Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №757/25780/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/10779/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Київ

справа № 757/25780/25-ц

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Щур К.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І.В., у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року позивач КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь заборгованість:

за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17321,91 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2632,93 грн., 3% річних у розмірі 647,79 грн.;

за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13134,97 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1996,52 грн., 3% річних у розмірі 491,21 грн;

за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 11331,50 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1737,72 грн., 3% річних у розмірі 424,72 грн.;

за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 19335,02 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2938,92 грн., 3% річних у розмірі 723,08 грн.;

за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 27929,41 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 2815,27 грн., 3% річних у розмірі 722,75 грн., пеня у розмірі 879,34 грн;

за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 27689,12 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 3413,98 грн. 3% річних у розмірі 812,52 грн., пеня у розмірі 988,56 грн;

з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн;

з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що позивач 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01листопада 2021 року виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Вказував, що позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року №602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП КМДА «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з центрального опалення у розмірі 17321,91 грн. та з центрального постачання гарячої води у розмірі 13134,97 грн.

Зазначав, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання, як наслідок квартира АДРЕСА_2 за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі зареєстровані за вказаною адресою, відтак є споживачамипослуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Посилався на те, що відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року позов КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість:

за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого опалення у розмірі 5727,74 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 112,98 грн., 3% річних у розмірі 864,88 грн.;

за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8301,10 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 163,75 грн., 3% річних у розмірі 1253,46 грн.;

за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 11331,50 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 1737,72 грн., 3% річних у розмірі 424,72 грн.

за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 19335,02 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2938,92 грн., 3% річних у розмірі 723,08 грн.;

заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27929,41 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2815,27 грн., 3% річних у розмірі 722,75 грн., пеня у розмірі 879,34 грн.;

за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27689,12 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 3413,98 грн., 3% річних у розмірі 812,52 грн., пеня у розмірі 988,56 грн.;

з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн;

з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн.

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1514 грн. з кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

Розстрочено ОСОБА_1 виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 4890,63 грн. кожного місяця на поточний рахунок КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» з дня набрання рішенням законної сили.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - Константинов О.Г. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення вчастині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованості:

за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого опалення, інфляційної складової боргу, 3% річних;

за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого постачання гарячої води, інфляційної складової боргу, 3% річних;

cудовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1514 грн. та ухвалити нове, яким у задоволенні вказаних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог посилався на те, що період стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року не підлягає задоволенню, оскільки строк позовноїдавності за вказаний період вже минув, а строк позовної давності повинен почати відраховуватися від 12 березня 2020 року, а отже сума у розмірі 11594,16 грн.за центральне опалення та сума за постачання гарячої води у розмірі 4 833,86 грн. не підлягає стягненню з відповідачів.

Вказував, що відповідачем ОСОБА_1 у додатку №1 до відзиву був проведений свій розрахунок заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2025 року, відповідно до якого у відповідачів була наявна заборгованість за центральне постачанню гарячої води у розмірі 8301,11 грн., а за центральне опалення наявна заборгованість лише у розмірі 5727,75 грн., що підлягало стягненню з них на користь позивача. Однак залишок вказаної заборгованості не підлягає стягненню, на що суд першої інстанції не звернув увагу.

Зазначав, що позивач не звернув уваги, що жодного доказу наявності заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та з централізованого гарячого водопостачання, часу та підстав її виникнення матеріали справи не містять.

Вважає, що вданому випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість.

Посилався на те, що позивач, стверджуючи про отримання права вимоги зазначеної заборгованості від ПАТ «Київенерго», не надав суду першої інстанції ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії витягу з договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості: за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 11331,50 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 1737,72 грн., 3% річних у розмірі 424,72 грн.; за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 19335,02 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2938,92 грн., 3% річних у розмірі 723,08 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 27929,41 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2815,27 грн., 3% річних у розмірі 722,75 грн., пеня у розмірі 879,34 грн.; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 27689,12 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 3413,98 грн., 3% річних у розмірі 812,52 грн., пеня у розмірі 988,56 грн.; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн. не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині задоволених вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості: за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого опалення у розмірі 5727,74 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 112,98 грн., 3% річних у розмірі 864,88 грн.; за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8301,10 грн.; інфляційна складова боргу у розмірі 163,75 грн., 3% річних у розмірі 1253,46 грн. та в частині стягнення судового збору.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст.19,25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір про надання комунальних послуг укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку. Частиною 5 статті 13 вище вказаного закону визначено, що відмова від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору з виконавцем не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки, згідно з частиною 2 статті 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, то відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо вони фактично користуються ними зі згоди постачальника послуг.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення (ЦО) та централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ), а з 01 листопада 2021 року у зв`язку із зміною законодавства - з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. (ЦО/ЦПГВ).

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).

Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, то відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Підтвердженням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачами.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного договір №602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат.

Згідно з додатком №1 та додатком №2 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за адресою споживання: АДРЕСА_3 за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 17321,91 грн. та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 13134,97 грн.

На підтвердження розміру заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води позивачем КП «Київтеплоенерго» надано розрахунки заборгованості.

Як зазначено у витягу з реєстру територіальної громади м.Києва від 14 травня 2025 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 з 16 квітня 1985 року, ОСОБА_3 з 27 вересня 1988 року.

Відповідно відповідачіє споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_3 , оплату яких останні вчасно та регулярно не здійснювали, що призвело до утворення заборгованості.

Відповідачем ОСОБА_1 в суді першої інстанції було подано відзив на позовну заяву, в якому остання просила застосуватинаслідки пропуску строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року. Такожвідповідачем ОСОБА_1 був проведений свій розрахунок заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період з 01 квітня 2017 року по 31 січня 2025 року, відповідно до якого у відповідачів наявна заборгованість за центральне постачанню гарячої води у розмірі 8301,11 грн., а за центральне опалення наявна заборгованість лише у розмірі 5727,75 грн.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст.256 ЦК України).

Згідно з ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).

Відповідно до п.12Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України продовжувалася.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, на момент відміни карантину діяв п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, зурахуванням п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Суд першої інстанції, врахувавши положення п.п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, дослідивши розрахунки заборгованості надані позивачем та відповідачем, дійшов вірного висновку що до вимог про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року по 12 березня 2017 року підлягають застосуванню наслідки строку позовної давності та вірно стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість:

за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого опалення у розмірі 5727,74 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 112,98 грн., 3% річних у розмірі 864,88 грн.;

за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого постачання гарячої води у розмірі 8301,10 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 163,75 грн., 3% річних у розмірі 1253,46 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що жодного доказу наявності заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та з централізованого гарячого водопостачання, часу та підстав її виникнення матеріали справи не містять, а у даному випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість колегія суддів відхиляє, оскільки на підтвердження позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води позивачем були надані розрахунки заборгованості, які є належними доказами.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим.

Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).

Разом з тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат та стягуючи в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1514 грн. з кожного, суд першої інстанції послався на ст.141 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 у додаткових поясненнях, які були надані до суду першої інстанції вказувала на те, що вона звільнена він сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи з 01 грудня 2025 року. На підтвердження чого надала копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 01 грудня 2025 року.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Частинами 1, 6, 13 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції, стягуючи з ОСОБА_1 на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1514 грн. не звернув увагу на те, що остання відповідно до п.9 ч.1 ст.5Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а відтак судовий збір за подачу позовної заяви підлягав відшкодуванню КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому судом першої інстанції при розподілі судових витрат не було враховано пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року в частині вирішення судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: місто Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1268 грн. 88 коп.

Стягнути з Державного бюджету України в порядку компенсації за рахунок держави судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 1268 грн. 88 коп. на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (місцезнаходження: місто Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421).

В іншій оскаржуваній частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 09 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді: