.с. 25 - 28), Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» (а.с. 48 - 59), Порядок дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладання електронного договору та отримання фінансових послуг під торгівельною маркою «MONEYVEO» (а.с. 63 - 93).

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило ТОВ «Таліон Плюс» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 104 - 114).

28 листопада 2019 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 115).

31 грудня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року (а.с. 116 - 125).

31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 126).

31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно (а.с. 127).

31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року включно (а.с. 128).

Відповідно до п.4.1. вказаного договору, наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному Додатку.

Згідно до п.1.3. вказаного договору, право вимоги - права грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 269 від 30 січня 2024 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за Кредитним договором №364203700 від 31 серпня 2023 року, боржник - ОСОБА_2 , сума заборгованості 33 267,53 грн., яка складається з: заборгованості по основному боргу - 14 698,09 грн. та заборгованості по відсоткам - 18 569,44 грн. (а.с. 129 - 131).

Позивачем надано також Розрахунок заборгованості за кредитним договором №364203700 від 31 серпня 2023 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», з якого вбачається, що заборгованість за зазначеним кредитним договором станом на 30.01.2024 року складала 33 267,53 грн., яка складається з: заборгованості по основному боргу - 14 698,09 грн. та заборгованості по відсоткам - 18 569,44 грн. (а.с. 160 - 163).

Відповідно, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Тобто, право вимоги за кредитним договором №364203700 від 31 серпня 2023 року, перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 30 січня 2024 року, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 269 в сумі 33 267,53 грн., яка складається з: заборгованості по основному боргу - 14 698,09 грн. та заборгованості по відсоткам - 18 569,44 грн.

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» (як Клієнтом) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (як Фактором) укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язався відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 132 - 141).

Відповідно до п.4.1. вказаного договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Як вбачається з реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024 року до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31 липня 2024 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було передано право вимоги до ОСОБА_2 , за Кредитним договором №364203700 від 31 серпня 2023 року в сумі 70 935,53 грн., в тому числі: заборгованість по основному боргу 14 698,09 грн., заборгованість по відсоткам - 56 237,44 грн. (а.с. 142 - 144).

26 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (як Клієнтом) та ТОВ «ФК «ЕЙС» (як Фактором) було укладено Договір факторингу №26/12/Е, відповідно до умов якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить фактору (а.с. 146 - 155).

Як вбачається з Реєстру боржників до Договору факторингу №26/12/Е від 26 грудня 2024 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» було передано право вимоги до відповідача за кредитним договором №364203700 від 31 серпня 2023 року в загальній сумі 70 935,53 грн., в тому числі: заборгованість по основному боргу 14 698,09 грн., заборгованість по відсоткам - 56 237,44 грн. (а.с. 156 - 158).

Позивачем також надано Розрахунок заборгованості за кредитним договором №364203700 від 31 серпня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого заборгованість станом на 31.07.2024 року складає тіло - 14 698,09 грн., проценти - 56 237,44 грн. (а.с. 164 - 166), виписку з особового рахунку за кредитним договором №364203700 від 31 серпня 2023 року за підписом ТОВ «ФК «ЕЙС» (а.с. 167).

Отже, ТОВ «ФК ЕЙС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, наявність заборгованості та правомірність переходу права вимоги до позивача. Суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається з: заборгованості по основному боргу - 14 698,09 грн. та заборгованості по відсоткам - 56 237,44 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це встановлено в частині першій статті 1048 ЦК України.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З наведеного слідує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, то на нього покладено обов`язок надати докази на підтвердження видачі кредиту та його розміру, умов та порядку нарахування відсотків, комісій та інших сум, заявлених позивачем до стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Договір № № 364203700 від 31.08.2023 року підписано ОСОБА_2 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач виявив бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської карти для перерахунку коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач не заперечує факту укладення договору, між тим оспорює факт отримання нею кредитних коштів.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів.

Так, у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі № 274/7221/19 (провадження № 61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується відповідним платіжним дорученням № e5984b50-fcc3-41e1-a476-4f8a0baa97e2 від 31.08.2023 року, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало ОСОБА_2 (№ рах НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 14 700,00 грн.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

Вказане також підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12 лютого 2026 року, яким підтверджено факт того, що на ОСОБА_2 емітовано картку № НОМЕР_3 , та зараховано грошові кошти в сумі 14 700,00 грн., від 31 серпня 2023 року.

Відповідно до п.10 ст.1 ЗУ «Про платіжні послуги», еквайринг платіжних інструментів (далі - еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі Закон), яким керувався Кредитор на момент укладення договору, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Платіжна інструкція (платіжне доручення) це розпорядження ініціатора надавачеві платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно абз. 2 п. 22.6 ст. 22 вищезгаданого Закону обслуговуючий отримувача банк зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та зараховувати кошти на рахунок отримувача виключно у разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів для встановлення належного отримувача цих коштів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов`язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Враховуючи вище викладене суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем кредитних коштів. Відсутність детальної інформації від банку-еквайра не спростовує факту емітування платіжної картки та зарахування коштів на рахунок відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність відступлення права вимоги.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором № 364203700 від 31 серпня 2023, що підтверджується, зокрема: копією договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та додатковими угодами до, копією витягу з реєстру боржників № 269, копією договору факторингу № 31/0724-01 від 31 липня 2024, копією витягу з реєстру боржників №2, копією договору факторингу № 26/12/Е від 26 грудня 2024, копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26/12/Е від 26 грудня 2024 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договорів факторингу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладення договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги до відповідача по кредитному договору № 364203700 від 31 серпня 2023року були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», потім на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «ФК ЕЙС» на підставі договорів та реєстрів, які оформлені належним чином.

Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що даними наявних в матеріалах справи договорів факторингу, витягів з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредиту поза межами строку кредитування, оскільки зазначене спростовується умовами Договору.

Так, згідно з пунктом 7.1. рекомендована (не обов`язкова) дата повного повернення всіє суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 30.09.2023 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого Траншу Позичальника.

Пунктом 7.3 кредитного договору визначена кінцева дата повернення кредиту 30.09.2028 року.

Отже Розрахунок заборгованості за кредитним договором №364203700 від 31 серпня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого заборгованість станом на 31.07.2024 року складає тіло - 14 698,09 грн., проценти - 56 237,44 грн, є належним та правомірним, таким, що відповідає умовам договору.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано. Тому колегія суддів вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.

Даних, що відповідач у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасив, матеріали справи не містять.

Щодо посилання апеляційної скарги на непропорційнійсть розміру відсотків до тіла кредиту, то апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, відсотки, які просив стягнути з відпоідача позивач не є платою за неналежне виконання умов Кредитного договору, в розумінні ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування»так як нараховувалися за користування кредитним коштами протягом строку кредитування згідно з умовами Кредитного договору.

Відхиляються і доводи апеляційної скарги про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн є надмірними та неспівмірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, позивачем на підтвердження понесених витрат, надано договір про надання правничої допомоги №27/12/24-01 від 27.12.2024 року (а.с. 168 - 171), додаткову угоду №8 до договору про надання правничої допомоги №27/12/24-01 від 27.12.2024 року (а.с. 172 - 174), акт прийому-передачі наданих послуг (а.с. 175).

Таким чином, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу. Розмір цих витрат є обґрунтованим, пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову 70 935,53 грн, підтвердженим відповідними документами та не є завищеним.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Заперечуючи проти розміру визначених судом першої інстанції витрат на правничу допомогу, ОСОБА_3 посилалася на те, що справа є нескладною, а розмір витрат на правничу допомогу є завищеним. Однак, доказів на підтвердження неспівмірності правової допомоги відповідачем до апеляційної скарги надано не було.

У колегії суддів відсутні підстави вважати, що стягнута судом першої інстанції вартість витрат на правничу допомогу не відповідає обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних ним робіт, а також вимогам розумності чи справедливості.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова