Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №761/39827/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Київ

Справа №761/39827/25

Апеляційне провадження №33/824/3964/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 и на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року за матеріалами, які надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 438954 від 30 серпня 2025 року, ОСОБА_1 30 серпня 2025 о 22 год 30 хв на Майдані Незалежності, 2 в м. Києві, керувала автомобілем «Sang Yong» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законом порядку, за допомогою сертифікованого приладу «Драгер». Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9(а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є доведеною та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом з бодікамери інспектора поліції, роздруківкою із спеціального приладу «Драгер», за результатом якого у ОСОБА_1 , 30 серпня 2025 року о 22 год 39 хв виявлено вміст алкоголю 0,55 %. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 необхідно визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Не погодилася із вказаною постановою ОСОБА_1 , її захисником - адвокатом Артем'євою Г.О., 10 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Посилається на те, що суд не перевірив, чи дотрималися працівники поліції зазначеного порядку, обмежившись лише посиланням на наявність відеозапису та роздруківки результату тестування.

Зазначає, що поліцейськими не було належним чином роз'яснено право ОСОБА_1 на проходження огляду в закладі охорони здоров'я у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки. Таке неповне роз'яснення процедури істотно обмежило можливість реалізації права на захист та права на перевірку достовірності результатів огляду.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Крім того, в апеляційній скарзі порушено питання поновлення строку на апеляційне оскарження в якому ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вказав, що з метою належної реалізації права на захист 07 липня 2026 року захисником через підсистему «Електронний суд» було подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Однак здійснити таке ознайомлення не вдалося, оскільки суддя, у провадженні якої перебуває справа та працівники її апарату перебувають у щорічній відпустці до 14 липня 2026 року, у зв'зяку з чим доступ до матеріалів справи фактично був відсутній. Зазначає, що на момент подання апеляційної скарги сторона захисту була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами справи в повному обсязі. У зв`язку з чим просить поновити строк апеляційного оскарження постанови суду.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року як такий, що пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Молдавська О.В., підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів та просила її задовольнити, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року - скасувати.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно з п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено наступне.

З відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб, водієм якого була ОСОБА_1 . При спілкуванні з працівниками поліції у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти тест за допомогою спецзасобу Драгер, на що остання погодилася.

Згідно з даними чеку Drager протестовано особу - ОСОБА_1 - результат тесту - 0.55‰.

ОСОБА_1 не висловлювала незгоди з результатом тесту, не просила пройти огляд в медичному закладі. З результатами тестування остання погодилася, про що засвідчила своїм підписом в квитанції. Підстав вважати, що порядок проведення огляду на стан сп`яніння співробітниками поліції було порушено, про що зазначає скаржник, немає.

Відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 438954 від 30 серпня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 30 серпня 2025 о 22 год 30 хв на Майдані Незалежності, 2 в м. Києві, керувала автомобілем «Sang Yong» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія у встановленому законом порядку, за допомогою сертифікованого приладу «Драгер». Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9(а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 3).

Наявні у справі докази узгоджуються між собою та у своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 положень п. 2.9 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому їх правильно покладено судом першої інстанції в обґрунтування висновків про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за встановлених обставин.

Відеозапис долучений до справи свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення й суд його оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису нагрудних камер працівників поліції убачається, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти тест за допомогою спецзасобу Драгер DRAGERMOBILEPRINTERALCOTEST7510, на що остання погодилася (а.с. 10).

За результатами проведеного тесту виявлено алкогольне сп`яніння - 0.55 ‰, що перевищує встановлену законодавством норму (а.с. 5).

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не погоджувалася з результатами огляду на стан сп'яніння є безпідставними та спростовуються відеозаписом долученим працівниками поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 погодилася з результатом тесту.

Посилання скаржника про те, що їй не було роз`яснено її право на проходження огляду в закладі охорони здоров'яу разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки визнаються безпідставними та спростовуються відеозаписом з бодікамери інспектора поліції та протоколом серії ЕПР1 №438954 від 30 серпня 2025 року в якому наявний підпис ОСОБА_1 в графі «13» про роз`яснення їй прав та обов`язків передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Більше того, підписавши протокол про адміністративне правопорушення, будь-яких заперечень щодо його складення чи пояснень не надала.

До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Відтак, у результаті дослідження та перевірки наявних у матеріалах справи доказів, у апеляційного суду відсутні підстави вважати відеозапис сфальсифікованим, а доводи скаржника слушними. Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, при цьому, він отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних у нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що районний суд правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9А Правил дорожнього руху, а також, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з виявлення алкогольного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова районного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 і строк на оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.