Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №464/6528/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6528/26

пр.№ 2/464/4031/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

у с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Савка Т.В., звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за договором позики від 05.12.2025 в розмірі 80 000 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.12.2025 між ним та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів у формі розписки, згідно з яким відповідачка отримала від ОСОБА_1 в борг грошові кошти в сумі 80 000 грн та зобов`язалась повернути такі до 01.09.2026. Однак, станом на момент звернення до суду з вказаним позовом відповідачка своїх зобов`язань по поверненню коштів не виконала. Перед зверненням до суду з даним позовом позивач неодноразово звертався до відповідачки з проханням повернути вказану суму, однак остання такі прохання проігнорувала, відтак він змушений звернутися до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 10.09.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Савка Т.В. позов підтримали, просили такий задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнала повністю. Зазначила, що не повернула грошові кошти вчасно, оскільки не мала такої можливості, однак станом на теперішній час працевлаштована та поверне позичені нею кошти.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 05.12.2025 уклали договір позики, на підтвердження якого складена розписка, згідно з якою ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 80 000 грн та зобов`язалась повернути такі до 01.09.2026 (а.с.11).

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_3 своє зобов`язання не виконала та не повернула ОСОБА_1 грошові кошти у строк, визначений вказаною вище розпискою.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із врахуванням наведеного, беручи до уваги те, що відповідачка ОСОБА_3 доказів належного виконання умов договору не надала, позовні вимоги визнала, відтак заборгованість по сумі позики у розмірі 80 000 грн підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 з відповідачки ОСОБА_3 як позичальника, а тому позов слід задовольнити.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Встановлено, що правнича допомога позивачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Савкою Т.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000807 від 29.11.2017).

На підтвердження витрат позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу долучено: договір про надання правничої допомоги №223 від 03.09.2026, акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги №223 від 03.09.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордера №223від 03.09.2026. Відповідно до вказаних документів, загальна вартість наданих адвокатом послуг позивачу ОСОБА_1 складає 7 000 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката Савки Т.В., суд дійшов висновку, що вказаний розмір послуг адвоката є обґрунтованим і таким, що відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Оскільки позов підлягає задоволенню, відтак, з урахуванням ст.141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Окрім цього, оскільки позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №694983, відтак на підставі п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при подачі позову, а тому суд дійшов висновку, що з відповідачки ОСОБА_3 слід стягнути в дохід держави 1 331 грн 20 коп судового збору.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (IBAN: НОМЕР_1 ) заборгованість за договором позики від 05.12.2025 в розмірі 80 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави 1 311 грн 20 коп судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК