Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №369/7461/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №369/7461/26 Суддя І інстанції - Омельченко М.М.

Провадження № 33/824/4032/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, -

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності за вчинене на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, для накладення адміністративного стягнення.

Згідно постанови судді, 09.03.2026 о 08 год. 12 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault Master», н.з. НОМЕР_2 , в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області по вул. Андрія Малишка, та наїхав на припаркований ОСОБА_2 автомобіль «Ford Edge», н.з. НОМЕР_3 , не зупинився та поїхав з місця пригоди, внаслідок чого в автомобілі «Ford Edge», н.з. НОМЕР_3 , були пошкоджені задній бампер справа, заднє праве крило та задні праві дверцята.

Не погоджуючись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2026 року в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а провадження у справі в цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення. В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2026 року, мотивуючи клопотання тим, що повний текст постанови отримав лише 23 липня 2026 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що дотик (контакт) транспортних засобів, якщо він і мав місце, був настільки незначним, що керуючи власним автомобілем, він жодним чином не відчув і об`єктивно не міг відчути факту зіткнення з припаркованим автомобілем.

Апелянт вказує, що якби він усвідомлював, що зачепив припаркований автомобіль, то зупинився б на місці та діяв відповідно до вимог ПДР, оскільки жодних підстав зникати з місця події у нього не було. Так, його цивільна-правова відповідальність, як водія транспортного засобу застрахована, а тому в разі дійсної дорожньо-транспортної пригоди шкода, завдана потерпілому, підлягала б відшкодуванню страховою компанією без будь-яких негативних наслідків для нього. Також йому достеменно відомо про наявність камер зовнішнього відеоспостереження, за допомогою яких особу водія, причетного до ДТП, можна встановити без особливих труднощів.

Викладене, на думку апелянта, свідчить про відсутність в його діях суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, яка передбачає умисне залишення водієм дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він об`єктивно не усвідомлював факту ДТП, він не міг мати і умислу на залишення її місця.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Щодо питання про поновлення строку на оскарження постанови, то слід зазначити, що як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 ознайомився зі змістом постанови 23.07.2026, а отже з метою забезпечення реалізації права на апеляційний перегляд судового рішення, вважаю, що строк апеляційного оскарження постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2026 року слід поновити.

По суті апеляційної скарги слід зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справи в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зокрема, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП полягає у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди з порушенням встановлених нормативно-правовими актами правил. Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Згідно з п.п «а» та «д» п.2.10 ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди та повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських.

Висновок суду в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у порушенні п. 2.10 Правил дорожнього руху, відповідає фактичним обставинам провадження та ґрунтується на оцінці доказів по справі.

Так, висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП підтверджується даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №951042 від 12.03.2026, письмових поясненнях ОСОБА_3 , відеозаписі.

З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що автомобіль «Renault Master», н.з. НОМЕР_2 , проїжджаючи між його автомобілем та автомобілем «Ford Edge», своєю правою задньою стороною зачепив задню сторону автомобіля «Ford Edge», а саме пошкодив задній бампер. Роз'їхавшись з автомобілем «Renault Master», він хотів розвернутись та наздогнати його, але не помітив куди він звернув і поїхав по своїм справам.

Крім того, з дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що автомобіль «Renault Master», проїжджаючи повз припаркований автомобіль «Ford Edge», зачепив своєю правою частиною задню сторону автомобіля «Ford Edge», не зупинився та поїхав з місця пригоди.

При цьому, пошкодження автомобіля «Ford Edge», як то задній бампер справа, заднє праве крило та задні праві дверцята, підтверджуються даними переглянутого відеозапису.

Більш того, даний відеозапис підтверджує те, що зіткнення транспортних засобів відбулося з характерним звуком, на який, навіть реагували пішоходи, що рухались неподалік.

А тому, твердження ОСОБА_1 про те, що він жодним чином не відчув і об`єктивно не міг відчути факту зіткнення з припаркованим автомобілем, а тому залишив місце ДТП через неусвідомлення зіткнення, є безпідставними, та не можуть слугувати підставою для звільнення його від відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.

Отже, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчинення адміністративного правопорушення, в тому числі за ст. 122-4 КУпАП, закрив провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, адже, на день розгляду закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, визначені ст. 38 КУпАП.

Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду, при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и л а:

Клопотання ОСОБА_1 - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності за вчинене на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, для накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Л.І. Кепкал