Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №459/1786/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/1786/26

Провадження № 2/459/768/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі головуючого судді Новосада М.Д.,

з участю секретаря судового засідання Фецан Ю. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить визнати останніх такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За цієї адресою зареєстровані її сини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, її сини тривалий час за цією адресою не проживають, спільного господарства не ведуть, житловим приміщенням не користуються. В 2021 році вони виїхали на постійне місце проживання у Польщу. Формальний факт реєстрації створює для неї надмірний тягар у сплаті комунальних послуг та унеможливлює вільне розпорядження майном, тому просить позов задовольнити.

Ухвалою від 05.05.2026 було відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

26.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява, якою він позов визнав та пояснив, що з 2020 року на постійній основі проживає та працює у Польщі. Справу просить розглядати у його відсутності.

29.06.2026 від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій зазначив, що позов визнає, оскільки з 2020 року живе та працює у Польщі. Справу просить розглядати у його відсутності.

04.08.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання 24.09.2026 сторони не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання, яким просив справу розглядати у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі подали заяви, просили справу слухати у їх відсутності.

Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини сторін, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення потреби немає, а тому розгляд справи слід провести у відсутності сторін та відповідно до ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно листа Виконавчого комітету Шептицької міської ради №81.07-149/26/01.06-04.25 від 17.03.2026 за інформацією, яка міститься в реєстрі Шептицької міської територіальної громади за адресою АДРЕСА_1 станом на 17.03.2026 зареєстровано 4 особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.27).

Згідно наданих копій закордонних паспортів відповідачів ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , такі перетнули кордон з Польщею в 2021 році.

Сторони зареєстровані в даній спірній квартирі, що підтверджується копією листа виконавчого комітету Шептицької міської ради №81.07-1449/26/01.06-04.25 від 17.03.2026 (а.с. 11).

Згідно акту №1278/07, виданого КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради 18.03.2026 у присутності сусідів, встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично за даною адресою не проживають (а.с.12)

Як вбачається з відповіді на адвокатський запит, наданий КП «Житлокомунсервіс» Шептицької міської ради №9281/07 від 06 серпня 2026, кімнати 419, 420 в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 – не приватизовані (а.с.51).

Статтею 47 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.6 ЖК УРСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Частиною 4 ст.9 ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду врегульовано положеннями глави 2 ЖК УРСР.

Статтею 64 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Особи, що вселились в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім`ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст.65 ЖК УРСР).

Згідно із ч.1 ст.163 ЖК Української РСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Згідно із положеннями ч.1 ст.71, ст.72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Отже, під час вирішення питання про втрату членом сім`ї наймача права користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають строк його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Враховуючи пояснення позивачки, викладені у позовній заяві про те, що відповідачі не проживають у квартирі з 2021-го року, дані вищезазначеного акту КП «Житлокомунсервіс», заяв відповідачів щодо визнання позову та пояснень, що вони проживають у Польщі тривалий час, їх копії закордонних паспортів, згідно яких вони виїхали у Польщу у 2021 році, суд вважає доведеним, що відповідачі не проживають у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , а отже, про задоволення позову.

Згідно із ст.141 ЦПК України з відповідачів у користь позивачки слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 665,60 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284,273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя: М. Д. Новосад