Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №362/2191/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Київ

Справа №362/2191/26

Апеляційне провадження №33/824/3975/2026

Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року за матеріалами, які надійшли з ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601583 від 26 лютого 2026 року, 26 лютого 2026 року о 22 год 53 хв у с. Путрівка Фастівського району Київської області по вул. Леніна, 186, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці. порушення мови) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в найближчому медичному закладі, водій категорично відмовився.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Судове рішення мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується: фактичними відомостями, викладеними в протоколі серії ЕПР 1 № 601583 від 26 лютого 2026 року; даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мовлення ОСОБА_1 мав пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, однак він не був проведений через його відмову; даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 лютого 2026 року; даними письмової розписки ОСОБА_2 від 26 лютого 2026 року за якою останній отримує на відповідальне зберігання транспортний засіб Subaru, н.з. НОМЕР_1 , з метою доставки за місцем проживання водія та зобов`язанням не допускати водія керувати ним; даними відеозаписів події правопорушення, що відображена на електронному диску, долученому до матеріалів справи. З огляду на наведені відомості суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодився із зазначеною постановою ОСОБА_1 , його захисником - адвокатом Домітращук І.М., 20 липня 2026 року засобами поштового зв'язку подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою.

Вказано, що поліцейські почали переслідування до того, як могли побачити задній номерний знак і перевірити його підсвічування. Недоведеність законної підстави зупинки ставить під сумнів правомірність усього подальшого провадження.

Посилається на те, що ознаки сп'яніння підтверджують лише твердження поліцейських. Відеозаписи не фіксують порушення мовлення. Попереднє вживання алкоголю не доводить сп'яніння.

Звертає увагу, що відеозаписи не підтверджують, що поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 права передбачені ст. 268 КУпАП і ст. 63 Конституції України.

Зазначає, що направлення на медичний огляд лише оформили, ОСОБА_1 його не вручили, не показили та про нього не повідомили.

Крім того, поліцейські встановили особу ОСОБА_1 з невстановлених джерел і внесли до протоколу реквізити посвідчення водія, пред'явлення кого відео не фіксує.

Вказує, що протокол, акт, направлення та рапорт переважно відтворюють версію поліцейських, але не доводять законної вимоги пройти огляд і відмови від нього.

Зазначає, що через неналежне повідомлення суд розглянув справу без ОСОБА_1 та позбавив його права на захист.

Окрім цього, у документах одного й того самого автоматизованого розподілу справи зафіксовано несумісні значення показника складності: в офіційному звіті вебпорталу «Судова влада України» зазначено «24», тоді як у витягу, долученому до матеріалів справи на а.с. - «3». Матеріали справи не містять пояснення цієї розбіжності або відомостей про зміну чи перерахунок показника.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому захисник ОСОБА_1 - адвокат Домітращук І.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вказав, що з повним текстом постанови захисник була ознайомлена 16 липня 2026 року під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 29). У зв`язку з чим просить поновити строк апеляційного оскарження постанови суду.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року як такий, що пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Домітращук І.М., підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з мотивів та підстав, зазначених у ній.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення дослідженими судом, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601583 від 26 лютого 2026 року (а.с. 1,2);

- даними акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мовлення ОСОБА_1 мав пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, однак він не був проведений через його відмову. При цьому у графі з результатами згоден зазначено « ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 » від підпису відмовився (а.с. 5);

- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 лютого 2026 року (а.с. 6);

- даним письмової розписки ОСОБА_2 від 26 лютого 2026 року за якою останній отримує на відповідальне зберігання транспортний засіб Subaru, н.з. НОМЕР_1 , з метою доставки за місцем проживання водія та зобов`язанням не допускати водія керувати ним (а.с. 7);

- даними відеозаписів події правопорушення, що відображена на електронному диску, долученому до матеріалів справи (а.с. 8).

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601583 від 26 лютого 2026 року убачається, що 26 лютого 2026 року о 22 год 53 хв у с. Путрівка Фастівського району Київської області по вул. Леніна, 186, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Subaru, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці. порушення мови) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки або в найближчому медичному закладі, водій категорично відмовився (а.с. 1,2).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Даних, які б ставили під сумнів рішення суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в матеріалах справи не має, не надані такі дані і при апеляційному розгляді справи.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Жодних підстав ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів відсутні.

Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено. В адміністративному порядку дії працівників поліції не оскаржено.

Доводи скаржника, про те, що зупинка транспортного засобу була незаконною є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

З дослідженого відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано факт руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та його зупинку працівниками поліції через непрацюючу підсвітку номерного знаку. Під час спілкування водій ОСОБА_1 відмовляється надавати документи. Надалі зафіксовано як працівники поліції повідомляють водія ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння та пропонують пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Водій на таку неодноразову пропозицію всіляко ухиляється від відповіді. Така поведінка водія ОСОБА_1 розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Надалі зафіксовано оформлення адміністративних матеріалів та ознайомлення з ними водія ОСОБА_1 , підписувати які він не бажає.

З відеозапису також вбачається, що працівник поліції звертається до ОСОБА_1 , як до водія вказаного автомобіля, вказує на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю, нечітка мова, та заявив ОСОБА_1 вимогу про проходження ним огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці із застосуванням технічного приладу «Драгер» або у лікаря в медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився, після чого працівник поліції повідомив, що стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що скаржник не був належним чином ознайомлений зі своїми правами, передбаченими законом є необґрунтованими, оскільки будь-яких зауважень чи заперечень з боку ОСОБА_1 , зокрема, щодо не роз'яснення йому прав та обов'язків передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП у вказаному протоколі не зазначив та жодних пояснень чи заперечень щодо змісту складеного протоколу не зазначив, від підпису відмовився.

До того ж дії працівників поліції в установленому законом порядку не оскаржено.

Судом апеляційної інстанції за наслідками дослідження відеозапису з нагрудної боді-камери встановлено, що дії працівників поліції під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 є правомірними, останній відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Посилання в апеляційній скарзі, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може розглядатися як самостійна підстава для скасування рішення суду. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом направлялися судові повістки на адресу ОСОБА_1 , яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що судом не здійснювався виклик ОСОБА_1 .

Крім того, судом першої інстанції також здійснювався виклик ОСОБА_1 у судове засідання шляхом відповідної публікації на сайті суду.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення, наявна інформація про суд в якому відбудеться розгляд справи, а тому ОСОБА_1 мав можливість цікавитися рухом справи та брати активну участь у розгляді справи, проте відповідні дії вчиненні не були.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними і допустимим та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова ОСОБА_1 , як особи, яка здійснювала керування транспортним засобом, від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, а в його діях наявний склад вказаного адміністративного правопорушення, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя: Соколова В.В.