Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №376/1634/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13656/2026

Справа № 376/1634/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 вересня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Сквирського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Батовріної І.Г. в м. Сквира 03 червня 2026 року щодо відмови у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про скасування рішення та зобов`язання здійснити перерахунок вартості електричної енергії,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», оформлене протоколом № 417 засідання комісії від 20 травня 2026 року по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, зобов`язати ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» відновити становище, яке існувало до порушення шляхом здійснення перерахунку за фактично спожиту електричну енергію на об`єкті споживача ОСОБА_1 за період останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) до дня складення акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, але не більше шести місяців, та з дня складання акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року до дня проведення засідання комісії 20 травня 2026 року за цінами на універсальні послуги для побутових споживачів за відповідні розрахункові місяці; зобов`язати ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» відновити становище, яке існувало до порушення шляхом здійснення перерахунку за фактично спожиту електричну енергію на об`єкті споживача ОСОБА_1 за період з дня розгляду акта на засіданні комісії 20 травня 2026 року до дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі за цінами на універсальні послуги для побутових споживачів за відповідні розрахункові місяці.

Також у травні 2026 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив заборонити ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання споживачу ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі; заборонити ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснювати нарахування за фактично спожиту електричну енергію на об`єкті споживача ОСОБА_1 за період з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) до дня складення акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, але не більше шести місяців, та з дня складання акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року до дня проведення засідання комісії 20 травня 2026 року, та за період з дня розгляду акта на засіданні комісії 20 травня 2026 року до дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі за цінами на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідні розрахункові місяці.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 03 червня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 03 червня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що судом неповно визначено предмет справи, яким, у тому числі, але не виключно, є рішення, оформлене протоколом № 417 засідання комісії від 20 травня 2026 року по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року.

Пояснював, що ним не вчинялося жодних порушень ПРРЕЕ, у тому числі в частині використання електричної енергії на непобутові потреби за побутовим тарифом. Правовідносини з відповідачами вже врегульовані діючими договорами про постачання електричної енергії за побутовим тарифом, умови якого позивач виконує в повному обсязі.

Посилався на п. 2.3.12 глави 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ, вказував, що таким чином, на стадії невирішеного спору між позивачем та відповідачами існує реальний ризик впливу відповідачів на позивача шляхом припинення постачання та передчасного відключення від електропостачання житлового будинку під час вирішення спору у справі.

Також предметом даного позову є зобов`язання відповідача ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок позивачу вартості електроенергії за тарифом для побутових споживачів, оскільки в усному порядку позивачу було неодноразово повідомлено про здійснення перерахунку фактично спожитої електроенергії за тарифом для непобутових споживачів, який в декілька разів є вищим за тариф для побутових споживачів, що фактично може призвести до виникнення заборгованості за електроенергію та стати підставою для її стягнення з позивача та припинення електропостачання. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав ОСОБА_1 , за захистом яких позивач звернувся до суду.

Таким чином, суд не взяв до уваги, що крім позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» позивач просив зобов`язати ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок за фактично спожиту електричну енергію. Крім того, при постановленні оскаржуваної ухвали суд не взяв до уваги, що за своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.

Однак при постановленні ухвали судом не враховано всі обставини справи та не взято до уваги, що обраний захід забезпечення позову є обґрунтованим, очевидно співмірним, спроможний запобігти утрудненню виконання рішення суду та знаходиться у логічному зв`язку із пред`явленими позовними вимогами.

Вважав помилковим висновок суду першої інстанції, що заборона будь-яким підприємствам, установам та організаціям, фізичним особам, а також будь-яким третім особам вживати будь-які дії, спрямовані на встановлення заборони ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» до прийняття рішення є втручанням у господарську діяльність товариства. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначив, у чому саме полягає втручання у господарську діяльність, зазначивши лише про негативні наслідки, яке є досить широким поняттям.

Зазначав, що застосований захід забезпечення має тимчасовий характер, не спрямований на блокування господарської діяльності товариства та не спрямований на втручання у його поточне функціонування. При цьому метою обраного заходу забезпечення позову є виключно недопущення створення нових цивільно-правових зобов`язань, які могли б унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення. Крім того, забезпечення позову шляхом заборони відключення конкретного споживача є процесуальним заходом тимчасового характеру, передбаченим законодавством України, та не є втручанням у ліцензійну діяльність оператора системи розподілу.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову не позбавляє відповідачів права здійснювати господарську діяльність, отримувати оплату за фактично спожиту електричну енергію та відстоювати свою правову позицію в суді. Водночас, невжиття таких заходів може призвести до припинення електропостачання житлового будинку позивача та виникнення нових судових спорів. Відтак, при постановленні оскаржуваної ухвали суд дійшов необґрунтованого висновку щодо заборони здійснення перерахунку за тарифом на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідні розрахункові місяці втручанням у господарську діяльність.

Крім того, суд першої інстанції всупереч ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин не врахував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, порушивши норми процесуального права.

Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 щодо співмірності заходів забезпечення позову, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 щодо умов застосування заходів забезпечення позову, вказував, що спірні правовідносини є тотожні правовідносинам, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 344/13201/23 в постанові від 11 лютого 2026 року, у якій Велика Палата прямо вказала на допустимість та ефективність забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання споживача на час розгляду спору, проте суд першої інстанції ці висновки не врахував. У даній постанові в п. 90 зазначено, що мета застосування п. 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи. Також у цій постанові вказується, що споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживач на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем ПРРЕЕ та/або умов договорів.

Отже, при постановленні даної ухвали судом першої інстанції не були враховані висновки Верховного Суду, чим допущено порушення норм процесуального права.

Від відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу зауважував, що в даній справі з боку відповідачів відсутня будь-яка доведена позивачем об`єктивна ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання при незабезпеченні позову визначеним позивачем способом, адже заборона абз. 4 п. 7.11 ПРРЕЕ на припинення або обмеження постачання електричної енергії на період розгляду судом справи з питань порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, прямо встановлена цією нормою. Але все ж згідно абз. 5 п. 7.11 ПРРЕЕ встановлено, що положення абзацу 4 цього пункту не поширюються на непобутового споживача, якщо припинення електроживлення його об`єкта пов`язане з фактом заборгованості непобутового споживача перед електропостачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та/або за договором про реструктуризацію заборгованості.

Вказував, що після виявленого 10 квітня 2026 року порушення, з 19 травня 2026 року, тобто до прийняття оскаржуваного позивачем рішення комісії, електроустановку позивача за вказаною адресою переведено на непобутові потреби, що підтверджується відповідним паспортом точки розподілу, копія якого міститься в матеріалах справи, тому обставини справи № 344/13201/23, яка розглядалася Верховним Судом, не є релевантними зі справою № 376/1634/26, адже в розумінні п. 1.1.2 абз. 3 п.п. 2.3.12 ПРРЕЕ та п. 1.3 паспорту точки розподілу від 19 травня 2026 року об`єктом електрифікації за вказаною адресою є житловий будинок, що використовується для потреб підприємницької діяльності (ферма, сільськогосподарський комплекс). Тому за приписами абз. 5 п. 7.11 ПРРЕЕ припинення енергопостачання такому споживачу не заборонено, що є відмінним від обставин справи № 344/13201/23, яка розглядалася Верховним Судом. Позивач не оскаржував переведення його на непобутовий тариф, і такі відносини не є предметом розгляду справи № 376/1634/26, а отже немає й правових підстав для такого забезпечення позову як заборона відключення.

Вказував, що жодних повідомлень, передбачених п. 2.3.12 ПРРЕЕ від позивача щодо усунення порушення та/або проведення повторної перевірки на предмет дотримання ним режиму користування електричною енергією виключно для його побутових потреб не надходило.

Пояснював, що переведення електроустановки позивача на непобутовий тариф та здійснення заходів з усунення виявленого порушення - це два пов`язані, але різні та незалежні одне від одного процеси, підставою для виникнення яких є один акт про порушення. Перший вносить зміни до існуючих договірних відносин щодо змін у паспорт точки розподілу електричної енергії у зв`язку із зафіксованим фактом використання електроенергії за побутовим тарифом на потреби підприємницької діяльності, другий - повідомлення споживача та його електропостачальника про виявлене порушення для застосування до всього обсягу електричної енергії відповідного непобутового тарифу до врегулювання споживачем своїх відносин та/або розмежування потреб споживання.

Зазначав, що єдиною можливою підставою для переведення електроустановки позивача назад на побутовий тариф може бути виконання ним приписів абз. 15-19 п. 2.3.12 ПРРЕЕ.

Зважаючи на те, що дотепер позивачем не виконано таких умов, а з 19 травня 2026 року його електроустановка не є побутовою, він не має права на застосування п. 7.11 ПРРЕЕ шляхом реалізації права на збереження електропостачання на час вирішення судового спору в силу абз. 5 цього пункту. До того ж порядок припинення енергопостачання чітко регламентований розділом VІІ ПРРЕЕ. Після відкриття провадження у справі жодним з учасників ринку у встановленому порядку такого припинення не ініційоване. Тому звернення до суду з вимогами щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання позивачу, є передчасними та не спровокованими.

Зазначав, що додатком № 3 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05 червня 2019 року, держава встановила пільговий тариф на електроенергію лише для побутових споживачів, які мають право використовувати її лише для задоволення своїх побутових потреб. Механізм захисту побутових споживачів передбачений п. 7.11 ПРРЕЕ, шляхом заборони електропостачальнику відключення на період розгляду спірних питань судом теж передбачений лише для побутових електроустановок. Сам по собі факт існування за адресою споживання житлового будинку не забезпечує можливості користуватися в ньому електричною енергією на потреби, відмінні від побутових, та в силу чинного права не може бути підставою від звільнення від відключення на період розгляду спору судом.

Більше того, позивач в межах справи № 376/1634/26 не оскаржує переведення його житлового будинку на непобутовий тариф, що унеможливлює застосування до його позову засобів забезпечення у вигляді заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання, адже предмет спору не передбачає визнання судом таких дій протиправними. Оскаржуване ж рішення комісії на виконання рішення у цій справі не вплине, адже ним для позивача встановлено лише обов`язок розділити окремими засобами комерційного обліку електричної енергії на побутові потреби та на потреби комерційної діяльності з укладенням відповідних договорів та оплату електричної енергії за відповідним тарифом, якщо він продовжує використання електроенергії на непобутові потреби. Але навіть за відсутності договору споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Пояснював, що після виявленого та задокументованого актом від 10 квітня 2026 року у встановленому порядку факту порушення, змінити вид тарифу позивач зможе лише після припинення використання побутового тарифу на непобутові потреби, що має бути підтверджене належними та допустимими доказами двосторонньої комунікації відповідно до п. 2.3.12 ПРРЕЕ, з подальшим внесенням змін до паспорта точки розподілу електричної енергії.

Зазначав, що заборона ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснювати нарахування за фактично спожиту електричну енергію на об`єкті позивача до дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі за цінами на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідні розрахункові місяці прямо суперечить п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України, яким відповідачам гарантується свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, що є ключовою засадою цивільного судочинства. Крім того, вказана вимога забезпечення позову та позовна вимога щодо зобов`язання ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок за фактично спожиту електричну енергію є тотожними, адже вони залежать від дійсності оскаржуваного позивачем рішення комісії оператора системи розподілу, на підставі якого електропостачальник зобов`язаний був здійснити такі перерахунки, та випливає зі змісту п. 2.3.12 ПРРЕЕ та охоплюють один період.

Проте згідно п. 10 ст. 150 ЦПК України вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, не допускається.

Такі вимоги позивача фактично зводяться до спонукання сторони припинити здійснення законної ліцензованої господарської діяльності з постачання електричної енергії за відповідним тарифом, неправомірно застосувавши до непобутової електроустановки позивача пільгового побутового тарифу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 483 від 05 червня 2019 року, на потреби його господарської діяльності.

Від відповідача ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Вказував, що задовольняючи вимоги про заборону здійснювати нарахування за фактично спожиту електричну енергію на об`єкті позивача до дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі за цінами на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідні розрахункові місяці у розрізі забезпечення позову, суд першої інстанції фактично розглядає справу по суті та визначає, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» не має права нараховувати позивачеві рахунки за спожиту електричну енергію за цінами для непобутових споживачів.

Повідомляв, що листом від 19 травня 2026 року оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було повідомлено ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» та надано протокол комісії № 417 від 20 травня 2026 року по розгляду акту про порушення № К048476 від 10 квітня 2026 року, яким зафіксовано порушення вимог п. 2.3.12 ПРРЕЕ, а саме споживання електричної енергії на непобутові потреби, що забороняється при визначенні плати за поставлену електричну енергію застосовувати встановлений тариф для населення. Крім того, оператором системи розподілу надано Паспорт точки розподілу. яким підтверджено використання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 , за точкою комерційного обліку з ЕІС - кодом № НОМЕР_3 на непобутові потреби, довідку про обсяги споживання електричної енергії на виконання норм п. 2.3.12 ПРРЕЕ.

Вказував, що саме з квітня 2026 року по травень 2026 року були проведені нарахування по комерційному тарифу «Універсал» і нараховано суму заборгованості 1 280 266,83 грн. Дані рахунки сформовані і вже надані споживачеві до оплати, а вимоги позивача фактично зводяться до спонукання сторони припинити здійснення законної ліцензованої господарської діяльності з постачання електричної енергії за відповідним тарифом, неправомірно застосувавши до непобутової електроустановки позивача пільгового побутового тарифу на потреби його господарської діяльності.

Стосовно вимоги заяви про забезпечення позову щодо заборони ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання споживачу, зазначав, що дійсно у відповідача є право у разі несплати коригуючого платіжного документу у тридцятиденний строк з дня його отримання, припинити споживачу постачання електричної енергії в установленому цими Правилами порядку, але існує певна процедура для такого відключення, а саме згідно п.п. 2 п. 7.5 ПРРЕЕ, повинно бути попередження про припинення споживання електричної енергії за заборгованість, яка вручена споживачеві завчасно. Такого попередження позивачеві надано не було з боку ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» і не буде надано на період розгляду справи в суді і прийняття остаточного рішення по справі. Крім того, норма права, встановлена в абз. 4 п. 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб`єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Зазначена норма права діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підставі для застосування судом заходів забезпечення позову (п. 41 постанови Верховного Суду від 06 травня 2024 року у справі № 922/5196/23).

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень: позивач ОСОБА_1 - на поштову адресу, відповідачі та представник позивача - до електронного кабінету. Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без участі сторін, у якій вона підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та просила її задовольнити.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3224086800:002:011:0006 пл. 0,0792 га. за адресою АДРЕСА_1 , та власником житлового будинку за цією ж адресою.

Розподіл електричної енергії на даний об`єкт здійснюється ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до умов якого приєднано ОСОБА_1 . Для позивача було відкрито особовий (контокоректний) рахунок № НОМЕР_1 .

14 червня 2018 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, тож ОСОБА_1 звернувся до нього із заявою-приєднанням до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, у відповідь на яку повідомлено про досягнення згоди з усіх істотних умов договору та про відкриття особового рахунку споживача.

10 квітня 2026 року працівниками ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» складено акт про порушення ПРРЕЕ № К048476, згідно якого, перевіркою встановлено, що АДРЕСА_1 порушено облік електричної енергії: порушення (п. 5.5.5 ПРРЕЕ) п. 2.3.12 ПРРЕЕ, встановлено факт споживання електроенергії на непобутові потреби, а саме сільськогосподарський комплекс. Споживач зобов`язаний вжити заходи з усунення виявленого порушення шляхом негайного припинення споживання електричної енергії на непобутові потреби та протягом 30 днів з дня складання акту про порушення ПРРЕЕ організації комерційного обліку на непобутові потреби та укладання договору з електропостачальником за відповідним тарифом.

Отримавши повідомлення про призначене засідання комісії з розгляду акту про порушення, представником позивача до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було надано лист-пояснення щодо зазначеного акту від 10 квітня 2026 року № К048476.

20 травня 2026 року було проведено засідання комісії ОСР по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, на якому прийнято рішення «Нарахування по Акту про порушення згідно видів порушень визначених главою 8.4 розділу VІІІ ПРРЕЕ не проводити. Здійснити заходи з усунення виявленого порушення. Електрична енергія, яка використовується на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби має обліковуватися комерційними обліками згідно вимог ПРРЕЕ (постанова НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року із змінами та доповненнями) та ККО (постанова НКРЕКП № 311 від 14 березня 2018 року із змінами та доповненнями) з укладенням відповідних договорів».

Рішення оформлено протоколом № 417 засідання комісії ОСР від 20 травня 2026 року по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року.

Вказував, що відповідачем при складанні акту про порушення № К048476 від 10 квітня 2026 року не підтверджено належними доказами факту споживання електричної енергії на непобутові потреби, що згідно з приписами абз. 12 п. 2.3.12 ПРРЕЕ мало бути встановлено при обстеженні внутрішніх електричних мереж та слугувало б передумовою для зобов`язання його здійснити заходи з усунення такого порушення. Таким чином, ОСОБА_1 є побутовим споживачем в розумінні ПРРЕЕ та Закону України «Про ринок електричної енергії» та використовує електричну енергію на об`єкті перевірки для побутових потреб.

Зазначав, що акт про порушення № К048476 від 10 квітня 2026 року є протиправним в розумінні положень ПРРЕЕ, отже відсутні законні підстави для прийняття відповідачем рішення, що оформлене протоколом № 417 засідання комісії ОСР від 20 травня 2026 року по розгляду даного акту, що свідчить про протиправність вказаного рішення ОСР та необхідність його скасування.

Оскільки позивач не погоджується з рішенням ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», оформленим протоколом № 417 засідання комісії ОСР від 20 травня 2026 року, відповідно, дії ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», які ґрунтуються на вказаному рішенні ОСР, також є протиправними і потребують судового захисту, який виражається у зобов`язанні ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок та нарахування вартості електричної енергії за тарифом побутового споживача.

До позовної заяви долучено копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , копію акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, копію повідомлення ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про призначення засідання комісії по розгляду акту про порушення, копія листа-пояснення представника позивача від 14 травня 2026 року щодо складеного акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, копію протоколу № 417 засідання комісії ОСР від 20 травня 2026 року по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, копію технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, копію паспорту точки електричної енергії від 19 вересня 2024 року, оформлений на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , у якому зазначено вид об`єкта електрифікації, до складу якого входить площадка комерційного обліку: житловий будинок, копію скарги ОСОБА_1 на ім`я генерального директора ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо дій його працівників.

Так, згідно протоколу № 417 засідання комісії ОСР від 20 травня 2026 року по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року комісія вирішила нарахування по Акту про порушення згідно видів порушень визначених главою 8.4 розділу VІІІ ПРРЕЕ не проводити. Здійснити заходи з усунення виявленого порушення. Електрична енергія, яка використовується на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби має обліковуватися комерційними обліками згідно вимог ПРРЕЕ (постанова НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року із змінами та доповненнями) та ККО (постанова НКРЕКП № 311 від 14 березня 2018 року із змінами та доповненнями) з укладенням відповідних договорів.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно п. 2.3.12 глави 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ у разі підтвердження за результатами обстеження внутрішніх електричних мереж факту споживання (використання) електричної енергії за фіксованою ціною для побутових споживачів на непобутові потреби у протоколі комісії з розгляду акта про порушення зазначаються зобов`язання споживачу здійснити заходи з усунення виявленого порушення негайно. Оператор системи надає копію протоколу комісії з розгляду акта про порушення цих Правил відповідному електропостачальнику та додаткову інформацію, необхідну для здійснення коригуючого розрахунку електропостачальником щодо дати останнього контрольного огляду чи технічної перевірки, дати усунення порушення, величини договірної потужності об`єкта споживача та обсягу (помісячно), що підлягає перерахунку не пізніше наступного робочого дня після розгляду акта про порушення цих Правил на засіданні комісії. У разі несплати коригуючого платіжного документа у тридцятиденний строк з дня його отримання постачання електричної енергії такому споживачу припиняється за ініціативою електропостачальника в установленому цими Правилами порядку.

Таким чином, на стадії невирішеного спору між позивачем та відповідачами існує реальний ризик впливу відповідачів на позивача шляхом припинення постачання та передчасного відключення від електропостачання житлового будинку.

Також предметом даного позову є зобов`язання відповідача ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок позивачу вартості електроенергії за тарифом для побутових споживачів, оскільки в усному порядку позивачу було неодноразово повідомлено про здійснення перерахунку фактично спожитої електроенергії за тарифом для непобутових споживачів, який є в декілька разів вищим за тариф для побутових споживачів, що фактично може призвести до виникнення заборгованості за електроенергію та стати підставою для її стягнення з позивача та припинення електропостачання.

Вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.

Підсумовував, що з метою забезпечення користування споживачем електричною енергією в обсягах та на умовах чинних договорів, виникла об`єктивна необхідність заборонити ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання споживачу ОСОБА_1 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі.

Так, за статтею 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положення цієї норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 76 ЦПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За частиною четвертою цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесеності виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, від 16 квітня 2025 року у справі № 203/1905/22 та інших).

З урахуванням вимог, передбачених статтями 76, 77, 81 ЦПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що такий вид заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, а саме буде втручанням у господарську діяльність, а також із того, що судом не встановлено доведеності співмірності заявлених заявником заходів забезпечення позову (заборона припиняти електропостачання) заявленим позовним вимогам (визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання здійснити певні дії).

Разом із тим, дані висновки суду першої інстанції є помилковими, враховуючи наступне.

Так, за змістом позову та наданих ОСОБА_1 доказів вбачається, що він звернувся з позовом про оскарження рішення ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», оформлене протоколом № 417 засідання комісії від 20 травня 2026 року по розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, а також про зобов`язання ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» відновити становище, яке існувало до порушення шляхом здійснення перерахунку за фактично спожиту електричну енергію за цінами для побутових споживачів за відповідні розрахункові місяці, тобто спір виник з підстав порушень споживачем ПРРЕЕ.

Згідно п. 5.1.1 ПРРЕЕ оператор системи має право тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Згідно п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право звертатися до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача у випадках, визначених цими Правилами.

Положеннями абзацу 4 п. 7.11 розділу VII Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 передбачено, що на період розгляду судом справи з питань порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, припинення електроживлення об`єкта такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови надання споживачем стороні-ініціатору припинення електроживлення до дня відключення його об`єкта відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електроживлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25) розв`язано питання ефективного процесуального механізму практичного застосування пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Згідно правових висновків, викладених у зазначеній постанові:

«87. Отже, ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання.

88. Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.

89. За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.

90. Мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи.

91. Вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права - забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства.

92. Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призводить до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

93. Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

94. У протилежному випадку, якщо електропостачальники не виконують вимоги пункту 7.11 ПРРЕЕ в межах ініційованого спору, це наслідок, матиме звернення до суду в рамках іншого судового процесу.

95. Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового між споживачем і електропостачальником через механізм статей 149, 150 ЦПК України сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів.

96. Таким чином, споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів»;

«147. Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду цієї судової справи, якщо його заява обґрунтована саме цією нормою права».

З урахуванням наведеного, а також оскільки ОСОБА_1 обґрунтовував заяву про забезпечення позову щодо саме п. 7.11 ПРРЕЕ, є передчасними та помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність співмірності заявлених заявником заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Крім того, зазначивши, що такий вид заходу забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, а саме буде втручанням у господарську діяльність, суд першої інстанції не зазначив, у чому саме таке втручання у господарську діяльність полягає.

За таких обставин не можна вважати, що судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду про недоведеність співмірності заявлених заявником заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, не узгоджуються із предметом позову та доказам, наявних у матеріалах справи, зроблені в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування правових висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25), на які ОСОБА_1 посилався у заяві про забезпечення позову.

Таким чином, ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 03 червня 2026 року не можна вважати законною та обґрунтованою, вона не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, апеляційний суд враховує, що спір у даній справі виник з підстав порушень споживачем ПРРЕЕ, під час розгляду якого підлягатимуть перевірці доводи позивача про неправомірність акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року та прийнятого за результатами його розгляду рішення ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», оформлене протоколом № 417 засідання комісії від 20 травня 2026 року, а також вирішено питання щодо наявності чи відсутності підстав для здійснення перерахунку за фактично спожиту електричну енергію на об`єкті споживача, і що ініціювання споживачем спору про порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання.

З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, призначення яких полягає у тимчасовій забороні відповідачів ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання споживачу ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення заявлених позовних вимог, оскільки процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.

Оцінюючи доводи відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач не оскаржував переведення його на непобутовий тариф і такі відносини не є предметом розгляду справи № 376/1634/26, апеляційний суд враховує, що однією з підстав позову є протиправність, на думку позивача, акту про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, а однією із заявлених вимог - зобов`язання здійснити перерахунок за фактично спожиту електричну енергію за цінами на універсальні послуги для побутових споживачів за відповідні розрахункові місяці, в зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє аргументи відповідача як необґрунтовані.

