Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №370/2699/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Київ.

Справа № 370/2699/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11821/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Ковальчука Валерія Володимировича в інтересах ОСОБА_2 та Омельчука Ігора Миколайовича в інтересах ОСОБА_4 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року(ухвалено у складі судді Бізяєвої Н.О., дата складення повного тексту - 13 квітня 2026 року)

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 звернулась до Макарівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позову зазначено, що між сторонами по справі було зареєстровано шлюб 18.06.2011 року. В подальшому за рішенням суду від 12.04.2013 року шлюб було розірвано. Від спільного подружнього життя мають доньку- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька, ОСОБА_5 , залишилась проживати разом з матір`ю, що підтверджується витягами з реєстру територіальних громад № 2025/0 і 2286221, № 2025/012286381 від 26.08.2025 року. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 квітня 2013 року у справі №370/241/13-ц на користь позивачки з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі розміром 2000,00 грн., щомісяця, починаючи з 11 квітня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. 10 березня 2023 року рішенням Макарівського районного суду Київської області у справі №370/1756/22 збільшено розмір аліментів, які стягуються згідно рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 квітня 2013 року у справі № 370/214/13-ц з Відповідача в твердій грошовій сумі з 2000 грн. 00 коп. щомісяця до 3 750 грн. 00 коп. щомісяця, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Станом на день подання позовної заяви відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 у розмірі 3 750,00 грн. щомісяця. При цьому, витрати на дитину у місяць становлять 16 400,00 грн. Донька має здібності та бажання до вивчення іноземних мов та математики, що безумовно є позитивним розвитком дитини та в свою чергу вимагає витрат на оплату занять. Загальна вартість занять з репетиторами становить 10 400,00 грн. на місяць, а саме: англійська мова - 500,00 грн. за одне заняття, в місяць 8 занять, загальна вартість яких дорівнює 4 000,00 грн.; заняття з корейської мови - 500,00 грн. за одне заняття, в місяць донька має 8 заняття, загальна вартість - 4 000,00 грн.; заняття з математики: 300,00 грн. за одне заняття, в місяць має 8 занять загальна вартість яких дорівнює - 2 400,00 грн. Крім того, 6 000,00 грн. на місяць становлять витрати на загальні потреби (харчування, одяг, транспортні витрати, організацію дозвілля дитини, тощо). Також, мали місце додаткові витрати на дитину за період березень 2023 року - серпень 2025 року у розмірі 97 843,57 грн., а саме: 20 005,00 грн. - придбання ноутбуку для навчання, безпосередньо обумовлено дистанційною шкільною формою навчання, що підтверджується довідкою № 160 від 21.08.2025 року. 15 400,00 грн. - організація поїздки дитини до табору з 22.07.2024 року по 31.07.2024 року, що підтверджується договором на туристичне обслуговування № 1286 від 03.07.2024 року, рахунком-фактура № 1286 від і 3.07.2024 року. 20 005,95 грн - зазначена сума є 50% вартості договору на туристичне обслуговування № 146340 від 30.03.2025 року, відповідно до якого дочка їздила на відпочинок на море до Республіки Хорватія у супроводі рідної сестри позивача ОСОБА_6 , відповідно якою і було укладено зазначений договір, загальна вартість якого становить 40 011,90 грн. Далі 42 432,62 грн. витрати на медичні потреби, з яких: 32 500,00 грн. - стоматологічні послуги, - саме ортодонта на суму 300,00 грн., на суму 200,00 грн., на суму 12 500,00 грн., на суму 13 500,00 грн., на суму 1 100,00 грн., на суму 1 300,00 грн. (видалення 15 зуба), на суму 1 100,00 грн. (лікування карієсу), на суму 1 500,00 грн. (послуга знімок верхня та нижня щелепа + ТРГ); 2230,00 грн. консультація дитячого "астроентеролога та УЗД, що підтверджується рахунком-актом 5429405 від 08.06.2024 та гіскальним чеком від 08.06.2024 року на суму 2090,00 грн., та фіскальним чеком від 22.06.2024 року на суму 1 140,00 грн.; 4 882,00 грн. оплата проведення аналізів за призначенням лікаря, що підтверджується консультативним висновком дитячого гастроентеролога від 08.06.2024 року; 1 820,62 грн. оплата ліків за призначенням лікаря. Середній заробіток позивачки в місяць після утримання податків складає: за 2024 рік 16 025,36 грн.; за 7 місяців 2025 року 17 105,41 грн. При цьому, з урахуванням доходів позивачки та суми аліментів, які сплачує Відповідач, з утриманням дочки їй фінансово допомагають її батьки. Розрахунок суми аліментів: 10 400,00 грн. на місяць витрати на заняття з англійської, корейської та математики; 6 000,00 грн на місяць витрати на загальні потреби (харчування, одяг, транспортні витрати, організацію дозвілля дитини тощо). Загальна сума витрат на утримання дитини у місяць становлять 16 400,00 грн. Загальна сума збільшення розміру аліментів становить: 16 400,00 грн. * 50% = 8 200,00 грн. Отже, відповідно до наведеного, сума аліментів повинна бути збільшена до 8 200,00 грн. на місяць та стягнута з Відповідача. Також, з огляду на додаткові витрати на дитину у розмірі 97 843,57 гри, з Відповідача повинно бути стягнуто половину цієї суму, а саме 48 921,79 грн.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 одноразово додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 21 216 грн. 31 коп.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 262 грн. 64 коп. В іншій частині віднести на рахунок держави.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Ковальчука В.В., 12 травня 2026 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про збільшення розміру аліментів та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позовну вимогу позивачки у частині збільшення розміру аліментів задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу, обґрунтовано тим, що рішення в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказує, що суд першої інстанції визнаючи обґрунтованими витрати на лікування дитини (гастроентерологія, ортодонтія) та стягнувши їх як додаткові витрати, при розгляді вимоги про збільшення аліментів, суд проігнорував положення ч. 1 ст. 182 СК України, де стан здоров`я дитини є визначальним чинником для встановлення розміру утримання.

Зазначає, що перехід дитини до старшої вікової групи автоматично тягне за собою збільшення витрат на її культурний, фізичний та освітній розвиток. Крім того, необхідність забезпечення дитини засобами для дистанційного навчання (ноутбук) та додатковими освітніми послугами (репетитори), які суд не визнав «особливими обставинами», свідчать про системне зростання базових потреб підлітка, які не можуть бути покриті сумою у 3 750,00 грн.

Враховуючи ринкову вартість послуг ортодонта, здатність відповідача укладати договір про правничу допомогу на суму 50 000 грн, вважає посилання відповідача на податкову декларацію з доходом 11 025,00 грн/місяць є не просто недостовірним, а абсурдним.

Вважає, що суд помилково відніс витрати на додаткові заняття до категорії «додаткових витрат», адже у сучасному правовому та соціальному контексті, підготовка підлітка до дорослого життя є складовою щомісячного утримання.

Вказує, що у зв`язку з інфляцією розмір споживчих цін, порівняно з 2023 роком значно зріс, матеріальний стан позивача змінився (погіршився), оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг та додатковий позашкільний розвиток дитини.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача 21 травня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Вказує, що суд не мав підстав вважати, що витрати на правничу допомогу не підтверджені належними доказами лише через те, що оплата має бути здійснена після набрання рішенням законної сили.

Вважає, що відсутність погодинного розрахунку не може бути підставою для повної відмови у компенсації витрат на професійну правничу допомогу, якщо в матеріалах справи є договір, який визначає фіксований розмір гонорару, ордер адвоката, документи про статус адвоката, а також матеріали справи підтверджують фактичне надання правничої допомоги.

Зазначає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн є співмірною зі складністю справи, обсягом доказів, кількістю заявлених позовних вимог, значенням справи для відповідача та фактичним результатом розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

30 липня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, якої просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача про незаконність відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу є безпідставними та не ґрунтуються на нормах ЦПК України. Відповідач не скористався своїм правом, не подав до суду відзив на позовну заяву, крім того відповідач не заявив суму судових витрат, яку необхідно стягнути на його користь.

Вказує, що сам по собі Договір фіксує лише факт виникнення зобов`язальних правовідносин між адвокатом та клієнтом, але жодним чином не підтверджує їх реального обсягу.

У судовому засіданні представник позивача Ковальчук В.В. підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 ОСОБА_4 або його представник у судове засідання не з`явились, повідомлялись про день і час розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності відповідача та його представника, які будучи належно повідомленими, не прибули у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 18.06.2011 року. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 12 квітня 2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розрівано (а.с. 20).

В період шлюбу у сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 )( а.с.22).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10.03.2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, які стягуються згідно рішення Макарівського районного суду Київської області від 12 квітня 2013 року у справі № 370/214/13-ц з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі з 2000 (двох тисяч) грн. 00 коп. щомісяця до 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. щомісяця, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. щомісяця, з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_4 станом на час розгляду справи перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , шлюб укладено 12.10.2019 році (а.с. 124). Мають спільних дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 125-126).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на збільшення витрат на дитину та просить суд збільшити розмір аліментів з 3 750,00 грн. до 8 200,00 грн. та стягнути з відповідача на її користь 8 200,00 грн. на утримання неповнолітньої доньки до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач просив у задоволені збільшення розміру аліментів відмовити, зазначаючи, що 6 000,00 грн. заявлені на загальні потреби дитини гуртуються виключно на припущеннях. Витрати у розмірі 10 400,00 грн., які як зазначає позивач сплачує за репетиторів з іноземних мов та математики не підтверджені належними доказами та необґрунтовано необхідність саме такого обсягу додаткових занять.

З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем (платник єдиного податку 2 групи) посада - стоматолог. Відповідно копій податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця дохід за 2023 рік - 335 503,66 грн., за 2024 рік - 322 300,00 грн.

Відповідно копії податкової декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця дохід відповідача за 2025 рік - 132 300,00 грн.

Позивачці ОСОБА_2 згідно Довідки про доходи від 05.08.2025 рок, нарахована заробітна плата в розрахунковому періоді з 01.01.2024 по 31.12.2024 р. - 239 915,74 грн. Заробітна плата в розрахунковому періоді з 01.01.2025 по 31.07.2025 становила - 155 503,68 грн.

В матеріалах справи відсутні докази збільшення доходів відповідача, чи відомості про наявність у нього нерухомого майна, придбання майна.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині збільшення розміру аліментів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надала доказів існування обставин, передбачених ст.192 СК України, щодо зміни майнового стану відповідача після ухвалення Макарівським районним судом Київської області рішення про збільшення розміру аліментів від 10.03.2023 року, яким відповідачу збільшено розмір аліментів на утримання доньки з 2 000,00 грн. до 3 750,00 грн.

Оскільки сторони рішення в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину не оскаржили, апеляційний суд у цій частині позовних вимог рішення не переглядає.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 1статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є зміна матеріального, сімейного стану платника або одержувача аліментів.

Звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_4 про збільшення розміру аліментів, як на підставу своїх вимог, позивачка посилалася на те, що витрати на дитину у місяць становлять 16 400,00 грн, з яких 6 000 грн на місяць становлять витрати на загальні потреби (харчування, одяг, транспортні витрати, організація дозвілля дитини тощо), а 10 400 грн - на заняття з репетиторами. Тобто підставою для збільшення аліментів стало зміна матеріального становища одержувача аліментів, а саме збільшення витрат на дитину у зв`язку з віком.

При розгляді справи суд вірно відзначив, що зазначені позивачем підстави для збільшення розміру аліментів, а саме відвідування дітьми платних гуртків, спортивних секцій, позашкільних закладів, репетиторів тощо, є ознакою додаткових витрат на дітей, які викликані особливими обставинами, що має окремий порядок вирішення (стаття 185 СК України).

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

В силу норм ст. 185 СК України законодавець відносить до додаткових витрат на дитину, витрати, що викликані особливими обставинами, зокрема витрати, пов`язані з розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 127/16614/15-ц (провадження № 61-2371св18)).

Як зазначив Верховнии? Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 26.08.2020 року у справі N 336/1488/19, провадження N 61-19103св19, особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі,

б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками,

в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там),

г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов`язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо.

Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.

Слід зазначити, що в позовній заяві позивач посилалась саме на особливі здібності дитини щодо вивчення іноземних мов та математики, а тому, суд вірно відніс витрати на розвиток таких особливих здібностей до додаткових витрат.

Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Верховний Суд України у своїй постанові від 6 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13 висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Разом з тим, Законом України № 1368-VIII від 17 травня 2016 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» частину першу статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» доповнено абзацом сьомим, яким визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Таким чином, позивач не позбавлена права на індексацію аліментів, стягнутих з відповідача у твердій грошовій сумі, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг в порядку Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Проте, як зазначено позивачкою у позовній заяві, розмір витрат, що мають забезпечуватись аліментами, щомісяця складають 6 000 грн, відтак збільшений рішенням Макарівським районним судом Київської області від 10.03.2023 року розмір аліментів до 3 750,00 грн , з урахуванням обов`язку самої позивачки, відповідає щомісячним потребам дитини.

Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та оцінку доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухваленого у справі судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що дохід відповідача є набагато більшим, ніж зазначений у офіційних джерелах, висновки суду першої інстанції не спростовують, оскільки у позовній заяві відсутні посилання на зміну майнового стану ОСОБА_4 як на підставу для збільшення аліментів. У цілому доводи позивача про майновий стан відповідача є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Суд вірно встановив, що з дати ухвалення попереднього рішення про збільшення розміру аліментів, у відповідача майновий стан змінився лише в сторону зменшення, в тому числі і з врахуванням народження в 2025 році іще однієї дитини, яку відповідач також зобов`язаний утримувати.

Тому за обставин збільшення у відповідача кількості утриманців, та зменшення доходу, збільшення витрат позивача на утримання дитини не є достатньою підставою для ухвалення рішення про збільшення розміру аліментів.

Доводи про погіршення стану здоров`я дитини, також суд відхиляє, оскільки судом було встановлено лише витрати на послуги ортодонта, та разова консультація та лікування лікаря гастроентеролога, які є додатковими витратами, та не свідчать про погіршення стану здоров`я дитини на постійній основі, що потребує збільшення щомісячних витрат на її утримання та лікування.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявність підстав для збільшення, визначених за рішенням суду від 10.03.2023 року аліментів на утримання дитини.

Щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу :

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правничої допомоги від 03.10.2025 року, укладений між адвокатом Омельчук І.М. та ОСОБА_4 , ордер на надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги оплата послуг адвоката здійснюється після набрання рішенням суду законної сили у розмірі 50 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність у договорі умови про оплату правничої допомоги після набрання рішенням законної сили не є достатньою підставою для стягнення витрат, враховуючи, що стороною не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували: обсяг фактично наданих послуг, їх вартість, визначеність розміру гонорару, а також реальність зобов`язання щодо їх оплати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів зауважує, що суду не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Омельчуком І.М., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розрахунку таких витрат, всупереч ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Неподання розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови в стягненні витрат на правову допомогу.

Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та зводяться до незгоди із ухваленим рішенням та власного тлумачення законодавства.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень і, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг , як позивача так і відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Ковальчука Валерія Володимировича в інтересах ОСОБА_2 та Омельчука Ігора Миколайовича в інтересах ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова