Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №457/330/26 — Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/330/26

провадження №2-а/457/7/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого - судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Ярова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Дольського Андрія Романовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

за участю ОСОБА_1 та його представник – адвокат Касандяк В.В.,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, ОСОБА_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивований тим, що старший сержант поліції Дольський Андрій Романович розпочав адміністративну процедуру у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 130 кУпАП, за результатом розгляду якої виніс постанову серії ЕНА № 6652310 про накладення на позивача штрафу в розмірі 510 гривень за порушення п/п. "д" п. 2.9 ПДР та склав протокол серії ЕПРІ №589359 про порушення позивачем п. 2.5 ПДР. На думку позивача, в ході здійснення адміністративних процедур, з боку службових осіб Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівський протиправні дії та бездіяльність. Зазначає, що 12 лютого 2026 року приблизно о 9.30, Касандяк Р.В., під час слідування по вул. М. Коцюбинського на автомобілі DaciaLogan BC 7634 00 до місця своє професійної діяльності, був зупинений нарядом поліції у складі поліцейських Дольського А.Р. і Муляж В.Я. За твердженням поліцейського ОСОБА_2 зупинку транспортного засобу Dacia Logan BC 7634 00 здійснено з підстав порушення водієм правил дорожнього руху, що полягає у користуванні засобами зв?язку під час руху транспортного засобу. Позивач заперечив обставину вчинення ним заборонених п/п. "д" п. 2.9 ПДР дій та висунув до поліцейського Дольського А.Р. вимогу пред?явити доказ, на якому ґрунтуються висунуте позивачеві обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. На думку позивача, є очевидним для будь кого, що постанова серії ЕНА № 6652310 від 12.02.2026, як рішення суб?єкта владних повноважень не містить відомостей, які повинні міститись у мотивувальній частині такого рішення.

Вище зазначені відомості про докази і мотиви, на яких повинного ґрунтуватись рішення відповідача, що викладене у постанові серії ЕНА № 6652310 від 12.02.2026, не були доведені поліцейським Дольським А.Р. до позивача в ході здійснення адміністративної процедури у справі про адміністративне правопорушення, а відтак, таке рішення відповідача слід вважати необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню судом. Просить визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до протоколу серії ЕПРІ №589359 від 12.02.2026 недостовірної інформації про особу позивача, та зобов?язання відповідача вилучити із тексту протоколу серії ЕПРІ №471604 від 2.10.2025 відомості про те, що водій транспортного засобу Dacia Logan BC 7634 00 ; визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, що викладене у постанові від 12.02.2026 серії ЕНА № 6652310, та закрити справу про притягнення

ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. "а", "д" п. 29 Правил дорожнього руху.

03 березня 2026 року на адресу суду представник відповідача ГУНП у Львівській області – Пахович А.А. подав відзив на позовну заяву в якому зазначає наступне. Диспозицією 2 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність зокрема за користування під час руху транспортного засобу засобами зв?язку. Так, на підставі вищевикладеного, поліцейським СРПП, старшим сержантом поліції Дольським А.Р. складено відповідна адміністративна постанова за ч.2 ст. 122 КУпАП, яка і є предметом оскарження та яка складено законно, обґрунтовано з додержанням норм матеріального та процесуального права, з наявними доказами. Факт руху та момент вчинення правопорушення чітко зафіксовано на відеозаписі, що спростовує будь-які твердження Позивача про відсутність події. Більше того, під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп?яніння, що стало підставою для початку процедури оформлення адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП. В цей же час, керуючись ст. 279 КУПАП, поліцейський СРПП Дольський А.Р. повідомив водія про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення та роз?яснив основні положення ст.ст. 55,56,59,63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також, керуючись ст. 252 КУПАП, ОСОБА_2 та Мулярським А.Р. здійснилася оцінка доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважає, що керуючи Т3, Позивач усвідомлював, що його дії є протиправними та суспільно небезпечними. А тому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач та його представник – адвокат Касандяк В.В. у судовому засіданні підтримали позовну заяву з підстав, що наведені у ній. Позовні вимоги просили задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, постановою поліцейського відділення поліції 32 Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області серії ЕНА №6652310 від 12 лютого 2026 року накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що позивач порушив вимоги пункту 2.9.д ПДР.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 12 лютого 2026 року о 09 год. 49 хв у м.Трускавець по вул.М.Коцюбинського, водій ОСОБА_1 під час руху транспортного засобу Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 , користувався засобами звязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяютьвести перемови без допомоги рук, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

Крім цього, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 589359 від 12 лютого 2026 року, 12 лютого 2026 року о 09 год 37 хв у м. Трускавець по вул. Мазепи,25 ОСОБА_1 керував транспортним засобом Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: поведінка що не відповідає обстановці, неприродня блідість шкіри обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, у встановленому законом порядку. Своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Позивач не погодився з зазначеними вище рішеннями оскільки жодних підстав притягнення його до відповідальності не було, що і зумовило його звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 12 лютого 2026 року постановою серії ЕНА №6652310 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

Частина 2 ст.122 КУпАП визначає, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона виражається у порушенні правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.

Суб`єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Для підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та спростування доводів позивача по справі, викладених ним у своєму позові, представником відповідача у своєму відзиві зазначав, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується належними відеодаказами відеофіксації вчиненого. Однак відповідачем на підтвердження даного факту не був наданий відео файл для відповідного дослідження в судовому засіданні.

Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови серії ЕНА №6652310 стороною відповідача не надано.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, суд констатує відсутність належних, допустимих та достатніх доказів щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).

Суд враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів у конкретній справі повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Доведення «поза розумним сумнівом» означає, що позиція представлена суб`єктом владних повноважень, має бути доведена таким чином, щоб у «розумної (розсудливої) людини» не лишилося «розумного сумніву» що особа винна.

Оскільки не доведена вина особи, на яку накладено адміністративне стягнення, то в силу принципу «поза розумним сумнівом» відповідач не довів правомірності своїх дій та рішень.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови серії ЕНА №6652310 відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову.

Щодо позовної вимоги про скасування протоколу серії ЕПРІ №589359 про порушення позивачем п. 2.5 ПДР суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, позовні вимоги позивача про скасування вищевказаного протоколу не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Cуду від 10 травня 2018 року по справ № 760/9462/16-а (провадження № К/9901/12359/18) та від 10 липня 2020 року у справі № 420/647/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 712/7385/17 зазначено, що оскільки дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, що визначено у статті 221 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 287 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Керуючись статтями 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Дольського Андрія Романовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволити частково.

Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6652310 від 12.02.2026 року, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 540, 00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому ст.ст. 288, 297 КАС України.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління національної поліції у Львівській області, юридична адреса: пл. Генерала Григоренка, 3 м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 40108833.

Суддя: В. І. Марчук