При цьому відповідачі підтверджують у відзивах на апеляційну скаргу як наявність такої заборгованості, так і її утворення в зв`язку із переведенням об`єкта споживача на непобутовий тариф саме на підставі зазначеного акту про порушення, який було розглянуто ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та прийнято оскаржуване позивачем рішення, оформлене протоколом № 417 засідання комісії від 20 травня 2026 року

Посилання відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у відзиві на апеляційну скаргу:

що згідно абз. 5 п. 7.11 ПРРЕЕ встановлено, що положення абзацу 4 цього пункту не поширюються на непобутового споживача, якщо припинення електроживлення його об`єкта пов`язане з фактом заборгованості непобутового споживача перед електропостачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу,

що з 19 травня 2026 року електроустановка ОСОБА_1 не є побутовою,

що після виявленого та задокументованого у встановленому порядку факту порушення актом про порушення ПРРЕЕ № К048476 від 10 квітня 2026 року, змінити вид тарифу позивач зможе лише після припинення використання побутового тарифу на непобутові потреби,

що сам по собі факт існування за адресою споживання житлового будинку не забезпечує можливості користуватися в ньому електричною енергією на потреби, відмінні від побутових, та в силу чинного права не може бути підставою від звільнення від відключення на період судового розгляду спору,

відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що докази укладення договору з ОСОБА_1 як непобутовим споживачем в матеріалах справи відсутні, а решта доводів стосується розгляду спору по суті та його обґрунтованості, і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Доводи ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» у відзивах на апеляційну скаргу, що порядок припинення енергопостачання чітко регламентований розділом VІІ ПРРЕЕ і після відкриття провадження у справі жодним з учасників ринку у встановленому порядку такого припинення не ініційоване, попередження про припинення споживання електричної енергії за заборгованість ОСОБА_1 не направлялося, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25), суб`єкти постачання електричної енергії не завжди виконують вимоги абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ, і оскільки застосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу, за відсутності ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил, може бути ініційоване ними в будь-який час.

З огляду на вищенаведене, оскільки у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідачів ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборонити вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання споживачу ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та підлягають задоволенню.

Такі заходи забезпечення позову належним чином забезпечать захист прав позивача у разі задоволення позову, є адекватними, розумними і співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову, якщо електропостачальники не виконають вимоги пункту 7.11 ПРРЕЕ в межах ініційованого спору, матиме наслідком звернення позивача до суду в рамках іншого судового процесу, а отже і до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

Водночас, ймовірність підтвердження у судовому порядку факту порушення з боку споживача само по собі не призводить до надмірного майнового тягаря постачальника чи ОСР, адже вони не втрачають права вимоги оплати за поставлену та розподілену електричну енергію за період вирішення спору.

Разом із тим, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснювати нарахування за фактично спожиту електричну енергію на об`єкті споживача ОСОБА_1 , з огляду на те, що ОСОБА_1 не обґрунтовано, яким чином відповідна заборона унеможливить або ускладнить виконання рішення про зобов`язання ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» здійснити перерахунок за цей же період у разі задоволення позову, та оскільки право споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником належним чином захищене встановленням заборони на припинення чи обмеження електропостачання.

Крім того, апеляційний суд погоджується з доречними доводами ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» у відзиві на апеляційну скаргу, що згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, і що задовольняючи вимоги про заборону здійснювати нарахування за фактично спожиту електричну енергію на об`єкті позивача до дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі за цінами на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідні розрахункові місяці у розрізі забезпечення позову, суд фактично розглядає справу по суті та визначає, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» не має права нараховувати позивачеві рахунки за спожиту електричну енергію за цінами для непобутових споживачів.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки викладені у ній висновки не відповідають обставинам справи та оскільки ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідачів ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборонити вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання споживачу ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі.

В іншій частині заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає із зазначених вище підстав.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 03 червня 2026 року щодо відмови у забезпеченні позову скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Київські регіональні електромережі», Товариству з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення чи обмеження електропостачання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням у справі № 376/1634/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» про скасування рішення та зобов`язання здійснити перерахунок вартості електричної енергії.

В іншій частині заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 .

Боржник: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», код ЄДРПОУ 23243188, адреса м. Київ вул. Стеценка 1-а.

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», код ЄДРПОУ 42094646, адреса Київська область Бучанський район м. Вишневе вул. Київська 8-в.

Строк пред`явлення постанови до виконання - до 30 вересня 2029 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.