Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №450/304/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/304/26 Провадження № 2/450/1168/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Добош Н.Б,

при секретарі Солодовник Д.Ю.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за договором позики,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 березня 2025 року укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав від позивача грошові кошти в розмірі 18 000 доларів США , за курсом , визначеним НБУ станом на 17.03.2025 року ( 1 дол. США = 41.5098 гривень ), що становить в перерахунку на гривні – 747 176грн.

Зазначену суму грошей відповідач 1 зобов`язується повернути позивачу готівкою в сумі по курсу іноземної валюти до гривні на день платежу в термін до 17 вересня 2025 року.

Факт передачі позикодавцем, ОСОБА_2 , позичальнику, ОСОБА_3 , коштів підтверджується її особистим підписом у договорі позики грошових коштів, та посвідчений приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу від 17 березня 2025 року.

Кошти позичальником ОСОБА_3 не були повернуті позивачеві.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тому позовні вимоги предявлено до обох відповідачів. На підставі викладеного просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики грошових коштів від 17 березня 2025 року у розмірі 18 000 доларів США , за курсом , визначеним НБУ станом на 23.01.2026 року, що становить в перерахунку на гривні – 777 000 гривень 00 коп., а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив такі задоволити. Зазначає, що відповідач згідно договору отримала кошти, в доларах США, які відповідачка зобов`язана повернути. Однак до даного часу відповідач кошти не повернула. Вказує, що як вбачається із договору кошти були отримані відповідачкою ОСОБА_3 за згодою чоловіка ОСОБА_4 , тому заявлені вимоги про солідарне стягнення боргу.

Відповідачі, прдставник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи без їх участі чи відкладення розгляду справи до суду від них не надходило, відзиву на позовну заяву від відповідачів не надходило. У зв`язку з даними обставинами, суд вважає, що існує достатньо підстав для проведення судового розгляду справи, без участі відповідачів, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд заслухавши думку представника позивача, дослідивши позовну заяву, а також долучені письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17 березня 2025 року укладено договір позики грошових коштів, засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Чорним І.О., за реєстровим № 705.

Відповідно до п.1 договору позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти у сумі еквівалентній 18 000 доларів США, за курсом, визначеним НБУ станом на 17.03.2025 року (1 дол. США = 41,5098 гривень), що становить в перерахунку на гривні- 747 176.40грн. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно підписаною позичальником в момент передачі йому суми позики, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.2 договору позики зазначену вище суму грошей позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в сумі по курсу іноземної валюти до гривні на день платежу в термін до 17.09.2025 року. Повернення позики має бути здійснено за адресою місця проживання позикодавця.

Відповідно до умов договору позики якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п.6 Договору позики цей договір укладається за згодою подружжя позичальника - ОСОБА_4 , справжність підпису якого на заяві засвідчено 17.03.2025 року Чорним І.О., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим № 704.

Отже, відповідач ОСОБА_3 прийняла на себе зобов`язання повернути позивачу отримані кошти, виконати відповідне зобов`язання в порядку та у строк, що вказані в договорі.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно приписів ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Долученим договором позики грошових коштів, який засвідчений нотаріально підтверджується отринання відповідачем ОСОБА_3 в якості позики грошові кошти у сумі еквівалентній 18 000 доларів США, за курсом, визначеним НБУ станом на 17.03.2025 року (1 дол. США = 41,5098 гривень), що становить в перерахунку на гривні- 747 176.40грн.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 525,526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З врахуванням встановленого суд вважає, що між сторонами існували договірні відносини щодо позики грошових коштів на визначений термін.

Відповідачами правомірність договору позики не оспорюється.

Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України вказує на те, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Наведений правовий висновок викладений Верховний Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм права, в контексті встановлених судом обставин справи, для визначення солідарного характеру обов`язків щодо повернення боргу за договором позики з`ясуванню підлягає питання, чи укладено такий договір ОСОБА_3 в інтересах сім`ї.

Враховуючи, що при укладенні договору нотаріусом було встановлено, що такий договір позики укладається за згодою подружжя позичальника - ОСОБА_4 , справжність підпису якого на заяві засвідчено 17.03.2025 року Чорним І.О., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, що підтверджується договором позики грошових коштів від 17.03.2025 року, суд приходить до переконання, що договір позики укладено ОСОБА_3 в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічне визначення міститься також в ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів основної заборгованість за договором позики в розмірі, що еквівалентний 18000 доларів США є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Покликання представника позивача про те, що позивачем отримано грошові кошти у доларах США спростовуються представленим договором позики грошових коштів в якому виизначено отримання у позику : грошові кошти у сумі еквівалентній 18 000 доларів США, за курсом, визначеним НБУ станом на 17.03.2025 року (1 дол. США = 41,5098 гривень), що становить в перерахунку на гривні- 747 176.40грн. Також у договорі сторони погодили обов`язок повернення позики готівкою в сумі по курсу іноземної валюти до гривні на день платежу.

Що стосується стягнення суми заборгованості за договором позики в національній валюті суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного суду у справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, згідно якої гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти,так і нерезиденти - фізичні особи,які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України,можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів,предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги,а також оплати праці, на тимчасово окупованій територіїУкраїни. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Як підтверджено договором позики відповідач отримала у позику грошові кошти в українських гривнях, що становить еквівалент 18 000 доларів США на день укладенн договору.

Аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що оскільки предметом договору позики є передача у власність другій стороні (позичальникові) грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, то обов`язок позичальника полягає у поверненні грошових коштів у такій самій сумі або речі, визначеної родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем .

Тобто, отримана ОСОБА_3 позика у виді грошових коштів в національній валюті підлягає поверненню позикодавцю також, у національній валюті із врахуванням еквіваленту до національної валюти.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену Великою Палатою ВС в постанові по справі № 500/5194/16 від 11.09.2024 року, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що : п.31 Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; п.60 Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення; п. 63 На користь цього висновку свідчить і те, що Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які підлягають стягненню з боржника, вносить двозначність у розуміння суті обов`язку боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14); п. 64 Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

Таким чином, оскільки відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконала та грошових коштів у національній валюті в сумі, що еквівалентна сумі позики в доларах США - 18000 доларів США позивачу не повернула, то сума заборгованості у розмірі суми позики підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у примусовому порядку.

При цьому, враховуючи висновки Великої Палати ВС по справі 500/5194/16 від 11.09.2024 року, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача грошової суми в національній валюті, що еквівалентна 18000 доларів США на день здійснення боржником такого платежу при виконанні судового рішення.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 6216,00 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3108,00грн. з кожного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , - задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 грошові кошти у національній валюті на повернення суми основного боргу за Договором позики грошових коштів від 17.03.2025 року, що еквівалентно 18 000 (вісімнадцять тисяч) доларів США на день здійснення такого платежу при виконанні судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 3108,00грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 3108,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідачі: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3

Повний текст судового рішення складено 30.09.2026 року

СуддяН. Б. Добош